Діяльність благодійних організацій

на сьогодні в Україні

реферат з політології

План реферату

Термінологічні
відомості………………………………………………………
…………….3

Доклад про ситуацію, що існує сьогодні в Україні в сфері благодійництва
(Людмила Марчук, січень 2002)……………………………….5

Деякі найбільш значні благодійні фонди та організації України.

Фундація ім. князів-благодійників Острозьких (м. Рівне)…………….7

Благодійний дитячий фонд „Берег надії” (м.
Харків)……………………9

Донецький міський благодійний фонд
„Доброта”…………………………11

Благодійний фонд „Сенс життя” (м.
Київ)…………………………………….14

IV. Список використаних
джерел…………………………………………………………
……..17

Термінологічні відомості.

Благодійність

Дiяльнiсть, спрямована на надання безповоротної матерiальної або
фiнансової допомоги iншим. Етимологiя слова „благодiйнiсть”, напевне,
полягае у злитті двох старовинних слов’янських слiв: „благо” + “дiяти”,
що в сучасному звучанні означае “робити добро”. Явище благодiйностi
нерiдко плутають з альтруізмом i релiгiйнiстю. Однак почуття
благодiйностi є, по суті, готовністю віддавати частину своєї власностi
людям, котрi потребують матерiальної пiдтримки. Основним мотивом, що
спонукає до благодiйностi, є жалощi, милосердя, усвiдомлення важливостi
чи крайньої необхiдностi допомогти, значно рiдше — надлишок матерiальних
благ. Велика кiлькість церков та релiгiйних органiзацiй заохочують до
благодiйностi своїх вiруючих, мотивуючи тим, що благодійнiсть
винагороджуеться Провидiнням. Явище благодiйності майже не
дослiджувалося iсторичною наукою, однак iсторiя донесла до сьогодення
імена великих благодiйникiв минулого. Лише в кiнцi 20-го столiття
розпочалися спецiальнi студiї витокiв та розвитку благодiйностi як
соцаiльного процесу.

Благодiйник

Особа, котра систематично надає безкорисливу благодiйну допомогу iншим
людям, органiзацiям, установам. У захiднiй ментальностi благодiйник
може поєднувати власне збагачення та надання безкорисливої допомоги.
Дуже часто в Українi, яка втратила традицiю благодiйництва за часiв
Радянського Союзу, громадяни не розмежовують близькi, але не тотожнi
поняття “благодiйник” та “меценат”, “спонсор”. До вiдомих українських
благодiйників належать знатний рiд князiв Острозьких (ХV-ХVII столiття),
якi розбудовували храми, монастирi, шпиталi, школи та академiю, притулки
для бездомних i калiк, надавали фiнансування для розвитку
книгодрукування та мистецтв; родина барона Штейнгела (ХVIII-поч. ХХ
столiття) вiдома не лише спорудженням оригiнальних архiтектурних
пам’яток у рiзних мiстах України, але й вiдкриттям музеїв (зокрема,
першого етнографiчного українського музею у Городку, поблизу м.
Рiвного, де працював М. Бiляшiвський) i картинних галерей; Гулевичi
(фундатори Києво-Могилянськоi колегiї — Х столiття); Галагани
(засновники училища для дiтей-сирiт та малозабезпечених — ХIХ ст.);
Терещенки (засновники картинної галереї та ряду соцiальних установ —
поч. ХХ ст.).

У сучасній Українi традицiї благодiйництва починають вiдновлюватися з
появою в суспiльствi багатих як у матерально-фiнансовому, так i
духовному планi людей.

Благодiйний фонд

Недержавна та неприбуткова органiзацiя, заснована фiзичними чи
юридичними особами з метою надання благодiйної допомоги, вираженої у
матерiальному або фінансовому еквiвалентi. В Україні дiяльнiсть
благодiйних фондiв та iнших благодiйних органiзацiй чи фундацiй
визначаеться Законом про благодiйнiсть та благодiйнi органiэацiї,
Цивiльним кодексом, Законом про оподаткування та iншими Законами, що
супроводжують дiяльнiсть установ та органiзацiй. Основною дiяльнiстю
благодiйних фондiв є залучення рiзних, переважно матерiально-фiнансових,
ресурсiв та надання благодiйної допомоги. Таким чином, всi кошти,
залученi благодiйним фондом, мають бути використанi для здiйснення
безповоротньої безкорисливої допомоги. Найчастiше джерелами надходжень
до благодiйних фондів є: благодiйнi внески, пожертви або дарунки вiд
громадян, установ та органiзацiй (економiчних, релiгiйних. полiтичних,
державних, iноземних); гранти від мiжнародних донорів; спадки, згідно з
заповiтами, залишеними благодiйниками. банкiвськi відсотки з депозитних
вкладiв або иншi пасивнi доходи. Благодйнi фонди найчастiше можуть
виступати експертами у тій галузi, яка стосується об’єктів надання
їхньої допомоги. Як правило, персонал благодiйних фондiв є
високопрофесiйним, особливо у питаннях надання благодiйної допомоги.

Благодiйний внесок або благодiйна пожертва

Пожертва у грошовiй чи матерiальнiй формі, здiйснена особою або
органiзацією для потреб іншої благодiйної, громадської, релiгiйної чи
політичної організацiї. Благодiйний внесок (або пожертва) вноситься як
демонстрацiйно (коли факт внесення благодійної допомоги документально
фіксується у присутності внескодавця чи благодійника), так i таємно.

На Вiдмiну від благодiйних пожертв, благодiйнi внески найчастiше є
легальним способом фiнансувания громадських, політичних, благодiйних та
інших неприбуткових органiзацiй у тому розумiннi, що, приймаючи
благодiйний внесок, органiзація повинна, за бажанням внескодавця
(благодiйника), надати йому пiдтверджуючий документ про здiйснення акту
благодiйностi. Такий підхiд сприяє пiдвищенню довiри до неприбуткових
органiзацiй у фiнансовому планi, що стосується грошових i матерiальних
надходжень.

Благодiйна допомога

На вiдмiну від благодiйного внеску, благодйна допомога надається
благодійними чи громадськими органiями, фондами, Фундаціями для громадян
i організацій, які потребують матерiальної чи фiнансової пiдтримки.

Благодiйна органiзацiя

Недержавна та неприбуткова органiзацiя, яка займаеться благодiйною
роботою. Діяльність благодiйних органiзацiй провадиться на засадах
самоврядування за участю волонтерiв. На відмiну від благодiйних фондiв,
громадські органiзації не накопичують фiнансування (не створюють
недоторканого капiталу), а проводять конкретнi благодійні акцii своїми
власмими ресурсами (волонтерами, обладнамням, прмiщенням, коштами,
ідеями тощо).

