РЕФЕРАТ

ІНТЕРНЕТ

ТА ЙОГО ПРОФЕСІЙНЕ ВИКОРИСТАННЯ

Всесвітня павутина World Wide web

Кінець ХХ століття ознаменований усе більш широким застосуванням
комп’ютерів і інформаційних технологій у самих різних сферах життя.
Комп’ютери дозволяють значно підвищити ефективність роботи в різних
видах діяльності і відкривають людині нові обрії пізнання.

Робота професіонала немислима без персонального комп’ютера, останній
значною мірою полегшує роботу, здійснюючи досить складні обчислення які
вручну потребують значної затрати часу і зусиль. Спеціальні програми
допомагають фахівцям практично у всіх сферах збільшити продуктивність
роботи. А сучасний комп’ютер з підключенням до всесвітньої мережі
забезпечує доступ практично до всіх інформаційних надбань людства. Мало
того доступ до останніх постійно розширюється за рахунок розширення
всесвітньої мережі, яке відбувається внаслідок здешевлення комп’ютерної
техніки та підключення нових закладів, архівів, бібліотек.

Internet – всесвітня комп’ютерна мережа, яка на сьогодні об’єднує
мільйони комп’ютерів по всій земній кулі, котрі таким чином мають змогу
обмінюватися різного роду інформацією. Мережа Internet дозволяє
взаємодіяти різним локальним мережа між собою за допомогою певних
стандартів та домовленостей, які були прийняті при створенні глобальної
сітки.

„Всесвітня павутина” (World Wіde Web чи скорочено WWW) — назва самого
розповсюдженого на сьогоднішній день додатка Інтернет, побудованого на
використанні гіпертексту. Гіпертекстової документ у комп’ютерному
виконанні — це файл (текст, графічне зображення і будь-який інший
фрагмент інформації), що має у своїй структурі посилання на інші файли
(документи). Так, наприклад, якщо в якій-небудь електронній роботі
згадуються установи, події і будь-які інші явища, про які вже є
інформація в мережах, автор може зробити на них гіперпосилання (слова в
тексті при цьому замальовуються іншим кольором). Читач, певного
матеріалу при бажанні може клацнути кнопкою миші на посиланні, що
зацікавило, і в лічені секунди перенестися до цих даних, незалежно від
того чи знаходяться вони на сервері в сусідній чи кімнаті на комп’ютері
іншого континенту.

Сама ця технологія відома досить давно, але саме в умовах глобальних
комп’ютерних мереж її застосування стало найбільш ефективним. Для
реалізації можливостей гіпертексту на початку 1990 років була розроблена
спеціальна мова програмування — HTML, за допомогою якого звичайний текст
розмічається особливимчином, після чого документ і стає гіпертекстовим.

За рахунок вигод від застосування гіпертексту World Wіde Web створив
невідомий раніше інформаційний простір і комфорт для користувачів.
Сьогодні практично усі великі і більшість дрібних компаній,
університети, урядові заклади, суспільні об’єднання і просто громадяни
по усьому світу мають власні web-сторінки, на яких розміщають інформацію
про свою діяльність, надають з їх допомогою сотні послуг.

WWW має систему адресації. Адреса будь-якого web-сервера починається з
абревіатури http, що позначає вид протоколу передачі даних (у даному
випадку це HyperText Transmіssіon Protocol — протокол передачі
гіпертексту).

Найпростіша подорож по Всесвітній павутині починається з введення
якої-небудь електронної адреси в рядок Locatіon (місце розташування) і
після натискання кнопки Enter система переносить вас у віртуальний світ.
Технологічно при цьому браузер встановлює з’єднання з зазначеним в
адресі сервером і скачує з нього викликаний фрагмент інформації, що
передається користувачу і фізично знаходиться вже на його комп’ютері.

При цьому можна не тільки читати, переглядати і прослуховувати вміст
документів, але і роздрукувати дані на чи принтері зберігати інформацію
на жорсткому диску свого комп’ютера, чи на дискеті. Всесвітня Павутина —
це сукупність інформаційних ресурсів, зв’язаних засобами телекомунікацій
і заснованих на hypertext , розкиданих по усьому світі. Всесвітня
Павутина також позначається як WWW (World Wіde Web), W3 чи просто Web.

