Науковий реферат

на тему:

Відкриті та закриті акціонерні товариства

План

1. Ознаки, що відрізняють акціонерне товариство від інших видів
товариств.

2. Загальна характеристика органів управління акціонерними
товариствами.

3. Загальні збори акціонерів.

4. Спостережна рада акціонерного товариства.

5. Правління акціонерного товариства.

1. Ознаки, що відрізняють акціонерне товариство від інших видів
товариств

Акціонерне товариство займає особливе місце серед усіх видів
господарських товариств.

Відмінність акціонерного товариства від інших видів товариств передусім
полягає у тому, що його статутний фонд має акціонерну природу —
поділений на частки рівної номінальної вартості, що мають назву акцій.
Проте акція є не тільки часткою у статутному фонді, а й цінним папером,
що підтверджує участь акціонера у товаристві. Акція належить акціонерові
на правах власності і може обертатися на ринку, даруватися, переходити
за спадкуванням та правонаступництвом, внаслідок рішення або вироку
суду, закладатися тощо. Існування акцій спрямоване на забезпечення
свободи руху акціонерів, незалежності існування товариства від змін у
складі акціонерів.

Саме акціонерне товариство завжди має статус емітента цінних паперів, а
тому на нього поширює свою дію не лише корпоративне та загальне
підприємницьке законодавство, а й значне за обсягом законодавство про
цінні папери та фондовий ринок. Діяльність акціонерних товариств
постійно контролюється спеціальним органом — Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку. Крім того, створення, реорганізація та
ліквідація акціонерного товариства, зміна його статутного фонду, рух
акціонерів завжди супроводжуються певними операціями з акціями. Тому
успішна діяльність товариства та реалізація акціонерами своїх прав
залежать значною мірою від дій ДКЦПФР та професійних учасників фондового
ринку -реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів, торговців цінними
паперами, організаторів торгівлі.

Третя частина акціонерних товариств, що діють сьогодні в Україні,
виникла у процесах приватизації та корпоратизації і багато з них мають
певну державну частку у статутному фонді. Створення та діяльність цих
акціонерних товариств має свої особливості, визначені приватизаційним
законодавством України.

Акціонерному товариству (особливо відкритому) притаманна також так звана
публічність діяльності, яка полягає у тому, що інформація про створення
та діяльність товариства у визначеному законодавством обсязі підлягає
опублікуванню у засобах масової інформації, тобто є відкритою
(загальнодоступною).

Від інших форм господарських товариств акціонерне товариство
відрізняється і за такою ознакою, як стабільність майнової бази (табл.
10.1). Майно акціонерного товариства є неподільним, оскільки за діючим
законодавством ні сам акціонер, ні його кредитори або спадкоємці
(правонаступники) не мають права вимагати вилучення частки акціонера з
майна товариства. Така ознака притаманна лише акціонерним товариствам.
Акціонерне товариство може викуповувати власні акції, але тільки за
рахунок сум, шо перевищують статутний фонд, тобто викуп товариством
власних акцій не призводить автоматично до зменшення його статутного
фонду [84, с. 102 — 105].

Акціонерне товариство має більш складну, ніж інші товариства, систему
управління, яка складається, як правило, з чотирьох органів — загальних
зборів, спостережної ради, виконавчого органу (правління) та ревізійної
комісії. Розподіл управлінських функцій між загальними зборами,
спостережною радою та правлінням часто викликає конфлікти у сфері
корпоративних відносин і створює певні підстави для зловживань з боку
посадових осіб товариства. Усі питання діяльності в акціонерному
товаристві вирішуються акціонерами не одностайною, а простою чи
кваліфікованою більшістю голосів. Це також є джерелом численних
конфліктних ситуацій у сфері корпоративного управління і породжує
необхідність законодавчого забезпечення захисту прав меншості в
акціонерних товариствах.

Таблиця 10.1

Порівняльно-правова характеристика окремих організаційно-правових форм
господарських товариств

Продовження таблиці 10.1

Взагалі акціонерне товариство є найбільш складною за правовим
регулюванням формою функціонування господарського товариства, яка
істотно відрізняється майже за всіма параметрами від інших видів
товариств. Акціонерне товариство є також і найбільш дорогою за витратами
організаційно-правовою формою, а тому її доцільно використовувати лише
для ведення досить великого бізнесу.

Порівняльна характеристика відкритого і закритого акціонерних товариств

Законодавство багатьох країн розподіляє акціонерні товариства на два
види — публічні і приватні; відкриті і закриті. Правове становище обох
різновидів акціонерних товариств істотно відрізняється за багатьма
параметрами: кількістю учасників, процедурами створення, процедурами
випуску акцій тощо.

Подібний підхід був використаний і вітчизняним законодавством. У ст. 25
Закону «Про господарські товариства» передбачена можливість існування
двох видів акціонерного товариства:

> відкритого, акції якого можуть поширюватися шляхом відкритої підписки
та купівлі-продажу на біржах;

> закритого, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть
поширюватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Відкрите і закрите акціонерне товариство різняться між собою за порядком
створення і правовим статусом і є фактично двома різними
організаційно-правовими формами господарського товариства. Тому при
створенні акціонерного товариства його засновниками обов’язково має бути
визначений вид товариства — закрите або відкрите.

Відкритим визнається акціонерне товариство, акції якого можуть вільно
обертатися серед заздалегідь невизначеного кола осіб. Акції відкритого
акціонерного товариства можуть пропонуватися засновниками або самим
товариством до відкритої (публічної) підписки або продажу: шляхом
публікації повідомлення про підписку на акції в засобах масової
інформації, обігу акцій на біржі або в позабіржовій
торговельно-інформаційній системі.

Акції закритого акціонерного товариства розміщуються серед заздалегідь
відомого, обмеженого кола осіб. За загальним правилом вони можуть вільно
продаватися і купуватися, але не можуть пропонуватися для публічного
продажу, що виключає можливість їх реалізації шляхом відкритої підписки
або через системи біржової і позабіржової організованої торгівлі.
Законодавство забороняє продаж акцій закритих акціонерних товариств
тільки на фондовій біржі. При формальному тлумаченні цієї норми можна
прийти до висновку про можливість продажу акцій цих товариств через
позабіржові торговельно-інформаційні системи. Одночасно зміст інших норм
чинного законодавства дозволяє тлумачити дану норму як таку, шо
забороняє будь-яке публічне розміщення акцій закритих акціонерних
товариств, включаючи продаж через систему позабіржової організованої
торгівлі.

До внесення змін у ч. 2 ст. 28 Закону «Про господарські товариства»
статутом закритого акціонерного товариства могли встановлюватися
обмеження щодо свободи акціонера розпоряджатися своїми акціями. До
статусів закритих акціонерних товариств включалися такі види обмежень
права акціонера розпоряджатися своїми акціями, як:

1) право товариства або його акціонерів на купівлю акцій цього
товариства переважно перед третіми особами;

2) право товариства на обов’язковий викуп акцій у правонаступників
акціонерів;

3) обов’язок акціонера отримати згоду товариства (його вищого органу)
або всіх акціонерів на продаж своїх акцій;

4) заборона продажу акцій третім особам;

5) загальна заборона продажу або застави акцій [84, с. 108]. Такі
положення установчих документів істотно обмежують

право акціонера розпоряджатися своїми акціями й у судовому порядку
можуть бути визнані недійсними.

У Рекомендаціях ДКЦПФР вказано на неприпустимість встановлення статутами
товариств та іншими внутрішніми документами будь-яких обмежень щодо
розпорядження акціонером належних йому акцій, крім об*межень,
закріплених законодавчо (вважаємо, що це стосується і положень статутів,
що закріплюють за товариством або акціонерами право переважної купівлі
акцій).

Закрите акціонерне товариство не наділене правом випускати акції на
пред’явника, оскільки обіг даних акцій і пов’язані з ним персональні
зміни в складі учасників не можуть бути проконтрольовані. Відкрите
акціонерне товариство може випускати іменні акції й акції на
пред’явника.

Відкрите акціонерне товариство відрізняється від закритого більш
складним і тривалим процесом створення, пов’язаним із необхідністю
поширення акцій шляхом відкритої підписки серед заздалегідь невідомого
кола осіб. Процедура створення відкритого акціонерного товариства
обумовлена наявністю у його складі двох різних за правовим статусом
категорій учасників: засновників товариства і передплатників акцій
(рядових акціонерів). Засновники відкритого акціонерного товариства — це
ініціатори його утворення, шо залучають для реалізації свого проекту
тимчасово вільні кошти фізичних і юридичних осіб шляхом проведення
підписки на акції товариства, шо ними організується. У закритому
акціонерному товаристві всі акції розподіляються серед його засновників,
які після реєстрації товариства одержують статус акціонерів.

Відкрите акціонерне товариство зобов’язане публікувати свою річну
фінансову звітність у порядку, визначеному Законом «Про бухгалтерський
облік і фінансову звітність в Україні». Закрите акціонерне товариство
звітності не публікує.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізоване у відкрите шляхом
реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні
папери і фондову біржу і внесенням змін до статуту товариства.

Вид акціонерного товариства може бути змінений на підставі рішення
загальних зборів акціонерів про перетворення товариства, прийнятого у
встановленому законом порядку. Процедура перетворення акціонерних
товариств урегульована Положенням про порядок реєстрації випуску акцій
під час реорганізації товариств, затвердженим рішенням ДКЦПФР від
30.12.1998 р. №221.

