.

Предмет політології (контрольна робота)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
1221 6935
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

Предмет політології

ПЛАН

Вступ

1. Політологія в системі суспільних наук

2. Предмет політології, різноманітність у підходах до його визначення

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Політологія як наука вивчає політичне життя суспільства в його
різноманітних виявах, заглиблюючись у таємниці політики і влади,
закономірності діяльності політичної еліти, партій, лідерів, соціальних
верств і народних мас. Вона сприяє виробленню світоглядних і ціннісних
настанов, вмінню пов’язувати політичні знання із суспільно-політичною
практикою.

Народження політології зумовлене, насамперед, суспільними потребами в
розробленні технологій управління і методик впливу на суспільну
свідомість, у теоретичному обґрунтуванні цілей внутрішньої та зовнішньої
політики, в оптимізації управлінських рішень за умов розширення обсягів
діяльності та владних повноважень держави.

Політологія (грец. politika — державні й суспільні справи, logos —
слово, поняття, вчення) — наука, об’єктом якої є політика і її відносини
з особистістю та суспільством.

Як відносно самостійна галузь знань вона сягає своїми витоками сивої
давнини. Її розвиток тісно пов’язаний з розвитком філософських знань.
Оскільки політика була інтегрована в суспільне буття, філософія як
універсальна наука супроводжувала людину все життя, здійснюючи пошук
оптимального політичного ладу

Політичні знання та культура політичної поведінки необхідні кожній
людині, незалежно від її віку та професії. Кожна людина вступає у
взаємодію з іншими людьми, партіями, суспільними організаціями та
державою і без політичної освіти людина стає об’єктом маніпулювання.

Утворення демократичного суспільства неможливе без відповідної
політичної культури, бо від активності більшості громадян залежить доля
країни, доля всіх її громадян .

Політична наука займає одне із значних місць у сучасному
суспільствознавстві. Її велике значення визначається першорядною роллю
політики у житті суспільства. Протягом усієї історії людства політика і,
насамперед, держава дуже суттєво впливали на долі країн та народів, а
також на буденне життя людини.

1. Політологія в системі суспільних наук

Політологія як наука вивчає політичне життя суспільства в його
різноманітних виявах, заглиблюючись у таємниці політики і влади,
закономірності діяльності політичної еліти, партій, лідерів, соціальних
верств і народних мас. Вона сприяє виробленню світоглядних і ціннісних
настанов, вмінню пов’язувати політичні знання із суспільно-політичною
практикою.

Народження політології зумовлене, насамперед, суспільними потребами в
розробленні технологій управління і методик впливу на суспільну
свідомість, у теоретичному обґрунтуванні цілей внутрішньої та зовнішньої
політики, в оптимізації управлінських рішень за умов розширення обсягів
діяльності та владних повноважень держави.

Політичне життя є об’єктом вивчення багатьох суспільних наук, поза як у
суспільстві кожна подія і кожен факт мають політичне забарвлення.
Торкаючись інтересів людей, вони можуть бути відповідно інтерпретовані
або мати політичні наслідки. З цієї точки зору суспільство в цілому є
політичним. Як зауважив французький політолог Ж. Бюрдо, «реальність
нейтральна, політичною ж є свідомість». Певна специфіка політики, а
також і те, що всі види людської діяльності, усі суспільні явища
пов’язані з політикою, зумовлюють політичний аспект усіх суспільних
наук. Водночас є науки, основне завдання яких — дослідження політичного
життя. Провідною серед них є політологія, яка являє собою галузь
наукового знання, що вивчає політику, закономірності функціонування і
розвитку політичної сфери суспільства та політичного життя в контексті
виборювання, утримання контролю, реалізації та функціонування політичної
влади в суспільстві.

Політологія (грец. politika — державні й суспільні справи, logos —
слово, поняття, вчення) — наука, об’єктом якої є політика і її відносини
з особистістю та суспільством.

Як відносно самостійна галузь знань вона сягає своїми витоками сивої
давнини. Її розвиток тісно пов’язаний з розвитком філософських знань.
Оскільки політика була інтегрована в суспільне буття, філософія як
універсальна наука супроводжувала людину все життя, здійснюючи пошук
оптимального політичного ладу. Знання про політику, які сформувала
антична філософська думка, стали основою політичної філософії наступних
епох.

Античні мислителі започаткували вивчення політичної мови і політичного
ораторства (Платон), дослідили такі політичні, соціальні, моральні
цінності, як свобода, право, справедливість, добро та ін. У новітні часи
розвивались узагальнюючі, універсальні концепції політики і влади, які
отримали політичне, гуманістичне, фундаментально-соціологічне та
економічне обґрунтування.