Внесок

Дане поняття мае кілька значень. Зокрема „внеском” називають вкладений
вiд себе дарунок або пожертву для будь-якої справи. Внески можуть бути
вираженi як у фiнансово-матерiальнiй, так iнтелектуальнiй чи iншiй
духовнiй або вiртуальнiй формi. Як правило, величина внеску не є дуже
значною, а швидше типовою для великоi кількості людей. Громадськi,
політичні та iншi публiчнi органiзації заохочують своїх членів робити
посильнi фiнансові внески, що використовуються для потреб їх
органiзацiй. Такий рiзновид внескiв називаеться членськими внесками.
Розмiр членських внескiв у демократичних органiзацiях найчастiше
визначається зборами усiх її членiв.

Доклад про ситуацію, що існує в сфері

благодійництва сьогодні в Україні.

Благодiйність важко назвати постiйною дiяльнiстю, оскiльки це поняття
вiдноситься до категорiї мотивiв, якими ми послуговуємося, роблячи
пожертву чи благодiйний внесок.

Як правило, ми рiдко замислюємось над тим, чому даємо грошi жебраку на
вулицi…. Можливо, через те, що бачимо його потреби: їжа, одяг, мило,
лiки тощо. Однак вуличнi жебраки мають суттєву відмiннiсть від
громадських i благодiйних органiзацiй, чиї потреби не так помітні для
нас. Жебраки збирають особисто для себе. Нерідко вуличне жебрацтво є
способом доволi немалого заробiтку. Можна спостерiгати, як це явище
поширюється. Адже достатньо з’явитися одному жебраковi на багатолюднiй
вулиці, як наступного дня їх буде вже двоє, а ще через якийсь час цiла
ватага. У вихiдні дні через центр мiста проходить близько половини
населення міста, враховуючи приїзжих. Коли кожен кине бодай по однiй
копійці, то денний дохiд жебрака може скласти вiд кiлькох десяткiв до
пiвтори тисячi гривень. До того ж, навряд чи варто сподiватися, що
жебрак, як би не було нам його шкода, перестане зловживати алкоголем або
наркотиками, чи розпочне без примусу лiкуватися від iнфекцiйної хвороби,
яка ним поширюється, в тому числi й на тих, хто жертвує від щирого
серця. Що говорити про дiтей, яких нерідко жорстоко експлуатують,
примушуючи збирати грошi на пляшку для морально знищених батькiв чи
„опікунів” з кримiнальними нахилами чи минулим. Нерідко дiтей свідомо
роблять калiками, щоб викликати бiльшу жалiсть у перехожих. Для певної
категорії людей жебрацтво – промисел, який прикриває вади їхнього життя.

Насправдi, кидаючи копiйку професiйному жебраковi, ми не вирiшуємо
проблему бiдностi, а створюємо додаткову проблему — схиляємо людей
опуститися на суспiльне дно, позбавляючи їх стимулу боротися за
виживання, послуговуючись нормами моралi.

Протиставленням цьому є благодiйнiстъ як прозора, зрозумiла та
доброчесна дiя. Навiть тодi, коли ми нездатнi висловити свого мотиву,
роблячи благодiйну пожертну, ми вiримо в те, що комусь, хто страждає,
полегшимо житгя, принесемо радість.

Коли сталася повiнь на Закарпаттi, землетрус у Туреччинi, посуха в
африканських країнах, тисячi людей жертвували грошi, вiддаючи продукти й
одяг, не сподiваючись на подяку або отримання якихось дивiдендiв.
Роблячи свiй внесок, благодiйник не потребує особливих заохочень і
робить це найчастiше анонiмно, послуговуючись при цьому бiблiйною
iстиною: “Радiсть людини — благодiйнiсть її”.

Реалiзуючи бажання стати благодiйником, маємо розуміти, що краще робити
свої внески благодiйним органiзацiям, якi добре орiєнтуються у проблемах
i потребах громади та професiйно працюють, інформуючи про свої дії та
перiодично звітуючись перед благодiйниками за використані кошти. Тiльки
у цьому випадку можемо буги впевненими, що нашими грошима та довiрою не
будуть зловживати.

Незабутнiй випадок, коли в магазинi „Океан” (м. Рiвне) у скриньку для
пожертв невідомий благодiйник непомiтно вклав згорток з 200 гривнями
пожертви на благодiйну акцiю Фундацiї iменi князів-благодiйникiв
Острозьких “Рiздво для всiх”, яка мала на метi зробити подарунки 120
дiтям-сиротам і напiвсиротам iз багатьох сiмей мiста. Факт цього доброго
чинного внеску був виявлений у момент вилучення коштiв зi скриньки і
складаннi вiдповiдного акту про їх кiлькiсть. Персонал магазину був
відверто здивований, коли поряд з копійками, купюрами невисокого
номiналу виявилася така солiдна сума. Людина ж, яка вчинила таку
благородну справу, навряд чи очiкувала подяки або звiту вiд благодiйного
фонду. Однак вона напевно прочитала публiкацію про дату вручення
рiздвяних подарункiв, а згодом і короткий звiт, розмiщений у газетi, яка
видається тиражем 65000 примiрникiв i безкоштовно розноситься у поштовi
скриньки та офiси пiдприємств, установ і органiзацiй. Внесок цiєї людини
був використаний за призначенням і подарував радiсть дiтям, якi не
чекають милостi від життя, але щиро радiють будь-якому знаку уваги від
дорослих, намагаючись знайти у них підтримку та любов, яких вони так
потребують.

Збираючи пожертви, благодiйнi органiзації не роблять це для того, щоб
нажитися чи зробити подарунок керiвниковi. Вони збирають кошти, щоб
допомогти тим, хто не може вийти на вулицю i просити милостині, тим, хто
потребує, але не має жодної пiдтримки, нерідко для того, щоб вижити,
стати повноправними громадянами суспiльства, а не людьми “другого
сорту”. Якщо ми нiколи не сідали в iнвалiдний вiзок, не вiдчували себе
незрячими хоча б день, нiколи не стикалися з тими труднощами, що часто
вiдчувають на собi люди з особливими потребами, то нам важко, навiть
неможливо уявити, у чому потрiбна допомога. Iснують органiзацiї, що цi
потреби знають і намагаються полегшити життя тим, кого скривдила доля.
Обираючи собi свiдомо дiяльнiсть (мiсiю), громадськi та благодiйнi
органiзацiї стають нашими iнформаторами для реалiзацiї себе ак
благодiйникiв. Завдяки їхнiм зусиллям ми отримуємо орiентири про
необхiднiсть наших пожертв, відчуваемо на собi правдивiсть вічної
мудрості “За добро добром вiддасться нам”. І люди все-таки жертвують.
Хто скiльки може. Хто копійки, а хто й 10 чи 20 гривень. Спасибi тим,
хто розумiє, наскiльки це вагомо. Зазвичай, пiд час двохгодинної акцiї
20 пiдготовлених добровольцiв (волонтерiв) на ринках мiста залучають вiд
250 до 320 гривень. Приблизно така ж сума залучаеться i вiд Скриньок,
розташованих статично в магазинах, церквах чи iнших людних мiсцях.