Положенням визначена така послідовність дій по перетворенню акціонерного
товариства:

а) прийняття загальними зборами акціонерів рішення про реорганізацію
шляхом перетворення, умови обміну акцій товариства, що реорганізується,
на акції товариства, що створюється, рішення про емісію акцій
товариства, що створюється внаслідок перетворення;

б) оцінка і викуп акцій акціонерів, не згодних із проведенням
перетворення;

в) обмін акцій на письмові зобов’язання про видачу відповідної
кількості акцій товариства, що створюється внаслідок перетворення;

г) ухвалення рішення установчими зборами товариства, що створюється
шляхом перетворення, про створення товариства, затвердження статуту
товариства, обрання органів управління, вирішення інших питань,
пов’язаних із реорганізацією;

д) реєстрація в ДКЦПФР випуску акцій товариства, створеного шляхом
перетворення;

є) обмін письмових зобов’язань на акції.

Номінальна вартість і кількість акцій акціонерного товариства,
створеного шляхом перетворення, повинна дорівнювати номінальній вартості
акцій товариства на момент ухвалення рішення про реорганізацію.

У випадку перетворення акціонерного товариства (закритого у відкрите або
навпаки) обов’язково повинна бути проведена перереєстрація товариства у
порядку, визначеному ст. 58 Господарського кодексу України.

На практиці установчі документи акціонерного товариства, що змінює свій
вид, можуть бути змінені викладенням їх у новій редакції, бо, як
роз’яснює Вищий арбітражний суд України, здійснення заходів щодо
перереєстрації суб’єкта підприємництва з приводу зміни ним
організаційно-правової форми не тягне за собою правових наслідків у
вигляді виключення його з Державного реєстру України. Пункт 15 Положення
про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України
закріплює, що у разі перереєстрації суб’єкта господарської діяльності,
що є правонаступником прав і майнових зобов’язань свого попередника, за
ним зберігається ідентифікаційний код попередника. Таким чином, при
перетворенні закритого акціонерного товариства на відкрите й навпаки
товариство зберігає свій ідентифікаційний код.

10.2. Загальна характеристика органів управління акціонерними
товариствами

Відповідно до ст. 29 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав і
бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, що діють у межах
прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Органи юридичної
особи служать для формування і вираження зовні її волі, здійснення дій
правового характеру від імені юридичної особи. Органи є невід’ємною
частиною юридичної особи, між юридичною особою і її органом відсутні
правовідносини. Орган юридичної особи не може розглядатися як його
законний представник. Дія органу завжди визнається дією самої юридичної
особи. Знаходити цивільно-правові відносини представництва у відносинах
юридичної особи і її органу — це дорівнює визнанню, що юридична особа
вступила у відносини сама із собою.

Закон «Про господарські товариства» передбачає обов’язкове створення в
акціонерному товаристві (як і в інших статутних товариствах) певної
системи органів управління. Органами управління акціонерного товариства
виступають:

> загальні збори акціонерів — вищий орган товариства;

> рада товариства (спостережна рада) — орган, що представляє інтереси
акціонерів у перервах між проведенням загальних зборів і контролює
діяльність виконавчого органу;

> виконавчий орган — правління або інший орган, передбачений статутом
— керує поточною діяльністю товариства, представляє товариство у
відносинах із третіми особами;

> ревізійна комісія — орган, що контролює фінансово-господарську
діяльність виконавчого органу (фактично не може бути віднесена до
ррганів управління, оскільки не наділена ніякими владними
повноваженнями).

Залежно від потреб акціонерного товариства й від кількості акціонерів в
акціонерному товаристві може існувати чотири моделі управління.
Відмінність моделей полягає в:

а) наявності або відсутності спостережної ради;

б) різних формах існування виконавчого органу (колегіальної чи
одноособової).

Порядок формування і діяльність органів управління акціонерного
товариства регулюється чинним законодавством, а також статутом та іншими
внутрішніми актами товариства (Регламентом загальних зборів акціонерів,
Положенням про спостережну раду товариства, Положенням про правління,
Положенням про ревізійну комісію товариства, Положенням про посадових
осіб тощо). Суттєве значення для організації роботи органів акціонерного
товариства мають Рекомендації з найкращої практики корпоративного
управління для акціонерних товариств України, погоджені ДКЦПФР (протокол
засідання комісії від 2 червня 2002 р. № 8).

Вищий орган акціонерного товариства не є виборним, його склад
визначається безпосередньо участю в товаристві. До складу вищого органу
входять всі акціонери товариства, незалежно від кількості належних їм
акцій. Основне призначення вищого органу полягає у формуванні волі
товариства, рішенні основних питань його діяльності. Закон «Про
господарські товариства» докладно фіксує повноваження загальних зборів
(ст. 41). До питань їх компетенції віднесені усі найважливіші питання
діяльності товариства. Компетенція вищого органу повинна визначатися
також в установчих документах товариства.

Оскільки вищий орган акціонерного товариства не є постійно діючим,
функції представництва інтересів акціонерів та контролю за діяльністю
товариства виконує спеціальний представницький орган — спостережна рада
(рада товариства), що формується вищим органом виключно з числа
акціонерів товариства. Компетенція спостережної ради визначається
загальними зборами.

Виконавчий орган товариства формується вищим органом. До складу
виконавчого органу можуть входити особи, що не є учасниками товариства.
Завданнями виконавчого органу є реалізація рішень вищого органу і
керівництво поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган представляє
товариство у відносинах із третіми особами, укладає угоди, здійснює інші
дії правового характеру від імені товариства. Виконавчий орган вирішує
всі питання діяльності товариства, за винятком віднесених до компетенції
вищих органів (ст. 47 Закону «Про господарські товариства»).
Законодавець не перераховує докладно всі питання, що віднесені до
компетенції виконавчого органу товариства, він тільки встановлює
правило, що виконавчому органу можна приймати будь-які рішення
(нормативного й оперативно-управлінського характеру), за винятком тих,
правом прийняття яких володіє вищий орган.

Контролюючий орган (ревізійна комісія) формується з числа учасників
товариства його вищим органом. Ревізійна комісія здійснює контроль за
фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу акціонерного
товариства. Проводить періодичні перевірки цієї діяльності, а також дає
висновок по річних звітах і балансах. Оскільки ревізійна комісія не
виражає волю акціонерного товариства і не наділена правом учинення дій
від його імені, вона, по суті, не може бути віднесена до органів
управління товариства. Ревізійна комісія може бути названа спеціальним
(допоміжним) органом вищого органу товариства, що допомагає учасникам
здійснювати ефективний контроль над фінансами і майном товариства,
приймати обгрунтовані рішення в даній галузі.

Установчими документами господарського товариства можуть бути змінені
найменування і компетенція його органів, визначені Законом «Про
господарські товариства».

Практика функціонування господарських товариств показує, що найчастіше
змінюється найменування виконавчих органів товариства. Так, відповідно
до Закону » Про господарські товариства» виконавчий орган АТ називається
правлінням. На практиці даний орган досить часто носить інше
найменування: дирекція, генеральна дирекція, рада директорів, рада
менеджерів та ін. Голова правління часто іменується президентом.
Відхилення від положень Закону з питання щодо найменування органу
управління господарського товариства є небажаним (особливо якщо
використовується рідковживані, екзотичні найменування, не характерні для
вітчизняного правового середовища), оскільки в спілкуванні з третіми
особами завжди буде виникати питання про повноваження такого органу,
статус прийнятих ним рішень, юридичну чинність підписаних документів.

За рішенням вищого органу частина його функцій може бути передана
виконавчому органу, а також спостережній раді. Проте в Законі «Про
господарські товариства» закріплено низку повноважень, що віднесені до
виключної компетенції вищого органу (ці повноваження не можуть бути
передані іншим органам товариства): внесення змін до статуту,
затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і
висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку і покриття
збитків, створення, реорганізації і ліквідації дочірніх підприємств,
філій і представництв, ухвалення рішення про припинення діяльності
товариства і деякі інші. Поняття виключної компетенції вищого органу
товариства служить для захисту інтересів його акціонерів, що під тиском
виконавчого органу можуть узагалі бути усунуті від управління
товариством. Крім того, питання, шо прямо або побічно зачіпають майнові
інтереси акціонерів, не повинні вирішуватися виконавчим органом.

Відносини між виконавчим органом акціонерного товариства і самим
товариством — це відносини внутрішні, корпоративні, а не
цивільно-правові, до них не можуть у повному обсязі застосовуватися
норми глави 4 ЦК України, що регулюють відносини представництва. Вихід
виконавчого органу товариства при укладенні угоди за межі своєї
компетенції, встановленої установчими документами, не повинен мати
правових наслідків для третіх осіб, учасників цивільно-правових відносин
з даним товариством. У роз’ясненні пленуму Вищого господарського суду
України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із
визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 р. №02-5/111 відзначається, що
підписання органом юридичної особи угоди без відповідних повноважень, а
також із порушенням наданих йому повноважень може відповідно до ст. 48
ЦК України бути основою для визнання укладеної угоди недійсною, як
такої, що не відповідає вимогам закону. У той самий час пленум пояснює,
що передбачені установчими документами обмеження повноважень органу
юридичної особи з укладення угод порівняно з зазначеними в законі не
повинні впливати на відносини підприємства з іншими особами. Винятком є
випадки, коли сторона знала або повинна була знати про існуючі
обмеження.

