Реферат на тему:

Імідж політичного лідера

Лідерство — це особливий механізм взаємозв’язку політика з
послідовниками. На відміну від лідерства в малих групах, лідерство
загальнонаціонального масштабу відрізняється відсутністю безпосередніх
особистих контактів з масами. Це своєрідне дистанційне керівництво. Про
політика як реальну людину та її лідерський потенціал ми, як правило,
судимо за тим образом, який складається під впливом ЗМІ, політичної
реклами і самих заяв політика, а також за результатами його діяльності.
При цьому «віртуальний» образ політика не завжди співпадає з реальним
прототипом. Наприклад, відсутність якоїсь якості, настільки важливої для
створення позитивного образу політика, може бути компенсовано роботою
іміджмейкерів, результатом чого стане видимість наявності цієї якості у
людини. Образи політика, якоїсь організації, сформовані у суспільній
свідомості, позначаються поняттям імідж.

Дослідники зазначають, що стосовно будь-якого політика, як і
організації, можна говорити про кілька типів іміджів:

дзеркальний (суб’єктивний), тобто образ політика у власних очах. Це те,
що думає політик про самого себе;

модельований бажаний імідж-образ, який команда політика намагається
закріпити у суспільній свідомості;

негативний імідж, що створюється опонентами;

поточний імідж, позитивний чи негативний образ, який складається у
суспільній свідомості як стихійно, так і в силу застосування спеціальних
технологій.

Нижче піде мова про модельовані іміджі, які враховують стереотипи, що
склалися у масовій свідомості, і відповідають соціальним очікуванням
певних соціальних груп. З цієї точки зору імідж — це сконструйований
образ, який може володіти будь-якими характеристиками, затребуваними
послідовниками. За допомогою іміджу створюється яскравий образ політика,
який запам’ятовується. Дійсно, якщо подивитися на ситуацію, яка склалася
в Україні у 90-х pp. XX ст., то можна зазначити, що суспільство проявило
значно більше уваги політикам, які зруйнували стереотипне уявлення про
керівника, що склалося у радянські часи, і продемонстрували принципово
нову модель поведінки (наприклад, перший президент незалежної України
Л.Кравчук, який стояв у витоків злому тоталітарної системи, вперше з
вітчизняних керівників зняв краватку і не приховував свої людські
слабкості) — ніж політикам, які не зуміли створити свого образу.

На психологічному рівні суспільний діяч може асоціюватися з одним із
образів: «мудрець», «герой-захисник», «вірний послідовник» (спадкоємець
ідей іншого популярного лідера), «батько нації», «слуга народу» тощо.
Масова свідомість може ототожнювати політика з декількома образами
одночасно, що значно розширює соціальну базу. Наприклад, всі
перераховані вище образи були використані для створення харизматичного
образу Й.Сталіна. Нинішня ситуація нестабільності в Україні робить
затребуваними образи політиків, що асоціюються у масовій свідомості з
типом сильної особистості (лідер-«захисник»), здатним захистити
населення від хаосу і гарантувати суспільну безпеку. Інший популярний
образ — це політик господарник, здатний облаштувати життя регіону чи
країни в цілому.

Імідж політика складається з цілої низки компонентів, які в ідеалі
повинні «працювати» на створення єдиного образу:

програм, заяв, в яких відображені основні ідеї лідера. Це, як правило,
кілька найбільш злободенних проблем суспільного життя, що вимагають
вирішення. У передвиборчий період мета політичного курсу, що
пропонується лідером, висловлюється в короткій і доступній для розуміння
формулі-тезі. Багато претендентів на вищі державні посади асоціюються з
простими за формулюванням, але яскравими гаслами своїх виборчих
кампаній: «Новий курс» — Ф.Рузвельт, «Нові горизонти» -Дж.Картер,
«Головне — це люди» — Б.Клінтон, «На захист працюючих сімей» — А.Гор;

поведінки, що дозволяє продемонструвати риси характеру, які у суспільній
свідомості пов’язуються з поняттям лідера. Серед них такі, як рішучість
у відстоюванні своїх ідей, компетентність. Важливо, щоб поведінка
політика демонструвала простоту, відкритість у спілкуванні та інші
якості, які викликають симпатію і довір’я у людей;

&

&

gdFla

gdFla априклад, символами деяких політиків стали певні деталі одягу:
шинель (Й.Сталін), морський кітель (У.Черчілль). Відомо, що М.Тетчер,
дочка дрібного купця, ставши британським прем’єр-міністром,
підкреслювала свій зв’язок з середнім класом, купуючи одяг в системі
магазинів для цього класу;

біографії: походження, освіта, професія, партійність. Авторитет
кандидата може підкріпити його посадовий статус та імідж тієї
організації, з якою він у професійному плані пов’язаний. Підтвердити
право на лідерство можуть і яскраві факти життєвого шляху, що
підтверджують сміливість і рішучість політика, наприклад, служба в
армії, участь у військових діях, боротьба з корупцією та привілеями, з
проявами несправедливості.

