Реферат на тему:

Засади системного аналізу ризику в спектрі економічних проблем. Якісний
аналіз ризику.

Системний аналіз ризику в економіці та підприємництві.

Аналіз ризику — це методологія, за допомогою якої невизначеність, що
притаманна, зокрема, найважливішим показникам, які характеризують
основні технiко-економiчнi параметри господарської діяльності i
розглядаються в контексті майбутнього, піддається аналізу, власне, для
того, щоб оцінити вплив ризику на вiдповiднi результати.

Необхідно звернути увагу, що наука про економічний ризик (ризикологія)
покликана вивчати на засадах синергетичного підходу та системного
аналізу закономірності, принципи, інструментарій щодо оцінювання,
моделювання та управління ризиком. Отже йдеться, зокрема, про:

якісний аналіз ризику;

формування системи кількісних показників ступеня ризику;

кількісний аналіз ризику;

моделювання та прогнозування ризику;

управління ризиком та зниження його ступеня.

Комплексний підхід у ризикології дає можливість менеджерам та
підприємцям більш ефективно використовувати ресурси, розподіляти
відповідальність, покращувати результати діяльності підприємства та
забезпечувати прийнятний рівень ризику.

Системний підхід ґрунтується на необхідності розглядати всі явища та
процеси в їх взаємозв’язку, із урахування впливу елементів один на
одного та зворотного зв’язку.

Своєчасна ідентифікація ризику та станів, до яких він може призвести,
дає можливість вчасно попередити небажані наслідки, обрати більш гнучку
стратегію. У разі підтвердження (перевірки) за допомогою кількісних
оцінок показників ефективності і ризикованості, з’являється можливість
формувати достовірні прогнози щодо майбутньої діяльності та планувати
економічні результати.

Таким чином, доцільно здійснювати аналіз ризику як діяльності та стану
безпосередньо самого підприємства, так і проектів та стратегій, що
реалізуються ним, а також порівняльний аналіз щодо ризикованості
діяльності в межах ринкового сегменту, галузі, країни тощо.

Процес прийняття економічних рішень з урахуванням ризику

Кваліфікована діяльність щодо врахування ризику в підприємництві та
економіці значно покращує шанси організації досягти успіхів у
довгостроковій перспективі. Узагальнено діяльність підприємця
(менеджера) щодо врахування та управління ризиком можна назвати
політикою ризику. Вона включає весь комплекс дій та заходів, що мають на
меті зменшити небезпеку на всіх стадіях функціонування фірми
(підприємства), а саме ідентифікацію та оцінку ризику (якісну та
кількісну), вибір методів та механізмів управління ризиком, впровадження
обраних методів та моніторинг результатів.

Узагальнено діяльність щодо урахування та управління ризиком
представлено у вигляді блок-схеми на рис.2.1.2.

Спираючись на результати ґрунтовного якісного та кількісного аналізу
менеджер, обирає один із засобів або суперпозицію засобів управління
ризиком.

Рис. 2.1.2. Узагальнена блок-схема процесу врахування та управління
ризиком

Необхідно зауважити, що якісний та кількісний аналіз ризику
представляють собою важливі самостійні складові у системі аналізу
ризику.

Сучасні економічні умови мають високу ступінь невизначеності та
вимагають від менеджера володіння широким спектром практичних і
теоретичних знань, зокрема у сфері виявлення та ідентифікації ризику.

Можна запропонувати таку багатокрокову процедуру (алгоритм) якісного
аналізу ризику та поведінки його суб’єктів щодо прийняття рішень у
ситуації, обтяженій ризиком (рис 2.1.3).

Рис. 2.1.3. Узагальнена формалізована процедура аналізу ризику та
поведінки його суб’єктів

Аналіз ризикованості підприємства на основі показників фінансового
стану.

Особливе місце в процесі аналізу ризику займає безпосередньо процедура
дослідження підприємницького ризику на основі показників фінансового
стану.

В умовах ринкової економіки інформація про фінансовий стан є необхідною
для різних категорій (зокрема, кредитори, потенційні інвестори,
акціонери, постачальники тощо). На основі економічного аналізу
діяльності фірми приймаються рішення про угоди, стратегії розвитку,
формуються стосунки із контрагентами.

