Реферат на тему:

Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

ПЛАН.

Сутність підприємництва та його характерні риси.

Суб”єкти та об”єкти підприємницької діяльності в ринковій економіці.

Роль підприємництва в сусплільстві. Державна політика підтримки
підприємництва.

Свобода у здійсненні підприємницької діяльності.

Логіка підприємницької діяльності.

1. Сутність підприємництва та його характерні риси.

Серед багатьох чинників соціально-економічного прогресу важливу роль
відіграють підприємництво та суб”єкти, що його здійснюють – підприємці.
З”ясуванню сутності підприємництва, основних рис підприємця світова
економічна наука приділяє увагу протягом майже трьої століть. Проте
поняття „підприємництво” (як і всі інші економічні категорії) постійно
поповнюється елементами нового змісту, що зумовлює необхідність його
системного вивчення.

Основні функції підприємництва:

Новаторська функція – сприяння процесу продукування нових ідей
(технічних, організаційних, управлінських), здійснення
дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів і надання
нових послуг тощо.

Організаційна функція – впровадження нових форм і методів організації
виробництва, нових форм заробітної плати та її оптимальне поєднання з
традиційними, раціональне поєднання форм одиничного поділу праці,
основних елементів системи продуктивних сил та контроль за її
виконанням.

Господарська функція – найефективніше використання трудових, фінансових,
інтелектуальних та інформаційних ресурсів.

Соціальна функція – виготовлення товарів і послуг, необхідних
суспільству, відповідно до головної мети, вимог дїї основного
економічного закону.

Особистісна функція – самореалізація власної мети підприємця, отримання
задоволення від своєї роботи. Однак, відчути себе незалежним у
підприємницькій діяльності можна лише за умов успішної роботи компанії,
отримання відповідних прибутків.

ПІДПРИЄМНИЦТВО – це самостійне організаційно-господарське новаторство на
основі використання різних можливостей для випуску нових товарів або
старих новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту з
метою отримання прибутку та самореалізації власної мети.

Поняття „підприємництво” не слід ототожнювати з поняттям „бізнес”, яке є
більш ємким і передбачає будь-який вид діяльності (навіть афери), що
приносить дохід або особисту користь. Виходячи з цього, підприємцю мають
бути притаманні певні риси, пов”язані з його відповідними функціями. Він
повинен:

вбачати в людині головне джерело підвищення ефективності роботи
підприємства,

вміти об”єднати людей для досягнення спільної мети

бути професійно підготовленим для пошуку оптимальних варіантів розвитку
підприємства, йти на розумний ризик

постійно орієнтуватись на потреби споживачів, підвищення якості
продукції та послуг, сплачувати податки

діяти цілеспрямовано, енергійно, вірити в успіх справи.

Основними принципами, за якими здійснюється підприємництво є:

вільний вибір діяльності на добровільних засадах

залучення до підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і
громадян

самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і
споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до витрат
виробництва

вільне наймання працівників

залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових
природних та ін ресурсів, використання яких не заборонене чи не обмежене
законодавством

вільний розподіл прибутку, який залишився після внесення
платежів,встановлених законодавством

самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності

використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на
власний розсуд

Підприємництвом не вважають виконання будь-якого завдання, якщо
виконавець не мав хоча б одного особистісного чинника і права на свободу
такої діяльності.

Особистісні чинники підприємництва –особиста власність, фізичні,
розумові здібності, знання і досвід, становище в суспільстві тощо.

2.Суб”єкти та об”єкти підприємницької діяльності в ринковій економіці.

Суб”єктами підприємницької діяльності можуть бути:

юридичні особи всіх форм власності

фізичні особи – громадяни України, громадяни інших держав,які не
обмежені законом у правоздатності і дієздатності

Юридична особа – це носій майнових прав і обов”язків. Вона займається
підприємницькою діяльністю, існує незалежно від осіб,які входять до її
складу, несе самостійну майнову відповідальність за зобов”язання, які
бере на себе.