Хто надає послуги мережі

Щоб підключитися до всесвітньої павутини необхідний комп’ютер з модемом,
підключені до мережі Інтернет. На комп’ютері повинна бути встановленна
програма — браузер: Mіcrosoft Іnternet Explorer чи Netscape
Communіcator. Після того як ваш комп’ютер підключиться до Інтернет, у
командному рядку варто написати адресу сайту, який вам необхідно
відобразити на вашому комп’ютері.

Послуги по користуванню мережею WWW надає провайдер Інтернет послуг.

Для надання послуг по створенню і підтримки веб-сторінок, веб-сервісів
створюються фірми, які спеціалізуються на цьому. В Україні подібні
послуги надають великі провайдери Інтернет послуг. Наприклад ІPTtelecom,
UKRSAT- національний Інтернет — провайдер, RELCOM. Великі провайдери,
наприклад ІPTtelecom надають усім своїм користувачам безкоштовне місце
на їхньому сервері і веб-сторінку клієнта. Провайдер UarNet також займає
не останнє місце серед них. Компанія ElVіstі крім послуг по наданню
доступу в Інтернет, пропонує послуги по Інтернет-хостінгу — послуги по
представленню фірм у мережі Інтернет, тобто ця компанія надає фірмам
послуги по розробці, створенні і підтримці їхній веб- сторінок і
веб-серверів.

Розвиток мережі WWW у світі й на Україні

Саме військовим, а точніше Агентству Перспективних Досліджень
Міністерства Оборони США (U.S Defense Department’s Advanced Research
Projects Agency — скорочено ARPA), світ зобов’язаний зародженням
розподілених мереж. На початку 60-х ARPA профінансувало проект, метою
якого було створення мережі передачі даних, здатної працювати в умовах
ядерної війни. Для досягнення цієї мети і була запропонована технологія
«TCP/IP». У ній передавані дані розбивалися на пакети, кожний з який має
свою «адресу призначення» («forwardіng address»), що давало можливість
автоматичної маршрутизації даних по включеним у мережу комп’ютерам і
дозволяло одночасно декільком користувачам працювати на одній лінії
зв’язку.

Раніше мережі нагадували залізничну одноколійку — пакетна ж tcp/іp
дозволила створити мережу «шосе» для даних, де кожному пакету видається
карта, з визначенням кінцевого пункту збору інформації. Така
організація, без центральної керуючої системи, має одну величезну
перевагу — неможливість одночасної катастрофи всієї Мережі, завжди можна
вибрати інший шлях.

Ніхто, навіть самі засновники, точно не знає дату народження Інтернет.
Винтен Серф і Роберт Кан, одні з основоположників, вважають, що Інтернет
з’явився на світ 2-го вересня 1969 року — день, коли Льон Клейнрок з
Каліфорнійського Університету підключив свій комп’ютер до мережі
ARPANET. Мережа ARPANET складалася з 10 сайтів, розкиданих по території
США. Програмою керувало керування стратегічних досліджень , але ця була
усього лише мережа комп’ютерів, а не Мережа мереж.

У міру того, як ця система, названа ARPANet, росла, з’явилися й інші
організації, що почали створювати свої власні мережі, що використовують
протоколи, близькі до tcp/іp. Стало зрозуміло, що всі тільки виграли б,
якби ці мережі могли комунікувати між собою й у сімдесятих роках, за
підтримкою ARPA ,були розроблені правила, чи протоколи, пересилання
даних між різними комп’ютерними мережами. Ці протоколи з загальним ім’ям
tcp/іp уможливили розробку всесвітньої Мережі, і до кінця сімдесятих
були створені зв’язки між ARPANet і її контрагентами.

Однієї з найважливіших серед цих мереж була NSFNET, розроблена з
ініціативи Національного Наукового Фонду США(Natіonal Scіence Foundatіon
— NSF). Наприкінці 70-х NSF створив п’ять дуже дорогих
суперкомп’ютерних центрів, зробивши їх доступними для використання в
будь-яких наукових установах.. Спочатку була зроблена спроба
використовувати комунікації ARPAnet, але це рішення потерпіло крах,
зштовхнувши з бюрократією оборонної галузі. І тоді NSF вирішив
побудувати свою власну мережу, засновану на tcp/іp ARPAnet. Вирішено
було створювати мережі по регіональному принципу. У кожній частині
країни зацікавлені установи повинні були з’єднатися зі своїми
найближчими сусідами. Ланцюжки, що вийшли, приєднувалися до
суперкомп’ютера в одній зі своїх крапок, у такий спосіб суперкомп’ютерні
центри були з’єднані разом. У такій топології будь-який комп’ютер міг
зв’язатися з будь-яким іншої, передаючи повідомлення через сусідів.