Оскільки із активами фірми пов’язана така важлива характеристика як
ліквідність, то звернемо на них увагу. Дослідники рекомендують
розглянути поточні активи із точки зору ризикованості та розділити їх на
групи із мінімальним, малим, середнім та високим ризиком.

Мінімальним ризиком характеризуються такі показники, як кошти в касі,
кошти на рахунку. Це група абсолютно ліквідних активів. У разі
надлишкових коштів існує ризик невикористаних можливостей, тому однією
із важливих задач є визначення обсягу оптимальної суми коштів в касі та
на рахунку.

Малий ризик притаманний активам, що характеризуються високою
ліквідністю, — цінні папери, депозити, все, що негайно може бути
перетворене у грошові кошти.

Товарні запаси відносяться до групи із середнім рівнем ризику, оскільки
не існує повної гарантії їх швидкої реалізації.

Високий ризик мають дебіторська заборгованість, запаси готової продукції
на складі, давні запаси ресурсів, тощо.

Для аналізу ризику підприємства на основі показників фінансового стану
рекомендують використовувати, зокрема, такі показники:

Коефіцієнт поточної ліквідності – визначається як відношення поточних
активів до поточних зобов’язань підприємства.

Коефіцієнт термінової ліквідності – визначається як відношення різниці
поточних активів і товарних запасів до поточних зобов’язань
підприємства.

Коефіцієнт платоспроможності – співвідношення власного капіталу
підприємства та загальних зобов’язань.

Коефіцієнт заборгованості – співвідношення запозиченого та власного
капіталу підприємства.

Коефіцієнт маневреності – співвідношення поточних активів та власного
капіталу підприємства.

Коефіцієнт автономії (незалежності) – співвідношення власного капіталу
та підсумку балансу.

Коефіцієнт фінансової незалежності – співвідношення поточних активів та
запозиченого капіталу.

Встановленню нормативних значень згаданих коефіцієнтів присвячено ряд
праць [BBS].

Ризикотвірні чинники.

Зовнішні чинники, що впливають на ступінь ризику

Під зовнішніми чинниками слід розуміти ті чинники, які підприємці, як
правило, не в змозі змінити, але повинні їх прогнозувати та враховувати,
бо вони істотно впливають на стан справ.

Згідно із загальною теорією менеджменту зовнішні чинники доцільно
розподілити на дві групи:

чинники безпосереднього впливу;

чинники опосередкованого впливу.

Основні з цих чинників наведено на рис. 2.1.4.

Внутрішні чинники ризику

В економічній літературі, присвяченій проблемам підприємництва,
виокремлюють такі чотири групи чинників, які належать до внутрішніх
чинників ризику:

стратегія фірми;

принципи діяльності фірми;

ресурси та їх використання;

якість і рівень використання маркетингу.

Як зазначається в американській пресі, близько 90% невдач малих фірм
пов’язані з менеджерською неосвідченістю чи службовою некомпетентністю.

Рис. 2.1.4 Система зовнішніх чинників ризику

Джерелами ризику є також такі чинники: відсутність професійного досвіду
у керівництва фірм, недостатні економічні знання, фінансові прорахунки,
погана організація праці співробітників, сумнівні морально-етичні
принципи, недостатня пристосованість (маневреність) фірми до змін
навколишнього ринкового середовища, відсутність належного досвіду в
сфері маркетингу тощо.

Фахівці з теорії ризику вважають, що головним чинником ризику в
господарській діяльності є чинник ННН — некомпетентність, несовісність,
неретельність.

Розголошення конфіденційної інформації — одне з найвідчутніших
внутрішніх джерел ризику. Згідно з оцінками експертів втрата лише чверті
інформації, яка належить до категорії комерційної таємниці, забезпечує
вагомі переваги конкурентам і за короткий відрізок часу призводить до
банкрутства половини тих фірм, які допустили розголошення інформації.

Наступним з дієвих внутрішніх чинників ризику є якість продукції та
послуг.

Порушення вимог до якості продукції може бути наслідком як зовнішніх
(неякісна сировина), так і внутрішніх (порушення технологічного циклу)
чинників. Тому на підприємстві має діяти чітко організована система
управління якістю, зорієнтована на інтереси споживачів.

Детальніше з чинниками ризику можна ознайомитися з ряду джерел, зокрема
[2, 3, 4].

