Реферат на тему:

Марксистські погляди на політику

та державний устрій

У середині XIX ст. почала формуватися близька до розглянутого
утопічного соціалізму комуністична політико-правова ідеологія,
засновниками якої були німецькі мислителі Карл Маркс (1818-1883) і
Фрідріх Енгельс (1820-1895). Можна згадати декілька чинників, що сприяли
її формуванню. Серед них соціальні, економічні та політичні умови, що
склалися в країнах Західної Європи, а також система політико-правових
поглядів утопічного соціалізму, розглянута нами вище. А втім, як
уважають дослідники марксизму, і в цьому з ними можна погодитися, до
свого повного оформлення ця політико-правова ідеологія проминула
декілька стадій.

На стадії її становлення засновники теорії комуністичного майбутнього
обмежувалися критикою існуючих форм держави та правових систем. Зокрема,
К. Маркс і його соратник Ф. Енгельс уважали, що державний устрій
Німеччини є нерозумним, як і закони цієї держави. Основа права —
приватний інтерес багатіїв і держави як виразника їхніх інтересів. Тому
держава — це інструмент беззаконня, оскільки більша частина суспільства
не має можливості користуватися своїми правами. З огляду на це К. Маркс
не поділяв думки багатьох мислителів, зокрема Г. Гегеля, про те, що
держава — символ добробуту, і зробив висновок, що на землі немає такої
держави, яка повною мірою відповідала б своєму призначенню. Щоб це
сталося, необхідно усунути приватний інтерес. З’ясовуючи сутність
держави та її співвідношення з суспільством, К. Маркс не погоджувався з
Г. Гегелем відносно того, що держава породжує громадянське суспільство.
З цього приводу він зазначив, що навпаки — сім’я й громадянське
суспільство є передумовою, підґрунтям держави і права.

У категорії «держава» К. Маркс вирізняв два аспекти: політичну державу й
матеріальну державу.

Політична держава, державний устрій розвиваються на власності,
промисловості й торгівлі; що ж до матеріальної держави, то це, на думку
мислителя, — громадянське суспільство. Тобто, матеріальна держава не є
політичною. Політична держава формується поступово, базуючись на
громадянському суспільстві (матеріальній державі) завдяки власності,
торгівлі й промисловості.

Наявність цих двох аспектів сприяє роздвоєнню особистості. У політичній
державі більше проявляється приватний інтерес, у матеріальній переважає
суспільний.

Щоб ліквідувати протистояння політичної держави й матеріальної держави,
необхідно знищити приватний інтерес запровадженням істинної демократії.
Тоді монархічний деспотизм заступить влада народу, яка й стане носієм
державного устрою. Встановлення влади народу, демократії означатиме, за
вченням К. Маркса, зникнення політичної держави. Тільки в цьому випадку,
за демократичного устрою ліквідується різниця між політичною державою та
громадянським суспільством, оскільки з ліквідацією приватної власності
зникне й приватний інтерес, його заступить загальний, суспільний
інтерес. Загальні інтереси народу є основним принципом ідеального
суспільства. У статті «До критики гегелівської філософії права» (1843 p.
— січень 1844 р.) К. Маркс запропонував спосіб ліквідації приватної
власності — соціальну революцію й силу, яка здатна це зробити, —
пролетаріат.

З усіма цими думками погоджувався і Ф. Енгельс. Він зазначав, що
дослідження таких категорій, як «держава» і «право», можна здійснювати
лише за умови визначення зв’язку приватної власності й політичного
життя. Державна, політична влада використовується як знаряддя власників.
З цього приводу він писав, що в Англії править власність.

Значну частину своїх державно-політичних поглядів К. Маркс виклав в
«Економічно-філософських рукописах 1844 року». Дослідження категорій
«держави» і «права» він продовжив із визначення сутності власності. Тут
він, зокрема, зазначав, що сутність власності полягає у відокремленні
засобів виробництва і виробленого продукту від виробника. Такий стан
речей К. Маркс назвав відчуженою працею.