Повноваження органів управління мають бути докладно викладені в статуті
товариства і спеціальних положеннях про органи управління товариства
(Положенні про спостережну раду,

Положенні про правління тощо). Система корпоративного управління в
акціонерному товаристві має забезпечувати стратегічне керівництво
товариством та ефективний нагляд за діяльністю правління з боку
спостережної ради, а також відповідальність самої ради перед
акціонерами. Основними принципами побудови системи органів управління
акціонерного товариства є:

1) розмежування компетенції між його органами управління;

2) централізація функцій управління і контролю за діяльністю товариства
— забезпечення ефективного контролю за діяльністю правління з боку
спостережної ради і підзвітність самої спостережної ради загальним
зборам акціонерів;

3) колегіальна побудова більшості органів управління акціонерного
товариства приводить до необхідності використання в управлінні методу
«підпорядкування меншості більшості»; одночасно з цим застосовуються
важелі управління, спрямовані на захист інтересів меншості [84, с.
177-181].

10.3. Загальні збори акціонерів

Загальні збори акціонерів є вищим органом управління акціонерного
товариства. Порядок скликання, кворум, компетенція, процедура проведення
загальних зборів визначаються відповідно до Закону «Про господарські
товариства», статуту товариства та його внутрішніх нормативних актів. У
більшості товариств на перших загальних зборах приймається Регламент
загальних зборів акціонерів, у якому докладно визначаються вищезгадані
питання.

Компетенція загальних зборів. До компетенції загальних зборів належить
(ст. 41 Закону «Про господарські товариства»):

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і
затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства;

в) обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства
(спостережної ради);

г) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної
комісії;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства,
включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків
ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку
виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття
збитків;

є) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій і
представництв, затвердження їх статутів та положень;

е) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності
посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів
товариства, визначення організаційної структури товариства;

з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що
випускаються ним;

й) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства,
його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує
вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення
ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Перелік питань, віднесених ст. 41 Закону «Про господарські товариства»
до компетенції загальних зборів товариства, не є вичерпним. Загальні
збори акціонерів є вищим органом управління товариством і мають право
розглядати (у разі включення до порядку денного) будь-які питання
діяльності товариства. Питання, не включені до порядку денного, не
можуть розглядатися загальними зборами акціонерів. Загальні збори
акціонерів не наділені також правом змінювати або доповнювати порядок
денний безпосередньо в ході зборів (дане положення спрямоване на захист
прав акціонерів, що не є присутніми на загальних зборах).

Компетенція загальних зборів акціонерів може бути змінена шляхом
делегування окремих повноважень зборів іншим органам товариства —
спостережній раді або правлінню. Делегування повноважень завжди має
тимчасовий характер і завжди може бути скасоване за рішенням загальних
зборів акціонерів. Законом визначені питання виключної компетенції
загальних зборів, що не можуть»бути делеговані. До таких питань
законодавством віднесене:

а) внесення змін до статуту товариства;-

б) затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його
дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної
комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття
збитків;

в) створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій,
представництв, затвердження їхніх статутів і положень;

г) ухвалення рішення про припинення діяльності товариства; призначення
ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

При делегуванні повноважень загальні збори акціонерів повинні
враховувати характер і змістове навантаження переданих повноважень.
Повноваження, пов’язані з контролем за діяльністю правління, не можуть
передаватися правлінню; правління не може приймати рішення, обов’язкові
для акціонерів або такі, що впливають на їхні майнові й інші права.
Спостережній раді часто передаються такі функції: обрання і відкликання
членів правління; затвердження нормативних актів товариства; визначення
організаційної структури товариства; затвердження договорів, сума яких
перевищує визначену статутом.

Рішення, прийняті загальними зборами акціонерів, мають вищу юридичну
силу порівняно з рішеннями, прийнятими іншими органами управління. У
статуті товариства доцільно зазначити, що прийняття зборами учасників
рішення щодо питання, віднесеного до компетенції іншого органу, скасовує
або змінює рішення з аналогічного питання, прийняте даним органом.
Водночас збори учасників не повинні виконувати функції, покладені
статутом на виконавчий орган і ревізійну комісію або без належних
підстав втручатися в оперативну діяльність виконавчого органу.

Загальні збори акціонерів мають право затверджувати внутрішні нормативні
акти товариства, що поряд із статутом мають важливе значення для
правового забезпечення діяльності товариства.

В акціонерному товаристві можуть бути прийняті такі нормативні акти:

> Регламент загальних зборів акціонерів;

> Положення про спостережну раду акціонерного товариства;

> Положення про правління акціонерного товариства;

> Положення про ревізійну комісію акціонерного товариства;

> Положення про порядок збільшення (зменшення) статутного фонду
акціонерного товариства;

> Положення про порядок створення, реорганізації і ліквідації дочірніх
підприємств акціонерного товариства;

> Положення про порядок створення, реорганізації і ліквідації філій і
представництв акціонерного товариства;

> Положення про розподіл і використання прибутку акціонерного
товариства;

>» Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів в акціонерному
товаристві;

> Положення про фонди акціонерного товариства;

> Положення про порядок ознайомлення акціонерів з інформацією;

> Положення про порядок оформлення і реєстрації довіреностей акціонерів;

> Положення про посадових осіб акціонерного товариства тошо [84, с. 183-
184].

Підготовка до проведення загальних зборів. Сповіщення

акціонерів. Формування порядку денного Загальні збори скликаються за
рішенням правління, узгодженим зі спостережною радою товариства. Рішення
про скликання чергових загальних зборів акціонерів рекомендується
приймати не пізніше двох місяців до запланованої дати їх проведення. Під
час засідання, присвяченого організації скликання загальних зборів,
правління визначає дату, час, місце проведення загальних зборів,
визначає порядок денний, призначає особу або комітет, що відповідає за
підготовку загальних зборів (організаційний комітет), а також членів
мандатної, лічильної і, за необхідності, редакційної комісії. Ці комісії
є допоміжними органами правління, що утворюються для виконання
спеціальних функцій щодо забезпечення діяльності загальних зборів.
Основною функцією мандатної комісії є реєстрація акціонерів та їх
представників, що прибули на збори, перевірка їхніх повноважень і
визначення наявності або відсутності кворуму. Основною функцією
лічильної комісії є підрахунок голосів на загальних зборах. Редакційна
комісія створюється для підготування текстів нормативних актів і
проектів рішень, що підлягають затвердженню загальними зборами. До
складу комісії можуть входити члени правління, інші працівники
товариства, а також особи, що не перебувають у трудових відносинах із
товариством (звичайно це спеціалісти, що залучаються на договірних
засадах). Персональний склад комісій погоджується зі спостережною радою,
якщо інше не передбачено регламентом загальних зборів акціонерів.

При визначенні порядку денного потрібно точно формулювати кожне питання,
запропоноване на розгляд загальних зборів акціонерів. Формулювання
питань, включених до порядку денного загальних зборів акціонерів,
повинне давати акціонерам змогу передбачити можливі рішення зборів із
кожного питання. До переліку питань, що містяться в порядку денному, не
можуть включатися пункти з найменуванням «різне», «організаційні
питання», «інші питання» або їх еквіваленти, оскільки це порушує права
акціонера на попереднє ознайомлення з усією інформацією і документами,
необхідними для прийняття рішень на загальних зборах (роз’яснення
Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 10.11.1999 р. №
24 «Про порядок застосування статей 41 і 43 Закону України «Про
господарські товариства»).

Правлінням визначається місце проведення загальних зборів акціонерів.
Загальні збори акціонерів проводяться на території України, як правило,
за місцезнаходженням акціонерного товариства, за винятком випадків, коли
на день проведення загальних зборів 100 відсотками акцій товариства
володіють іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а
також міжнародні організації (ч. 1. ст. 43 Закону «Про господарські
товариства»). Місце проведення зборів повинно бути максимально доступним
для більшості акціонерів.

Правлінням також визначається дата, на яку складається перелік
акціонерів для розсилання їм персональних повідомлень про скликання
загальних зборів.

Правлінням затверджується кошторис витрат на проведення загальних
зборів. До кошторису звичайно включаються такі пункти.

а) вартість розсилання кореспонденції;

б) вартість публікації про скликання загальних зборів;

в) вартість оренди помешкання, транспортних засобів і оргтехніки для
проведення зборів;

г) вартість виготовлення карток (мандатів), бюлетенів для голосування,
матеріалів, що будуть надаватися акціонерам для ознайомлення;

д) оплата праці членів організаційного комітету, мандатної, лічильної,
редакційної та інших комісій та інші пункти витрат.

Після затвердження порядку денного мають бути підготовлені всі пов’язані
з порядком денним документи, аби акціонери мали можливість ознайомитися
з ними до скликання загальних зборів. До таких документів можуть бути
віднесені: проекти рішень загальних зборів, проекти нормативних актів,
шо висуваються на затвердження загальних зборів, відомості про
кандидатів у члени органів управління товариством, довідкові та інші
матеріали.

Для участі у загальних зборах має бути підготовлений перелік акціонерів.
Такий список готується при бездокументальній формі випуску акцій
депозитарієм цінних паперів. При документальній формі випуску акцій
перелік акціонерів готується реєстратором.

Правління на підставі отриманої від реєстратора або депозитарію
інформації затверджує перелік акціонерів. Такий перелік потрібний для
розсилання персональних повідомлень акціонерам про проведення загальних
зборів. У переліку вказуються прізвище, ім’я, по батькові (найменування)
акціонера та його місце проживання (юридична адреса).