Загальні засади класифікації ризику

Тенденція до ускладнення соціально-економічних процесів породжує появу
все нових видів і типів ризику.

В економічній літературі, присвяченій проблемам класифікації ризику, на
наш погляд, ще немає чіткої системи класифікації ризиків. Існує низка
підходів до цього. Очевидно чинниками ризику є все оточуюче нас
довкілля, а також усі елементи об’єкта дослідження як складної
економіко-кібернетичної системи (джерелами ризику є всі елементи
системи, її прямі та зворотні зв’язки).

Певний інтерес становить класифікація ризику, здійснена відомим
економістом Й. Шумпетером1, який виокремлює два види ризику:

E

I

a

R a

o

?

??

&

?

&

&

?

&

!тва. Сюди він відносить також загрозу втрати благ, пожежі, пошкодження,
зумовлені стихійними лихами;

ризик, пов’язаний з відсутністю комерційного успіху.

Класифікують ризики і за такими ознаками:

ризик, пов’язаний з господарською діяльністю;

ризик, пов’язаний з особистістю підприємця;

ризик, пов’язаний з неповною інформацією щодо стану довкілля.

У низці наукових праць запропоновано таку класифікацію ризику [1]:

за масштабами та обсягами (глобальний, локальний);

за аспектами (психологічний, соціальний, економічний, екологічний,
юридичний, політичний, медико-біологічний);

за мірою об’єктивності та суб’єктивності (з об’єктивною ймовірністю, з
суб’єктивною ймовірністю, з об’єктивно-суб’єктивною ймовірністю);

за ступенем (мірою) ризиконасиченості рішень (мінімальний, середній,
оптимальний або ж допустимий, критичний, катастрофічний);

за мірою обґрунтованості ризику (раціональний, нераціональний,
авантюрний);

за терміном оцінки та урахування ризику (випереджаючий, своєчасний,
запізнілий);

за чисельністю осіб, які беруть участь у прийнятті рішень
(індивідуальний, груповий, колективний);

за ситуаційним класом джерел (в умовах невизначеності, в умовах
конфлікту (конкуренції), в умовах розпливчастості (нечіткості)).

Кожний вид ризику, в свою чергу, доцільно детально розкласти на
елементи, проаналізувати, змоделювати, урахувати, що дасть змогу певною
мірою зменшити ступінь невизначеності та її руйнівні дії.

Перш ніж проаналізувати окремі види ризиків, зауважимо, що кожен вид
діяльності характеризується специфічним, притаманним йому набором видів
та чинників ризику, що мають найбільш суттєвий вплив, та не обмежуються
запропонованим переліком.

Політичний ризик

Політичний ризик — це можливість виникнення збитків чи скорочення обсягу
прибутку внаслідок державної політики. Політичний ризик зумовлений
можливими змінами курсу, зсувами пріоритетів на урядовому рівні. Його
врахування є особливо актуальним у країнах з неусталеним законодавством,
з відсутністю традицій і загальної культури підприємництва.

Політичний ризик притаманний підприємницькій діяльності і його неможливо
уникнути. Його можна лише прогнозувати й враховувати.

Про важливість урахування політичного ризику в підприємницькій
діяльності свідчить і те, що для аналізу й оцінювання політичного ризику
створена світова мережа спеціалізованих аналітичних центрів як
комерційного, так і некомерційного характеру. У розвинутих країнах
нараховується понад 500 таких центрів.

Політичні ризики можна розподілити на чотири групи:

ризик націоналізації та експропріації без адекватної компенсації;

ризик трансферту, зумовлений можливими обмеженнями та конвертацією
місцевої валюти;

ризик розірвання контракту внаслідок дій владних структур країни, у якій
знаходиться компанія-контрагент;

ризик військових дій і громадських заворушень тощо.

Оскільки на політичні ризики підприємець безпосереднього впливу не має,
то їх слід віднести до групи зовнішніх ризиків.

Підприємницький ризик

Підприємницький ризик містить у собі групу підвидів та чинників ризику,
що притаманні підприємницькій діяльності як специфічній сфері економіки.
Його особливості випливають із самого визначення підприємництва як
самостійної діяльності особи (або осіб) спрямованої на отримання
прибутку через створення нових робочих місць та реалізацію особистих
амбітних планів організаторів справи.