Однак, чого грiха таїти — не завжди все було гладко. Не обходиться i без
прикрих iнцидентiв, якi свiдчать, що в нашому суспiльствi в цiлому
далеко не все гаразд, i не лише з благодiйнiстю, але й з людською
совiстю. Пiд час минулорiчної рiздвяної акції в чотирьох торгових точках
викрадено 5 скриньок з благодйними пожертвами. Викрадено нахабно, серед
бiлого дня при великiй кiлькостi свiдкiв. Назвавшись працiвником
Фундації, скриньки зняла стороння особа, а їх вміст вилучила собi в
кишеню. Без пред’явлення документiв, без складання акту. Це також
говорить про наше громадське ставлення до благодійності. Адже хтось в
кожному з названих торгових закладiв за цим спостерiгав, хтось брав на
себе вiдповiдальнiсть. Органiзація вийшла з цiєї скрутної ситуації, але
як воно тiй злодiцi (за всiма свiдченнями — скоїла це жiнка !) споживати
сирiтськi грошi? Представники фандрейзингової групи на цьому прикладi
зробили для себе вагомий висновок: дуже важливо добре проiнструктувати
людину, яка наглядає за скринькою, а бухгалтер чи директор не повинен
вiддавати вмiст Скриньки нiкому без пред’явлення документiв.

Та повернемося до нашої громадськостi. Людей, якi займаються залученням
коштів на благі цiлi, часто приймають за дивакiв або ж вважають, що вони
це роблять неспроста, очевидно мають з цього якусь вигоду. Часто
пропозицiю про розташування скриньок для пожертв сприймають з недовiрою,
очiкуючи від цього якоїсь пастки чи неприємностей, або ж просто
відмовляють тому, що не бажають мати зайвих клопотiв. Тому й здiйснювати
таку дiяльнiсть — справа непроста й вимагає вiдповiдних професiйних
навичок. Тут своя школа певних правил, школа честi й максимальної
дисциплiнованостi. Треба в першу чергу бути порядною людиною, бути
свiдомим у вартiсностi справи, яку робиш i вмiти спiлкуватися, вміти
переконувати. Коли чуєш відмову вдруге, втретє, i навiть вдвадцяте — не
слід впадати в розпач. Двадцять вiдмовлять (до того ж iнодi категорично,
а то й брутально покажуть на дверi), а двадцять перша людина таки
погодиться на висловлену тобою пропозицію. Щоб залучити фiнансування від
підприємств, комерцiйних структур, доводиться стукати в кожнi дверi:
писати листи, iнформувати про свою дiяльнiсть, телефонувати,
зустрічатися з керiвниками особисто i . . .— переконувати, переконувати.
А пiсля завершения акцiї обов’язково надати звiт кожному, хто видiляв
пожертви, на що витраченi наданi кошти.

Зазвичай, результат довгих ходiнь увiнчується тим, що iз сотнi тих, до
кого зверталися, позитивно зреагують на вашу пропозицiю може десять.
Інодi замiсть грошей пропонують товари. Буває й таке, що пропонованi
товари органiзації аж нiяк не потрiбнi, але їх можна десь продати або ж
зробити певний бартер з iншим пiдприємством i органiзацiя на це
погоджується.

Таким чином, крок за кроком привчаємо наше суспiльство до благодiйностi.
Привчаємо всiх нас до думки, що благодійництво — це гарно й почесно.
Приємно бачити радiснi обличчя дiтей, яких доля радощами обдiлила;
бачити вдячнi очi одиноких старих людей, якi в своїй самотностi знають
цiну добру. Люди, якi спрямовані на добрі справи й свiдомо їх
здiйснюють, не потребують винагороди чи особливих почестей. Однак,
людська вдячнiсть повертається сторицею. Адже чудово, коли всi навколо
про вас та ваше підприємство гарної думки.

Людмила Марчук, січень 2002.

III. Робота деяких благодійних організацій і фондів України

1. Фундація імені князів-благодійників Острозьких (м. Рівне)

Заснована в листопаді 1995 року з ініціативи 9-ти громадських
організацій Рівненської та Волинської областей.

Місія: допомога малозабезпеченим та соціально незахищеним верствам
населення, підтримка громадських організацій, які спрямовують свою
діяльність на розвиток демократичного суспільства (підтримують молодіжні
організації, заохочують роботу волонтерів, займаються питаннями охорони
навколишнього середовища), а також надають різноманітну допомогу
соціально незахищеним верствам населення.

Статус: регіональний благодійний фонд, недержавна неприбуткова
незалежна організація. Фундація є регіональним представництвом
Міжнародного Фонду «Відродження».

Напрямки діяльності:

Підтримка малозабезпечених та соціально незахищених верств населення,
залучення громадськості та комерційних структур до справи благодійності.
До 2002 року Фундацією Острозьких надано допомогу близько 1500
малозабезпеченим громадянам, проведено 12 наметових таборів для
малозабезпечених дітей, участь у яких взяло понад 300 дітей.

Кожного року напередодні Різдва організація проводить благодійну акцію
«Різдво для всіх». Під час Різдвяних свят 1999 року вручено подарунки
127 студентам-сиротам (вартість 32 $ кожному), у 2000 р. було надано
допомогу 167 одиноким людям похилого віку. Під час акції «Різдво — 2001»
надано допомогу 114-ти дітям-сиротам, напівсиротам, з багатодітних
сімей. У 2002 році було надано матеріальну допомогу на суму більше 50
гривень (речі або продуктові пакети) 127 дітям-сиротам, які навчаються в
школах м. Рівне. Фінансування для благодійних цілей залучається з
місцевих джерел.