На підставі даних, що містяться в переліку акціонерів, правління вживає
заходів щодо виготовлення необхідної кількості документів і бланків:
повідомлень про скликання загальних зборів, бюлетенів і карток для
голосування.

Не пізніше як за^45 днів до дати проведення зборів правління публікує
повідомлення про дату, місце і час проведення загальних

зборів акціонерів, а також про порядок денний (ст. 43 Закону «Про
господарські товариства»).

Крім названих у даній статті відомостей, у повідомленні рекомендується
вказувати:

• найменування органу, що скликає збори (правління, спостережна рада
або акціонери, що володіють більш як 10 % голосів);

• місце, де можна ознайомитися з документами, що стосуються порядку
денного;

• телефон, за яким можна одержати додаткові відомості;

• перелік документів, які необхідно мати акціонерам або їхнім
представникам для реєстрації як учасників зборів;

• місце і час реєстрації учасників зборів і видачі їм бюлетенів.
Повідомлення публікується в друкованому органі за місцезнаходженням
товариства, а також в одному з офіційних друкованих видань Верховної
Ради («Голос України»), Кабінету Міністрів України («Урядовий кур’єр»)
або Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку («Українська
інвестиційна газета», «Цінні папери України»). Повторне повідомлення не
є обов’язковим і може публікуватися за рішенням правління
(організаційного комітету) у будь-якому друкованому органі
(необов’язково офіційному). Крім публічного повідомлення про скликання
загальних зборів акціонерів, кожен акціонер — власник іменних акцій має
персонально сповіщатися про скликання загальних зборів способом,
визначеним у статуті, — рекомендованим листом, кур’єром тощо.
Повідомлення вважається надісланим своєчасно, якщо воно передане
безпосередньо акціонеру або здане для відправлення до поштової
організації не пізніш ніж за 45 днів до зборів. Дата передачі
повідомлення визначається за штемпелем поштового відділення відправника.

Крім обов’язкового надання інформації та матеріалів стосовно загальних
зборів згідно з вимогами чинного законодавства, таку інформацію та
матеріали товариствам доцільно також розміщувати в мережі Інтернет,
зазначаючи адресу в мережі Інтернет у повідомленні про проведення
загальних зборів.

Якщо порядок денний включає питання, що є підставою для акціонерів, які
на загальних зборах не голосували «за» під час прийняття певного рішення
або які голосували «проти» (залежно від того, що саме передбачено
статутом товариства), вимагати викупу товариством належних їм акцій,
відомості про це питання та таке право слід включати до повідомлення про
проведення загальних зборів.

Не пізніше як за ЗО днів до дати проведення зборів кожен акціонер може
запропонувати включити додаткові питання (частини питань) до порядку
денного. Пропозиція вважається поданою своєчасно, якщо вона в зазначений
строк передана безпосередньо правлінню, організаційному комітету або
здана поштовій організації. Внесення змін до порядку денного з
ініціативи органів управління акціонерного товариства, державних органів
(крім як за рішенням суду), юридичних та фізичних осіб, що не є
акціонерами товариства, не припускається. Пропозиції акціонерів щодо
порядку денного можуть стосуватися тільки доповнення його тим або іншим
питанням (частиною питання). Акціонерами не можуть пропонуватися зміна
формулювання питання або виключення питання з порядку денного.

Усі пропозиції, що своєчасно надійшли, розглядаються правлінням, яке
підтверджує остаточний варіант порядку денного. Правління наділене
правом відхиляти пропозиції акціонерів щодо порядку денного, за винятком
пропозицій, поданих акціонерами, що володіють на день подачі пропозиції
в сукупності більш як 10 % голосів.

Остаточний варіант порядку денного доводиться до відома акціонерів
установленим статутом способом не пізніше ніж за 10 днів до початку
роботи зборів (таке повідомлення не є обов’язковим, якщо порядок денний
не був змінений).

Акціонерам у період від дати публікації про скликання загальних зборів
до дати його проведення має бути надана можливість ознайомитися з
документами, пов’язаними з порядком денним загальних зборів. Для цього
правління (організаційний комітет) мусить виділити приміщення, в якому
акціонери зможуть ознайомитися з інформацією, виділити осіб для його
обслуговування, сформувати пакет документів, що повинні надаватися
акціонерам виготовити необхідну кількість копій пакетів документів, щоб
акціонери могли вільно і без зайвої затримки в нормальних умовах вивчити
інформацію, що їх цікавить.

Порядок, терміни та умови надання матеріалів, пов’язаних з порядком
денним (наприклад, можливість їх одержання поштою за запитом акціонера),
доцільно закріплювати у статуті або внутрішньому положенні товариства,
що приймається загальними зборами акціонерів.

Строк до дня проведення загальних зборів, за який усі матеріали,
пов’язані з порядком денним, мають бути готовими для ознайомлення з ними
акціонерів, повинен бути досить великим, щоб в акціонерів було достатньо
часу до загальних зборів для аналізу матеріалів, отримання консультацій
та, за необхідності, висунення пропозицій до порядку денного
(рекомендується не менше ніж 30 днів до дати проведення зборів).

Матеріали, що стосуються питань порядку денного, включених за
пропозиціями акціонерів, повинні бути готовими для ознайомлення з ними
акціонерів не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів.

Документами, пов’язаними з проведенням загальних зборів, можуть бути
будь-які документи, що можуть допомогти акціонеру усвідомити сутність
питань, які розглядатимуться зборами, і наслідки прийняття рішень за
даними питаннями.

Такими документами можуть бути:

• при виборах в органи правління акціонерного товариства — інформація
про кандидатів;

• при затвердженні річної фінансової звітності—документи, що складають
річну фінансову звітність, висновки ревізійної комісії, аудитора
(аудиторської фірми); рекомендації спостережної ради;

• при затвердженні проектів внутрішніх нормативних актів товариства —
проекти даних нормативних актів; рекомендації спостережної ради;

• при затвердженні угод, укладених головою правління, — копія договору,
висновок ревізійної комісії, рекомендації спостереженої ради;

• при ухваленні рішення про реорганізацію — проекти угод про
реорганізацію, установчих документів юридичних осіб — правонаступників,
техніко-економічне обґрунтування, рекомендації спостережної ради і т.д.

Оскільки чинне законодавство передбачає право правління та реєстратора
товариства посвідчувати довіреності акціонерів на участь у загальних
зборах, правлінням мають бути підготовлені різні форми довіреностей, з
різними строками дії, а також форма довіреності на найближчі збори з уже
відомим порядком денним, яка дозволяє акціонеру не лише призначити
представника, але й зобов’язати представника певним чином віддавати
голоси акціонера щодо кожного питання порядку денного.

Реєстрація акціонерів для участі в загальних зборах

У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери (їхні
представники) незалежно від кількості, типу або категорії акцій, якими
вони володіють. Брати участь у загальних зборах можуть члени виконавчого
органу, що не є акціонерами товариства.

Акціонери — власники арештованих акцій — також мають право на участь та
голосування у загальних зборах до вирішення справи у судовому порядку
щодо позбавлення акціонера права власності на акції, оскільки такі дії
власника не є діями щодо відчуження акцій і не призводять до переходу
прав власності на акції до іншої особи.

Акціонери можуть брати участь у роботі товариства особисто або через
своїх представників. Представником може призначатися інший акціонер
товариства або третя особа.

Положенням про порядок оформлення і реєстрації довіреностей акціонерів
відкритого акціонерного товариства, рекомендованим для застосування
розпорядженням Фонду державного майна України від 5.05.1996 р. №71-р,
передбачається, що для участі в загальних зборах акціонерів доручення
може бути видане акціонером на спостережну раду товариства. Дана норма
суперечить положенням ЦК України, оскільки спостережна рада не має
статусу юридичної особи і не може представляти сторону в
цивільно-правовому договорі. Довіреність може бути видана будь-кому з
членів спостережної ради, але не самій раді як органу акціонерного
товариства. Не виключена видача довіреності на ім’я членів виконавчого
органу (якщо це не заборонено статутом).

Правовим питанням видачі акціонерами довіреностей присвячене роз’яснення
ДКЦПФР «Щодо передачі акціонером повноважень, які виникають з прав
власності на акції» від 31.05.2001р. №8.

Довіреність може стосуватися як усіх належних акціонеру акцій, так і
будь-якої їх частини.

Відповідно до вимог статті 66 ЦК України довіреності акціонерів —
юридичних осіб на вчинення дій щодо акціонерного товариства мають бути
підписаними керівником або іншою особою, уповноваженою на це статутом
акціонера — юридичної особи з прикладенням її печатки.

Відповідно до вимог статті 65 ЦК України довіреності акціонерів —
фізичних осіб на вчинення дій щодо акціонерного товариства повинні бути
нотаріально посвідченими або такими, що прирівнюються до нотаріально
посвідчених.

Єдиним винятком із зазначеного правила є передбачена законодавством
можливість посвідчення реєстратором або правлінням акціонерного
товариства довіреностей на право участі та голосування на загальних
зборах акціонерів. Ніяких інших повноважень такі довіреності передбачати
не можуть.

Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах
акціонерів може бути посвідчена реєстратором, якщо він веде систему
реєстру відповідного акціонерного товариства.

Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах
акціонерів може бути посвідчена правлінням тільки того акціонерного
товариства, збори якого скликаються.

Реєстратор та правління акціонерного товариства повинні видати наказ
(ухвалити рішення) про призначення особи (осіб), уповноваженої від
їхнього імені посвідчувати довіреності на право участі та голосування на
загальних зборах акціонерів.