Розвиток соціально-орієнтованого філософського знання триває дві з
половиною тисячі років, однак ще на початку XX ст. статус політичної
філософії, як і політології, не був остаточно визначений. Упродовж XX
століття поняття політичної філософії та політології цілком прижилися, а
в 50—60-х роках настав «бум» політико-філософських та політологічних
досліджень.

Політична філософія разом з іншими філософськими дисциплінами досліджує
сутнісні засади політики в різноманітних виявах, її причини і наслідки,
прагне їх виявити, усвідомити, пояснити. Філософія озброює політологію
світоглядом, загальними методами пізнання й теорією мислення, розумінням
змісту і соціальної зумовленості політичних явищ, досліджує загальні
закони історичного розвитку та форми їх реалізації у діяльності людей,
вивчає суспільство як цілісну систему. Створюючи загальну картину світу,
філософія дає поштовх до предметних висновків у сфері науки про
політику, які конкретизуються в політичній філософії.

У пізнанні політичного життя істотна роль належить політичній історії
(вивчення і фіксація політичного життя, особливостей його функціонування
та розвитку в окремих країнах, з’ясування причинних зв’язків політичних
явищ та ін.). Відомі французькі політологи Ж.-П. Кот і Ж. Муньє
називають політичну теорію «кровною дочкою історії та права». Для
розуміння сутності й функціонального призначення політичних явищ,
інститутів важливо знати історію світових політичних вчень, яка
досліджує виникнення і розвиток теоретичних знань про політику, владу,
державу, право, демократію, генезис політичних категорій, їхній вплив на
політичне життя. Історія сприяє використанню генетичних і
функціонально-генетичних пояснень під час дослідження політичних подій
та явищ, а це важливо для політології.

Особливого значення у вивченні політичного життя суспільства набуває
політична економія, оскільки без неї не можна зрозуміти природи
соціальних суб’єктів, громадянського суспільства. До того ж розвиток
різних форм власності, який веде до подальшої диференціації соціальних і
політичних інтересів у суспільстві, істотно впливає на характер
політичної діяльності, формування наукових уявлень про неї. Предметом
аналізу економії є процеси виробництва, розподілу та обміну матеріальних
благ. Ці процеси розглядаються в контексті втручання держави до
економічної сфери суспільства (реалізацією економічної, суспільної,
соціальної політики).

Соціологія політики як суспільна наука вивчає соціальні інститути,
організації як засоби діяльності соціальних суб’єктів, а отже,
закономірно, що політологія використовує результати й методи
соціологічного пізнання, характеристики різних соціальних груп.
Соціологія постачає науці про політику дані стосовно функціонування
суспільства як цілого, а також груп, які входять до нього, і суспільних
(політичних) відносин між ними. Надзвичайно важливими є методологічні
розробки соціології, що стосуються емпіричних досліджень і насамперед
опитувань громадської думки.

У вивченні політичного життя суспільства важлива роль належить юридичній
науці як системі знань про державу і право, про об’єктивні
закономірності їх виникнення і розвитку. Юридична наука розробила
понятійний апарат, який активно використовує політологія (держава,
демократія, державна влада, право, законність, політичний режим тощо),
оскільки рівень розвитку правових норм регуляції суспільного життя є
водночас і показником якісного стану розвитку суспільства. За правовими
актами минулих епох можна досліджувати характер суспільно-політичних
відносин, соціальних настанов і т. ін.

Політична психологія досліджує соціально-психологічні компоненти
політичного життя суспільства, що формуються на рівні політичної
свідомості націй, станів, соціальних груп, урядів, окремих особистостей.
Особливого значення набувають ці дослідження під час вивчення
громадської думки, політичної соціалізації, конфліктів, електоральної
поведінки і т. ін.

Політична географія вивчає територіальні аспекти політичного життя
суспільства, що розглядається як сукупність багатьох явищ, процесів,
суспільних інститутів.

Політична антропологія (етнодержавознавство), яка своїм предметом мала
інститути управління та їх практичні функції в етнічних співтовариствах,
зокрема у примітивних суспільствах і таких, що розвиваються. Завдяки
таким дослідженням стає можливим порівнювати різні політичні системи,
виокремлюючи етнічні чинники, які визначають політичну поведінку людей.

Формальні науки не вносять до політології предметного змісту, проте,
такі науки, як теорія систем, кібернетика, статистика, логіка,
методологія дають політології форму, кількісне вимірювання і т. ін. Вони
сприяють цілісному і динамічному розумінню явищ, аналізу умов, а також
процесів втілення ідей і концепцій у практику (праксеологія)

Практично всі суспільні науки подають матеріал для аналізу політичних
подій і явищ, усебічно висвітлюють різноманітні аспекти політичного
життя суспільства, даючи політології свій інструментарій і результати
досліджень. Останнім часом наука про політику перетинається також з
науками природничими (біологією, екологією та ін.), що розширює сферу
застосування як зазначених наук, так і політології.