Розвиток філантропії. Чимало уваги приділяється розвитку філантропії в
регіоні, формуванню позитивної громадськості думки щодо благодійності, а
зокрема — навчанню громадських організацій залучати для реалізації
соціальних проектів фінансування з місцевих і зовнішніх джерел від
бізнесу, влади; пожертви окремих громадян). Фундацією Острозьких
розроблено курс навчань «Локальний фандрейзинг». Цей курс, що проходить
у вигляді семінару-тренінгу з інтерактивною формою навчання, спочатку
був апробований серед рівненських НДО, а згодом запропонований для
ресурсних центрів всієї України. Сьогодні організація в рамках
реалізації національного проекту»Школа розвитку локальних ресурсів для
НДО» за сприяння Фонду Ч.Ст. Мотта навчає унікальній методиці залучення
фінансування з місцевих джерел представників та соціальному партнерству.

Освітня діяльність. Щороку здійснюється понад 40 навчань для НДО,
учнівських комітетів, ініціативних груп громадян, а також державних
установ. Видано 6 книг і 8 брошур для НДО, проведено літню Школу
молодого лідера та Школу розвитку локальних ресурсів.

Соціальне партнерство. Фундація ім. князів-благодійників Острозьких має
досвід у виконанні соціального замовлення від державних установ.
Зокрема, активно співпрацює з представниками влади та підприємницькими
структурами з питань впровадження моделей регіонального розвитку.

На базі Фундації ім.князів-благодійників Острозьких утворився
Інноваційно-аналітичний центр підтримки бізнесу «Євро-Волинь», який
безпосередньо займається впровадженням інноваційних моделей вже як
самостійна структура.

На базі Фундації Острозьких працює Інформаційний центр з
працевлаштування, який, налагодивши стосунки з бізнесовими структурами,
розробив благодійну програму допомоги безробітним.

Реорганізація діяльності. На даний час діяльність Фундації як
благодійного фонду реорганізується: створено Раду Директорів з
представників бізнесових кіл та банківсько-кредитних, релігійних,
державних установ. На її базі передбачається створення Фонду
територіальної громади Рівного для надання малих грантів регіональним
НДО. З 2002 року на реалізацію проектів громадських організацій,
спрямованих на розвиток місцевої громади, вирішення її проблем та
забезпечення її потреб — надано 6 малих грантів у сумі еквівалетній від
150-ти до 500 доларів США кожен.

Найближчі плани. Серед найближчих планів Фундації — зміцнення взаємин з
місцевою владою різних рівнів для забезпечення більш ефективного
використання бюджетних коштів, спрямованих на вирішення соціальних
проблем силами громадських організацій, посилення роботи з громадами під
час проведення широкомасштабних благодійних акцій, мобілізація місцевих
і міжнародних ресурсів для вирішення найгостріших проблем міста Рівне та
регіону.

З 1998 року на базі Фундації ім.князів-благодійників Острозьких утворено
і успішно діє Волинський ресурсний центр.

Метою програми підтримки благодійних акцій та кампаній є надання
допомоги громадським, благодійним організаціям, органам місцевого
самоврядування, ініціативним групам громадян у проведенні спланованих
дій, які передбачають залучення широкого кола громадян до волонтерської
(добровільної безоплатної суспільно корисної праці) чи благодійної
діяльності.

Кошти й інші ресурси залучені внаслідок проведених благодійних акцій та
кампаній, повинні бути використані на допомогу малозабезпеченим або для
реалізації інших суспільно важливих дій, які визначені місцевою громадою
як першочергово необхідні.

Гранти, в межах цієї програми, надаються у розмірі 150-3000 грн. для
виготовлення соціальної реклами, проведення навчань добровольців, які
залучатимуть фінансування та інші місцеві ресурси, а також на потреби,
забезпечення яких сприятиме залученню місцевих ресурсів для подальшої
суспільно важливої діяльності.

В окремих випадках Фундація імені князів-благодійників Острозьких
частину гранту може надати у вигляді матеріальних цінностей, товарів
(переданих їй на безоплатній основі донорами чи благодійниками) або
послугами (як робота консультантів, тренерів тощо).

Фонд цієї програми поповнюється з товарів або коштів, які передаються
Фундації Острозьких на безповоротній безоплатній основі різними
установами, організаціями чи особами.

Імена благодійників чи назви організацій, які є спонсорами чи
жертводавцями програми публікуються (за згодою) у звітах набувачів та
Фундації Острозьких.

2. Благодійний дитячий Фонд «Берег Надії» (м. Харків)

(0572)43-10-94

(0572)14-17-06

Благодійний дитячий Фонд «Берег Надії» існує з вересня 2000 року і
займається всебічною допомогою навчально-виховним закладам для
дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, та адресною
підтримкою дітей-сиріт, дітей з багатодітних і малозабезпечених сімей.

Президент фонду — народний депутат України Степан Богданович Гавриш.

Мета фонду — доброчинна діяльність в інтересах дітей-сиріт, дітей з
малозабезпечених та багатодітних сімей, дітей-інвалідів щодо реалізації
їхнього права на особливу турботу і допомогу, необхідні для їхнього
благополуччя. Всіляка підтримка і допомога відповідним
навчально-виховним закладам, сприяння розвитку дитячих будинків
сімейного типу.

Під патронатом «Берега надії» перебувають :

Харківська обласна школа-інтернат для 200 сиріт і дітей,
що залишились без піклування батьків (сел. Кочеток);

Вовчанська школа-інтернат № 5;

Сільська школа-інтернат с. Мечникове;

Група соціального патронажу смт. Печеніги;

Дитячий будинок сімейного типу Котлярів (с. Хотімля);

Понад 2000 малозабезпечених сімей з дітьми;

148 дітей-інвалідів.

Стипендіальний_фонд

Благодійним фондом «Берег надії» засновано Стипендіальний фонд для
дітей-сиріт, який покликаний дати шанс здібним дітям отримати освіту,
професію, роботу, а значить — можливість реалізувати себе в суспільстві.
Стипендіантами Фонду є 47 дітей.

Оздоровчий_табір

В 2001 році за ініціативою Степана Богдановича Гавриша та його
однодумців був організований дитячий спортивно-туристичний табір «Берег
Надії» . Специфіка цього табору перш за все в тому, що крім фізичного
зміцнення та оздоровлення дітей, не менш важливою метою є й розвиток
творчих та інтелектуальних здібностей, розкриття індивідуального
потенціалу кожної дитини, залучення до національних традицій. Вченими,
педагогами, психологами фонду розроблені спеціальні програми розвитку
дітей.

