Реферат на тему:

Релігійний екстремізм і феномен тероризму в сучасному світі

Тероризм, як явище, одним з основних змістовних, сутнісних боків якого
є залякування політичних або інших супротивників, відомий людству з
давніх часів. Однак для світового співтовариства проблема тероризму
стала особливо актуальною в XX столітті, коли застосування застрашливого
насильства стало одним з діючих і часто застосовуваних знарядь боротьби
різними угрупованнями, збройними формуваннями, політичними партіями,
релігійними рухами та навіть державами, а досягнення науки й техніки
дали в руки терористів найсучасніші засоби реалізації
людиноненависницьких намірів.

Як показує світовий досвід, тероризм особливо гостро проявляється в тих
регіонах й у ті періоди, де й коли загострюються протиріччя в
соціально-політичній сфері, відбувається ламання суспільних відносин,
державного устрою, відсутня стабільність. У таких умовах людина
звертається до віри в бога, до церкви; участь людини  в релігійному
житті дозволяє задовольнити її потреби у безпеці, позбутися почуття
нікчемності та незахищеності перед оточуючим світом в умовах дефіциту
необхідних орієнтирів.

До життя повертається низка специфічних релігійних „витрат», до числа
яких належить в першу чергу релігійна нетерпимість і релігійний
екстремізм.

Сьогодні людство зіштовхнулося з проявами ісламського екстремізму. Деякі
вчені бачать причину в тому, що зростає прірва між країнами „золотого
мільярду» та іншим світом, який значною частиною складається з країн з
мусульманським населенням.

Згідно з опитуваннями суспільної думки, більша частина жителів
Центральної Азії осуджують релігійний радикалізм і хочуть, щоб їхні
держави залишалися світськими, але невирішені соціальні проблеми,
економічний дисбаланс, що поглиблюється, масове безробіття та інші
проблеми є тими факторами, що створюють живильне середовище екстремізму»
[1, 56].

Причиною такого перебігу подій є і специфіка масової свідомості,
наявність груп та інститутів, зацікавлених у збереженні традиційного
економічного, політичного та інституційного середовища. В суспільствах,
що переживають початкові етапи модернізації, формуються сили, що не
приймають основні тенденції світового розвитку, а саме процеси
глобалізації.

Світ, що глобалізується, позначається на і на традиції. В міру того, як
зменшується сфера впливу традиції та звичаї в світі, що глобалізується,
змінюється відповідно й наше самовідчуття. Там, де традиції занепадають,
особистість не становить винятку. Загроза ідентичності активізує
релігійний фундаменталізм [2, 35].

$

?????????c?амі закладені принципи подолання кризи сучасного світу.
„Ісламський світ розколений по лінії протиборства помірної та
екстремістської тенденцій: адже багато мусульманських і арабських держав
давно стали жертвами тероризму, в тому числі і в релігійному обличчі»[1,
56].

М.П. Требін вважає, що „в рамках релігійної складової тероризму важливо
усвідомлювати його зв’язок з релігійним екстремізмом, фундаменталізмом.
Релігійний фундаменталізм зазвичай розглядається як сучасний феномен,
породжений історичною атмосферою ХХ століття. Тенденція до
фундаменталізму в більшому або меншому ступені характерна для всіх
головних світових релігій… Фундаменталізм являє собою реакцію
організованої релігії на породжені сучасністю проблеми, що постали перед
традиційними суспільствами…» [3, 99 — 100].

Розподіл світу за релігійно-цивілізаційним принципом сьогодні
розглядається як результат появи на світовій арені міжнародного
тероризму. Сьогоднішня дійсність є такою, що багато терористичних
організацій є прихильниками ісламу. Але варто пам’ятати, що існує велика
різниця між ісламським фундаменталізмом і екстремізмом. Ісламський
фундаменталізм, як і фундаменталізм будь-якої іншої держави, є безпечним
для суспільства: це перш за все будівництво мечетей, відправлення
обрядів, взаємодопомога віруючих тощо. Екстремізм має місце тоді, коли
фундаменталізм набуває агресивного характеру. В історії людства були
такі періоди, коли християнський фундаменталізм переростав у
християнсько-католицький екстремізм: хрестові походи, протистояння
католиків з протестантами тощо.

Іслам на шість-сім століть „молодший» за християнство і перебуває
приблизно на тій стадії розвитку, на якій перебувало християнство в
XII-XV ст., коли воно було агресивним і відігравало головну роль у
суспільстві. Зараз те саме відбувається і з ісламом, але становище
погіршується тим, що в XXI столітті держави сильно розшаровані за рівнем
життя їхніх громадян. При цьому більшість мусульманських країн виявилися
саме в бідній частині людства, що не схильні миритися з бідністю і
вважають її наслідком глобальної несправедливості. Звідси виникають
почуття заздрості та ненависті, замішані на релігійній нетерпимості.

Загальновідомо, що для ефективного управління будь-яким явищем необхідно
добре його знати. Тому й для боротьби з таким небезпечним соціальним
феноменом, як тероризм, варто володіти гносеологією цього явища, знати
його рушійні сили, суб’єкти, цілі, методи тощо.

Література:

Малышева Д. После «черного вторника»: ислам и терроризм в России и СНГ
// Мировая экономика и международные отношения. — 2002. — № 3. — С. 55 —
58.

Гідденс Е. Нестримний світ: як глобалізація перетворює наше життя. — К.:
Альтерпрес, 2004. — 100с.

Требин М.П. Терроризм в ХХІ веке. — Мн.: Харвест, 2003. — 816с.

Похожие записи