Господарський кодекс України сворює рівні правові умови для діяльності
підприємств, незалежно від форми власності і визначає їхні права та
відповідальність у здійсненні господарської діяльності; регулює
відносини з іншими підприємствами і організаціями.

Підприємство – це основна організаційна ланка народного господарства,
самостійний статутний об”єкт господарювання, який здійснює виробничу,
науково-дослідну і колективну діяльність з метою одержання прибутку.
Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в
установах банку, печатку зі своїм найменуванням, а промислове
підприємство – також і товарний знак.

Підприємство може бути створене за таких умов:

згідно з рішенням власників майна чи уповноваженими організаціями

внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до
антимонопольного законодавства

в результаті виділення зі складу діючого підприємства чи організації
одного або кількох структурних підрозділа, якщо на це є згода власника
чи упровноваженого ним органу.

Підприємство набуває прав юридичної особи від дня його дердавної
реєстрації. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні
кошти, вартість яких відображена в самостійному балансі підприємства.

Джерела формування майна підприємства: грошові та матеріальні внески
засновників; доходи від реалізації продукції продукції та інших видів
діяльності підприємства; доходи від цінних паперів; кредити банків та
інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження
від роздержавлення і приватизації; придбання майна іншого підприємства;
благодійні внески.

Управління відприємством здійснюється відповідно до статуту на основі
поєднання прав власників майна і принципу самоврядування трудового
колективу.

Вищим органом колективного підприємства є загальні збори власників
майна, а трудовий колектив підприємства включає в себе всіх громадян,
які своєю прцею беруть участь у його діяльності на основі трудового
договору.

На відміну від юридичних осіб, громадянин України – суб”єкт
підприємницької діяльності – не має відокремленого майна і несе повну
відповідальність за свою господарську діяльність усім своїм майном. Для
фізичних осіб здійснення підприємницької діяльності має позитивні і
негативні моменти.

Позитивні моменти: спрощена система оподаткування і звітності; немає
обмеження щодо руху готівки; існує можливість охоплення різних категорій
населення в процесі підприємницької діяльності.

Негативні моменти: скромний початковий капітал для організації справи;
труднощі у самостійній орієнтації з питань оподаткування, бухгалтерської
звітності, нормативно-правової бази.

Об”єкти підприємницької діяльності – це те, що виступає предметом
купівлі – продажу на ринку.

Підприємці при здійсненні бізнесу мають справу з різними об”єктами:
товарами народного споживання, матеріалами,сировиною, напівфабрикатами,
обладанням, транспортними засобами, будівлями, приміщеннями. Підприємець
самостійно визначає, які саме об”єкти йому потрібні для створення
власної справи та забезпечення нормального функціонування підприємства.

3.Роль підприємництва в суспільстві.

В зв”язку з переходом до ринкової економіки все більшого значення
набувають підприємницькі відносини.

У суспільстві підприємництво:

1. виступає діловою силою,що прискорює шлях до ринкових перетворень,
подальше удосконалення законодавчо-нормативної бази

2. забезпечує господарську незалежність суб”єктів ринку, створює
сприятливе середовище для розвитку конкуренції

3. стимулює ділову активність, сприяє оновленню технологічної бази і
номенклатури продукції

4. створює нові робочі місця

5. проводить благодійну та спонсорську діяльність

Підприємство-необхідна умова досягнення комерційного успіху на ринку
товарів і послуг

Основними тенденціями розвитку підприємництва в Україні є:

інтенсивне розширення підприємництва, що виявляється у територіальному
охопленні сфери бізнесу, зростанні кількості юридичних осіб та
індивідуальних підприємців.

Відбувається інтеграція комерції з виробничою діяльністю. В результаті
таких процесів з”являються складні організаційні утворення у формі
корпорацій, консернів,асоціацій.