Імідж включає в себе додаткові складові, які покликані наблизити
політика до пересічного громадянина, роблячи його образ більш близьким і
знайомим: це характеристики, що розривають взаємовідносини з членами
сім’ї чи певні захоплення.

Підсумовуючи, можна навести думку відомого французького спеціаліста з
виборчих технологій Ж.Сегела.

Свої спостереження, що стосуються побудови вдалих іміджів, він
запропонував у формі восьми заповідей:

Голосують за людину, а не за партію.

Голосують за ідею, а не за ідеологію.

Голосують за майбутнє, а не за минуле.

Голосують за образ соціальний, а не політичний.

Голосують за людину-легенду, а не за посередність.

Голосують за долю, а не за буденність.

Голосують за переможця, а не за невдаху.

Голосують за цінності справжні, а не надумані.

Література:

Брегеда А.Ю. Політологія: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц.
— К.:КНЕУ, 1999. — 108 с.

Гелей С, Рутар С. Політологія: Навч. посібник. 3 вид., перероблене і
доповнене. — К.: Знання, 1999. — 427с.

Політологія у схемах, таблицях, визначеннях: Навч. посібник / За ред.
І.С.Дзюбка, І.Г.Оніщенко, К.М.Левківського, З.І.Тимошенко. — К.: УФІМБ,
1999. — 161 с.

Політологія: Підручник / За заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М.Левківського. —
К.: Вища школа, 1998. -415 с.

Політологія. Підручник для студентів вузів / За ред. О.В.Бабкіної,
В.П.Горбатенка. — К.: Академія, 1998. — 368 с.

Політологія: Курс лекцій / І.С.Дмитрів (керівник), О.М.Рудакевич,
В.А.Кулик та ін. — Тернопіль: Астон, 1998. -158 с.

Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред Б.Кухти. — Ч. 3. Політична
свідомість і культура. — Львів: Кальварія, 1998. — 556 с.

Швидяк О.М. Політологія. Практикум: навч.-метод. посібник. — К.: ІЗМН,
1997. — 164 с.

Абетка українського політика. Довідник / М.Томенко (керівник авт. кол.).
— К.: Смолоскип, 1997. — 218 с.

Бебик В.М. Політологія: Теорія, методологія, практика: Підручник. — К.:
МАУП, 1997. — 248 с.

Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібник. —
К.: АМУПП, 1997. — 200 с.

Основи етнодержавознавства: Підручник / За ред. Ю.І.Римаренка. — К.:
Либідь, 1997. — 656 с.

Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред Б.Кухти. — Ч. 2. Політичні
процеси, системи та інститути. -Львів: Кальварія, 1997. — 336 с.

Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів
вузів. — К.: Генеза, 1997. — 400 с.

Себайн Д.Г., Торсон Т.Л. Історія політичної думки. -К.: Основи, 1997. —
838 с.

Хто є хто в європейській та американській політичній науці. Малий
політологічний словник / За ред. Б.Кухти. -Львів: Кальварія, 1997. — 288
с.

Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології. Навч. посібник. — К.:
Вища школа, 1996. — 179 с.

Політологія. Кінець XIX — перша половина XX ст. Хрестоматія / За ред.
О.І.Семкіна. — Львів: Світ, 1996. — 800 с.

Рябов С.Г., Томенко М.В. Основи теорії політики. -К.: Тандем, 1996. -192
с.

Скиба В.Й., Горбатпенко В.П., Туренко В.В. Вступ до політології: Екскурс
в історію правничо-політичної думки. -К.: Основи, 1996.-718 с.

Бодуен Ж. Вступ до політології. — К.: Основи, 1995. -174 с.

Політологія посткомунізму. Політологічний аналіз посткомуністичних
суспільств. — К.: Політична думка, 1995. -368 с.

Томенко М.В. Українська перспектива: історико-політологічні підстави
сучасної державної стратегії. — К.: Українська перспектива, 1995. — 103
с.

Українська політологія: витоки та еволюція / За ред. Ф.М.Кирилюка. — К.:
Ватра, 1995. — 328 с.

Гаєвський Б. Українська політологія. Концептуальні засади. — К., 1994. —
144 с.

Кухта Б.Л. З історії української політичної думки: Тексти лекцій. — К.:
Генеза, 1994. — 368 с.

Потульницький В.А. Теорія української політології: Курс лекцій. — К.:
Либідь, 1993. — 191 с.

Конспект лекцій з курсу «Політологія» для студентів усіх форм навчання /
І.С.Дмитрів, В.А.Кулик, О.М.Рудакевич та ін. -Тернопіль: ТІНГ, 1992. —
44 с.

Ніконенко В.М. Політологія (курс лекцій). -Тернопіль, 1992. — 256 с.

Основы политологии / Под ред. А.Боднара. — К., 1991. — 144 с.

Похожие записи