Реферат на тему:

Зовнішнє середовище підприємницької діяльності

ПЛАН.

Поняття підприємницького середовища.

Основні фактори, що впливають на розвиток підприємницької діяльності.

Характеристика основних законодавчих актів, що регулюють підприємницьку
діяльність.

Ризик підприємницької діяльності.

1. Поняття підприємницького середовища.

Нормальний процес функціонування підприємництва можливий за наявності
певної суспільної ситуації – підприємницького середовища.

Підприємницьке середовище – це суспільно-економічна ситуація, яка
містить в собі:

ступінь економічної свободи;

наявність підприємницького корпусу

домінування ринкового типу економічних зв”язків

можливість формування підприємницького капіталу та використання
необхідних ресурсів.

Середовище, в якому здійснюється підприємницька діяльність, можна уявити
у вигляді економічної системи, де відбувається активний кругообіг між її
складовими елементами – природніми ресурсами, державою, домашніми
господарствами, підприємництвом. Це основні елементи зовнішнього
середовища бізнесу, між якими постійно здійснюється товарний та
фінансовий кругообіг, формуються тісні зв”язки та проводяться обмінні
операції для забезпечення нормального економічного розвитку системи в
цілому (рис).

Підприємницьке середовище можна поділити на внутрішнє та зовнішнє.

Внутрішнє середовище підприємства – це механізм життєздатності
підприємства, що забезпечує його самовиживання.
Воно відображає процеси та дії, що здійснюються усередині
суб”єкту господарювання, основу його функціонування. Головне місце у
внутрішньому середовищі займає підприємець, який створив свою фірму та
керує нею. Підприємець самостійно приймає рішення по з багатьх питань:
обсяг ресурсів, організація технології виробництва, наймання персонолу,
результат виробництва.

Фірма, яка займається підприємницькою діяльністю, може мати виробничий
та фінансовий відділи, маркетингову службу, бухгалтерію та ін. Конкретна
організаційна структура залежит від специфіки виду підприємства, обсягів
господарської діяльності, широти асортименту товарів, що випускаються.
Управління цими структурними пілрозділами здійснюють вище керівництво та
підприємець.

На кінцевий результат дільності фірми впливають фактори середовища, які
визначаються станом і розвитком ринкових відносин. Завдання підприємця –
виявлення характеру і ступеня дії цих факторів та прийняття рішень,
спрямованих на забезпечення стабільності функціонування і розвиток
фірми.

Економічна інформація – це конкретне вираження процесів, що відбулися в
середині фірми. Без такої інформації та її аналізу неможливі ефективне
функціонування і розвиток підприємницької структури.

Однак фактори є різними за ступенем дії. Як правило, підприємство саме
визначає, які фактори і у якій мірі можуть впливати на результати
діяльності. Виявляються і враховуються не тільки фактори внутрішнього
середовища підприємства, але і зовнішні фактори, які впливають на стан
внутрішнього середовища суб”єкта.

Зовнішнє середовище підприємства – це структурно-просторове оточення,
яке становить сукупність факторів прямого та непрямого впливу на
функціонування підприємства.

2.Основні фактори, що впливають на розвиток підприємницької діяльності.

Фактори середовища підприємства можна класифікувати за такими ознаками:

за сферою оточення : фактори мікросередовища (внутрішні),
макросередовища (зовнішні).

залежно від ступеня впливу: пямий та непрямий (побічний) вплив;

за характером дії: фінансово-економічні, організаційно-правові,
соціально-психологічні;

залежно від ролі факторів у створенні підприємницького клімату:
стимулюючі та стримуючі. (рис)

Кожна фірма має зовнішнє оточення, що впливає на її функціонування. Вище
керівництво намагається обмежети облік дій середовища в першу чергу
тими факторами, які мають вирішальний вплив на ефективність діяльності
підприємства. Особливого значення набуває вплив таких факторів
зовнішнього середовища: стан ринкової ситуації, аналіз умов торгівлі на
ринку, господарські зв”язки, конкуренти, економіка, демографічні
процеси, наука і техніка, правова система, споживачі та їхні вимоги до
товарів.

Стан ринкової ситуації – Аналіз ринку-це комплекс дій, спрямованих на
дослідження процесів,що відбуваються у сфері товарного обігу та
факторів, які впливають на формування попиту та пропозиції, визначають
економічні відносини між виробниками та покупцями.