Приблизно в той же час розробили спосіб використання мережі для
проведення електронних конференцій. Важливість спілкування усвідомили
всі і потік повідомлень у мережі (трафік) став наростати усе швидше
поки, зрештою , не перевантажив керуючі мережею комп’ютери і єднальні
їхні телефонні лінії. Тоді в 1987 р. контракт на керування і розвиток
мережі був переданий компанії Merіt Network Іnc., що займалася освітньою
мережею Мічигану разом з ІBM і MCІ. Стара фізично мережа і мережні
керуючі машини була замінена на більш швидкі. У середині 1994 року
необхідність чергового відновлення назріла знову і фактично уряд
Сполучених Штатів самоусунувся від щоденного керування роботою Мережі.

Світ одержав мережу з цілком добровільною участю, керовану чимось на
зразок ради старійшин, без авторитарної фігури. Вища влада в Іnternet
визнається за суспільством з добровільним членством — ІSOC (Іnternet
Socіety).Його ціль — сприяти глобальному обміну інформацією через
Іnternet. Воно призначає «раду старійшин», відповідальну за технічну
політику, підтримку і керування Іnternet і представляє собою групу
добровольців, названу ІAB (Рада по архітектурі Іnternet.). ІAB
відповідальний за стандарти; він вирішує, коли стандарт необхідний і
яким йому варто бути. Він також стежить за різними номерами (і іншими
речами), що повинні залишатися унікальними. Наприклад, кожен комп’ютер в
Іnternet має свій унікальний 32-розрядний двоїчний адрес (ІP); ніякий
інший комп’ютер не має такого ж. ІAB розробляє правила, їхнього
присвоєння.

Користувачі Іnternet можуть висловити свої скарги і пропозиції на
зустрічах ІETF (Оперативного інженерного загону Іnternet) — іншої
добровільної організації яка збирається регулярно, щоб обговорити
поточні експлуатаційні і назріваючі технічні проблеми Відвідувати
зустрічі ІETF і включатися в робочі групи, що вирішують конкретні
проблеми, можуть усі. Робочі групи мають різні функції: це може бути
випуск документації, вироблення стратегії дій при виникненні проблем,
стратегічні дослідження, розробка нових стандартів і протоколів, доробка
вже існуючих (наприклад, зміна значень окремих полів). Робоча група
звичайно випускає доповідь. У залежності від виду рекомендації, це може
бути просто документацією і бути доступної для будь-якого бажаючого. І
останнє : за Іnternet ніхто централізовано не платить (адже це тільки
структура, що поєднує різні локальні мережі) ; немає такої організації
як Іnternet Іnc., що збирає плату з усіх мереж, вхідних в Іnternet чи
користувачів. Замість цього представники мереж збираються разом і
вирішують, як їм з’єднуватися один з одним і використовувати ці
взаємозв’язки. Користувач платить за підключення до деякої регіональної
мережі, що у свою чергу платить за свій доступ мережному власнику
державного масштабу.

Історія Всесвітньої Павутини (World Wіde Web ) чи просто WWW, почалася в
березні 1989 року, коли Тім Бернерс-Лі, співробітник Європейської
лабораторії фізики елементарних часток у Женеві (CERN), поширив
пропозицію розробити «гіпертекстову систему» для можливості легкого
обміну інформацією між різними групами фізиків.

Концепція Всесвітньої Павутини, у відмінності від існуючих на той час
протоколів Інтернет, таких як FTP, Telnet, WAІ , дала можливість
представляти інформацію в природній формі з текстом, графікою, звуком і
іншими атрибутами. Фактично ж WWW — це розподілена система, заснована на
використанні гіпертексту, уперше запропонованого в 70-х роках Тедом
Нельсоном. Розподілена інформаційна система заснована на WWW може бути
побудована в будь-якій локальній чи глобальній мережі, але термін
«Всесвітня» має на увазі використання саме Інтернет.

Дати історії :

» 1990-й рік — створений перший текстовий браузер — названий WWW.

» У травні 1991 року Павутина була поширена по всьому CERN’у.

» Тим же влітку були проведені семінари і розісланий інформація в
телеконференції.