Незважаючи на те, що науки про суспільство висвітлюють різні аспекти
політичного життя, демократичний суспільний розвиток виявив потребу в
науці, яка б критично осмислювала існуючі політичні системи, режими,
механізми реалізації політичної влади, участь соціальних спільнот у
політичному процесі, політичні ситуації тощо. За тоталітарного режиму,
коли роль суспільних наук зводилася здебільшого до коментування і
виправдання існуючих порядків, не було необхідності в розвитку
політології. Істотним чинником активізації став вихід мільйонів людей на
арену політичного життя, зростання взаємозалежності й суперечливості
сучасного суспільства, становлення молодих незалежних держав. За цих
умов посилюється взаємодія політичних процесів і політичних систем
різних країн, що дає змогу бачити не тільки їх відмінність, а й
схожість.

Політична наука розвивається в тісному зв’язку з іншими соціальними
науками і залишиться творчою галуззю знання лише у тому випадку, якщо
збереже таку відкритість у майбутньому.

І хоча в кожній країні політологія, поряд із іншими суспільними науками,
“прив’язана” до національної специфіки, проте буде штучним
протиставлення світовому вченню про політику виділення окремої науки –
української політології, адже це свідоме відокремлення від світового
політичного процесу.

2. Предмет політології, різноманітність

у підходах до його визначення

Щодо визначення предмету політології існують різні погляди. Деякі
зарубіжні вчені визначають політологію як науку «про авторитетну,
легітимізовану, консенсусну владу», тобто владу, що має підтримку
суспільства, сприймається ним як обов’язкова, хоч і спирається на
примус.

В американській енциклопедії політологію визначено як науку про характер
і функції держави й уряду, через які держава здійснює владу.

Вчені з пострадянських країн також по-різному визначають політологію: як
науку про систему закономірних взаємозв’язків соціальних суб’єктів з
політичною владою, боротьбу за політичну владу; як сутність, форми й
методи політичного владарювання; політичну культуру тощо.

Деякі політологи предметом політології вважають вивчення політичних
систем як сукупності владних інститутів, а також політичної влади як
основи функціонування й розвитку політичних систем. Так, російські
політологи Ф. Бурлацький і Г. Шахназаров вважають, що в центрі уваги
політології перебувають проблеми політичної влади, її природи і
сутності, змісту та механізму здійснення.

Однак, на відміну від інших наук, що досліджують ці проблеми,
політологія вивчає спосіб організації та здійснення влади. Такий підхід
звужує предметне поле політології.

На думку російського політолога В. Мшвенієрадзе, предметом політичної
науки є вивчення об’єктивних закономірностей світового політичного
процесу, політичних відносин в окремих країнах і групах держав;
відносини між класами, державами, націями, де головне завдання полягає в
тому, щоб утримати, зберегти або завоювати владу; способи управління
соціально-політичними процесами. Політична наука аналізує структуру
державної влади, функціонування політичних інститутів, їх відносини з
політичними ідеями і теоріями в різних політичних системах, політичну
культуру, взаємозв’язок політики з економікою, з іншими формами
суспільної свідомості та діяльності.

Останнім часом значного поширення набув системний підхід до визначення
предметного поля політології. Згідно з ним її метою є дослідження
тенденцій і законів структури, функціонування та розвитку політичного
життя соціальних спільнот, залучення їх до діяльності з реалізації
політичної влади та політичних інтересів (Ю. Шпак, Ж. Тощенко, В.
Бабкін).

Виходячи з цього, предметом політології, як раціонального відображення
політики, є закономірності політичного життя в усіх його виявах: зміст,
структура і функції, місце і роль політичної системи в його розвитку та
функціонуванні, у здійсненні політичної влади.

Загалом сукупність проблем, досліджуваних політологією, можна поділити
на три великих розділи:

1. Соціально-філософське та ідейно-теоретичне підґрунтя політики,
системоорганізуючі ознаки й характеристики політичної системи, політичні
парадигми, що відповідають конкретно-історичному періоду.

2. Політичні системи та політичні культури, політичні режими, їх
порівняльні характеристики, еволюція світових політико-ідеологічних
доктрин.

3. Політичні інститути, політичні процеси, політична діяльність і
політична поведінка.

Предметом політології є певна система знань про політичний об’єкт, а
саме:

історико-політичні вчення;

закономірності становлення, функціонування, зміна політичної влади;

джерела, рушійні сили політичного життя суспільства;

сутність, природа, тенденції розвитку, механізми прояву політичного;

конкретні прояви, процеси, відносини політичної дійсності, які
вивчаються політологами;

політичні інститути (конституції, центральний уряд, регіональне, місцеве
управління, адміністрація та ін.);

політичні партії, групи об’єднання, участь громадян в політиці,
громадська думка;

міжнародні відносини.