Процедура посвідчення правлінням та реєстратором довіреностей на право
участі та голосування на загальних зборах акціонерів здійснюється
відповідно до пп. 2, 3, 5 — 14 (у частині правил посвідчення доручень)
та пп. 26—33 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок
посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально
посвідчених» від 15.06.94 р. №419.

Реєстратор та правління акціонерного товариства можуть видати наказ
(ухвалити рішення) про порядок посвідчення ними довіреностей на право
участі та голосування на загальних зборах акціонерів. Цей порядок може
конкретизувати вищезазначені правові норми, але не може їм суперечити.

Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах
акціонерів може містити завдання на голосування, тобто перелік питань
порядку денного загальних зборів акціонерів, що скликаються, з
вказівками, за які (проти яких) рішення потрібно проголосувати. Під час
голосування на загальних зборах акціонерів представник повинен
голосувати саме так, як це передбачено завданням на голосування.

Якщо довіреність не містить завдання на голосування, представник вирішує
всі питання щодо голосування на загальних зборах акціонерів на свій
розсуд.

Довіреності, видані акціонерами за кордоном з участю іноземних властей,
приймаються за умови їх легалізації у порядку, встановленому чинним
законодавством та міжнародними договорами України.

Видача довіреності не виключає участі особи, шо її видала, у загальних
зборах акціонерів замість представника. Акціонер має право у будь-який
час відкликати або замінити свого представника на загальних зборах
акціонерів.

Неповнолітні акціонери можуть брати участь у загальних зборах особисто
або через своїх законних представників. Особливості участі неповнолітніх
у роботі загальних зборів висвітлені в роз’ясненні Державної комісії з
цінних паперів і фондового ринку «Про участь неповнолітніх у загальних
зборах акціонерів акціонерного товариства» від 10.11.1999 р. №23.

За неповнолітніх, що не досягли п’ятнадцяти років, участь у загальних
зборах акціонерів від їх імені беруть особи, що відповідно до чинного
законодавства представляють неповнолітніх (батьки, усиновителі,
опікуни). Зазначені особи можуть від імені неповнолітніх видати
довіреності для участі в зборах іншій особі.

Неповнолітні віком від 15 до 18 років можуть особисто брати участь у
роботі загальних зборів акціонерів:

а) із моменту вступу в шлюб;

б) за наявності письмової згоди (у формі заяви про згоду на участь
неповнолітніх у загальних зборах акціонерів) батьків, усиновителів,
піклувальників.

Неповнолітні віком від 15 до 18 років можуть видати довіреність іншій
особі на участь у загальних зборах акціонерів за згодою своїх батьків,
усиновителів або попечителів.

Достовірність підпису батьків, усиновителів, піклувальників на заяві про
згоду на участь неповнолітнього в загальних зборах акціонерів повинна
бути засвідчена нотаріально або підприємством, установою, організацією,
в якій ці особи працюють, навчаються, житлово-експлуатаційною
організацією за місцем їх проживання. Представники неповнолітніх можуть
особисто подавати заяви про згоду на участь неповнолітнього в зборах. У
такому випадку посвідчення заяв непотрібне (вони складаються в
присутності особи, уповноваженої реєструвати учасників зборів, після
перевірки документів, що засвідчують особу представника
неповнолітнього).

Перед початком зборів реєстратор (у разі укладення з ним відповідного
договору) або мандатна комісія проводять реєстрацію акціонерів (їх
представників), що прибули для участі в зборах, із зазначенням кількості
голосів, що має кожен учасник зборів. Акціонери повинні надати
документи, що підтверджують їх право на участь у загальних зборах
(сертифікат акцій, виписка з рахунку в цінних паперах), а також
документи, що засвідчують їх особу. Одночасно перевіряються повноваження
представників акціонерів (наявність належним чином оформленого
доручення, документи, що посвідчують особу представника). Право на
участь у загальних зборах акціонерів мають особи, які є згідно з
реєстром, складеним на дату проведення зборів, акціонерами на момент
проведення загальних зборів. Реєстр акціонерів надається
реєстроутримувачем (при документарній формі випуску акцій товариства)
або депозитарієм (при бездокументарній). Якщо товариство саме веде
реєстр акціонерів, то реєстр повинен бути наданий правлінням товариства.
Власники акцій, дані про яких не внесені до реєстру акціонерів, не
допускаються до участі в загальних зборах акціонерів.

Кожному акціонерові (його представнику) під час реєстрації видається
картка із зазначенням належної йому кількості голосів.

Акціонери, що володіють у сукупності більш як 10 % голосів, можуть
призначати своїх представників для контролю за здійсненням реєстрації
акціонерів, про що вони зобов’язані письмово повідомити правління
товариства до початку реєстрації. Представники Державної комісії
призначаються і діють відповідно до Положення про проведення контролю за
реєстрацією акціонерів для участі в загальних зборах акціонерних
товариств, затверджених рішенням ДКЦПФР від 23.12.1998 р. № 199.

Результатом роботи реєстратора або мандатної комісії є протокол про
наявність (відсутність) кворуму, який оголошується головою мандатної
комісії або передається для оголошення іншій особі, що відкриває збори.
Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні акціонери, які мають
більш як 60 % голосів. Якщо кворуму немає, то загальні збори не
проводяться і призначається нова дата їх проведення. Якщо кворум є,
уповноважена особа відкриває збори. Кворум визначається на момент
початку зборів, а не при голосуванні з кожного питання. Якщо особи,
зареєстровані як учасники зборів, не беруть участі в розгляді окремих
питань, то це не має впливу на правомочність рішень загальних зборів з
даних питань. Щоб уникнути різночитань з цього питання, дане положення
має бути закріплене статутом або регламентом загальних зборів
акціонерів.

Організація роботи загальних зборів. Голосування

Робочими органами загальних зборів акціонерів є голова зборів, секретар,
лічильна, протокольна, редакційна комісії. Створення комісій не є
обов’язковим.

Голова зборів керує роботою загальних зборів акціонерів, оголошує
питання порядку денного і надає слово виступаючим, проводить голосування
з питань порядку денного і повідомляє результати голосування.

Секретар зборів веде їх протокол. У протоколі детально відтворються всі
обговорені питання, результати голосування, прийняті рішення.
Достовірність даних, внесених до протоколу, завіряється підписами голови
і секретаря зборів.

Голова і секретар зборів відповідають за достовірність відомостей,
внесених до протоколу.

Протокол зборів і додатки до нього (бюлетені, за допомогою яких
проводилося голосування, протоколи мандатної і лічильної комісій та ін.)
повинні бути остаточно оформлені в строк не більше трьох робочих днів із
моменту проведення зборів.

Протоколи і всі додатки до них зберігаються правлінням товариства
протягом усього строку діяльності товариства. Секретар правління несе
особисту відповідальність за збереження протоколів зборів.

Копії протоколу загальних зборів (виписки з нього) повинні надаватися в
будь-який час на вимогу будь-якого акціонера товариства.

Рішення загальних зборів є обов’язковими для всіх акціонерів, включаючи
тих, хто не брав участі в зборах або голосував проти прийнятого рішення,
а також для всіх органів, посадових осіб і працівників товариства.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю в 3/4 голосів
акціонерів, що беруть участь у зборах, з таких питань:

а) зміна статуту товариства;

б) ухвалення рішення про припинення діяльності товариства;

в) створення і припинення діяльності дочірніх підприємств філій і
представництв товариства.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів,
що беруть участь у зборах.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються шляхом голосування по
кожному з питань, включених до порядку денного.

Організація голосування, підрахунок голосів і підбиття підсумків
голосування проводяться спеціальним органом — лічильною комісією.
Практика проведення загальних зборів показує, що лічильну комісію
доцільно створювати, якщо кількість учасників зборів перевищує 50 осіб.
Функції лічильної комісії можуть виконуватися мандатною комісією або
безпосередньо головою зборів.

Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом:
одна акція — один голос. Кожен акціонер має при голосуванні кількість
голосів, що дорівнює кількості належних йому акцій. Будь-яка акція, крім
привілейованої, наділяє акціонера одним голосом. Відхилення від цього
правила (у вигляді існування акцій, що не голосують, або багатоголосих
акцій) не припускаються. Статутом товариства може передбачатися участь у
голосуванні штасників привілейованих акцій.

Під час реєстрації акціонер (його представник) одержує картку (мандат),
в якій зазначається кількість належних йому голосів.

Голосування може бути відкритим — здійснюватися підняттям рук із
картками (мандатами). При цьому голова зборів або лічильна комісія
підраховує не кількість піднятих карток (мандатів), а визначену
відповідно до піднятих карток (мандатів) кількість голосів, поданих за
або проти.

Таємне голосування здійснюється за допомогою бюлетенів. Бюлетені для
голосування можуть бути простими, закритими простими, закритими
таємними. У простих бюлетенях міститься інформація про питання, про
акціонера, про кількість голосів. Голосування з використанням простих
бюлетенів є іменним (оскільки відомо, як проголосував кожний акціонер).
У закритих простих бюлетенях утримується інформація про питання і
кількість голосів. Закриті бюлетені використовуються для таємного
голосування. Проте оскільки кількість голосів розподіляється між
акціонерами неоднаково, а інформація про пакети акцій доступна
акціонерам і виконавчим органам товариства, то зіставленням кількості
голосів, зазначених у бюлетені, з інформацією про розподіл між
акціонерами акцій, у ряді випадків можна визначити, кому належить той
або інший бюлетень (тобто порушується принцип таємниці голосування). Аби
запобігти цьому, при голосуванні можуть використовуватися закриті таємні
бюлетені. Учасникам видається не один бюлетень, а кілька бюлетенів, що
дорівнює або пропорційне кількості їх голосів (наприклад, один бюлетень
на кожні десять акцій). Через це стає неможливим визначити, як
проголосував учасник з унікальною кількістю голосів.