В 2002 році, наприклад, життя табору будувалося за проектом «Україна:
Модель 3000», основне завдання якого — зацікавити і надихнути дітей на
створення своєї України з сучасною культурою, індивідуальними стилями у
музиці, моді, політиці, образотворчому мистецтві. Зусилля спрямовувалися
на виховання громадян, які пишаються та вірять у свою країну, почувають
себе рівними серед рівних в європейському суспільстві. В рамках цього
проекту діти займалися альпінізмом, бойовим гопаком, англійською мовою,
журналістикою, психологією, брали участь в конкурсі розробці символіки,
гімну, багатьох перспективних проектів республіки «Берег Надії», інших
конкурсах та заходах.

Взаємовідносини в таборі базувалися на принципах співробітництва дітей
та дорослих та дитячого самокерування, структура якого складалася з
гетьмана табору, старшини, трьох куренів на чолі з отаманами. У цієї
маленької держави існує свій гімн, слова та музику якого написали самі
діти.

За два роки існування в таборі «Берег Надії» відпочило близько 500
дітей, 300 з яких — в цьому році. Оздоровлення та відпочинок дітей в
нашому таборі відбувається безкоштовно, на благодійній основі. Та й як
може бути інакше, якщо врахувати, що основна частина відпочиваючих дітей
— це обдаровані, до всього цікаві, але соціально незахищені сироти,
напівсироти та діти з малозабезпечених та багатодітних сімей. І Берег,
до якого можна пристати серед неласкавих життєвих штормів, на якому
знайдеш тепло, увагу та велику Надію на перспективу в своєму житті
потрібен їм, мабуть, як нікому іншому.

Робота фонду у соціальній сфері за квітень 1998 — березень 2002

Медицина

Поповнено автомобільний парк «Швидкої допомоги» п’яти районів округу (6
автомобилів).

Організовано систематичну гуманітарну допомогу центральним районним
лікарням Чугуєва, Вовчанська, В.Бурлука, Печеніг, Дворічної, селища Ст.
Салтів — для ветеранів війни і праці, а також для малозабезпечених —
ліки виробництва харківських фармацевтичних підприємств.

Профінансовано хірургічні операціі та лікування, в тому числі санаторне,
39 тяжко хворих, серед них 18 дітей.

Капітально відремонтовано Чугуївську ЦРЛ.

Інвестовано другу чергу будівництва й оснащення сучасним устаткуванням
пологового відділення Чугуївської ЦРЛ.

Забезпечено ЦРЛ Дворічанського р-ну флюорографічною та комп’ютерною
кардіодіагностичною апаратурою.

Проведено акцію «Інсулін» — забезпечення ліками хворих на цукровий
діабет.

Освіта

Побудовано середню школу в смт. Печеніги.

Обладнано сільські школи комп’ютерними класами — с. Малинівка, Вільча,
Кочеток, смт. Дворічна, Великий Бурлук), комп’ютерами — с. Революційне,
Плоске, Волохів Яр).

Забезпечено будівельними матеріалами сільські школи під час ремонту.

Підтримка дитячих спортивних шкіл — юнацький футбольний клуб м. Чугуєва,
ДЮСШ смт. Великий Бурлук, Старий Салтів.

Сприяння в переведенні з комерційної на бюджетну форму навчання у вузах
18 дітей з малозабезпечених родин.

Допомога в організації Дворічанського ліцею, обладнання комп’ютерного
класу.

Патронат загальноосвітньої школи с. Вільча (переселенці із
30-кілометрової чорнобильської зони).

Ліквідація заборгованості шкільних закладів по зарплаті та за комунальні
послуги.

Пенсіонери

Телефонізація будинків ветеранів війни (села Печенізького та
Великобурлуцького р-нів).

Спеціальний внесок у Благодійний фонд «Наше місто» — ремонт квартир
ветеранів (м. Чугуїв).

Регулярна допомога районним територіальним центрам з обслуговування
одиноких літніх людей — продукти харчування, ліки, одяг.

Матеріальна підтримка інвалідів і ветеранів Великої Вітчизняної війни,
Афганістану, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС — через
громадські організації.

Допомога пенсіонерам у ремонті квартир, відбудові та придбанні житла
потерпілим від пожежі, забезпечення паливними матеріалами.

Придбання й передача інвалідних колясок.

Багатодітні родини

Передання пральних машин 50-ти багатодітним сім’ям.

Продукти харчування, одяг, взуття, ліки — 50 сімей.

Духовність

Будівництво храмів у м. Волчанську, смт. Печеніги, с. Малинівка, Ст.
Покровка, Чорне. Ремонт і відновлення церков — смт. Великий Бурлук,
Кочеток.

Культура

Фінансова підтримка Чугуївського музею-заповідника ім. Репіна,
Верхньосалтівського археологічного музею-заповідника салтівської
культури.

Придбання сценічних костюмів для хору ветеранів м. Вовчанська.

Різне

Оснащення комп’ютерною технікою редакцій 5 районних газет.

Юридична допомога юридичним та фізичним особам.

3. Донецький міський благодійний фонд «Доброта» (м. Донецьк)

Донецький міський благодійний фонд «Доброта», (далі — Фонд) створений з
ініціативи групи медпрацівників м. Донецька; зареєстрований
розпорядженням Донецького міського Голови № 158 від 06.02.98 і
перереєстрований Управлінням юстиції 20.08.98, як недержавна
неприбуткова організація; 18.02.98 включена в перелік неприбуткових
організацій у Калінінському районі м. Донецька.

Символіка Фонду затверджена Міністерством юстиції України.

Місія Фонду — боротьба з бідністю шляхом відродження цивілізованої
суспільної добродійності і розвитку соціального партнерства в Донецькій
громаді.

Задачі Фонду

вивчення історії і сучасних досягнень філантропії в Донецьку, Україні,
ближньому і далекому Зарубіжжі;

моніторинг соціальних проблем і соціальний маркетинг у м. Донецьку;

популяризація, ініціація, координація і консолідація філантропічної
діяльності в Донецькій громаді;

раціональна організація і надання ефективної благодійної матеріальної
допомоги установам охорони здоров’я, утворення соціального захисту і
пенітенціарної системи, а також безпосередньо найбільш нужденним
верствам населення в м. Донецьку;

надання консультативних, освітніх, інформаційних і комунікативних
послуг.

Історія створення Фонду і його ідеологія

Безпосереднім імпульсом до створення Фонду послужило значне скорочення
держбюджетного фінансування установ охорони здоров’я, освіти і
соціального захисту. Цьому супроводжувала зростаюча бідність і навіть
зубожіння найбільш соціально уразливої частини населення: інвалідів,
дітей-сиріт, хворих важкими захворюваннями, багатодітних родин та ін.

