Реферат на тему:
“Тероризм у світовому масштабі і проблеми дотримання прав людини”
ПЛАН
Вступ
1. Об’єднання міжнародних зусиль у боротьбі проти тероризму
2. Проблеми захисту прав людини у боротьбі з тероризмом
3. Участь України у боротьбі з міжнародним тероризмом
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Дванадцятого вересня 2001 року керівники країн-членів Ради
євроатлантичного партнерства рішуче засудили терористичні дії проти США,
які були скоєні 11 вересня 2001 року, та зобов’язалися докласти максимум
зусиль для боротьби з проблемою тероризму.
Виходячи із зазначеного, країни-члени Ради євроатлантичного партнерства
(країни-члени РЄАП) затверджують цей План дій щодо боротьби з тероризмом
з метою виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань у цій галузі.
Вони усвідомлюють, що боротьба з тероризмом потребує значних об’єднаних
зусиль з боку міжнародного співтовариства, і є сповненими рішучості
зробити ефективний внесок до цих зусиль, базуючись на успішному досвіді
співробітництва в рамках РЄАП.
Країни-члени РЄАП у межах своїх повноважень та відповідно до
загальновизнаних норм і принципів міжнародного права, положень Статуту
ООН та резолюції Ради Безпеки ООН № 1373 докладатимуть усіх можливих
зусиль, спрямованих на запобігання та боротьбу з тероризмом у всіх його
формах та проявах. У даному контексті країни-члени РЄАП мають “знайти
шляхи активізації та прискорення обміну оперативною інформацією, у першу
чергу тієї, що стосується дій та переміщень окремих терористів та їх
угруповань” і “наголошують на необхідності покращення координації
спільних зусиль на національному, субрегіональному, регіональному та
міжнародному рівнях з метою підтримки дій світового співтовариства,
спрямованих на вирішення цієї серйозної проблеми та загрози міжнародній
безпеці”.
Під час боротьби з тероризмом країни-члени РЄАП зобов’язуються захищати
та розвивати основні права та свободи людини, а також дотримуватись
принципу верховенства права.
Країни-члени РЄАП підтверджують свою готовність до підписання,
ратифікації та імплементації конвенцій ООН відносно боротьби з
тероризмом.
Співробітництво щодо боротьби з тероризмом в рамках РЄАП має
здійснюватися у відповідності до національної політики безпеки та
оборони кожної з країн-членів РЄАП, а також загальних принципів РЄАП та
ПЗМ. Країни-члени РЄАП своїми зусиллями прагнуть доповнити діяльність
відповідних міжнародних організацій у цій сфері.
1. Об’єднання міжнародних зусиль у боротьбі проти тероризму
В умовах глобалізації міжнародних відносин боротьба з тероризмом тільки
в національних рамках виявляється малоефективною. Потрібні об’єднані
зусилля держав на парламентському, урядовому та суспільному рівнях.
Експерти визнали як одну з провідних політику НАТО в боротьбі із
сучасним тероризмом, основні напрями якої були започатковані на
Паризькому саміті в листопаді 2002 року, а також висловили своє
переконання, що Стамбульський саміт, який проходитиме під гаслом
„Проектуючи стабільність”, виробить перспективні та відповідальні
напрями діяльності НАТО у боротьбі з цією глобальною небезпекою.
Сьогодні з міжнародним тероризмом необхідно боротися не аматорськими, а
комплексними методами – на системному, міжнародному рівні. Нині стало
цілком зрозуміло, що не тільки одна країна не може самотужки протистояти
такому явищу, як тероризм, а й групи країн. Постала необхідність
координації зусиль на рівні міжнародних організацій. НАТО у цьому
розумінні є найефективнішим механізмом боротьби з міжнародним
тероризмом.
Настав час утворити певну структуру швидкого реагування, яка б
налічувала кілька десятків тисяч солдат і була добре підготовлена,
сучасно озброєна та працювала на випередження, не допускаючи будь-яких
проявів тероризму. Ця структура покликана убезпечувати населення від
терористичних акцій та заходів, які призводять сьогодні до загибелі
десятків тисяч людей.
Міжнародний тероризм – це форма силового зіткнення цивілізацій в умовах
глобалізованого світу. Передусім ідеться про протистояння іудейської та
мусульманської цивілізацій як найбільш радикальних і агресивних. У цю
боротьбу втягується і християнська цивілізація, особливо її католицька
та протестантська гілки. Втім, православні народи також не залишилися
осторонь, найпаче враховуючи розширення зони військових конфліктів на
іракську територію. У війні в Іраку беруть участь військові контингенти
з православних країн, зокрема Болгарії та України. Не можна забувати і
про інтереси таких цивілізацій, як буддійська чи архаїчно-природних
культів, характерна для країн Африки і деяких ареалів Азії та Латинської
Америки.