Лічильна комісія зобов’язана ознайомити акціонерів із процедурою
голосування з кожного питання.

Спосіб голосування визначається щодо кожного питання окремо простою
більшістю голосів. Статутом або регламентом загальних зборів може
встановлюватися інша процедура вибору способу голосування.

Особливу групу питань, з яких приймається рішення загальними зборами,
становлять процедурні питання. Ці питання не мають відношення до порядку
денного загальних зборів, вони спрямовані на уточнення процедури їх
проведення. До процедурних питань належать:

а) відкриття зборів і вибори його робочих органів;

б) порядок обговорення питань, зазначених у порядку денному;

в) встановлення способу голосування, регламенту часу доповідачів і
виступаючих, перерв у зборах;

г) закриття зборів.

З процедурних питань голосування (відкрите) також має проводитися за
принципом «одна акція — один голос». Регламентом загальних зборів може
закріплюватися повноваження голови зборів одноособово вирішувати .ряд
незначних процедурних питань (порядок розгляду питань, кількість і
тривалість перерв, дозвіл кіно- та відеозапису й ін.) на підставі
опитування, проведеного серед учасників перед початком зборів.
Голосування з процедурних питань звичайно є відкритим (голосування
мандатами).

При визначенні результату голосування з питань, що потребують простої
більшості голосів, така більшість може визначатися двома способами:

а) як абсолютна більшість голосів осіб, що беруть участь у зборах (50% +
1 акція);

б) як переважання кількості голосів, поданих «за» над кількістю
голосів, поданих «проти».

Особи, що утрималися від голосування, не повинні враховуватися ні як
особи, що проголосували за ухвалення рішення, ні як особи, що
проголосували проти. Статутом товариства або регламентом загальних
зборів акціонерів це питання має бути обов’язково врегульоване. Для
захисту прав акціонерів бажано обрати перший варіант визначення
більшості (абсолютну більшість).

За результатами голосування лічильна комісія складає протокол.

Періодичність скликання загальних зборів акціонерів. Позачергові збори

В акціонерному товаристві можуть проводитися чергові і позачергові
загальні збори акціонерів. Підготовка, скликання і проведення чергових і
позачергових зборів здійснюється за однаковими правилами, встановленими
чинним законодавством, статутом і регламентом загальних зборів
акціонерного товариства (якщо він затверджений рішенням загальних
зборів).

Чергові збори скликаються з періодичністю, визначеною статутом, але не
менше одного разу на рік. Чергові збори скликаються за результатами
діяльності акціонерного товариства протягом календарного року.
Рекомендується проводити загальні збори до закінчення терміну подачі в
податкові органи річної фінансової звітності, оскільки дана звітність
підлягає затвердженню загальними зборами акціонерів.

Позачергові загальні збори акціонерів обов’язково мають бути скликані:

1) у випадку неплатоспроможності товариства;

2) за наявності інших обставин, передбачених статутом;

3) в іншому випадку, якщо цього потребують інтереси акціонерного
товариства в цілому або його акціонерів.

Обов’язок щодо скликання позачергових зборів у зазначених випадках
покладається на виконавчий орган.

Закон однозначно не визначає орган, повноважний приймати рішення щодо
скликання чергових загальних зборів акціонерів. За загальним правилом,
повноваженнями шодо скликання чергових загальних зборів акціонерів
наділене правління Статутом товариства такі повноваження можуть бути
надані спостережній раді.

Позачергові загальні збори також скликаються за рішенням правління, але
закон наділяє правом вимагати скликання зборів також спостережну раду,
ревізійну комісію й акціонерів, що володіють не менш як 10 % голосів.

Спостережна рада і ревізійна комісія у письмовій вимозі про скликання
позачергових зборів повинні вказувати підстави для скликання відповідно
до ч. 2 ст. 45 Закону «Про господарські товариства» з додаванням проекту
порядку денного. Правління не наділене правом вирішувати питання про
обгрунтованість вимог спостережної ради і ревізійної комісії. Протягом
20 днів із моменту надходження такої вимоги воно зобов’язане скликати
збори.

Акціонери, що володіють у сукупності більш як 10% голосів, можуть
вимагати скликання позачергових зборів з будь-якого приводу. На відміну
від органів товариства, акціонери, чиї вимоги про скликання загальних
зборів не виконані правлінням у 20-денний термін, мають-право самі
скликати загальні збори. Органи товариства (крім правління) таким правом
не наділені. Уразі порушення правлінням свого обов’язку скликати
позачергові збори орган товариства може ініціювати процес скликання з
боку акціонерів.

10.4. Спостережна рада акціонерного товариства

Спостережна рада є органом управління акціонерного товариства,
уповноваженим представляти інтереси акціонерів у період між проведенням
загальних зборів, а також регулювати і контролювати діяльність
правління. Правовий статус спостережної ради закріплений у ст. 46 Закону
«Про господарські товариства».

У своїй діяльності спостережна рада керується чинним законодавством
України, статутом товариства, положенням про спостережну раду
акціонерного товариства (якщо даний нормативний акт затверджений
рішенням загальних зборів акціонерів), іншими внутрішніми нормативними
актами і рішеннями, прийнятими загальними зборами акціонерів.

Формування спостережної ради

Спостережна рада обов’язково створюється в акціонерних товариствах, що
налічують понад 50 акціонерів, а також у відкритих акціонерних
товариствах, що виникли в процесі приватизації або корпоратизації.

Спостережна рада акціонерного товариства обирається загальними зборами
акціонерів із числа акціонерів у кількості і на строк, визначений
статутом або іншим внутрішнім нормативним актом товариства.

Чинним законодавством не передбачено обов’язкової кількості членів
спостережної ради. Ця цифра залежить від кількості акціонерів в
акціонерному товаристві та обсягу повноважень, що надаються спостережній
раді. За будь-яких обставин рекомендується встановлювати непарну
кількість членів спостережної ради та фіксувати її в статуті товариства.

Статутом або іншим нормативним актом товариства мають бути визначені
процедура висування кандидатів і вимоги до них. Правом висування осіб у
члени спостережної ради звичайно наділяються акціонери товариства та
його органи управління. Закон не забороняє самовисування осіб
кандидатами в члени спостережної ради (обмеження щодо самовисування
кандидатів можуть включатися у внутрішні документи товариства).

Загальні збори акціонерів можуть визначати вимоги до членів ради:
наявність відповідної освіти та стажу роботи, знань у галузі
бухгалтерського обліку та фінансів, досвіду у сфері бізнесу або
управління, знань галузі, в якій працює підприємство, досвіду
стратегічного планування тощо.

Товариство може вважати проходження навчання з питань фондового ринку та
корпоративного управління як перевагу одних кандидатів у члени ради
перед іншими або стимулювати проходження такого навчання протягом строку
перебування осіб на посадах у раді.

Акціонери повинні мати достатній обсяг інформації для ухвалення рішення
про обрання особи членом спостережної ради.

Щодо фізичних осіб — кандидатів у члени ради повинна даватися така
інформація:

а) прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса
кандидата;

б) освіта, фах, досвід роботи;

в) останнє місце роботи;

г) кількість акцій даного товариства, які належать кожному кандидату;

д) інформація про наявність судової заборони займатися певними видами
діяльності або займати певні посади;

є) інформація про наявність непогашених судимостей за

розкрадання, хабарництво та інші корисливі злочини;

е) інформація про наявність конфлікту інтересів (відомості про одночасне
перебування посадовою особою в інших підприємствах, про професійні
та/або персональні зв’язки кандидатів з даним акціонерним товариством).
Для заміни членів спостережної ради товариства, що вибули або не мають
можливості з тих чи інших причин виконувати обов’язки членів
спостережної ради, загальними зборами акціонерів, крім чинних членів
спостережної ради, можуть бути обрані також кандидати в члени
спостережної ради з числа акціонерів (число кандидатів визначається
залежно від кількості членів спостережної ради) — резервний склад.
Кандидати обираються на строк повноважень спостережної ради товариства.
Кандидат, що заміняє вибулого члена спостережної ради, підлягає
затвердженню на цій посаді черговими загальними зборами акціонерів. Якщо
є кілька кандидатів, то має бути проведене голосування по кожній із
кандидатур, і особа, що набрала найбільшу кількість голосів, вважається
обраною. Строк повноважень кандидата закінчується разом із строком
повноважень складу спостережної ради товариства.

Член спостережної ради товариства не може бути одночасно членом
правління або ревізійної комісії.

У статуті або іншому нормативному акті-товариства можуть встановлюватися
обмеження щодо можливості повторного обрання особи до складу
спостережної ради.

Членами спостережної ради можуть бути юридичні особи. У такому випадку
керівник юридичної особи або сам виконує функції члена спостережної
ради, або видає іншій особі відповідне доручення. Юридична особа може
замінити свого представника в будь-який час. Для ефективності діяльності
юридичної особи як члена спостережної ради бажано призначати його
представником ту ж саму особу. Статутом або іншим нормативним актом не
може встановлюватися заборона на обрання юридичної особи як члена
спостережної ради, оскільки така заборона порушує закріплене законом
право акціонера на управління.