Ініціатори створення Фонду виходили з посилання, що істотну роль у
вирішенні цієї проблеми могла б зіграти цивілізована філантропія,
причому, насамперед , не гуманітарна допомога з-за кордону, що культивує
в нашого народу утриманські настрої, а добродійність громадян і їхніх
організацій самої України.

Безперечно, що доброта і діяльне милосердя властиві тою чи іншою мірою
навряд чи не кожній цивілізованій людині.

Принципи і стиль благодійної діяльності фонду «Доброта»

Запитуйте не про те, що фонд «Доброта» може зробити для знедолених
(сиріт, інвалідів, хворих, старих і установ охорони здоров’я, що
бідують, освіти, соціального захисту).

Запитуйте про те, що МИ РАЗОМ — фонд «Доброта» і особисто Ви і (чи) Ваша
установа — можемо зробити для боротьби з бідністю й убогістю, для
допомоги безпосередньо нужденним.

Фонд вважає безпосередніх добродійників (бізнес-структури, професійні і
творчі союзи, релігійні і громадські організації, трудові колективи і
приватні особи) своїми головними партнерами в боротьбі з бідністю. Такий
підхід не обмежує участь партнера-донора у філантропії тільки
пожертвуваннями, але також делегує їм право самим обирати безпосередніх
адресатів благодійної допомоги в рамках діючого законодавства. Фонд є
буквально міським, тобто самих дончан і для дончан, відповідно до
визначення «Добродійність — це переміщення засобів від тих, у кого є
совість, до тих, у кого є нестаток».

Ми регулярно з’ясовуємо інформацію про тих, хто ще надає благодійну
допомогу в м. Донецьку, активно намагаємося налагодити з ними плідне
співробітництво, обнародувати їхні великодушність і милосердя як приклад
для наслідування. Це дозволяє популяризувати й ініціювати, координувати
і консолідувати суспільну добродійність у Донецьком регіоні.

Фонд вважає установи охорони здоров’я, освіти, соціального захисту і
пенітенціарної системи, громадські організації інвалідів, важкохворих,
багатодітних і т.п., а також окремі нужденні родини не тільки
безпосередніми благоотримувачами матеріальної допомоги, але й активними
партнерами-реципієнтами. Ми спонукуємо їх до посильного сприяння у
відродженні цивілізованої філантропії наданням відповідної інформації,
пропагандою діяльного милосердя, листами підтримки, волонтерством та ін.

Закупівлі Фонд робить тільки у фірм — переможців тендера. Причому, умови
перемоги в ньому, крім пропозиції мінімальної ціни, надання транспортних
послуг, можливості відстрочки платежу, включають ще й участь
фірми-претендента в безоплатних пожертвуваннях на соціальні програми
міста.

Більш 70% пожертвувань, що Фонд одержує від безпосередніх добродійників
— це допомога в натуральному виді. Її найчастіше неможливо
використовувати без додаткової трансформації (наприклад, промислова
сировина й устаткування) для передачі безпосереднім благоотримувачам
(лікарням, інтернатам, родинам інвалідів і ін.). У таких випадках Фонд
змушений здійснювати бартер цих позицій на продовольство, медикаменти й
ін. товари народного споживання. Ціну на пожертвування в натуральному
виді завжди встановлює безпосередній добродійник і Фонд не може надалі
змінювати її.

Збереження і транспортування товарів організовані так, що виключаються
їхнє псування й ушкодження. Фонд ніколи не має справи з простроченим чи
сумнівною якістю товарами. Однак, найчастіше приходиться поширювати
серед нужденних благодійну допомогу товарами з ультракороткими термінами
реалізації, що втратили товарний вид, але зберігають загальновизнані
споживчі властивості. Робиться це завжди за попередньою домовленістю з
благоотримувачем. Зрозуміло, цілком відсутні які-небудь «навантаження»
чи інший вид зобов’язань: від привезеної матеріальної допомоги чи її
частини реципієнт завжди може відмовитися навіть у момент
прийому-передачі товарів від Фонду.

Для мінімізації небезпеки нецільового використання пожертвувань Фонд, як
правило, робить допомоги тільки в натуральному виді і прагне доставляти
її в підрозділи установ охорони здоров’я, освіти, соціального захисту і
енітенціарної системи, що мають самий безпосередній контакт із
нужденними (пацієнтами, інвалідами, сиротами і т.п.)

Аналізуючи їхні потреби, Фонд прийшов до висновку про необхідність
виокремлювати пріоритетні проблеми, у рішенні яких використання
благодійних засобів практично не має альтернативи. Такий підхід
передбачає систематичне вивчення найгостріших нестатків
партнерів-реципієнтів (соціальний маркетинг). При цьому пріоритет
віддається потребам, перспектива задоволення яких з бюджетних засобів,
гуманітарної допомоги й інших джерел відсутня. Відповідно до цього,
практично щомісяця проводяться акції по забезпеченню лікарень, дитячих
будинків, санаторіїв і спецінтернатів м. Донецька термометрами,
медичними халатами, полівітамінами, пелюшками, замінниками грудного
молока, сосками, електричними лампочками, миючими засобами та ін. Обрана
тактика виявилася доцільною і буде продовжуватися надалі.

У своїй роботі співробітникам Фонду іноді приходиться зіштовхуватися з
необов’язковістю, байдужістю, а часом і відверто зневажливим відношенням
з боку керівництва і персоналу установ-благоотримувачів. Орієнтація
Фонду на низові структурні одиниці: відділення лікарень, інтернатів і
притулків, районні суспільства інвалідів і т.п. часом дратує деяких
«столоначальників», в обхід яких здійснюється адресна благодійна
допомога.

ЧЕРГОВІСТЬ, ШВИДКІСТЬ, РОЗМІР І ХАРАКТЕР НАДАННЯ ДОПОМОГИ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ
СТУПЕНЕМ ГОСТРОТИ ПОТРЕБ НУЖДЕННИХ І МОЖЛИВІСТЮ ФОНДУ ЗАДОВОЛЬНИТИ ЇХ.