Відбувається зрощення капіталу вітчизняних і зарубіжних підприємців
шляхом створення спільних фірм

Інтенсивний розвиток комерційного посередництва при стриманому розвитку
виробничого підприємництва

Розширення сфери послуг (юридичні, страхові, рекламні, мобільний
зв”язок)

Співробітництво великого та малого бізнесу.

Економіка України представлена системою підприємств, які визначаються як
великі, середні та малі.

Великий бізнес визначає економічну та технічну могутність країни та має
потяг до інтеграції, поглинаючи або контролюючи більш дрібних партнерів.

Середній бізнес зацікавлений у захисті на внутрішньому ринку, шляхом
проведення протекціоністської державної економічної політики.

Мале підприємництво формує мережу підприємств, що працюють в основному
на масового споживача тоарів і послуг.

Для активізації розвитку підприємництва в Україні та підвищення його
ролі в суспільстві слід забезпечити реалізацію організаційно-правових,
фінансово-економічних та соціально-психологічних завдань.

Завдання правового характеру: створення нових нормативно- правових актів
сприяння підприємницькій діяльності, приватному і малому бізнесу,
забезпечення їхньої стабільності.

Організаційні: послідовне державне планування розвитку і підтримки
підприємництва шляхом створення єдиної системи реєстрації та легалізації
суб”єктів підприємництва, спрощення і здешевлення порядку відкриття
фірми.

Економічні: покращення загального стану економіки, створення умов для
зростання платоспроможного попиту населення.

Фінансові: удосконалення системи фінансування, кредитування, реформа
оподаткування.

Ресурсні: можливість формування капіталу для початківців, розвиток ринку
нерухомості та лізингу.

Соціальні: соціальне партнерство підприємництва з державними структурами
та органами виконавчої влади.

4.Свобода у здійсненні підприємницької діяльності.

У внутрішньому та зовнішньму середовищі підприємці мають високий ступінь
свободи у здійсненні бізнесу. Це відображається у визначенні прав, які
їм надаються відповідно до чинного законодавства України. Суб”єкт
підприємницької діяльності має такі права:

— без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійну господарську
діяльність

— самостійно обирати вид підприємства

— розробляти стратегію і тактику діяльності, обирати постачальників та
покупців своєї продукції

— визначати асортимент товарів, встановлювати чисельність та склад
працюючих, систему оплати праці

— формувати відносини з різнопрофільними підприємствами та організаціями

— самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного
виробництва

— відкривати банківський рахунок , брати кредит у банку

— розраховувати на економічну,правову, науково-технічну підтримку з боку
держави

— продавати і передавати ін підприємствам, обмінювати, здавати в оренду,
надавати безоплатно в тимчасове користування чи позику належні йому
будинки, устаткування, інвентар та ін матеріальні цінності, а також
списувати їх з балансу

— використовувати за угодою сторін майно юридичних або фізичних осіб на
умовах лізингу

— здійснювати зовнішньоекономічний напрямок бізнесу

— самостійно встановлювати системи і розміри оплати праці

— розпоряджатися прибутком згідно з законодавством України

— користуватись послугами систем державного соціального та медичного
забезпечення

— проводити ліквідацію і реорганізацію підприємництва за рішенням
власника

— оскаржувати у суді (арбітражі) неправові дії громадян, юридичних осіб,
органів державного управління.

Держава гарантує:

рівні права всім піідприємцям незалежно від організаційних форм
підприємництва

рівні можливості для доступу до ресурсів, що централізовано
розподіляються державою за умови виконання робіт для державних потреб

недоторканість майна, захист власності, прав та інтересів

неможливість відмови у державній реєстрації підприємців за мотивами
недоцільності

рівні права доступу усіх підприємці на ринок, заборону монопольного
становища та недобросовісної конкуренції.