Ідентифікація та оцінка підприємницького ризику залежить від досвіду
підприємця та ситуації прийняття рішення. Оскільки рішення приймаються в
умовах невизначеності, то формується набір альтернатив, кожна з яких має
бути оцінена, причому завжди залишається непевність стосовно майбутніх
результатів.

Виробничий ризик

Цей ризик пов’язаний з виробництвом продукції, товарів і послуг; із
здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності, в процесі якої
підприємці стикаються з проблемами неадекватного використання сировини,
підвищенням собівартості, збільшенням втрат робочого часу, неефективним
використанням нових методів виробництва.

До основних причин, що зумовлюють вирибничий ризик, можна віднести:

зниження намічених обсягів виробництва та реалізації продукції внаслідок
спаду продуктивності праці, простоїв обладнання, втрат робочого часу,
відсутності в потрібний момент часу необхідної кількості матеріалів та
комплектуючих, підвищення відсотка браку;

зниження цін, згідно з якими планувалося реалізовувати продукцію та
послуги, у зв’язку з їхньою недостатньою якістю, несприятливими змінами
у ринковій кон’юнктурі тощо;

збільшення питомої ваги затрат матеріальних, енергетичних, паливних
ресурсів, зростання транспортних витрат, торговельних накладних та інших
побічних витрат;

зростання фонду оплати праці з причин перевищення очікуваної чисельності
працюючих чи внаслідок перевищення рівня заробітної плати окремим
працівникам;

зростання податків та інших відрахувань внаслідок змін ставки
оподаткування тощо;

низький рівень дисципліни постачання, зокрема, збої в постачанні палива,
електроенергії тощо;

фізичне та моральне зношення основних фондів (обладнання) тощо.

Комерційний ризик

Комерційний ризик виникає в процесі реалізації товарів і послуг,
вироблених чи куплених підприємцем. Деякі з основних причин комерційного
ризику:

зниження обсягів реалізації внаслідок зниження попиту або витіснення
даного товару конкуруючими товарами (замінниками) або запровадження
обмежень на продаж даного товару тощо;

підвищення закупівельної ціни товару в процесі здійснення
підприємницького проекту;

втрата частки товару;

погіршення якості товару в процесі зберігання чи транспортування, що
спричиняє зниження його ціни;

підвищення затрат обертання коштів внаслідок сплати штрафів,
відрахувань, стягнень, що спричиняє зниження прибутків тощо.

Комерційний ризик можна деталізувати на такі складові:

ризик, пов’язаний з реалізацією товару (послуг) на ринку;

ризик, пов’язаний з транспортуванням товару;

ризик, пов’язаний з передачею товару (послуг) покупцеві;

ризик, пов’язаний з платоспроможністю покупця;

ризик форс-мажорних обставин.

Окремо зупинимося на транспортному ризику. Його класифікація вперше була
здійснена Міжнародною торговельною палатою в Парижі у 1919 р. й
уніфікована у 1936 р. Нині різноманітні транспортні ризики
класифікуються за ступенем і за відповідністю в чотири групи: Е, F, C,
D. Кожна з груп F, C, D також деталізується.

Слід зазначити, що у вітчизняній економічній літературі часто
комерційний ризик ототожнюється з підприємницьким, але комерційний ризик
— це лише один з низки підприємницьких ризиків.

Фінансовий ризик

Під фінансовим розуміють ризик, що виникає під час здійснення
фінансового підприємництва чи фінансових угод. До фінансового ризику
належать:

валютний ризик;

кредитний ризик;

інвестиційний ризик.

Зупинимося на інвестиційному ризикові. Він зумовлюється і залежить від
специфіки вкладення підприємницькою фірмою коштів у різні проекти.
Основні ризики, які належать до групи інвестиційних наведено в таблиці
2.1.1.

Таблиця 2.1.1.

