Реферат на тему:
Маркетингові складові формування політичного іміджу
На сучасному етапі розвитку суспільства найактуальнішими і
найпроблематичнішими є питання у сфері політики. Процес становлення в
Україні демократичної політичної системи є динамічним і водночас
складним. Особлива роль у процесі демократизації суспільства належить
політичному лідеру, у суспільстві поступово формується уявлення про
притаманний йому стиль владної діяльності, тобто манеру приймати
рішення, способи, механізми організації виконання цих рішень, врешті,
його поведінку. Політичний лідер за допомогою реклами намагається
привернути увагу виборців, запевняючи, що саме він здатен поліпшити їх
життя.
Політична реклама різниться від комерційної тільки одним – товаром, що
рекламується, є людина. При цьому, як і у звичайній рекламі, в рекламі
політичній на перший план виходять не загальні характеристики об’єкта, а
його переваги для конкретних виборців. Наприклад, російський дослідник
С. Лисовський пропонує поширити на політичну рекламу відоме визначення
А. Деймана: „Реклама – це оплачуване єдиноспрямовуване та неособисте
звернення, яке здійснюється через засоби масової інформації та інші види
зв’язку, що агітує на користь товару, марки фірми, підприємства,
кандидата, уряду” [1]. Політична партія має чітко підкреслювати те, як
ідеї її лідера поліпшать життя пересічних громадян. В цьому аспекті,
проблема влади цілком аналогічна проблемі продажу товару.
Так само аналогічною є й методологія створення іміджу політика. Недарма,
починаючи з 50-х років XX ст., американці вважають, що вони «продають»
своїх майбутніх президентів, створюючи політикам бажаний імідж. І
справді, уже в 1933-1934 pp. з’явилася перша професійна іміджева фірма
Вайтекера і Вакстера, яка забезпечувала перемогу республіканців протягом
наступних двадцяти років. Не випадково американський іміджмейкер Р.
Прайс писав, що “аудиторія реагує йде на імідж, а не на людину”. Іншими
словами, іміджеві методики можна вважати одним з найважливіших і
найбільш дієвих засобів у сучасній практиці політичної самоорганізації
суспільства.
В працях відомого автора Почепцова Г. можна зустріти ствердженя, що для
створення відповідного іміджу зарубіжні політтехнологи використовують
рекомендації фахівця з маркетингу К. Ларсона, який пропонує, за
аналогією з економічною сферою, схему політичного позіціювання на основі
таких принципів: “бути найпершим”, “бути найкращим”, “бути найменш
дорогим”, демонструвати “чим ми не є”, враховувати особливості різних
вікових груп виборців [3, с. 175-190].
На нашу думку, основна засада політичної кампанії полягає в тому, що
іміджмейкери самі виступають як творці необхідних політику подій та
рекламують заздалегідь передбачені позитивні результати цих подій.
Перед спеціалістами в галузі політичної реклами стоять такі завдання:
• з’ясувати, чого саме бажає громадськість від лідера та його партії;
• забезпечити бажані позитивні особистісні характеристики лідера з
допомогою відбору та посилення тих, які він уже має;
• навчити лідера мистецтву спілкування з аудиторією, тобто навчити його
азів акторського мистецтва: добрий політик сьогодні той, хто вміє
«подати себе» з екрана телевізора, знає, як примусити людей усміхнутись
чи зажуритись;
• наблизити лідера до мас, показавши, як багато важить для нього сім’я,
як він займається спортом, як ставиться до своєї кішки чи свого собаки,
яке в нього хобі тощо.
Сучасне телебачення дає можливість лідерам спілкуватися з електоратом
віч-на-віч. На жаль, це виявилося не під силу багатьом політикам. Відтак
для збільшення ефективності політичної реклами спеціалісти радять
провести її кваліфіковане позиціювання за такими напрямками:
I. Створення достатньо привабливої особистісної характеристики політика,
щоб відрізнити його від інших;
II. Пристосування особистості політичного діяча до загальних уявлень про
лідера, наголошування на його харизматичних особливостях ;
III. Побудова стратегії комунікативної поведінки політика, зокрема по
візуальному каналу, з тим, щоб він на телеекрані або на фото виглядав
ліпше, ніж це є в реальному житті (був молодшим, гарнішим,
інтелігентнішим тощо);
ІV. Активне керування процесами масової комунікації, своєчасне
оприлюднення статей потрібного змісту, швидкої реакції політика на певні
важливі події;
V. Боротьба з плітками й чутками, продумування способів залагоджування
можливих скандалів.