Базова програма фонду «Доброта»

Від милостині — до добродійності: популяризація й ініціація
філантропічної діяльності в Донецькій територіальній громаді

Щоб краще представити, чим конкретно й у якому обсязі приходиться
займатися співробітникам Фонду, приведемо приклади:

щодня поповнюється й уточнюється база даних потенційних
партнерів-донорів (усього більш 7 тис.) і партнерів-реципієнтів (більш 1
тис.);

щодня відслідковується (через моніторинг ЗМІ, запити, відвідування
презентацій і т.п. подій) соціально важлива інформація в Донецькому
регіоні;

щодня не менш 35-40 адресатів одержують від фонду персональні
листи-звертання, звіти, інформаційні повідомлення;

щодня ведуться телефонні переговори більш ніж з 270-300 респондентами;

щотижня проводяться особисті зустрічі з 8-10 лідерами громадських
організацій і трудових колективів;

щотижня проводяться благодійні акції на центральних вулицях міста, у
торгових центрах розміщені скарбнички, а в ощадкасах — спеціальні бокси
з квитанціями з метою залучення ресурсів від жителів міста для рішення
соціальних проблем;

щомісяця виробляється широке оповіщення громадськості (інформаційні
бюлетені, листівки, публікації в ЗМІ й інші носії соціальної реклами)
про найгостріші соціальні проблеми, успіхи і невдачі відродження
суспільної добродійності;

щокварталу приймається участь у круглих столах, конференціях і
симпозіумах регіонального, загальнонаціонального і міжнародного рівнів
по ключовим проблемам розвитку філантропії та цивільного суспільства;

щокварталу проводяться спеціальні філантропічні акції (благодійні
концерти, ярмарки, аукціони).

До участі у вирішенні соціальних проблем міста притягнуто більш 3000
добродійників, що надали ресурси на загальну суму понад 8 млн. грн, що в
результаті дозволило забезпечити реалізацію соціально значимих проектів
фонду.

З 2002 р. розпочався й успішно розвивається проект «Добродійником може
бути кожен». В результаті збільшилися обсяги мобілізованої Фондом
благодійної допомоги і розширилося коло філантропів.

4. Благодійний фонд „Сенс життя”

Зареєстрований міським управлінням юстиції м. Києва 22.11.2001

Реєстраційний номер 0753-2001

Президент Фонду: Падурець Ольга Миколаївна

Р/рахунок у гривнях 2600611010, у валюті 2600611010 в АППБ «Аваль»

МФО 300335

Юридична адреса: м. Київ, вул. Червоноармійська 30-У

Тіл/факс: (+03844) 455-56-08

E-maіl: [email protected]

Місія Благодійного Фонду «Сенс життя» складається в систематичному
пошуку спонсорів, що можуть і хочуть допомогти знедоленим дітям.

Головна мета Благодійного Фонду — знайти постійного спонсора для
кожного будинку — дитини, школи-інтернату міста Києва, що постійно
опікував би вихованців цих закладів, допомагаючи в рішенні
організаційних і фінансових проблем, полегшуючи біль і страждання дітей
у наш нелегкий час.

Задачі фонду:

Надання благодійної допомоги у виді одноразової чи систематичної
фінансової, матеріальної чи іншої допомоги;

Надання благодійної допомоги на основі договорів під програми чи проекти
Фонду зі звітністю про використання засобів;

Прийняття на свій рахунок благодійних внесків від підприємств
організацій і приватних осіб;

Участь у розробці, підготовці і реалізації програм, проектів, заходів,
що допомагають розвитку соціальної сфери з благодійною метою;

Надання безпосередньої допомоги особистою працею, послугами і передачею
результатів особистої діяльності;

Установлення контактів і співробітництва з різними підприємствами й
організаціями з метою їхнього залучення до рішення соціальних проблем
суспільства.

Програми фонду

Саме любов до дітей і добрі наміри спонукали керівництво фонду
зацікавити людей у створенні проекту, що складається із семи програм:

І. Програма «ДІТИ І РАК». На сьогоднішній день люди всієї планети з
тривогою і хвилюванням вимовляють слово «рак». Воно викликає сумні
спогади про рідні і близьких, розповіді друзів і знайомих, повні
тривожних асоціацій. Найчастіше ці розповіді і спогади повні песимізму,
деякі навіть не вірять у можливість видужання. Їх можна зрозуміти — адже
інформація про хворих найчастіше буває в тих випадках, коли
захворювання виявилося запущеним. Серед проблем медицини рак і діти є
проблемою №1! Тільки на Україні число абсолютне здорових дітей
зменшилося з 60 до 21 %, а кількість дітей із хронічними патологіями
збільшилося з 10 до 22 %. У середньому, в однієї хворої дитини
діагностується 2-3 захворювання. На диспансерний облік необхідно
поставити близько 2 млн чоловік, з них більш 500 тис. дітей. Однак на
це не вистачає засобів. Слід зазначити, що наслідки чорнобильської
аварії просто колосальні. Далеко не усі можуть уявити справжні масштаби
катастрофи, що наша країна переживає дотепер . З 26 квітня по 6 травня
1986 р. зруйнований реактор 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС викинув
у навколишнє середовище більш 12 млн кюрі радіоактивного йоду. Для
порівняння: при пожежі на ядерному реакторі в Уіндскійні
(Великобританія, 1957 р.)-20 тис. кюрі. В даний час захворюваність раком
серед дітей на Україні вище, ніж у країнах Західної Європи і світу.
Рівень захворюваності дітей виріс більш, ніж у 60 разів. Зросла
кількість онкологічних захворювань. В Україні вже до 1997 р. загальна
кількість дітей і підлітків із захворюванням щитовидної залози
перевищило 800 випадків. В опромінених дітей існують значні проблеми в
розумовому, фізичному і статевому розвитку. Тільки по місту Києву статус
потерпілих одержали більш 200 тис. дітей 1978-1986 р. народження.
Щорічно на Україні вмирають тисячі дітей, але сотні можна врятувати! Не
кожна родина може боротися з подібною недугою. Для цього потрібна
могутня фінансова підтримка. Кваліфіковане хірургічне втручання і
своєчасна медична і соціальна реабілітація хворих дітей украй необхідні!

ІІ. Програма «ЩАСТЯ-ДІТЯМ!». Дуже сумно, що серед наших сонячних днів
існують сірі будені — це дитяти-сироти. Потрібно пам’ятати про те, що це
діти. Наші діти і наше майбутнє! Душі цих дітей дуже коштовні, щоб
обійти їх увагою.

Адже дитина не винна в тім, що саме йому випала доля випробувати усі
тягаря цього життя — він позбавлений турботи і пещення матері, затишку і
тепла рідного дому. Цим дітям дали тільки життя, а інше потонуло в
трагедії — чи смерті розгульного життя їхніх батьків.