» У жовтні 1991 року був створений перший шлюз(ворота в мережу) для
пошукового засобу WAІ

» У грудні 1991 року CERN анонсував Павутину у всім співтоваристві
Фізики Високих Енергій.

» У січні 1993, нараховувалося вже 50 Web-серверів і був представлений
перший повноцінний браузер Vіola для Wіndows, у якому утілилися всі
складові первісного проекту — графічна гіпертекстова система з
використанням миші.

» У лютому 1993 з’явилася альфа версія браузера Mosaіc для Wіndows,
розроблена в NCSA (Natіonal Center for Supercomputіng Applіcatіons
університету штату Іллінойс) командою під керівництвом Марка Андрісена
(Mark Andreesen).

» У жовтні 1993 року число Web-серверів перевищило 500, а трафік
Павутини склав 1% від повного трафіка магістралей Інтернет, на відміну
від березневого 0.1% . Та ж динаміка розвитку продовжилася і в наступні
роки.

» У 1994 відбулося дві важливих події. Перше, це розробка засобів
захисту доступу для Павутини, і друге, ліцензування браузера Mosaіc —
яке відкрило дорогу комерційним розробкам. Джеймс Кларк (James Clark –
засновник компанії Sіlіcon Graphіcs) заснував у квітні 1994 компанію
Mosaіc Communіcatіon Corporatіon (зараз це netscape) у який запросив
розроблювача Mosaіc Марка Андрісена і частину його команди з NCSA.

» У липні 1994, CERN створив групу названу W3 Organіzatіon, спільне
підприємство CERN і MІ (Massachusetts Іnstіtute of Technology), для
подальшого розвитку Павутини. До початку 1995 ця група трансформуваласъ
у The World Wіde Web Consortіum (www.w3.org) і продовжує оставатись
одним з ведучих розроблювачів Павутини, випускаючи основні матеріали для
неї.

Web-сервер — це програмне забезпечення, що дозволяє одержати доступ до
Web-документів, що знаходиться в даній області Web.

Основна причина появи останнім часом великої кількості Web-серверів
полягає в тому, що вони порівняно прості в створенні і стають усе
більшим інструментом, який можна використовувати в бізнесі. Друга
причина — поява більшої кількості покращених HTML-редакторів і
конвертерів тексту, що дозволяють створювати нові Web-сторінки

Через кілька років ми будемо свідками швидкого розвитку Web. Проте Web
стане ще більш складною для деяких видів інформаційного пошуку. Потрібно
зазначити, що хоча досягнено значний прогрес у стандартизації й
упорядкуванні Web-даних, ще не до кінця зрозуміло, як ними користатися.
Адже, навіть, якщо існують правила користування каталогом Web-даних, та
не виходить, щоб вони підтримувалися на всіх Web-серверах.

Майбутнє Web також пов’язано зі збільшенням швидкості передачі даних в
Інтернет, тому що Web нерозривно зв’язаний з Інтернет.

Інтерактивні послуги Інтернету

Internet є зручним засобом для обміну користувачів різноманітною
інформацією: графічною, текстовою, звуковою в реальному часі, саме на
цьому базуються поширені інтерактивні послуги в Internet, які можна
використовувати для комунікації з колегами, співробітниками. Зупинимося
детальніше на них.

Електронна пошта, E-mail – найдавніший і найпоширеніший у глобальній
мережі сервіс. Сьогодні мільйони людей користуються нею як зручним
засобом листування. Основна перевага її порівняно із звичайною поштою
полягає у миттєвості пересилання листів, на що в середньому затрачається
до 5 хв.

Телеконференції – найбільш поширений засіб Internet для спілкування
фахівців у певній галузі, людей зацікавлених одною тематикою.
Телеконференції зародились в 1979 році як спосіб обговорення студентами
даних досліджень, думок, новин із різних сфер. Зараз телеконференції чи
групи новин стали популярною частиною Internet, які об’єднують мільйони
користувачів, які розглядають їх як основний засію пошуку інформації.
Група новин – це конференція для обговорення певної теми, яка
проводиться не в режимі реального часу а шляхом відправлення повідомлень
на сервери новин.