Сенс розвитку будь-якої цивілізації визначає її ставлення до людського
життя. Найбільш утилітарний підхід до цього питання існує в
мусульманській цивілізації, що розглядає жертву з боку носіїв
мусульманських цінностей і, тим паче, представників інших цивілізацій,
як нормальне, повсякчасне явище. Особливо активно таку лінію проводять
радикальні мусульманські угруповання. Тому міжнародний тероризм став
знаряддям саме в руках мусульманської цивілізації у її боротьбі за
чільне місце у світовій спільноті та світовому господарстві. а також
заради посилення своїх позицій.
2. Проблеми захисту прав людини у боротьбі з тероризмом
Останнім часом у боротьбі з тероризмом виникло чимало проблем із
захистом прав людини. Так, наприклад, Великобританія готова піти на
зміну законодавства про права людини заради боротьби з тероризмом. Про
це заявив нещодавно прем’єр-міністр Великобританії Тоні Блер на своїй
щомісячній прес-конференції на Даунінг-стріт.
Він виклав журналістам плани уряду щодо спрощення і прискорення
процедури депортації іноземних громадян, підозрюваних у причетності до
тероризму. “Уряд готовий внести зміни до Акту про права людини, якщо
виникнуть будь-які труднощі з застосуванням нових заходів для
депортації”, – сказав прем’єр-міністр.
Великобританія, що є учасницею Європейської конвенції про права людини,
не може депортувати громадян тих країн, де їм може загрожувати страта
або катування. Саме тому, за словами Блера, зараз уряд Великобританії
проводить інтенсивні консультації із низкою країн, щоб одержати
запевнення в тому, що з депортованими громадянами будуть гуманно
поводитися. “Ми вже уклали меморандум про взаєморозуміння з цього
питання з Йорданією, вчора в мене були конструктивні переговори з
лідерами Алжиру і Лівану, всього ми проводимо консультації приблизно з
10 країнами”, – розповів Блер.
Британська правозахисна група “Свобода” (“Liberty”) уже висловила
стурбованість наміром уряду пожертвувати правами людини заради боротьби
з тероризмом. Раніше своє занепокоєння тим, що в погоні за терористами
можуть бути обмежені фундаментальні права людини, висловила і дружина
прем’єр-міністра Великобританії Шері Блер.
Однак глава кабінету міністрів Великобританії жорстко наполягає на
необхідності радикальних заходів. “Приїзд у Великобританію – це не
прогулянка, люди беруть на себе обов’язки, живучи в цій країні. Вони
повинні розділяти цінності й установки нашого способу життя. А якщо вони
починають проповідувати ненависть або брати участь у діях проти нашої
країни та її народу – їм тут не місце”, – відзначив Блэр. “Вони
приїжджають сюди і грають за нашими правилами, – додав він. – Якщо ж ні,
то вони повинні виїхати звідси”.
Яким чином нам сьогодні долати тероризм, не порушуючи права людини? З
проблемою тероризму дуже тісно пов’язана проблема боротьби з
застосуванням тортур. Ця проблема наразі почала обговорюватися всім
світом. Проблема тортур і їх застосування, боротьби з тортурами була
предметом дуже широких дискусій. Країна, яка нині фактично диктує свої
стандарти всьому світові і навіть Організації Об’єднаних Націй, – це
Сполучені Штати Америки, сама в Іраку застосувала і застосовує в
масовому порядку тортури до ув’язнених, зокрема, у в’язниці Абу-Грейб
неподалік Багдаду. Чи можна доходити до цього у боротьбі з тероризмом?
Чи не є це, власне, провокацією до проведення терористичних актів зі
сторони близьких і рідних тих ув’язнених, які потерпають від порушення
прав людини.
3. Участь України у боротьбі з міжнародним тероризмом
Тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому,
цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників,
підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або
вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей
або погрози.
Міжнародний тероризм – здійснювані у світовому чи регіональному масштабі
терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі за підтримки
державних органів окремих держав, з метою досягнення певних цілей
суспільно небезпечні насильницькі діяння, пов’язані з викраденням,
захопленням, вбивством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і
здоров’ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих
народногосподарських об’єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій,
застосуванням чи загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та
іншої.