Сутність людини, зазначав він, це праця. З одного боку, завдяки праці
людина стає суспільною істотою. Праця формує людину й людство в цілому.
З іншого боку, праця є силою, яка протистоїть людині — відчуженою
працею, під якою мислитель розумів підневільну працю на власника, котрий
привласнює її результат (продукт). Відчужена праця призводить до
відчуження між людьми.

Відчужена праця індивіда є суспільними відносинами, а оскільки вони
беруть початок у сфері виробництва, то є виробничими відносинами.

Відносини капіталіста й робітника — це політико-еконо-мічні відносини,
тобто зі сфери виробництва вони переходять у сферу політики. З приводу
цього К. Маркс зазначав, що гроші присвоюють собі політичну владу.

Далі мислитель зробив висновок, що держава й право є продуктами
відчуженої праці, які виникають у сфері матеріального виробництва. З
допомогою права капіталістичне суспільство закріплює фактичну
нерівність, оскільки право в ньому спрямоване на захист інтересів
буржуазії. А якщо це так, то держава і право протистоять робітничому
класові. Способом удосконалення таких держави і права є революція,
знищення приватної власності та ліквідація відчуженої праці.

У 1845—1846 pp. К. Маркс і Ф. Енгельс видали свою працю «Німецька
ідеологія», яку дослідники назвали першою зрілою концепцією
матеріалістичного розуміння держави і права. У ній вся історія
суспільного розвитку розглядалася як закономірний процес, у якому
визначна роль належала розвиткові виробничих відносин.

Тут було визначено основні аспекти, які згодом стали підґрунтям теорії
так званого наукового комунізму: поняття «суспільно-економічна
формація»; ідея класової боротьби як рушійної сили класового
суспільства; завдання насильницької революції щодо старої державної
влади; ідея диктатури пролетаріату; теза про співвідношення базису й
надбудови суспільства. Окрім зазначеного, у згаданій праці походження
держави пов’язувалося з суспільним поділом праці, виникненням приватної
власності та міст, появою антагоністичних класів. У державі
констатується сила панівного класу, воля якого втілюється у вигляді
державної волі — закону. Право, отже, скероване проти більшості людей,
тому їхня боротьба за право й свободи обґрунтована.

У 1848 р. в «Маніфесті комуністичної партії» мислителі дали визначення
держави і права. На їхню думку, держава — це політична організація,
організоване насилля одного класу над іншими. А право є введеною в закон
волею панівного класу, зміст якої визначається матеріальними умовами
життя цього класу.

Отак ці мислителі розробили класову теорію держави і права, яка знайшла
втілення в багатьох економічних творах К. Маркса, зокрема в «Капіталі».
Тут він іще раз наголосив на взаємозв’язку між суспільними й виробничими
відносинами та державою і правом, зазначив, що основою всіх суспільних
відносин є виробничі відносини, назвав їх базисом суспільства; решта ж
відносин, усі форми суспільної свідомості, серед яких політика, мораль,
право, знаходяться в повній залежності від базису і ним визначаються.

Події у Франції, пов’язані з Паризькою комуною (18 березня—28 травня
1871 р.), дали новий поштовх розвиткові комуністичної ідеології К.
Маркса і Ф. Енгельса, які вирішили, що суспільний розвиток передбачений’
ними вірно і відбувається, власне, за їхньою програмою.

У праці «Громадянська війна у Франції» К. Маркс уже наполягав на
необхідності зміни форми держави з застосуванням сили і встановленням
диктатури пролетаріату. На його думку, політична організація Паризької
комуни мала значно більше переваг, ніж парламентська республіка. В 1875
р. у «Критиці Готської програми» К. Маркс, конкретизуючи далі свою
державно-правову концепцію, зазначив, що між капіталізмом і комунізмом
мусить бути перехідний період, а комуністичне майбутнє у своєму розвитку
промине дві фази.

Похожие записи