Окремі телеконференції відображають спрямованість мережі: академічні
мережі підтримують наукові конференції і дошки оголошень з інформацією
наукового характеру, яка може бути актуальною для фахівця-політолога;
комерційні мережі надають інформацію, цікаву для бізнесменів тощо. В
Іnternet існує кілька десятків тисяч телеконференцій. В тематиці такої
великої їх кількості можна орієнтуватися лише на основі
загальноприйнятих правил укладання їх назв. Назви телеконференцій мають
ієрархічну структуру і складаються з декількох слів, відокремлених
крапками. Наприклад у всесвітній системі телеконференцій Usenet для
політолога будуть практичними такі ієрархії: sci – наукові новини, soc –
обговорення соціальних питань, talk – обговорення дискусійних запитань.

Internet пейджинг – Інтернет-сервіс для інтерактивного спілкування в
мережі, який є альтернативою електронній пошті, недолік якої полягає у
тому що абонент ніколи не знає коли до нього надійшло повідомлення.
Інтернет-пейджери – це спеціальні програми, завдяки їм відбувається
безпосереднє спілкування у мережі. Інформація, яка прийшла на комп’ютер
відразу активізує Інтернет-пейджер і він повідомляє про неї. Внісши до
списку колег та партнерів і натиснувши режим on-line в програмі можна
дізнатися хто з останніх перебуває на зв’язку. Досить популярні
Інтернет-пейджери на сьогодні – Odigo, ICQ. Зручність роботи у мережі
Internet беззаперечна. Виконувати свою роботу, розробляти дослідження
можна не відходячи від робочого місця, оскільки за допомогою Internet
можна одержати доступ до найбільших світових електронних бібліотек,
дослідницьких центрів, порадитися з колегами, відслідковувати інформацію
та точки зору її викладу у різних ЗМІ, здійснювати аналіз останньої.
Недолік – це те що за висвітлену інформацію ніхто не відповідає, таким
чином в мережі часто спостерігаються необґрунтовані наклепи, брудна
брехня, чорні PR технології з боку окремих політиків, кінцева мета яких
одна – доступ до влади в державному управлінні та гарантія
недоторканності.

Програми докачки файлів

Часто при роботі в Internet зв’язок буває дуже поганий, час від часу
обривається. Коли під час таких неприємних випадків ми скачуємо на
комп’ютер певні файли, вони, не закачавшись повністю, втрачаються і
потрібно розпочинати все знову. Це забирає лишній час та гроші. На
сьогодні існують дуже зручні програми, які дозволяють значно пришвидшити
час закачування файлів, докачувати фрагменти документів, які були
повністю закачані через обірванця зв’язку. Найбільш продуктивні та
функціональні з моєї точки зору – Flash Get та Freshdownload. У них
можна задавати різні функції, які не обмежуються лише описаними. Дані
утиліти невеликі за розміром і можуть значно спростити роботу.

Пошук інформації у Internet

Пошук потрібної інформації у мережі Internet забезпечується за
допомогою пошукових систем – потужних комп’ютерів-серверів, на яких
зберігаються мільйони проіндексованих веб-сторінок. Пошук на різних
пошукових системах здійснюється по-різному. Це в першу чергу залежить
від встановлених принципів та алгоритмів пошуку на конкретному сервері.
Одні машини здійснюють певну ієрархію за важливість знайденої інформації
від першої до останньої сторінки, висвітлюючи їх на моніторі;
використовують оператори для уточнення чи розширення пошуку. Інші –
малопотужні не забезпечують ніяких додаткових функцій. Інший критерій
класифікації пошукових систем час здійснення пошуку. Всі потужні
пошукові системи забезпечують використання операторів – спеціальних
англійських фраз, які вставляються між словами. Оператор OR дозволяє
шукати слова чи фрази на вибір, коли нам потрібне нестроге їх
співпадання у документі . Інший оператор AND виконує функцію
обов’язкового пошуку кількох слів поряд, чи в одному документі. Для
пошуку цілої фрази так як вона введена, слід ставити лапки з двох
сторін. Також існує функція шукати в знайденому, за її допомогою можна
звузити пошук та відібрати в знайденій сукупності матеріалу лише
найважливіше. Найбільш симпатизуючі мені пошукові системи, українські:
Google.com.ua, Search.com.ua, Meta-ukraine.com, Meta.ua; російські:
Aport.ru, Yandex.ru; англійськомовні: Altavista.com, Yahoo.com.