Для забезпечення того, щоб склад спостережної ради максимально
відображав склад акціонерів, під час висунення кандидатів до складу ради
товариствам доцільно забезпечувати обов’язкове представництво
акціонерів, що володіють певним відсотком акцій (10—20 відсотків залежно
від кількісного складу ради).

Практика включення до спостережної ради кількох представників від одного
акціонера (така вимога часто висувається акціонерами зі значним пакетом
акцій) є протизаконною. Кожен з акціонерів може або особисто входити до
складу спостережної ради, або призначити представника для реалізації
своїх прав, але тільки одного.

Відносини з членами спостережної ради можуть оформлятися за допомогою
трудового або цивільно-правового договору, що укладається на підставі
рішення загальних зборів акціонерів про обрання особи членом
спостережної ради. Розміри і порядок одержання членами спостережної ради
товариства плати за виконання своїх обов’язків установлюються загальними
зборами акціонерів з урахуванням норм чинного законодавства. Якщо членом
спостережної ради обрана юридична особа, то з нею укладається договір,
на підставі якого на поточний рахунок цієї юридичної особи
перераховується оплата за виконання нею своїх обов’язків.

Член спостережної ради товариства може бути відкликаний до закінчення
строку повноважень спостережної ради за наявності достатніх підстав.
Рішення про дострокове відкликання члена спостережної ради товариства
приймається загальними зборами акціонерів.

Акціонерним товариствам рекомендується впроваджувати посаду
корпоративного секретаря, який обирається загальними зборами, є
незалежним від виконавчого органу та підзвітним загальним зборам і раді.
На корпоративного секретаря покладається виконання організаційних
функцій та забезпечення повсякденного зв’язку між радою та акціонерами,
радою та іншими органами товариства.

Компетенція спостережної ради

Компетенція спостережної ради визначається статутом та іншими
нормативними актами товариства, затвердженими рішеннями загальних зборів
акціонерів. Рішенням загальних зборів акціонерів на спостережну раду
товариства може бути покладене виконання окремих функцій, що входять до
компетенції загальних зборів акціонерів.

ДКЦПФР рекомендовано відносити до виключної компетенції спостережної
ради, тобто до питань, які не можуть вирішуватися виконавчим органом,
такі:

а) затвердження внутрішніх положень товариства, крім віднесених
статутом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів;

б) визначення умов оплати праці членів виконавчого органу;

в) прийняття рішення про перепродаж або розповсюдження серед
працівників викуплених товариством власних акцій;

г) прийняття рішень про притягнення до майнової відповідальності членів
виконавчого органу товариства;

д) прийняття рішення про укладання акціонерним товариством певних угод;

є) визначення аудитора (аудиторської фірми) товариства та затвердження
умов договору, що укладатиметься з ним;

е) оцінка вкладів учасників акціонерного товариства, що вносяться до
статутного фонду в іншій, ніж грошова, формі.

Норми внутрішніх документів товариства щодо взаємовідносин ради з
виконавчим органом повинні передбачати, в яких формах здійснюється
контроль за виконавчим органом з боку ради, а також порядок отримання
радою інформації про діяльність товариства та його виконавчого органу;
можливість участі членів ради або уповноваженого радою представника в
засіданнях виконавчого органу; доступ членів ради до протоколів засідань
виконавчого органу тощо.

Законом «Про господарські товариства» спостережна рада наділена правом
вимагати скликання позачергових зборів акціонерів у випадках, коли цього
потребують інтереси акціонерів або товариства. Доцільно також надати
спостережній раді право самостійно скликати позачергові загальні збори
акціонерів у разі відмови виконавчого органу скликати збори на вимогу
ради.

Для належного виконання своїх функцій та прийняття обгрунтованих рішень
члени ради повинні мати доступ до інформації про товариство, а також
можливість залучати, коли треба, фахівців різних галузей з оплатою їхніх
послуг за рахунок товариства.

До обов’язків ради слід віднести й здійснення контролю за розкриттям
товариством інформації.

Рада може стати тим органом, який розглядатиме скарги акціонерів на дії
виконавчого органу, реєстратора або окремих посадових осіб товариства,
що порушують права акціонерів.

Спостережна рада не повинна втручатися в оперативно-господарську
діяльність правління. На практиці спостережна рада іноді виходить за
межі своєї компетенції і надає керівнику товариства прямі вказівки щодо
його дій, а саме про укладення або розірвання договорів, прийняття або
звільнення персоналу, використання майна та інших активів товариства у
певних цілях тощо. Такі дії підкріплюються погрозами дострокового
звільнення керівника та членів виконавчого органу товариства. Дл’я
уникнення конфліктних ситуацій рекомендується докладно формулювати та
розмежовувати компетенцію спостережної ради та виконавчого органу
товариства у статуті або іншому внутрішньому документі товариства.

Проектом Закону «Про акціонерні товариства» суттєво розширено
компетенцію спостережної ради. Згідно з проектом спостережна рада
визнається органом, який здійснює не тільки контроль за діяльністю
правління, представництво та захист прав акціонерів, а й стратегічне
керівництво діяльністю товариства. Проектом передбачається передати у
компетенцію спостережної ради певні повноваження, які на сьогоднішній
день становлять компетенцію загальних зборів або правління: прийняття
рішення про проведення загальних зборів, їх підготовка і скликання,
обрання та відкликання членів виконавчого органу; затвердження аудитора
товариства та умов договору, що укладається з ним, вирішення питань щодо
створення філій та представництв, про участь в інших товариствах та
об’єднаннях, затвердження внутрішніх нормативних актів товариства.

Організація роботи спостережної ради

Формою роботи спостережної ради є засідання. Засідання ради повинні
проводитися регулярно, щонайменше один раз на квартал. Періодичність
засідань спостережної ради може бути встановлена статутом або іншим
нормативним актом.

На першому засіданні спостережної ради з числа її членів обираються
голова, заступник голови і секретар.

Голова спостережної ради товариства виконує такі обов’язки:

• керує роботою спостережної ради товариства;

• скликає засідання спостережної ради товариства;

• головує на засіданнях спостережної ради товариства;

• здійснює інші функції, необхідні для організації діяльності
спостережної ради товариства в межах її повноважень.

Заступник голови спостережної ради допомагає голові при виконанні ним
своїх обов’язків, а за його відсутності виконує функції голови.

Секретар спостережної ради товариства веде діловодство, книгу протоколів
засідань, інші документи спостережної ради товариства.

У разі проведення засідання ради кожен її член повинен заздалегідь
отримати повідомлення про дату та час його проведення, а також порядок
денний та матеріали щодо питань порядку денного.

Будь-який член спостережної ради може запропонувати зміни або доповнення
до порядку денного.

Позачергові засідання спостережної ради скликаються головою спостережної
ради (а під час його відсутності —

заступником голови), а також на письмову вимогу будь-кого з членів
спостережної ради, голови правління або ревізійної комісії товариства.

У вимозі про скликання позачергового засідання спостережної ради треба
вказувати питання, що потребують обговорення.

Позачергове засідання спостережної ради товариства має бути скликане
протягом установленого статутом або іншим нормативним актом товариства
строку від дня надходження вимоги на адресу спостережної ради.

Член спостережної ради товариства може брати участь у засіданні особисто
або через свого представника з належним чином оформленим дорученням.
Член спостережної ради товариства може також передати свої повноваження
в засіданні іншому члену спостережної ради товариства, що оформляється
дорученням. Статутом товариства може заборонятися або обмежуватися
певними випадками передача повноважень членів спостережної ради своїм
представникам (крім членів ради — юридичних осіб).

Статутом або іншим нормативним актом товариства має бути визначений
кворум спостережної ради і порядок прийняття нею рішення. Доцільно
встановити, що спостережна рада повноважна приймати рішення, якщо на
засіданні присутні не менше ніж 2/3 її членів. Кожен член спостережної
ради має під час голосування один голос. Рішення можуть прийматися
простою більшістю присутніх членів спостережної ради товариства. У разі
рівного розподілу голосів голосу голови спостережної ради товариства
надається перевага. Члени спостережної ради товариства, що не згодні з
рішенням спостережної ради товариства, можуть висловити окрему думку, що
заноситься до протоколу. Голосування звичайно є відкритим.

Секретар спостережної ради веде книгу протоколів засідань спостережної
ради товариства.

Протокол засідання спостережної ради підписується головою (заступником
голови) і секретарем спостережної ради товариства.

Книга протоколів або завірені виписки з неї повинні бути в будь-який час
надані для ознайомлення будь-кому з членів спостережної ради товариства,
правлінню товариства, загальним зборам акціонерів товариства або
акціонерам у порядку, встановленому внутрішніми нормативними актами
товариства.

Крім сесійного порядку роботи, спостережна рада може створювати постійні
або тимчасові комітети для вивчення певних питань. Комітети не приймають
будь-яких рішень управлінського характеру, але подають спостережній раді
свої висновки шодо тих або інших питань на підставі аналізу зібраної
інформації.

Члени спостережної ради товариства несуть персональну відповідальність
за виконання рішень загальних зборів акціонерів, якщо вони не суперечать
чинному законодавству і статуту товариства.

Для надання акціонерам можливості оцінити діяльність не лише ради в
цілому, а й кожного з її членів, у звіті ради підлягають розкриттю
інформація про діяльність ради та відомості про активність кожного з її
членів, відвідування ними засідань ради тошо.