Сюди відносять також такі феномени, як: політична культура, ідеологія,
політичні еліти, політичні партії та громадсько-політичні організації,
рухи, владні відносини, держава, політична система, політична
діяльність, політична поведінка, політичне лідерство, громадська думка й
засоби масової інформації в політичному процесі, конфліктологія,
етнодержавознавство тощо.

Висновок

Отже, стосовно предмету політології існували різні судження.
В античному світі приватне і політичне, державне життя
існувало в нерозривній єдності. Інституціональним суб’єктом політики там
була лише держава, оскільки інших розвинених політичних інститутів тоді
ще не знали. Об’єктом політико-філософських досліджень античних
мислителів була саме держава у нерозривній єдності з суспільством.

У міру розмежування громадянського суспільства й держави, появи
інституціональних засобів впливу цього суспільства на державу —
політичних партій, груп інтересів, засобів масової інформації тощо —
коло інституціональних суб’єктів політики розширилося, вона стає наукою
про політику в цілому.

Тому вчені висловлюють різні думки щодо предмета політології. Одні
вважають таким предметом владу, другі — політичну систему, треті —
демократію, четверті — політичну культуру.

У визначенні предмета політології і на сьогодні не існує єдиного
підходу, що зумовлено багатозначністю терміна “політика” і можливістю
різноманітних засобів його характеристик.

У загальній формі політологія – наука про політику та її взаємовідносини
з людиною та суспільством. Можна також сказати, що політологія – система
знань про політику, політичну владу, політичні відносини та політичні
процеси, про організацію політичного життя суспільства.

Як всі науки, політологія має об’єкт та предмет пізнання. Зараз існує
три основних підходи до визначення предмета політології:

 перший підхід полягає у тому, що політологія розглядається лише як одна
з наук про політику нарівні із політичною філософією, політичною
психологією та іншими науками;

 другий підхід ототожнює політологію та політичну соціологію як найбільш
загальні науки про політику;

 третій підхід визначає політологію як загальну інтеграційну науку про
політику в усіх її проявах, що включає в себе і політичну соціологію, і
політичну філософію, і теорію держави та права та ін. Така позиція
здобула найбільше визнання серед сучасних дослідників політичних
процесів.

Що таке об’єкт науки ? Це те, на що спрямована пізнавальна діяльність
суб’єкта. Предмет науки – сторони, ознаки та відносини об’єкта, що
аналізуються.

Що ж є об’єктом політології? Сучасні дослідники вважають, що об’єктом
політології є політична дійсність, або політична сфера сучасного
суспільства.

Політична сфера суспільства – царина суспільних відносин, що пов’язана
із взаємодією багатьох спільностей людей – соціальних груп, класів,
націй, народів. До неї входять соціальні інститути та організації,
найважливішою з яких є держава. Участь у справах держави, визначення
задач та змісту діяльності держави і є політика, яка є головним змістом
діяльності людей у політичній сфері.

Але політичну сферу життя суспільства вивчають і інші дисципліни –
філософія, соціологія, теорія держави, історія. Кожна з них розглядає
процеси, що проходять в політиці під своїм кутом зору, тобто мають свій
предмет вивчення.

Під яким же кутом зору вивчає політичну сферу суспільства політологія?
Специфіка політології полягає в тому, що всі соціальні явища та процеси
вона розглядає відносно політичної влади. Без влади немає політики.
Влада є засобом її реалізації.

Отже, предметом політології є феномен політичної влади, закономірності
її функціонування та розвитку та її використання у суспільстві.

Сучасні політологи вважають, що межі політології постійно змінюються , а
іноді навіть важко визначаються. Постійно збільшується число тем, які
вивчає політологія. Це відбувається тому, що сучасна політика
застосовується в дуже широкому колі царин людської діяльності.

Список використаної літератури

Введение в политологию. Уч. Под ред. В.П.Пугачева и А.И.Соловьева, М.,
“Аспект пресс”, 1997.

Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. – М., “Логос”, 1997.

Мальцев В.А. Основы политологии. Учебн. для вузов. – М., ИТРК РСПП,
1997.

Мельник В.А. Политология. Учебн.- Мн., “Вышейшая школа”, 1996.

Основы политологии. Учебн. / Под ред. Н.И.Сазонова. – Х., “Основа”,
1993.

Основы политологии. Учеб.пособ. / Под ред В.П.Пугачева и Г.А.Белова.-
М., 1994.

Політологія. / За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К., Видавничий
центр “Академія”, 1998.

Енциклопедичний політологічний словник. – К., Вища школа, 1997.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020