Аналіз умов торгівлі на ринку – Для забезпечення збуту продукції
підприємцю потрібно провести аналіз організації торгівлі, комерційної
практики, що склалась на ринку, умов товароруху. Вивчення комерційної
практики передбачає з”ясування таких питань: використання договорів
куплі- продажу товарів; біржових контрактів; торгових правил; розрахунок
продажної ціни і порівняння її з закупівельною.

Господарські зв”язки – Підприємство має проводити аналіз відносин з
постачальниками, посередниками, кредитно-фінансовими установами, які і є
елементами зовнішнього оточення.

Конкуренти – Для аналізу дій конкурентів подається така інформація:
позиція конкуруючих фірм на ринку; характер продукції, що випускається;
види та характер сервісних послуг, що пропонуються конкурентами;
практика рекламної діяльності та форми стимулювання збуту; практика
товаропросування; маркетингова діяльність ; фінансовий стан
фірми-конкурента; кількісні показники діяльності; комерційні умови угод,
які укладаються конкурентами.

Стан економіки –Аналіз стану економіки передбачає попереднє ознайомлення
із загальними відомостями про економічні та регіональні особливості. Для
аналізу стану економіки використовують такі показники: обсяг
капіталовкладень в оновлення і розширення основного капіталу; темпи
зростання виробництва товарів; обсяг випуску продукції; запаси товарів;
динаміка рівня цін; співвідношення цін і витрат виробництва.

Демографічні процеси- Зростання чисельності населення означає підвищення
споживання. За наявної споживчої спроможності це позитивно впливає на
розвиток товарних ринків.

Наука і техніка- є тією силою, що може призвести до згорання
неперспективної області діяльності підприємства, оскільки це не
відповідає прогресивним напрямкам розвитку НТП.

Податкова система- це сукупність передбачених податковим законодавством
загальнодержавних та місцевих податків і зборів, принципів, форм і
методів їхнього встановлення, зміни, скасування, обчислення та сплати.

Податок –це обов”язковий платіж, який сплачують до бюджету фізичні та
юридичні особи, в порядку, встановленому податковим законодавством
України.

Споживачі та їхні вимоги до товарів- Підприємство при вивченні ринку має
проводити аналіз вимог та думок кінцевих споживачів не щодо товарів
взагалі, а щодо конкретних виробів при здійсненні купівлі.

3. Характеристика основних законодавчих актів, що регулюють
підприємницьку діяльність.

Як свідчить світовий досвід, економіка не може успішно розвиватись,
якщо держава не турбується про систему захисту прав суб”єктів ринку.

Держане регулювання підприємництва – це вплив держави на діяльність
суб”єктів підприємницької діяльності та ринок з метою забезпечення
нормальних умов функіонування.

Правові основи створення, функціонування і регулювання пілприємницької
діяльності викладені у таких основних законах України: „Про
підприємництво”, „Про власність”, „Про господарські товариства”,”Про
приватизацію державного майна ”, „Про патентування деяких видів
господарської діяльності”, „Про зовнішьоекономічну діяльність ”

Згідно з Законом України „Про інвестиційну діяльність” захист інвестицій
— це комплекс організаційних, технічних та правових заходів,
спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій,
ефективності діяльності суб”єктів інвестування, захисту законних прав та
інтересів інвесторів, в т.ч права на отримання прибутку від інвестицій.
Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також
іноземних вкладів.

Державне регулювання підприємницької діяльності здійснюється
законодавчими і виконавчими органами влади, органами управління залежно
від функцій, що виконуються та характеру господарювання.

Згідно з Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність ”
здійснюється механізм регулювання підприємництва у сфері
зовнішньоекономічних відносин, включаючи зовнішню торгівлю, економічне,
науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі
виробництва, науки і техніки, економічні зв”язки в галузі будівництва,
туризму, кредитних та банківських операцій, надання послуг.

Держава самостійно формує систему та структуру регулювання
зовнішньоекономічної діяльності та повинна забезпечувати:

захист економічних інтересів України та законних інтересів суб”єктів
зовнішньоекономічної діяльності ;

створення рівних можливостей для суб”єктів у розвитку різних видів
підприємництва

заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму .

За способами впливу методи державного регулювання підприємництва можуть
бути: економічні – які базуються на використанні різних економічних,
фінансових важелів. Це податки, ціни, кредити, банківські відсотки,
економічні санкції.; адміністративні методи здійснюються за допомогою
прийняття законодавчих актів (укази, накази, постанови, інструкції,
норми та нормативи, ліміти пряма заборона).

4.Ризик підприємницької діяльності.

