Реферат на тему:

Виробниче підприємництво – найважливіший вид підприємницької діяльності

Підприємництво як економічний феномен є категорією бізнесу. У
господарській практиці категорії „підприємництво» і „бізнес» часто
ототожнюють. Разом з тим, це не тотожні, хоча дуже близькі за значенням
поняття.

Бізнес — поняття ширше, ніж підприємництво, і охоплює всі відносини, що
виникають між усіма учасниками ринкової економіки, включаючи у дію не
тільки підприємців, а й споживачів, найманих працівників, державні
структури.

Підприємництво — динамічний, активний елемент бізнесу, що являє собою
ініціативну, самостійну діяльність, яка здійснюється на свій ризик і під
свою майнову відповідальність громадянами, об’єднаннями громадян з
виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою
одержання прибутку. Підприємництво включає в оборот свого
суб’єкта-підприємця, а не всіх учасників ринку. Звідси можемо вести мову
про підприємницький бізнес, поряд із споживчим і трудовим.

Виробниче підприємництво поширюється в основному на виробництво,
споживання товарів і послуг — це виробничі підприємства, фірми,
установи.

Виробниче підприємництво складне і потребує часу. Тому в нашій реальній
дійсності підприємці-бізнесмени створюють переважно комерційні та
торгово-посередницькі підприємства.

Кожна підприємницька структура в напрямку виробничого підприємництва
створюється для здійснення виробництва необхідних суспільству
матеріальних благ або надання послуг. Проте для кожної підприємницької
структури виробнича діяльність різна Так, для фірми, що випускає взуття,
— цей технологічний процес і буде виробничим. Для салону-перукарні
виробничою діяльністю буде стрижка, манікюр та інші послуги, що
надаються клієнтам. Для автомобільного заводу — випуск автомобілів,
магазину — продаж товарів, агрофірм — вирощування сільськогосподарських
культур тощо.

Отже, матеріальні блага і прибуток як результат виробничої діяльності
різні підприємницькі структури створюють по-різному. Об’єднує їх праця,
оскільки процес праці є основою будь-якого виробництва Праця — завжди
складна справа Отже, і виробництво у бізнесі справа непроста Разом з тим
формула бізнесу проста: Г-Г’. Бізнесмен вкладає у справу гроші Г і після
завершення справи отримує їх назад з приростом Г’, тобто з прибутком.
Формула проста, але процес складний, адже між двома Г приховано дуже
багато — найскладніший життєвий процес, що включає в себе іноді працю
сотень, тисяч і десятків тисяч людей.

Отже, щоб розпочати будь-яке виробництво, бізнесмен повинен мати гроші,
побудувати або зняти приміщення, купити обладнання, сировину, найняти
працівника Без цих попередніх витрат не можна здійснити ніяке
виробництво. Проте навіть якщо ці витрати здійснені, вони не дають
додаткової вартості, а лише створюють стартові умови для виробництва
Тоді виникає питання: як же створити цю додаткову вартість? На рівні
буденної свідомості відповідь очевидна — працею. Чи означає це, що кожна
праця як процес виробництва створює додаткову вартість? Звичайно можна
купити товар за нижчими цінами і продати його за вищими, тобто мати
прибуток. Це вміло роблять торгові посередники, користуючись
необізнаністю та неспритністю покупців, вибираючи місце і час для
закупівлі та перепродажу великих партій товарів і орієнтуючись на нижчий
рівень і пік попиту.

Проте, по-перше, на ринку відбувається тільки зміна форм власності
(грошова форма вартості змінюється на товарну і навпаки). Сама вартість
тут не виникає взагалі, а отже, не може і зростати. По-друге,
нееквівалентний обмін веде лише до перерозподілу вартості — те, що один
втрачає, інший — одержує. Загальна сума вартості всіх обмінюваних
продуктів залишається попередньою. По-третє, якщо всі бізнесмени,
продаючи товар, мають прибуток за рахунок нееквівалентного обміну, то,
опиняючись у ролі покупців, залишаються у програші.

Отже, не кожна виробнича діяльність дає можливість постійно збільшувати
авансову вартість, а лише та, яка здійснюється у сфері матеріального
виробництва, де сам його процес є одночасно актом створення вартості і
споживної вартості, при якому відбувається утворення додаткової
вартості. Докладніше про це можна дізнатися з економічної теорії.

Організовуючи виробничу діяльність, кожний прагне створити більше
продукції кращої якості, скоротивши при цьому витрати матеріальних,
фінансових, трудових ресурсів на кожну одиницю продукції. Результатом
цієї діяльності є матеріальні блага (продукт) і прибуток, що створює
йому умови для розвитку виробництва і особистого добробуту. Тут
суперечностей немає, оскільки підприємницькі структури, орієнтуючись на
ринок, вивчаючи попит, потреби суб’єктів бізнесу, не будуть випускати
нікому непотрібну продукцію. Це не підприємства, що функціонують при
тоталітарному режимі, коли їм нав’язували план випуску продукції, що не
користується попитом, і вона часто десятки років лежала на складах,
очікуючи строку свого списання. Підприємцю нав’язати непотрібний товар
неможливо.