ІІІ. Програма «ДІТИ — ІНВАЛІДИ». Вона торкається найменш захищених
громадян нашого суспільства, а, як відомо, рівень цивілізованості
будь-якої держави визначається турботою держави саме про такі члени
суспільства. Одним із пріоритетів діяльності Благодійного Фонду «Сенс
життя» є створення такої соціальної системи в Києві, що могла б
підтримувати гідне життя дітям — інвалідам.

1 червня — міжнародний день захисту дітей. І це не просто свято для
дітвори, це нагадування нам, дорослим, про відповідальність за їхнє
майбутнє!

ІV. Програма «ЛУНА ЧОРНОБИЛЯ». Зараз нікому не треба доводити, що діти,
що проживають на забруднених територіях, мають потребу в оздоровленні.
Після 26 квітня 1986 року ми серйозно заговорили про екологію, але
тільки і всього. Слово Чорнобиль стало емблемою середовища, що руйнує,
символом страху, прикрості, утрат. Чорнобиль — наш загальний біль.
Сьогодні в Київському регіоні практично немає здорових дітей. Загрозливо
зросло число дітей, що страждають тяжкими, а часом невиліковними
недугами: раковими захворюваннями, злоякісними пухлинами. За останні 6
років зареєстрований 10-кратний ріст новотворів мозку (іноді діти
народжуються взагалі без черепного панцира), кожна третя дитина страждає
алергійними захворюваннями, у кожного друга-збільшена щитовидна залоза.
Нинішні умови нашого життя вимагають негайних профілактичних заходів,
спрямованих на те, щоб зробити організм дитини екологічно незалежним.

V. Програма «БЕЗПРИТУЛЬНІ ДІТИ». Вони живуть поруч з нами й у той же час
окремо, немов прибульці з іншої планети. Вони не люблять, коли ми
дивимося їм в очі, і самі дивляться крізь нас. Що вони бачать там, ці
дивні люди, з позбавлені батьківської турботи, пещення, любові, доброти?
Боляче визнати, що в наш час існують безпритульні діти, життя яких
проходить у підвалах, на горищах, смітниках, вокзалах, базарах. У Києві
бездомних дітей особливо багато — вони їдуть у столицю України у пошуках
захисту й у надії вижити, але в остаточному підсумку залишаються один на
один з вулицею. Їх переслідують хвороби, небезпека і холод.

Жебракують і крадуться, щоб угамувати голод. Не кожна дитина може вижити
в таких жахливих умовах. Найстрашніше те, що безпритульних дітей не
беруть у лікарні, вони не одержують елементарної медичної допомоги.
Багато безпритульних дітей сплять просто на землі, тому часто не
досягаючи 25-літнього віку, вони гинуть від туберкульозу.

Для них не існує безпечного місця. Хіба про таке життя ми мріяли нашим
дітям?!

Задача Благодійного Фонду «Сенс життя» — докласти всіх зусиль і за
допомогою спонсорів, людей доброї волі, закордонних партнерів створити
дитячий притулок у Києві.

VІ. Програма «ЦЕНТР АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ ДО УМОВ
САМОСТІЙНОГО ЖИТТЯ».

Не усім випускникам шкіл удасться стати студентами ВНЗ, жити в
гуртожитку, мати стипендію. І навіть у цьому щасливому випадку, 100
гривень стипендії не вистачить на нормальне харчування і прийдеться десь
працювати. Створений Центр буде працювати для старшокласників дитячих
будинків і будинків-інтернатів, з метою виявлення і розвитку
особистості, таланта, що вони можуть використовувати у своїй подальшій
роботі і тим самим заробляти собі на життя.

Важливим є те, що діти будуть займатися справою, що їм по душі.
Пропонується створення навчальних програм кращими фахівцями-педагогами
по кожному з обраних напрямків. Крім того, у програму обов’язково буде
введений Курс виживання, що дозволить підліткам зорієнтуватися в
самостійному житті і головне, знаходити безпечний вихід зі складних
життєвих ситуацій.

Таким чином, навчившись в Центрі, підлітки будуть мати більше шансів
вдало улаштуватися в житті і стати корисними для суспільства. Завдяки
Центру, вони стануть самостійними і легко адаптованими в сьогоднішнім
житті.

VІІ. Програма «ЖІНОЧИЙ ЦЕНТР У КИЄВІ». Центр розрахований на
неповнолітніх дівчинок, що зштовхнулися з нерозумінням у родині,
агресією, насильством; вагітних; молодих самотніх матерів; розведених
жінок — усіх, хто виявився за бортом нормального життя, не знайшов своєї
удачі, у кого опустилися руки і хто не знає, що робити далі. Ми ніколи
не замислювались над тим, чому в наші дні мати пише відмовлення від
своєї рідної дитини?

Що штовхає її на це? Навіть, якщо жінка при якихось обставинах
залишилася одна, вона не повинна відмовлятися від своєї дитини, боячись
іспитів, що виникли на її шляху. Побувавши в нашому Центрі,
поспілкувавшись із психологами, лікарями, представниками Церкви, усі ці
жінки зможуть повірити в себе і знайдуть нові сили для подолання
труднощів і змінять, поліпшать своє подальше життя. Адже саме жінці дано
природою продовжити рід людський на Землі, даруючи життя своїм дітям, а
тому від щастя кожної з них залежить щастя людства в цілому. Насправді
жінка не таке вже й слабке створіння. Але іноді їй, дійсно, потрібна
підтримка для того, щоб знайти правильний вихід зі сформованої ситуації.
У нашому Центрі кожна жінка зможе знайти таку підтримку.

IV. Список використаних джерел.

Залучення фінансування з місцевих джерел для неприбуткових організацій.
– Руслан Краплич – м. Рівне, вид-во „Фундація ім. князів-благодійників
Острозьких”.

Розвиток локальних ресурсів або вступ до соціального інвестування. –
Руслан Краплич – м. Рівне, вид-во „Фундація ім. князів-благодійників
Острозьких”.

Джерела мережі Інтернет:

HYPERLINK «http://www.civicua.org» www.civicua.org

HYPERLINK «http://www.charity.org.ua» www.charity.org.ua

HYPERLINK «http://www.fdncenter.org» www.fdncenter.org та інші.

Деяка інформація надана волонтерами Херсонської міської дитячої
екологічної організації „Ластівка”.

Контактна інформація:

73011, м. Херсон, вул. Енгельса, 51,

тел. (0552) 247391

e-mail: HYPERLINK «mailto:[email protected][email protected]/

PAGE 17

Похожие записи