Правову основу боротьби з тероризмом в Україні становлять Конституція
України ( 254к/96-ВР ), Кримінальний кодекс України ( 2341-14 ), цей
Закон, інші закони України, Європейська конвенція про боротьбу з
тероризмом, 1977 р. ( 994_331 ), Міжнародна конвенція про боротьбу з
бомбовим тероризмом, 1997 р. ( 995_374 ), Міжнародна конвенція про
боротьбу з фінансуванням тероризму, 1999 р. ( 995_518 ), інші міжнародні
договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України, укази і розпорядження Президента України, постанови та
розпорядження Кабінету Міністрів України, а також інші
нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.
Боротьба з тероризмом ґрунтується на принципах:
законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина;
комплексного використання з цією метою правових, політичних,
соціально-економічних, інформаційно-пропагандистських та інших
можливостей; пріоритетності попереджувальних заходів;
невідворотності покарання за участь у терористичній діяльності;
пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку
внаслідок терористичної діяльності;
поєднання гласних і негласних методів боротьби з тероризмом;
нерозголошення відомостей про технічні прийоми і тактику проведення
антитерористичних операцій, а також про склад їх учасників;
єдиноначальності в керівництві силами і засобами, що залучаються для
проведення антитерористичних операцій;
співробітництва у сфері боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх
правоохоронними органами і спеціальними службами, а також з міжнародними
організаціями, які здійснюють боротьбу з тероризмом.
Суб’єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах
своєї компетенції, є:
Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній
системі боротьби з терористичною діяльністю;
Міністерство внутрішніх справ України;
Міністерство оборони України;
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту
населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
Державний комітет у справах охорони державного кордону України;
Державний департамент України з питань виконання покарань;
Управління державної охорони України.
Служба безпеки України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом проведення
оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та
припинення терористичної діяльності, у тому числі міжнародної; збирає
інформацію про діяльність іноземних та міжнародних терористичних
організацій; провадить у межах визначених чинним законодавством
повноважень виключно з метою отримання упереджувальної інформації у разі
загрози вчинення терористичного акту або при проведенні
антитерористичної операції оперативно-технічні пошукові заходи у
системах і каналах телекомунікацій, які можуть використовуватися
терористами; забезпечує через Антитерористичний центр при Службі безпеки
України організацію і проведення антитерористичних заходів, координацію
діяльності суб’єктів боротьби з тероризмом відповідно до визначеної
законодавством України компетенції; здійснює досудове слідство у справах
про злочини, пов’язані з терористичною діяльністю; забезпечує безпеку
від терористичних посягань установ України за межами її території, їх
співробітників та членів їхніх сімей.
Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом
шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з
терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України
до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру
при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх
ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.
Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно
від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником
Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим
дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної
групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за
письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі
безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про
рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується
Президент України.
Інформування громадськості про вчинення терористичного акту здійснюють
керівник оперативного штабу або особи, уповноважені ним на підтримання
зв’язків з громадськістю.
Україна відповідно до укладених нею міжнародних договорів співробітничає
в галузі боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх
правоохоронними органами і спеціальними службами, а також з міжнародними
організаціями, які здійснюють боротьбу з міжнародним тероризмом.
Керуючись інтересами забезпечення безпеки особи, суспільства і держави,
Україна переслідує на своїй території осіб, причетних до терористичної
діяльності, у тому числі у випадках, коли терористичні акти або злочини
терористичної спрямованості планувалися або були вчинені поза межами
України, але завдають шкоди Україні, та в інших випадках, передбачених
міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України.
Висновки
Тероризм – явище досить складне, динамічне та багатопланове. З огляду на
все сказане вище, навряд чи нам вдасться подолати його у ХХІ столітті,
не кажучи вже про соціальні причини, що його породжують. Але це не
означає, що боротьба зі злочинними проявами не має змісту. Не допустити,
щоб теракти стали буденним явищем, а вимоги терористів – основним
визначником зовнішньої політики – реально. Тому найближчим часом
зусилля відповідних структур будуть сконцентровані саме під таким
гаслом.
Список використаної літератури
Андрій Дорошенко. Терор і тероризм // Політика і час. – № 8-9, 2003.
Змеевский А, Тарабрин В. Терроризм. Нужны скоординированные усилия
мирового сообщества // Международная жизнь. – №4. – 2002. – С.12-17.
Терроризм в современной России. -“Диалог” №9, 1996. ст.14-15
PAGE
PAGE 10
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