Втручання в господарську діяльність підприємців з боку державних і
громадських органів, політичних партій і рухів не допускається. У разі
збиткової діяльності деяких підприємств держава, якщо вона визнає
продукцію цих суб”єктів ринку необхідною, може надаватм дотацію та
пільги.

5. Логіка підприємницької діяльності. Мотивація підприємництва.

Логіка підприємницької діяльності – це послідовність прийняття
управлінських рішень, спрямованих на одержання прибутку.

Процес підприємницької логіки відбувається за такими етапами:

Зародження ідеї; обгрунтування та первісна оцінка ідеї; визначення
реальності впровадження ідеї в практику; прведення розрахунків з метою
виявлення можливого прибутку; експертна оцінка одегжаної інформації і
результатів розрахунків; прийняття підприємницького рішення.

Підприємницька ідея – це виявлений підприємем згальний інтерес щодо
створення нового товару, просування його на ринок, надання послуг.
Особливістю є те,що ідея підприємця базується на інновації або включає
раціоналізаторський момент.

Оснвними джерелами формування підприємницьких ідей є :

аналіз товарного ринку;

споживачі- на основі опитувань можна виявити незадоволені потреби
покупців

постачальники і посередники, які працюють у сфері комерційної діяльності

фірми з проведення маркетингових дослілжень

спостереження за схожими товарами на виставках і ярмарках, в роздрібній
та оптовій мережі

журнали, газети, рекламні повідомлення.

Для пошуку підприємницьких ідей можуть використовуватись такі методи

методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації)

методи колективного пошуку („мозкового” штурму, конференції ідей, метод
колективного блокнота)

методи активізації пошуку ( контрольних запитань, морфологічного
аналізу)

Мотивація підприємництва – це спонукання людини до проводження
підприємницької діяльності.

Основними мотивами підприємницької діяльності є : матеріальна
зацікавленість; прагнення до приватноі власності та влади; можливість
отримати достойну посаду, підвищити свій статус; незадоволеніть
роботою, яка була раніше ; потреба у спілкуванні з людьми , повазі,
самовираженні.

У людських стосунках необхідно поєднувати у єдину систему три складові:
керівництво з боку підприємця, спілкування та мотивацію праці.

У практиці менеджменту і бізнесу існують такі основні теорії мотивації
трудової діяльності: класична теорія мотивації; ієрархія потреб за
Маслоу; теорія мотиваторів та гігієніних факторів за Герцбергом; теорія
мотивації за Мак-Клелландом; теорія чекань; теорія справедливості.

Список використаної літератури

Базилюк А.В., Коваленко С.О. Тіньова економіка в Україні /
Науково-дослідний ін-т Мінекономіки України. — К., 1998. — 205 с.

Ватаманюк З., Панчишин С., Бандера В., Буняк В., Ватаманюк О. Економіка
України. Десять років реформ / Львівський національний ун-т ім. Івана
Франка / Зіновій Ватаманюк (ред.), Степан Панчишин (ред.). — Л.: ЛНУ ім.
І.Франка, 2001. — 496 с.

Геєць В.М., Александрова В.П., Барановський О.І., Близнюк В.В., Богдан
І.В. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання /
Інститут економічного прогнозування НАН України / В.М. Геєць (ред.). —
К.: Форт, 2000. — 422 с.

Заблоцький Б.Ф., Кокошко М.Ф., Смовженко Т.С. Економіка України:
Національна економіка України: Підручник для студ. екон. спец. вузів /
Національний банк України; Львівська комерційна академія. — Львів, 1997.
— 579 с.

Злупко С.М. Економічна історія України: Метод. матеріали для викладачів
і студ. ун- ту / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. — Львів, 1996. —
405 с.

Кісь Я.І., Педич В.П., Шокалюк О.І. Історія України: Курс лекцій (у
запитаннях і відповідях) / Інститут менеджменту та економіки. —
Івано-Франківськ, 2002. — 316 с.

Похожие записи