.

Застава, як форма забезпечення зобов’язань сільськогосподарських підприємств (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1769
Скачать документ

Реферат на тему:

Застава, як форма забезпечення зобов’язань сільськогосподарських
підприємств

В сучасній практиці кредитування найбільшого поширення набуло надання
позичок під забезпечення товарно-матеріальних цінностей. Рідше банками
використовуються в якості забезпечення векселя і цінні папери, депозитні
рахунки підприємств, рухоме і нерухоме майно позичальника.

Недосконалість заставного законодавства обумовлює непопулярність
багатьох форм застави. При невиконанні позичальником своїх зобов’язань
предмет застави не зразу переходить в розпорядження банку, а лише після
рішення арбітражного суду, що може негативно позначатись на споживчих
якостях закладених цінностей, розтягує строки погашення вже прострочених
позик і таким чином погіршує якість кредитного портфеля.

Найбільш важливими критеріями оцінки прийнятності забезпечення
кредитування підприємств аграрної сфери, на наш погляд, виступають:

швидкість реалізації (ліквідність);

стабільність цін;

об’єм;

режим зберігання.

Кожний критерій повинен мати відповідну систему оцінки. При умові, що
забезпечення відповідає необхідному рівню якості, здійснюється
кредитування підприємств; якщо забезпечення не відповідає критерію, то
фінансова установа має право вимагати більш прийнятного забезпечення або
відклонити заявку на кредит. Оцінка якості забезпечення утруднена тим,
що носить, як правило, суб’єктивний характер. При цьому багато залежить
від методик експертних оцінок і компетентності самих працівників
кредитних відділів.

Вказані способи забезпечення зобов’язань сільськогосподарського
товаровиробника розрізняються за ступенем дії і методам досягнення мети
– спонукати позичальника добросовісно виконати свої зобов’язання. Тому
від оптимального вибору кредитною організацією способу забезпечення
зобов’язань багато в чому буде залежати поведінка позичальника.

Необхідно підкреслити, що кредит повинен надаватись на здійснення
відповідної господарської операції, а не на забезпечення як саме по
собі. Якщо сама основа кредитної угоди пов’язана з підвищеним ризиком,
було б помилкою надати кредит навіть під добре забезпечення,
використавши його як джерело погашення боргу. Тому питання забезпечення
бажано вирішувати після того, як кредитна організація визначила угоду
прийнятною для себе.

Форми забезпечення повернення кредитів, організаційно-економічні прийоми
видачі позик, а також методи кредитного забезпечення є похідними
інструментами в структурі кредитного забезпечення. Їх вибір визначається
результатом комплексної оцінки кредитоспроможності потенційного
позичальника.

У вітчизняній банківський практиці та і у практиці більшості країн
найбільш поширеною, ефективною і безпечною формою забезпечення є
застава. Так, протягом останніх років частка застави займає до 80–90 % в
сукупності всіх форм забезпечення, які використовуються українськими
комерційними банками при кредитуванні.

До переваг застави варто віднести те, що:

по-перше, в заставі відбувається поєднання правового і речового
характеру майна, що забезпечує його збереження до моменту виконання
зобов’язань боржником;

по-друге, застава зберігає право власності аж до припинення основного
зобов’язання;

по-третє, прийнявши заставу як форму забезпечення кредиту, вирішується
щонайменше два питання: ліквідність або здатність до швидкої реалізації,
та надійність, під якою розуміють безпеку з точки зору збереження
вартості.

Розмір застави для забезпечення кредиту визначається комерційним банком
самостійно залежно від ліквідності і платоспроможності підприємства. При
цьому банки керуються «Положенням про порядок формування та використання
резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями»[89]і
відносять позичальника до однієї з п’яти категорій ризику: «А» –
стандартний, «Б» – під контролем, «В» – субстандартний, «Г» – сумнівний,
«Д»- безнадійний. Співвідношення суми кредиту до вартості застави
становить: категорія «А» – 1:2, «Б» – 1:2,5, «В» – 1:5, «Г» – 1:10.

Однак, поряд з цим, незважаючи на дані переваги застави, банки не
приймають в окремих випадках заставу як форму забезпечення кредиту. Це
пов’язане, передусім, із тим, що правові норми, які регулюють дані
відносини, не сповна відповідають вимогам часу. Так, варто було б
розширити способи реалізації майна, не тільки через публічні аукціони,
але іншими способами, які дозволені чинним законодавством. Крім цього,
нерухоме і окремо рухоме майно повинно обов’язково реєструватися в
спеціальних державних реєстрах, що дозволить суттєво зменшити махінації
та шахрайство із заставленим майном і, відповідно, захистить інтереси
кредитора. У зв’язку із розглядом законодавчої сторони заставних
відносин в якості форми забезпечення, доцільно відзначити, що хоч
застава і має чітке правове регулювання, проте сама процедура заставних
відносин між заставодавцем і заставодержателем є на сьогодні досить
складною. Для їх ефективної реалізації необхідно, щоб банківські
працівники мали відповідні знання та досвід не тільки в економічних
галузях, але і у юриспруденції. Тому в усіх розвинених країнах, а також
в більшості країн, що розвиваються, перелік способів забезпечення
боргових зобов’язань є відкритим, тобто поряд із передбаченими законом,
приймають будь-які інші, які б мали договірний характер і забезпечували
виконання зобов’язань. Позитивним прикладом в цьому може бути Росія,
законодавством якої закріплено відкритий перелік способів забезпечення.
Такими способами забезпечення, окрім традиційних, передбачених Цивільним
кодексом та положенням “Про кредитування”, мало б бути: уступка вимоги
та перевід боргу, утримання та способи передачі майна боржника тощо.
Виходячи із вітчизняної банківської справи, найбільш вдалими на сьогодні
можуть бути такі способи забезпечення повернення кредиту, як уступка
вимоги і перевід боргу, що юридичною мовою означає заміну відповідно
кредитора і боржника.

Удосконалення економічних форм кредитного забезпечення аграрної сфери
вимагає серйозної уваги до питань планування, регулювання кредиту,
організації контролю і стимулювання. В якості складових елементів
структура кредитного забезпечення включає методи кредитного
забезпечення, організаційно-економічні прийоми видачі і погашення
позик, форми забезпечення їх повернення, оцінку якості кредитних
вкладень, а також здійснення банківського контролю (кредитний
моніторинг).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020