Тема. Наука політологія

Виникнення та розвиток політології.

Предмет, об‘єкт, методи, функції політології.

Основні парадигми політології.

1. Політика займає особливе місце в діяльності людей з того часу, коли
людство виходить з варварства до цивілізації, коли з‘являється держава.
Суспільне життя вивчають різні гуманітарні науки, у кожної з них свій
предмет дослідження. Політологія – наука про політику та її
взаємовідносини з людиною та суспільством.

Виникнення професійної політичної науки зумовлено такими основними
факторами:

суспільною потребою, що виявляється у необхідності раціональнішої
організації державної влади від інтуїтивного розуміння проблем політики;

загальним процесом становлення наукового пізнання світу і суспільства,
що характеризується диференціацією наукового знання, інтеграцією
політичного знання з іншими суспільними науками;

формуванням політичної науки як автономної дисципліни;

пізнанням політичних подій неполітичними і науковими засобами, що
вимагало наукової рефлексії і звільнення від викривлення.

2. Предметом політології є політичне життя в цілому, з’ясування його
головних компонентів, тенденцій зв‘язків і змін з іншими сферами
суспільного життя.

Об’єкт науки визначається конкретними завданнями, які стоять перед
дослідниками політики. Ними є ті області політичного життя, які
безпосередньо вивчаються, наприклад, політичні відносини, політична
система, політичні процеси тощо.

Методами називаються конкретні засоби засвоєння знань про політику. Ними
є:

загальні методи дослідження (соціологічний, культурологічний,
функціональний, поведінковий, системний, інституціональний,
антропологічний, порівняльний, історичний);

загальнологічні методи (аналіз та синтез, індукція та дедукція,
абстрагування та сходження від абстрактного до конкретного, сполучення
історичного та логічного аналізу, уявний експеримент, моделювання тощо);

методи емпіричних досліджень(використання електоральної статистики,
анкетний опит, теорія ігор, спостереження, аналіз документів,
лабораторний експеримент).

Політологія як наука здатна виконувати об’єктивно корисні для
суспільства функції:

пізнавальна, яка здійснюється в процесі утворення точного образу
політики, виявленні основних закономірностей, тенденцій змін, формуванні
уявлень про її компоненти;

прогностична, що дозволяє здійснювати більш-менш точні передбачення
майбутніх політичних подій;

практична, реалізується як вплив на управління;

ідеологічна, сприяє обгрунтуванню і пропаганді політичних ідеалів(
цінностей( цілей( реалізація яких об’єктивно відповідає інтересам
соціальних спільнот( визначає стратегію і тактику політичної діяльності(
політичної поведінки;

культурна збагачує уявлення людей про засоби досягнення політичних
цілей( формує образи бажаних подій( утворює ціннісні ідеали;

виховна( в ході реалізації якої складаються необхідні в демократичному
суспільстві передумови( навички участі громадян у політичному процесі.

Завдання політології:

виявлення і передбачення обертової постійності у структурі, сутності і
логіці політичної поведінки;

прояснення політичних процесів;

наукове консультування;

соціальне конструювання (реформування, зумовлене потребами суспільства.

Структура політології складається з:

історії політичної думки, що вивчає етапи еволюції, уявлень про
політичне життя та його компоненти, які існували в різні історичні
епохи;

політичної філософії (філософії політики), яка здійснює формування
категоріального апарату політичної науки;

політичної соціології, яка вивчає конкретні політичні явища і процеси,
побудовані на аналізі емпіричних даних;

політичної психології, яка вивчає політичну поведінку і її мотивацію,
особливо у масових формах;

політичної антропології, об’єктом якої є людина, яка займається
політикою, досліджує умови входження людини в цю сферу соціального
життя.

3. Парадигма – своєрідна логічна модель постановки та вирішення
пізнавальної проблеми.

Фундаментальне значення для політології мають ті парадигми(що тлумачать
сутність та природу політики( інтерпретують джерела її розвитку. Це такі
парадигми:

теологічна;

натуралістична;

соціальна;

радикально-критична.

Література

Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. – М., 1997. – Гл. 1, § 1, 2;
гл. 12., гл 19.

Вятр Е. Социология политических отношений. – М., 1979. – Гл.1.

Бутенко А.К. Политология как наука и как учебная дисциплина в
современной России // Социально-политический журнал, 1993, №9 – 10.

Краснов Б.К. Политология как наука и учебная дисциплина. //
Социально-политический журнал, 1995, №1.

Панарин А.С. Философия политики. – М., 1994. – С.3 – 13.

Политология. Энциклопедический словарь. – М., 1993.

Тихонова Л.А., Чорна Н.В. Політологія як наука. Конспект лекцій. –
Харків: ХТУРЕ( 1998.

Політологія / За ред. М.І.Сазонова. Розділ 1. – Харків, 1998.

Хеккер Е. Що є політична теорія // Політологічні читання, 1993, №1.

Похожие записи