Основні види інвестиційного ризику

Види ризику Пояснення

Капітальний Загальний ризик, що стосується усіх інвестиційних вкладень.
Ризик полягає у тому, що інвестор буде не в змозі повернути інвестовані
засоби без збитків

Селективний Ризик спрямованого вибору об’єкта для інвестування в
порівнянні з іншими варіантами

Відсотковий Ризик понесення збитків, зумовлених змінами відсоткових
ставок на ринку

Країнний Ризик можливих збитків у зв’язку з вкладенням коштів у
підприємства, що знаходяться під юрисдикцією країни з нестабільним
соціальним та економічним становищем

Операційний Ризик можливих збитків, пов’язаних із збоями в
функціонуванні комп’ютерних інформаційних систем

Часовий Ризик інвестування коштів у невдало обраний час, що тягне за
собою збитки

Ризик законодавчих змін, нестабільності законодавчої бази Можливі
збитки, зумовлені змінами в законодавчому регулюванні

Ризик ліквідності Ризик, зумовлений реалізацією цінних паперів при
можливих змінах в оцінці ліквідності

Ризик інфляції Ризик полягає у тому, що через високі темпи інфляції
доходи, які надійдуть від інвестованих коштів, можуть знецінитися у
реальних цінах

Нерідко в економічній літературі інвестиційними ризиками вважають лише
ризики, зумовлені вкладенням коштів у цінні папери. Насправді під цими
ризиками слід розуміти різноманітні суттєві ризики, що можуть виникнути
при інвестуванні коштів.

Інноваційний ризик

Інноваційний ризик — це міра можливих збитків, які можуть виникнути у
разі вкладення підприємницькою фірмою коштів у виробництво нових
товарів, технологій, послуг, що не відразу сприймаються ринком або не
знаходять свого споживача взагалі. У літературі з теорії економічного
ризику цей вид ризиків також детально проаналізований [1, 9].

1 Див.: Шумпетер Й. Теория экономического развития: (Исследование
предпринимательской прибыли капитала, кредита, процента и цикла
конъюнктуры). — М.: Прогресс, 1982.

Аналіз та ідентифікація ризику

Якісна оцінка ризику

Контроль ризику.

Чи суттєвий ризик?

Кількісна оцінка ризику

Контроль ризику.

Чи суттєвий ризик?

Прийняття (або збільшення) ризику

Попередження ризику

Уникнення ризику

Ризик надто загрозливий

Ризик надто загрозливий

Недостатньо підстав

Ні

Ні

Ризик суттєвий

Обрання методів (способів) оптимізації ризику

Внутрішні способи оптимізації ступеня ризику

Зовнішні способи оптимізації ступеня ризику

Розподіл ризику

Зовнішнє страхування

Деривативи

Створення резервів, запасів

Диверсифікація

Лімітування

Здобуття додаткової інформації

1

2

( КРОК 1. Аналіз та діагностика економічної (управлінської) ситуації,
пов’язаної з певним об’єктом (проектом) і обтяженої ризиком. Визначення
головних завдань, основних суперечностей (неузгодженості), домінуючих
тенденцій

( КРОК 3. Виявлення управлінських цілей, методів та засобів їх
досягнення

( КРОК 2. Виявлення інтересів основних учасників подій, їхнього
ставлення до ризику

( КРОК 4. Аналіз основних чинників (параметрів), які впливають на
прийняття рішень, розподіл їх на керовані та некеровані параметри ризику

( КРОК 6. Генерація набору альтернативних варіантів проекта (об’єкта,
способу дій)

( КРОК 5. Здобуття інформації про можливі діапазони значень некерованих
параметрів (чинників) ризику

( КРОК 7. Виявлення пріоритетів (системних критеріїв) суб’єкта ризику
щодо різних варіантів проекту (об’єкта, способу дій)

( КРОК 9. Розробка відповідного способу дій (програми), яка була б
найкращою (найбільш ефективною) з погляду переведення обтяженої ризиком
ситуації у більш сприятливу

( КРОК 8. Оцінювання згенерованих альтернативних варіантів. Вибір їх
підмножини, що найкраще відповідає вимогам суб’єкта ризику

Стихійні лиха

Корупція та рекет

Зрушення на міжнародний арені

Конкуренція

Економічні зрушення в галузі

Взаємодія з партнерами

Економічні зрушення в країні

Податкова система

Політична ситуація

Непередбачувані дії органів державного управління та місцевого
самоврядування

Науково-технічний прогрес

Законодавство, що врегульовує підприємницьку діяльність

Чинники опосередкованого впливу

Чинники безпосереднього впливу

ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ РИЗИКУ

Похожие записи