Реферат на тему:
Походження політики
Термін “політика” в науковий обіг ввів Аристотель в IV ст. до н.е.
Грецький філософ визначив її як мистецтво управління державою, під якою
розумівся поліс. Однак виділення політики в особливу сферу суспільного
життя відбулося задовго до того, як греки почали активно користуватися
цим поняттям. Хоча політика виникла кілька тисяч років тому, вона
формується значно пізніше, ніж економічні і соціальні відносини, а також
мораль.
З чим був пов’язаний генезис політики? Історія політичної думки дає
різні відповіді на це запитання.
Першим уявленням про природу політики було теологічне, що пояснює її
природу, як і в цілому людського життя, з божественної волі.
Другим поширеним підходом стало антропологічне трактування, що
обґрунтовує необхідність політики людською природою. Так, визначення
людини як істоти політичної, висловлене Аристотелем, підкреслювало, що
політичне спілкування відповідає природі людини і її прагненню до благ.
Поза політикою він або тварина, або божество, тому що тварина і бог не
потребують законів і прав. Початковими формами політичного спілкування
виступали сім’я і поселення, а вищою формою – держава. Політика
дозволила людині приборкати власну егоїстичну основу і втілити загальну
користь і справедливість. Близьку думку в XV ст. висловить англійський
мислитель Г.Гоббс, який трактував природу людини як егоїстичну і
жадібну, що породжує у суспільстві “війну всіх проти всіх”. Інстинкт
самозбереження та природний розум підказує людям необхідність створення
такого політичного інституту, як держава. Таким чином, політика
формується завдяки виходу людини з власного тваринного стану, а сама
політика перетворює тварину в людину. Гоббс виходив з біологічної
природи людини, поширюючи на неї властивості живої природи.
Визнання загальних для людського і тваринного засад (спільних
інстинктів, моделей поведінки) лежить в основі сучасних біологічних
трактувань природи і політики. Так, згідно з уявленням австрійського
етолога К.Лоренца, людині, як і будь-якій тварині, присутні агресивність
та інстинкт боротьби за виживання, при цьому, на відміну від більш
небезпечних тварин, менш небезпечні істоти – люди – володіють більш
слабким, стримуючим агресивність початком. Саме агресивністю Лоренц
пояснював численні війни, конфлікти і революції, хоча вважав можливим її
послаблення та обмеження проявів у відкритих формах за допомогою
контролю.
Біологічні трактування походження політики дуже часто мають багато
спільного з психологічним поясненням політичних процесів. Сутність цього
підходу полягає в тому, що в природі людини закладені потреби, інтереси,
емоції і потяги. Саме вони породжують політичні взаємодії.
Оригінальну теорію переходу суспільства з передсоціального в соціальне,
в тому числі і політичний стан, розробить З.Фрейд. Він виходить з того,
що політика є проявом лібідозної енергії індивідів. Так, держава і право
виступають як замінники колись існуючого прародителя “батька”, який був
убитий синами, що повстали проти його монополії на сексуальну насолоду.
Таким чином, природа влади і політики корениться у несвідомому – в
лібідозному комплексі й у відчутті вини. Фрейд вважав, що в ставленні
людей до лідерів і держави проявляється дитячий потяг дорослої людини до
колись існуючого батька. До них індивід буде відчувати протилежні
почуття – одночасно вимагати захисту (патерналізму) і ненавидіти
(критика і невдоволення владою).
Згідно з соціальним трактуванням політика має суспільне походження.