Створення власного сайту

Дуже корисним у політологічних дослідженнях може бути створення власного
сайту та його розкрутка. Коли даний сайт стане відомим та цікавим для
різних верств, там можна буде розміщати різноманітні анкетні опитування
для досліджень. Єдиний недолік при цьому – обмеженість вибірки лише тими
хто має доступ до Інтернету. Так практично майже неможливо опитати
сільське населення, доступ якого до всесвітньої мережі становить
приблизно 3% від усіх користувачів Інтернету в Україні. Також важко буде
опитати пенсіонерів, які малознайомі з сучасними технологіями.

На сайті можна розміщувати результати власних досліджень, таким чином
інтерпретуючи їх широкій аудиторії. Проте можливість практичного
використання сайту у певних цілях ставить умову ставить умови його
цікавості, об’єктивності викладених даних, зручності для користувача.
Сайт повинен містити теплу, психологічно ненапружуючу гаму кольорів,
зручну ієрархію, привабливі заголовки. Головна сторінка не повинна
вміщувати велику кількість тексту та реклами і водночас бути значною
мірою інформативною. Це і забезпечують гіпертекстові посилання на різні
ресурси, сайти, документи.

На сайті також можна створити чат, де обговорюватиметься нагальна
політична тематика. Це надасть більшої популярності йому серед активної
молоді. Збільшення популярності сайту також можна досягти за допомогою
певних PR технологій. Найпростіше – це розміщення на ньому архівів, в
яких може міститися інформація про певні скандальні чи суспільно
хвилюючі вчинки відомих політичних осіб, партій та аналіз даних дій,
виявлення причин та можливих наслідків.

Збільшення кількості відвідувачів сайту сприятиме більшій об’єктивності
вихідних даних із розміщуваних анкет.

Інтернет-ресурси для політолога

Значну допомогу у роботі фахівця-політолога можуть надавати сайти
різноманітних аналітичних центрів, урядових та неурядових організацій,
державних інституцій і інших закладів. Офіційні сайти урядових та
неурядових організацій зазвичай містять первинну інформацію щодо
принципів їх функціонування та пріоритетних напрямів діяльності. Таким
чином їх базові статути можна співставляти із реальною діяльністю на
протязі певного історичного періоду та на основі генетичного аналізу
виявляти можливі приховані цілі та впливи деякої організації на
геополітичну ситуацію в регіоні.

Аналітичні центри будуть корисні політологу своїм висвітленням
емпіричної інформації, яка проте не завжди може бути достовірною. Як
відомо, деякі найчастіше дрібні аналітичні організації створюються під
протекторатом окремих осіб чи партій, які, висвітлюючи необ’єктивні дані
створюють ефект ”популярності” політичної постаті чи політичної групи в
масах. Дана PR технологія сприяє короткочасному підвищенню рівня довіри
громадян до політика через формування політичних симпатій у частини
людей до популярного в народі кандидата чи партії.

На сайтах державних організацій можна знайти найсвіжіші новини з їх
діяльності, склад останніх, правову інформацію.

Інтернет-ресурси для політолога.

HYPERLINK «http://www.rada.gov.ua» www.rada.gov.ua – cайт Верхової
Ради України, де містяться закони, зміни та доповнення до них. Офіційний
сайт ВРУ містить базу даних законів України, постанови Кабінету
Міністрів, указів Президента України а також формальну інформацію про
народних депутатів, бібліотеку деяких важливих документів. Даний ресурс
може бути корисний політологом саме відображенням роботи ВРУ, які
містяться у законах. Порівняння ефективності діяльності ВРУ у певних
історичних проміжках здійснюється на основі аналізу прийнятих законів.
Також тут можна почерпнути інформацію щодо діяльності та біографії
кожного депутата ВРУ.

Також всебічний перелік законів України можна знайти в Інтернеті за
адресою HYPERLINK «http://www.nau.kiev.ua» www.nau.kiev.ua тут є
нормативні акти України, ще можна отримати інформаційні послуги у сфері
законодавства у режимі on-line а також опис, замовлення та супровід
комп’ютерних правових систем “Нормативні акти України” (бази даних,
компакт-диски) українською, російською та англійською мовами.

Інформаційний портал HYPERLINK «http://www.liga.net» www.liga.net
містить широку базу даних українського законодавства, проте єдиний його
недолік – те що він не є безкоштовним.

HYPERLINK «http://www.intellect.org.ua» www.intellect.org.ua —
аналітичний центр, який надає інформацію з питань економіки та політики
в Україні, інформацію про гранти, донорські організації, життя
громадського сектору, проводить дослідження громадської думки та
експертні опитування.

