РЕФЕРАТ
на тему:
“Конфлікти”
В основі суспільних відносин лежать індивідуально-суспільні інтереси і
потреби людей. В суспільстві постійно виникають і вирішуються
різноманітні суперечності, зіткнення інтересів і суспільних цінностей,
відносин. Завершальним етапом механізму вирішення суперечностей у
системі суспільних відносин є конфлікт.
Таблиця 1. Основні типи конфліктів між людьми
Соціальні конфлікти
за учасниками за сферами за характером
• внутріособистісні
• міжособистісні
• між особою і суспільством
• між групами
• міждержавні • економічні
• політичні
• ідеологічні
• міжнаціональні
• релігійні
• побутові тощо • справжні
• випадкові
• давні
Усе історичне суспільство постає перед нами як конфліктне. У цьому
зв’язку конфлікт виявляється не відхиленням від норми, а нормою
співіснування людей у соціумі, формою встановлення пріоритетів у системі
інтересів, потреб, суспільних відносин взагалі. Люди конфліктують з
різних причин — економічних, політичних, соціальних, екологічних,
моральних, релігійних, ідеологічних тощо. Конфлікти бувають різними: між
країнами і народами, соціальними верствами й націями, підприємствами та
установами, робітниками й адміністрацією, підприємцями та екологами,
студентами й викладачами, чоловіками та жінками, молодшим і старшим
поколінням.
Своєчасне нерозв’язання конфліктів може призвести до соціальної напруги
у суспільстві, викликати появу гострих суперечностей, надзвичайних
ситуацій соціально-політичного характеру, надзвичайних подій, що
загрожуватимуть безпеці суспільства.
Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при
соціально-політичних конфліктах. Існує досить багато визначень
конфліктів. Так, у політологічних словниках найпоширенішим є таке
трактування конфлікту: зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з
метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії. Джерелами конфлікту
є: * соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та * система поділу
таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага,
освіта.
* Конфлікт — це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра
суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та
складу учасників.
Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб’єктивну реакцію на
нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт.
Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об’єктивно
стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації,
Соціальні конфлікти
політичні (конфліктують політичні системи) соціальні (конфліктують
соціальні системи) економічні (конфліктують економічні системи
(наприклад; корпорації)) рухи, втягуючись у конфлікт, активно обстоюють
певні соціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних
сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні,
класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші
відносини.
Суб’єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили
протиріччя і обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу,
суперництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає
неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли
має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку
індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт).
Суб’єктами конфліктів можуть виступати: 1) окремі люди, групи,
організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури; 2)
об’єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп,
економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються
певних цілей.
Помітне місце нині посідає один з різновидів соціального конфлікту —
міжетнічний, пов’язаний із суперечностями, що виникають між націями.
Особливої гостроти він набув у країнах, які зазнали краху форми
державного устрою (СРСР, Югославія).
Існує дві форми перебігу конфліктів:
• відкрита — відверте протистояння, зіткнення, боротьба;
• закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться
невидима боротьба.
Поняття «соціально-політичний конфлікт» використовується, коли
трапляються великомасштабні зіткнення всередині держав (громадянська
війна, страйки), та між державами (війни, партизанські рухи).
Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап —
постконфліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах
сторін, які щойно конфліктували. Постконфліктний синдром у разі
загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігаємо на
прикладах перманентного близькосхідного конфлікту, конфліктів у
Північній Ірландії, Іспанії та ін.
Війни
* Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або
соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні
слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними
політичними силами.
Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни.
Так, за час другої світової війни в СРСР (1941 — 1945) загинуло близько
55 млн осіб, було .повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під час
в’єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн місцевих
мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих
руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому
середовищу.
Учені підрахували, що за більш як чотири тисячоліття відомої нам історії
лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Війни на планеті
забрали вже понад 4 млрд людських життів. Кількість загиблих різко
зростала з розвитком засобів знищення людей та розширенням масштабів
військових дій.
Найбільшу потенційну небезпеку для людства та природного середовища
становить ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного
бомбардування в серпні 1945 року міст Хірбсіма та Нагасакі в Японії.
Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження Грунту,
рослин, повітря, будівель. Кількість убитих становила 273 тисячі осіб,
під смертельне радіоактивне опромінення потрапило 195 тисяч осіб.
Ядерна зброя була виготовлена та випробувалась в СРСР (1949),
Великобританії (1952), Франції (1960), Китаї (1964). Зараз у
науково-технічному відношенні до виробництва ядерної зброї готові понад
40 держав світу, принаймі 30 країн її мають.
На сьогодні в світі є понад 50 000 ядерних бойових головок — на
підводних човнах, на літаках, на кораблях, у спеціальних сховищах. Сила
вибуху цієї зброї дорівнює силі вибуху двадцяти мільярдів тонн
тринітротолуолу, тобто силі, яка в 1 600 000 разів перевищує силу вибуху
бомби, що зруйнувала Хіросіму. Застосування ядерної зброї у військових
цілях означало б глобальну катастрофу.