Зокрема, широке обгрунтування отримав підхід, що розглядає її формування
в ході історичної еволюції суспільства як результат росту її
неоднорідності і складності організації. Первісне суспільство було
соціально однорідним. У ньому не було політичних установ і організацій,
не було політики, хоча була влада, яка здійснювалася всіма дорослими
членами роду. Ускладнення суспільства в міру його розвитку, поява в
ньому суперечливих інтересів обумовили виникнення держави, а разом з тим
і політики. Політика виникає як діяльність з організації сумісного життя
людей в соціально неоднорідному суспільстві разом з поділом на
керівників і керованих, багатих і бідних. Суспільні зміни були похідними
від політичної революції, яка змінила всі форми господарства і спосіб
життя людей. З неолітичною революцією історики пов’язують появу
металічних знарядь праці, перехід від присвоюючого типу господарства
(полювання і збиральництво) до виробничого (землеробство, скотарство),
до осілого способу життя, появи міст. У результаті це призвело до зміни
у владних відносинах.
Логіку появи політики можна показати таким чином:
1. Ріст продуктивної діяльності людини зробив можливим появу додаткової
продукції, яка трансформувалася у приватну власність.
Приватна власність сприяла:
подальшому поділу праці і розвитку економіки, зокрема, зростанню обміну,
торгівлі, появі ремесел, міст, тим самим складаються різні соціальні
групи, ускладнюються форми економічних взаємовідносин;
росту автономії особистості, її незалежності від влади “цілого” (роду,
племені). З тих пір соціальний статус відособленої людини став
визначатися не родинними зв’язками, а економічними можливостями і
багатством. Це викликало до життя формування інститутів, спрямованих на
забезпечення прав і самостійності особистості;
підсиленню майнового розшарування, складання різних класів і груп з
протилежними інтересами і конфліктними формами взаємовідносин.
2. Поглиблення соціальної диференціації за етнічними і релігійними
ознаками.
V ? ? OaeA
oe
°
|‚
&
ьних претензій племен одне до одного. Актуальною стала проблема
збереження територіальної цілісності і незалежності від зовнішніх
претензій.
Таким чином, політика формується як результат нерівного розподілення
багатства, відмінності статусів, різних інтересів соціальних груп,
невідворотності протиріч і конфліктів у суспільстві. Її поява була
пов’язана з тим, що класові, етнічні і релігійні проблеми, міжплемінні
конфлікти, з якими зіткнулося суспільство, вже не могли бути вирішені за
допомогою попередніх регуляторів – традицій, звичаїв, моральних норм.
Для вирішення цих проблем стали потрібними нові регулятори (правові і
політичні) і нова організаційна структура – держава. Насамкінець,
говорячи про походження політики, слід враховувати і природні
відмінності людей: біологічні, психологічні, інтелектуальні (наприклад,
фізична сила або чітко виражене бажання до домінування – в одних, і,
навпаки, бажання до підпорядкування – в інших). Ця природна нерівність
людей має тенденцію закріплюватися в нерівності соціальній, тобто в
різному доступі до багатства, влади, в престижі тощо.
Політика безпосередньо пов’язана з такими явищами, як влада і держава.
Влада є головним інструментом політики і основним об’єктом політичної
боротьби. В первісному суспільстві вона не носила політичного характеру.
Французький політолог М.Дюверже виділив три історичних форми влади:
1) анонімна, яка розпорошена між всіма членами роду (у деяких племен
навіть не було старійшин, прийняття рішень здійснювалося всіма дорослими
членами роду);
2) індивідуалізована, пов’язана з виділенням особливого статусу вождя
племен;
3) інституціоналізована, пов’язана з появою особливого інституту –
держави.
Перші дві форми влади носять додержавний характер, а такі суспільства
називають потестарними (від лат. potestas -влада). Як правило,
виникнення політики дослідники асоціюють з виникненням держави, коли
влада набуває державно-публічного характеру.
З появою держави (перші держави виникли п’ять тисяч років тому в
Месопотамії і Єгипті) пов’язують перехід від неполітичної (племінної
кровно-родинної) до політичної організації суспільства. Держава стала
новою соціальною силою, покликаною підтримувати цілісність суспільства
за допомогою важелів адміністративного і правового регулювання
суспільних відносин. Потреба в захисті своїх інтересів породила
об’єднання людей, що створили різні асоціації (партії, суспільні
об’єднання).
Література:
Брегеда А.Ю. Політологія: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц.