^
gdO8C
Дієвою етичною установкою, що має суттєве значеня для побудови
ефективного іміджевого сценарію українського політичного лідера, є
активна в підсвідомості мас тема жертовного лідера, для якого
найголовніше в житті -інтереси країни, народу.
Політолог Д. Богуш звертає увагу на різницю менталітету українців і
росіян. Він вважає, що для росіян важливе значення у іміджі має
яскравість, сила подачі, незвичність кандидата. Для українців – це лише
другорядний фактор, а змістом є тільки переконливі аргументи.
Український громадянин цікавиться тільки тим, чого насправді хоче
кандидат, хто підтримує його фінансово і яку користь матиме конкретна
сім’я від його діяльності.
Політолог М. Томенко вважає, що західний зразок лідера-інтелектуала не
актуальний в Україні. Нинішня політична ситуація вимагає рішучого
політика, опозиційного до влади, з акцентованою політичною волею [4].
Процес створення іміджу політика, на думку відомих іміджмейкерів,
відбувається в кілька етапів. Насамперед окреслюється політична та
економічна платформа політика чи його партії, а також чітко визначається
програма партії. Потім вивчаються реальні характеристики політика – його
характер, звички, манера поведінки тощо. І тільки потім починають
вигадувати потрібний типаж (з урахуванням очікувань електорату),
оскільки люди легше сприймають саме типаж, а не реальну людину.
Збільшити довіру електорату до політика в рекламних заходах можна такими
способами:
• Довіра збільшується за належного «пред’явлення» політика аудиторії.
Необхідно підкреслити його кваліфікацію, участь у процесах прийняття
рішень на державному рівні, досвід спілкування з аудиторією, наявність
політичної практики.
• Політик не може з’явитися невідомо звідки. Він має створювати свій
авторитет заздалегідь, своєю майже щоденною активністю.
• Дуже важливо поєднати політика з якоюсь організацією або партією
позитивного плану. Мішенями політика, що виступає перед аудиторією,
мають бути або його супротивники, або негативні події, що відбуваються в
житті.
• Важливу роль відіграє вік, стать, освіта, професія, зовнішність
політика, які можуть допомогти зблизитись з аудиторією. Ясна річ, що
ветерани війни ліпше сприйматимуть промовця, який теж колись воював,
фермери уважніше слухатимуть людину, якій не чужі проблеми сільського
господарства, тощо.
• Політику легше спілкуватися з аудиторією та впливати на неї, якщо
включити в його промову деякі елементи, щодо яких гарантована згода
присутніх: критика офіційної влади, заклики до змін існуючого порядку,
обіцянки забезпечити роботою безробітних та продуктами харчування
малозабезпечених і т. п.
Єдиною метою іміджмейкерів є створення такого іміджу політика та його
партії, який спонукає виборців піти на вибори та проголосувати за них.
Відтак під час проведення передвиборчої рекламної кампанії необхідно
постійно контролювати і за необхідності негайно коригувати її хід у
бажаному напрямку[2, с.220].
Аналіз спеціалізованих джерел надає можливість вказати наступні поради
щодо проведення виборчих кампаній:
• необхідно, щоб політик виходив до людей безпосередньо, бо тільки так
він зможе почути про їхні реальні інтереси, відповісти на запитання
людей;
• ніколи не забувати про конкурента. При цьому можливі такі варіанти
дій: пошук і використання негативної інформації про суперника тощо;
• ніколи не забувати серед загальнодержавних проблем про свій округ, про
своїх виборців, котрих цікавить одне – як запропоноване вирішення
проблеми впливатиме на їхній добробут;
• ніколи не варто бути занадто скромним. Без чітких доказів того, що
даний політик і є тим найліпшим, якого шукають люди, він приречений на
провал.
Таким чином, політична реклама постає перед нами як політичне дійство,
незримим режисером якого є іміджмейкер. При формуванні ефективного
іміджу політика необхідно враховувати моральні цінності народу, котрі
складають основу його свідомості. Йдеться про риси лідера, які хоче
бачити в них народ, та які дозволяють лідерові здійснювати свої функції,
в тім числі й переконувати електорат у правильності обраного рішення.
Список джерел:
1. Лисовский С. Ф. Политическая реклама. – М.: ИВЦ „Маркетинг”, 2000. –
С. 13.
2.Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Підручник для студентів вищих
закладів освіти. 4-те вид.,виправ. І допов.- Львів: «Магнолія
Плюс»,2005.-304с.
3. Почепцов Г. Г. Як стають президентами. Виборчі технології ХХ
століття. – К., 1999. – 380 с.
4. Томенко М. Особливості „новітніх” виборчих технологій та їх
застосування в Україні //http: //www. vybory /com /ua /coments /5
summary /sem_el_tech. html.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