Проте не треба забувати, що бізнес — це виробнича діяльність, яка дає
прибуток, і заради нього працює підприємець, випускаючи свій продукт. У
цьому його інтерес. Інтереси суспільства і споживачів різні. Споживачам
потрібен не прибуток, а товар, до того ж певного асортименту та якості.
Ця суперечність знаходить своє вирішення на ринку, де перевіряється
споживна вартість (якість) і вартість (ціна) товару. Практика свідчить,
що за умов всезагального дефіциту та диктату монополістів —
постачальників (виробників) прибуток не стільки відображує, скільки
спотворює результати роботи підприємств, збільшується тенденція
одержання незаконного прибутку прямим або прихованим підвищенням цін.
Нейтралізувати цю тенденцію за допомогою найсуворіших адміністративних
заходів неможливо, тому що немає ринкової конкуренції, яка виключає
можливість одержання додаткового прибутку необґрунтованим зростанням
цін. Якщо у гонитві за прибутком підприємець на випущений товар, що має
попит на ринку, завищив ціну, то в умовах нормального ринку споживач
надасть перевагу аналогічній продукції іншого підприємства (фірми). Це
загрожує для останнього втратою ринку збуту і катастрофічним зменшенням
прибутку. Коли товар користується попитом у споживачів, то не тільки
збільшується прибуток, а й стимулюється подальший випуск товару. Це
підтверджує, що процес виробництва — єдність створення споживної
вартості та утворення вартості.

Сьогодні підприємницькі структури, які утворюються, за недостатністю
коштів і засобів виробництва для організації виробничої діяльності у
сфері виробництва матеріальних благ, займаються комерційно-спекулятивною
діяльністю, і це зрозуміло, оскільки відбувається процес початкового
нагромадження капіталу. Разом з тим кожний підприємець прагне
організувати таке власне виробництво, яке створюватиме йому вартість і
споживну вартість. Тобто він вже сьогодні шукає можливість вигідного
вкладення коштів у виробництво конкретної продукції, розуміючи, що
виробництво матеріальних благ є основою функціонування виробництва та
збільшення прибутку.

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального створення (достатньо
комфортного) рівня своєї життєдіяльності займається безліччю видів
конкретної праці. З цією метою працездатні люди створюють певні
організації, тобто організаційні формування (трудові колективи), які
спільно виконують ту чи іншу місію (організують програму або мету) і
діють на основі певних правил і процедур. Проте мета і характер
діяльності таких численних організацій різні. За цією ознакою усі
організації можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що
функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і
непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується
бюджетним фінансуванням держави. Організації з підприємницьким
характером діяльності являють собою підприємства.

Виробництво — складний технологічний, організаційний та управлінський
процес. Тут потрібні компетентні фахівці, професіонали своєї справи —
виробничих питань, з питань якості продукції та постачання трудових
відносин та збуту. Виробнича діяльність бізнесмена — це організація
підприємницької діяльності або виробництва матеріальних благ чи послуг.
Виробництво для бізнесмена — це вміння визначити мету, сформулювати
завдання, довести їх до виконавця та контролювати виконання, приймати
рішення, розподіляти обов’язки та відповідальність, а отже, планувати,
аналізувати та управляти процесом виробництва.

Типи виробництва — класифікаційна категорія виробництва, що враховує
його об’єктивно наявні конкретні властивості (широту номенклатури,
регулярність, стабільність та обсяг випуску продукції).

Різновиди організаційних типів виробництва:

· Одиничне — виробництво, що характеризується широкою номенклатурою
продукції і малим обсягом випуску однакових виробів, повторне
виготовлення яких здійснюється через тривалі проміжки часу або зовсім не
передбачається.

· Серійне — виробництво, яке має обмежену номенклатуру продукції, а
виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями
(серіями); загальний їх випуск може бути достатньо великим; воно буває
дрібно-, середньо- і великосерійним.

· Масове — виробництво, що відрізняється вузькою номенклатурою
продукції(часто воно обмежується одним типом і видом виробу), зате
великим обсягом і тривалим часом її виготовлення.

· Дослідно-експериментальне — виробництво, яке виготовляє зразки або
невеликі партії (серії виробів для проведення дослідних робіт,
випробувань, доробки конструкції.

Універсальним показником рівня спеціалізації робочих місць є коефіцієнт
закріплення операцій, який характеризує кількість технологічних операцій
у розрахунку на одне робоче місце за місяць.

Основні ознаки непотокового виробництва:

· На робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією
виготовлення предмети праці, оскільки кількість кожного з них є
невеликою та недостатньою для нормального завантаження устаткування;

· Робочі місця розміщуються однотипними технологічними групами без
певного зв’язку з послідовністю виконання операцій.

· Предмети праці переміщуються у процесі обробки складними маршрутами,
що збільшує перерви між операціями.

Сфери застосування — одиничне та серійне виробництво.

Потокове виробництво є високоефективним методом організації виробничого
процесу.

Ознаки потокового виробництва:

· За групою робочих місць закріплюється обробка або складання виробів
однієї назви (обмеженої кількості найменувань конструктивно і
технологічно однорідних виробів);

· Технологічний процес має високу поопераційну диференціацію; на кожному
робочому місці виконуються одна чи кілька подібних операцій;

· Предмети праці передаються з операції на операцію поштучно або
невиликими транспортними партіями відповідно до ритму роботи;

· Робочі місця розміщуються послідовно за ходом технологічного процесу.

Сфера застосування — одиничне та серійне виробництво.

Використана література

Про підприємництво: Закон України – К. Україна, 1991р.

Про підприємства в Україні: Закон України – К. Україна, 1991р.

Про власність: Закон України. К. Україна, 1991р.

Основы предпринимательского дела (Благородный бизнес) под ред. Ю.М.
Осипова. – М.1992 ст. 304 – 320.

Реглин Д., Лискан М. Современный бизнес в 2-х томах М:1995.

Похожие записи