Підприємницький ризик – це ризик, який виникає у будь-яких видах
діяльності, пов”язаних з виробництвом продукції, її реалізацією,
наданням послуг, проведенням фінансових операцій. Разом з цим, це
загроза потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів чи недоотримання
доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання
ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.

Ризик характеризує:

небезпечність можливих збитків внаслідок настання ризикового випадку;

рівень неодержаного доходу

рівень некомпетентності управлінських рішень, що не дають відповідних
результатів.

Залежно від впливу середрвища, підприємницький ризик можна поділити на
зовнішній і внутрішній.

Зовнішній ризик характеризується комплексом обставин навколишнього
середовища і здатний впливати на прийняття підприємницьких рішень. Як
правило, цей ризик неможливо змінити або усунути,він потребує
спостереження, пристосування до нових умов. Зовнішньому ризику
притаманні такі властивості, як взаємозв”язок (зміна одного виду ризику
може призвести до зміни інших видів), складність передбачення,
невизначенність, несподіваність.

Внутрішній ризик обумовлений діяльністю самого підприємства і
піддається регулюванню. Цей ризик фіксує знання, досівд та інтуіцію,
відображає професійний рівень спеціалістів, механізм виробничого
процесу, стиль керівництва та стратегічні прийоми.

До групи зовнішніх ризиків відносяться: ризик непередбачених
законодавчих змін, податковий, екологічний, економічний, ризик
конкуренції, стихійні лиха. Складовими внутрішнього ризику є : ризик
виробничої діяльності, ризик маркетингової діяльності, кадровий, ризик
фінансової діяльності.

Основними видами ризиків є: виробничий, комерційний, фінансовий
(кредитний), інвестиційний, ринковий ризик.

Виробничий ризик пов”язаний з виробництвом та реалізацією продукції. На
цей вид ризику впливають скорочення намічених обсягів випуску і збуту
продукції, зниження цін, брак, перевищення запланованих матеріальних і
трудових витрат.

Комерційний ризик виникає в процесі реалізації закуплених підприємців
товарів і надання послуг. В комерційній угоді треба враховувати такі
фактори: підвищення ціни закупівлі продукції, зниження продажної ціни,
зростання витрат обігу, втрата товарів у процесі транспортування.

Фінансовий ризик може виникати при здійсненні фінансового
підприємництва чи фінансових угод. На цей ризик можуть впливати:
неплатоспроможність контагента фінансової угоди, обмеження на
валютно-грошові операції.

Інвестиційний ризик виникає внаслідок знецінення
інвестиційно-фінансового портфелю, який складається із власних та
придбаних цінних паперів.

Ринковий ризик пов”язаний з можливим коливанням ринкових відсоткових
ставок, національної грошової одиниці, зарубіжних курсів валют.
Будь-який ризик залежить від партнерів за угодою.

Одним із факторів успішного існування підпрємства є можливість
управління підприємницьким ризиком, тобто спроможність з найменшими
витратами передбачити фінансові витрати, необхідні і достатні для
зменшення ймовірності появи несприятливих результатів, а у випадку їх
настання – вміти локалізувати негативні наслідки цих подій. Головне
місце в управлінні підприємницьким ризиком займає система організаційних
заходів щодо профілактики ризику (рис).

Список використаної літератури

Базилюк А.В., Коваленко С.О. Тіньова економіка в Україні /
Науково-дослідний ін-т Мінекономіки України. — К., 1998. — 205 с.

Ватаманюк З., Панчишин С., Бандера В., Буняк В., Ватаманюк О. Економіка
України. Десять років реформ / Львівський національний ун-т ім. Івана
Франка / Зіновій Ватаманюк (ред.), Степан Панчишин (ред.). — Л.: ЛНУ ім.
І.Франка, 2001. — 496 с.

Геєць В.М., Александрова В.П., Барановський О.І., Близнюк В.В., Богдан
І.В. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання /
Інститут економічного прогнозування НАН України / В.М. Геєць (ред.). —
К.: Форт, 2000. — 422 с.

Заблоцький Б.Ф., Кокошко М.Ф., Смовженко Т.С. Економіка України:
Національна економіка України: Підручник для студ. екон. спец. вузів /
Національний банк України; Львівська комерційна академія. — Львів, 1997.
— 579 с.

Злупко С.М. Економічна історія України: Метод. матеріали для викладачів
і студ. ун- ту / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. — Львів, 1996. —
405 с.

Кісь Я.І., Педич В.П., Шокалюк О.І. Історія України: Курс лекцій (у
запитаннях і відповідях) / Інститут менеджменту та економіки. —
Івано-Франківськ, 2002. — 316 с.

Похожие записи