Велику небезпеку становлять хімічна та бактеріологічна зброя. І хоча
рішеннями ООН проголошена перемога над чумою, віспою, сибіркою, ніхто в
світі не відмовляється від лабораторій з біологічними засобами.
У XX ст. військові дії проводились доволі активно. За приблизними
даними, з часу закінчення Другої світової війни в локальних військових
конфліктах загинуло 22-25 мільйонів осіб. Наведемо приклади локальних
військових конфліктів середини та кінця XX ст. Це війна у В’єтнамі,
воєнні дії в Афганістані, вторгнення Іраку в Кувейт, війна в Руанді,
військовий конфлікт в Югославії, війна в Чечні та низка інших «малих»
війн. Кожна з них принесла людські втрати, біль та страждання тисячам і
тисячам сімей, окрім того супроводжувалась глибоким руйнуванням
біосферних структур.
Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти
його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями
будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.
Тероризм
До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських
угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене.
Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або
релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні
практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як
щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув
глобального характеру.
* Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного
екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи
фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.
Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси
певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений
до рангу державної політики. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення
політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних
політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій
окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей
мафіозними структурами, кримінальним світом.
Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення
супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму:
політичний, релігійний та кримінальний.
Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:
• напади на державні або промислові об’єкти, які призводять до
матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та
демонстрації сили;
• захоплення державних установ або посольств (супроводжується
захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);
• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація
— звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація — вимога
викупу);
• насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в
пропагандистських цілях);
• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних
політичних поступок або звільнення в ‘язнів; форма самофінансування);
• політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення
терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні
звільнити народ від тиранів);
» вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх
та невпевненість людей).
Прикладами релігійного тероризму є діяльність організації Аум Синрикьо,
теракти проти Папи Римського та трагедія сім’ї Ганді тощо.
На території Європи загально відомі організації, які намагаються за
допомогою крові і терору вирішити «національне питання». Достатньо
назвати абревіатуру ІРА (Ірландська республіканська армія), як
згадуються кадри кривавих вибухів автомобілів, запеклих сутичок з
поліцейськими, родичів, що плачуть за вбитими. Ірландський
націонал-сепаратизм — один з-найбільш кривавих у Європі. І хоча на
сьогодні існує домовленість про припинення терористичних дій, ІРА не
перестала існувати,
Тероризму вистачало і в екс-СРСР, хоча офіційно його не існувало.
Організацій, які боролись за незалежність, фактично не було. Але це не
заважало терористам-одинакам здійснювати напади на перших осіб держави.
Досить розповсюдженими були і захоплення літаків. G 1958 по 1995 рік в
СРСР і країнах, СНД було здійснено 120 захоплень літаків.
Особлива ситуація склалась в Росії у зв’язку з Чечнею. У пам’яті
залишились події в Будьоновську, Москві. Чечня стала одним з центрів
світового тероризму.
Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних організацій,
орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні
перебуває в іншій площині — це «кримінальній тероризм» всередині країни
та діяльність закордонних терористичних організацій на території
України.
Зростання кількості терористичних актів, непередбачуваність наслідків
цих актів викликають велику стурбованість світової громадськості, яка
все більше активізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом. Починаючи з
XXVII сесії Генеральна Асамблея ООН щорічно обговорює питання про заходи
по запобіганню тероризму. У грудні 1972 р. був створений Спеціальний
комітет з питань міжнародного тероризму, до якого увійшли представники
34 держав. На початку 1995 р. Генеральна Асамблея ООН одностайно
прийняла Декларацію про заходи з ліквідації міжнародного тероризму. За
останні роки вироблено більше десяти конвенцій і протоколів з питань
боротьби проти тероризму. Але багатоманітність форм його проявів
ускладнюють вирішення цієї проблеми.
Якщо будуть знайдені методи боротьби з тероризмом, світ стане
спокійнішим і безпечнішим. А поки він існує, необхідно знати, як треба
поводитись, опинившись у становищі заручника. Найважливіше для заручника
— це залишитися живим і тому не можна провокувати терористів на
насильницькі дії. Найкраще, це mихo сидіти і не привертати до себе
увагу, тобто не вставати без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в
бік терористів (прямий погляд у вічі сприймається як виклик). У
присутності терористів бажано не вести розмов поміж собою, в крайньому
випадку розмовляти тихо. Слід позбавитись усього, що виділяє заручника
з-поміж усіх потерпілих. Особливо це стосується жінок — зняти косметику,
прикраси (зокрема, сережки).
Список використаної літератури
Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. – К., 2001.
Словник-довідник з політології. – Харків, 2000.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