– К.:КНЕУ, 1999. – 108 с.
Гелей С, Рутар С. Політологія: Навч. посібник. 3 вид., перероблене і
доповнене. – К.: Знання, 1999. – 427с.
Політологія у схемах, таблицях, визначеннях: Навч. посібник / За ред.
І.С.Дзюбка, І.Г.Оніщенко, К.М.Левківського, З.І.Тимошенко. – К.: УФІМБ,
1999. – 161 с.
Політологія: Підручник / За заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М.Левківського. –
К.: Вища школа, 1998. -415 с.
Політологія. Підручник для студентів вузів / За ред. О.В.Бабкіної,
В.П.Горбатенка. – К.: Академія, 1998. – 368 с.
Політологія: Курс лекцій / І.С.Дмитрів (керівник), О.М.Рудакевич,
В.А.Кулик та ін. – Тернопіль: Астон, 1998. -158 с.
Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред Б.Кухти. – Ч. 3. Політична
свідомість і культура. – Львів: Кальварія, 1998. – 556 с.
Швидяк О.М. Політологія. Практикум: навч.-метод. посібник. – К.: ІЗМН,
1997. – 164 с.
Абетка українського політика. Довідник / М.Томенко (керівник авт. кол.).
– К.: Смолоскип, 1997. – 218 с.
Бебик В.М. Політологія: Теорія, методологія, практика: Підручник. – К.:
МАУП, 1997. – 248 с.
Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібник. –
К.: АМУПП, 1997. – 200 с.
Основи етнодержавознавства: Підручник / За ред. Ю.І.Римаренка. – К.:
Либідь, 1997. – 656 с.
Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред Б.Кухти. – Ч. 2. Політичні
процеси, системи та інститути. -Львів: Кальварія, 1997. – 336 с.
Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів
вузів. – К.: Генеза, 1997. – 400 с.
Себайн Д.Г., Торсон Т.Л. Історія політичної думки. -К.: Основи, 1997. –
838 с.
Хто є хто в європейській та американській політичній науці. Малий
політологічний словник / За ред. Б.Кухти. -Львів: Кальварія, 1997. – 288
с.
Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології. Навч. посібник. – К.:
Вища школа, 1996. – 179 с.
Політологія. Кінець XIX – перша половина XX ст. Хрестоматія / За ред.
О.І.Семкіна. – Львів: Світ, 1996. – 800 с.
Рябов С.Г., Томенко М.В. Основи теорії політики. -К.: Тандем, 1996. -192
с.
Скиба В.Й., Горбатпенко В.П., Туренко В.В. Вступ до політології: Екскурс
в історію правничо-політичної думки. -К.: Основи, 1996.-718 с.
Бодуен Ж. Вступ до політології. – К.: Основи, 1995. -174 с.
Політологія посткомунізму. Політологічний аналіз посткомуністичних
суспільств. – К.: Політична думка, 1995. -368 с.
Томенко М.В. Українська перспектива: історико-політологічні підстави
сучасної державної стратегії. – К.: Українська перспектива, 1995. – 103
с.
Українська політологія: витоки та еволюція / За ред. Ф.М.Кирилюка. – К.:
Ватра, 1995. – 328 с.
Гаєвський Б. Українська політологія. Концептуальні засади. – К., 1994. –
144 с.
Кухта Б.Л. З історії української політичної думки: Тексти лекцій. – К.:
Генеза, 1994. – 368 с.
Потульницький В.А. Теорія української політології: Курс лекцій. – К.:
Либідь, 1993. – 191 с.
Конспект лекцій з курсу “Політологія” для студентів усіх форм навчання /
І.С.Дмитрів, В.А.Кулик, О.М.Рудакевич та ін. -Тернопіль: ТІНГ, 1992. –
44 с.
Ніконенко В.М. Політологія (курс лекцій). -Тернопіль, 1992. – 256 с.
Основы политологии / Под ред. А.Боднара. – К., 1991. – 144 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