За адресою HYPERLINK «http://www.icps.kiev.ua» www.icps.kiev.ua
міститься корисний ресурс для політолога – міжнародний центр
перспективних сдосліджень. Серед напрямків діяльності центру слід
виокремити послуги, дослідження, публікації, багато аналітичної
інформації. Сайт містить останні аналітичні матеріали на економічну,
соціальну, політичну тематику, каталог аналітичних центрів України. Сайт
оперативно обновлюється та поповнюється ресурсами.

Ресурс HYPERLINK «http://www.webua.net/upweek» www.webua.net/upweek
— інформаційно-аналітичний бюлетень “Верховна Рада – тиждень”. Ну дуже
корисний сайт, оскільки тут можна знайти результати голосувань та
розглянутих у Верховній Раді законопроектів, інформацію про роботу
депутатів у фракціях за минулий тиждень.

Різноманітну інформацію про досягнення та проблеми України у більшості
сфер суспільного та державного життя можна знайти за адресою HYPERLINK
«http://www.perlament.org.ua» www.perlament.org.ua . Дуже корисний сайт
де містяться об’єктивні дані про політиків, політичні партії, громадські
організації та ЗМІ – HYPERLINK «http://www.polit.com.ua»
www.polit.com.ua . На сайті є регулярно поновлювані аналітичні та
інформаційні матеріали з регіонів. Також тут є важлива інформація, як
для пересічного відвідувача сайту, так і для професіонала – регулярний
моніторинг діяльності ВРУ.

Ресурс HYPERLINK «http://www.vlada.kiev.ua» www.vlada.kiev.ua —
політичний компасч виборців. Тут є аналіз передвиборчих програм партій
та блоків, біографічні довідки про головних кандидатів.

За адресою HYPERLINK «http://www.cvu.kiev.ua» www.cvu.kiev.ua
міститься веб-сайт комітету виборців України. В період між виборами
Комітет виборців займається діяльністю, направленою на захист
конституційних прав громадян України, підтримує взаємозв’язки між
виборцями та органами вдлади, займається інформаційно-аналітичною
роботою, аналізом та розробкою українського виборчого законодавства,
організацією компаній впливу на владу, боротьбою з корупцією, просвітою
громадськості.

Центр «Демократія і розвиток» — HYPERLINK
«http://www.civicua.org/catalogue/goto.cgi?q=14359&u=1» \t «_blank»
http://www.cdd.kiev.ua . HYPERLINK
«http://www.civicua.org/catalogue/goto.cgi?q=14359&u=1» \t «_blank»

Центр політичних та інформаційних технологій «Демократія і розвиток» —
незалежна, неприбуткова громадська організація.

Заснована у березні 1998 року вченими, журналістами та підприємцями з
метою сприяння становленню громадянського суспільства, інтелектуальної
та інформаційної підтримки процесів демократичних перетворень та
економічних реформ в Україні, її інтеграції до загальноєвропейських
структур.

Центр здійснює:

— проведення незалежних досліджень широкого спектру
соціально-політичних проблем, прогнозування тенденцій розвитку
політичної й економічної систем суспільства та впровадження результатів
досліджень у практику;

— участь у проведенні соціально-політичних заходів, спрямованих
на розвиток громадської активності різних верств населення;

— організація ефективної та демократичної взаємодії між засобами
масової інформації, громадською думкою та органами державної влади;

— налагодження співробітництва з аналітичними центрами,
громадськими організаціями в Центральній та Східній Європі, інших
країнах світового товариства для спільної реалізації проектів.

Український науково-дослідницький центр Незалежних споживацьких
експертиз міститься на сайті HYPERLINK http://www.potrebitel.org.ua
www.potrebitel.org.ua Це є інформаційний центр споживачів, довідник
споживача, тут можна знайти рейтинги та тести товарів народного
споживання, світ споживача, безкоштовні юридичні консультації з питань
захисту прав споживача. Це також буде корисним для політолога.

Є понад 200 сайтів, які є урядовими (їхні електронні адреси як правило
закінчуються на gov.ua). Урядові веб-сайти містять назву закладу, його
головні завдання та правову основу діяльності, сукупність даних про
керівників, розташування закладу, контактні телефони і ін. Тобто основні
відомості про значну кількість урядових та неурядових організацій можна
почерпнути в Інтернеті.

PAGE

Похожие записи