Спостережна рада товариств, що виникли в процесі приватизації та
корпоратизації

Правовий статус спостережних рад товариств, що виникли в процесі
приватизації або корпоратизації, визначається:

> Положенням про спостережну раду, затвердженим постановою КМУ від
19.07.1993 р. № 556 {регулює створення спостережної ради в товариствах,
що виникли внаслідок корпоратизації).

> 1 нструктивним листом Фонду державного майна України

(ФДМУ) «Про порядок створення і затвердження спостережних рад в
акціонерних товариствах, створених в процесі приватизації» від
21.04.1998 р. № 10-17-4149.

> Положенням про спостережну раду відкритого акціонерного товариства,
рекомендованим для використання в акціонерних товариствах, що виникли у
процесах приватизації, розпорядженням ФДМУ від 05.05.1996 р. №71 -р.

Спостережна рада товариств, що виникли в процесі приватизації,
складається з представників органів державної виконавчої влади, місцевих
державних адміністрацій, представника Антимонопольного комітету для
підприємств — монополістів.

Спостережна рада товариств, що виникли в процесі корпоратизації,
формується з представників засновника та інших акціонерів, уповноважених
представників банківської установи, яка обслуговує товариство,
трудового-колективу та органу приватизації. До її складу можуть входити
також представники інших органів та організацій. До складу спостережної
ради підприємств-монополістів може включатися представник
Антимонопольного комітету.

Такий особливий склад спостережної ради зберігається до моменту
проведення перших загальних зборів товариства, акції якого були
приватизовані (тобто відчужені недержавним юридичним та фізичним
особам). На цих зборах акціонерами обирається нова спостережна рада у
порядку, встановленому Законом «Про господарські товариства».

Голова спостережної ради акціонерного товариства для тих відкритих
акціонерних товариств, в яких за державою закріплюється 50 і більше
відсотків акцій, обирається загальними зборами з числа представників
ФДМУ чи органу управління, якому передані функції управління за
Генеральною угодою, укладеною з ФДМУ [84, с. 205].

У товариствах, де державі належить понад 25 % акцій, представник держави
особисто входить до складу спостережної ради товариства (або очолює її).

Державні службовці, що виконують обов’язки голови або членів
спостережної ради акціонерного товариства, не повинні отримувати плату
за виконання своїх обов’язків.

10.5. Правління акціонерного товариства

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону «Про господарські товариства»
виконавчим органом товариства може бути правління або інший орган,
передбачений статутом. Функції виконавчого органу можуть виконуватися
колегіальним органом (він може називатися правлінням, радою директорів,
виконавчою дирекцією й ін.) або одноособово директором, президентом,
керуючим та ін. Можлива ситуація, коли функції виконавчого органу
покладаються на спостережну раду (в товариствах, кількість учасників
яких не перевищує 50). При визначенні структури органів управління
акціонерного товариства потрібно враховувати, що в товаристві може бути
лише один виконавчий орган.

Правління є виконавчо-розпорядчим органом акціонерного товариства і
здійснює оперативне керівництво всією діяльністю товариства. Правління є
підзвітним загальним зборам акціонерів, а також спостережній раді й
організує виконання їх рішень.

У своїй діяльності правління керується чинним законодавством України,
статутом товариства, Положенням про правління акціонерного товариства
(якщо таке Положення затверджене рішенням загальних зборів акціонерів),
іншими нормативними актами товариства і рішеннями, прийнятими загальними
зборами акціонерів і спостережною радою акціонерного товариства.

Формування правління

Правління обирається загальними зборами акціонерів. Функції щодо
формування правління можуть передаватися спостережній раді. Іноді
загальними зборами або спостережною радою обирається тільки голова
правління, який потім самостійно призначає членів правління. Порядок
обрання членів правління, кількісний склад цього органу і термін
повноважень мають бути визначені в статуті або іншому нормативному акті
товариства. До складу правління звичайно включаються:

а) голова правління;

б) перший заступник голови правління;

в) заступники голови правління;

г) члени правління;

д) секретар правління.

За рішенням голови правління його перший заступник і заступники можуть
бути розподілені по різних напрямках діяльності (фінанси, виробництво,
правове забезпечення діяльності товариства, маркетинг та ін.). До складу
правління можуть включатися керівники структурних підрозділів, дочірніх
підприємств.

Право висувати кандидатів у члени правління за загальним правилом мають:

• акціонери;

• органи управління товариством;

• трудовий колектив.

Чинне законодавство не забороняє самовисування кандидатів у члени
правління (подібні обмеження можуть бути включені до статуту або іншого
нормативного акта товариства).

Законодавством допускається обрання членами правління осіб, які не є
акціонерами товариства. Членами правління не можуть бути особи, що
входять до складу спостережної ради або ревізійної комісії, також мають
бути враховані обмеження, встановлені ст. 23 Закону «Про господарські
товариства». Статутом товариства можуть встановлюватися додаткові вимоги
до кандидатів у члени правління.

Пропозиції про висування кандидата подаються органу товариства,
уповноваженому скликати загальні збори акціонерів, до початку проведення
загальних зборів. Статутом або нормативним актом товариства може бути
визначений момент припинення прийому пропозицій. Кандидатури можуть
висуватися й у ході проведення загальних зборів, якщо інше не визначено
нормативними актами товариства. Доцільно встановити, що висування
кандидатів у ході проведення загальних зборів допускається, якщо
попередньо висунуті кандидати не набрали при голосуванні необхідної
кількості голосів. Дана вимога спрямована на забезпечення можливості
акціонера докладно ознайомитися з інформацією щодо кандидатів, висунутих
до складу правління.

Акціонери повинні мати достатній обсяг інформації для ухвалення рішення
про обрання особи членом правління.

Щодо фізичних осіб — кандидатів у члени правління повинна даватися така
інформація:

а) прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса
кандидата;

б) освіта, фах, досвід роботи;.

в) останнє місце роботи;

г) кількість акцій даного товариства, що належать кандидатові (для
акціонера);

д) інформація про наявність судової заборони займатися певними видами
діяльності або займати певні посади;

є) інформація про наявність непогашених судимостей за розкрадання,
хабарництво та інші корисливі злочини;

е) інформація про наявність конфлікту інтересів. Відповідальність за
достовірність інформації несуть кандидати в члени правління.

У статуті або іншому нормативному акті товариства можуть встановлюватися
обмеження щодо можливості повторного обрання особи членом правління.

Членами правління можуть бути, як правило, фізичні особи, хоча
законодавством України не заборонене обрання до складу правління
юридичних осіб.

У разі вибуття зі складу правління кого-небудь із членів загальними
зборами акціонерів, крім встановленої статутом кількості членів
правління, також можуть обиратися додаткові кандидати. У разі вибуття
одного з членів правління обов’язки вибулого члена виконує один із
кандидатів, призначуваний у порядку, визначеному статутом або іншим
нормативним актом товариства (рішення про призначення кандидата в члени
правління може приймати спостережна рада голосуванням кожним
кандидатом). Термін повноважень таких кандидатів закінчується разом із
терміном повноважень чинного складу правління акціонерного товариства.

Відносини з членами правління оформляються шляхом укладення трудових
договорів. Трудові договори з членами правління укладає від імені
товариства голова правління. Розмір і порядок одержання членами
правління плати за виконання своїх функцій визначається загальними
зборами акціонерів або спостережної ради (у разі делегування їй таких
повноважень) з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Обрання голови правління здійснюється за допомогою окремої процедури.
Загальні збори акціонерів звичайно заслуховують виступ кожного з
кандидатів на посаду голови правління (з висвітленням біографічних
даних, описом особистих і фахових якостей, програми дій на посаді голови
правління). Кандидат вважається обраним, якщо за нього подано понад 50 %
голосів осіб, що присутні на зборах. Якщо жоден із кандидатів не набрав
необхідної кількості голосів, процедура висування кандидатів може бути
проведена знову, але доцільнішим є проведення другого туру голосування
по двох кандидатах, що набрали найбільшу кількість голосів.

Контракт із головою правління може укладатися головою загальних зборів
акціонерів, головою спостережної ради або іншою особою, уповноваженою на
це загальними зборами.

Компетенція правління і його голови

Голова правління акціонерного товариства має право:

а) без доручення представляти інтереси товариства та здійснювати інші
дії від імені товариства;

б) розпоряджатися засобами і майном товариства у межах, визначених
статутом товариства, рішеннями загальних зборів акціонерів і
спостережної ради товариства;

в) підписувати доручення, договори в’ід імені товариства;

г) розподіляти обов’язки між членами правління;

д) укладати трудові договори з працівниками товариства, приймати
рішення про прийом на роботу і звільнення працівників у межах своїх
повноважень, визначених статутом.

Голова правління керує роботою правління

Розпорядження і накази голови правління, видані в межах його
повноважень, є обов’язковими для виконання всіма працівниками
товариства.

До компетенції правління, як правило, входить:

а) затвердження робочих планів діяльності товариства і заходів,
необхідних для їх виконання;

б) розробка бізнес-планів та інших програм фінансово-господарської
діяльності товариства;

в) укладення договорів на суму, що не перевищує розміру, визначеного
статутом товариства (якщо подібне обмеження повноважень закріплене в
статуті);

г) затвердження щорічних кошторисів, штатного розкладу і посадових
окладів працівників товариства (крім членів органів управління);

д) організація ведення бухгалтерського обліку і звітності товариства,
подання щорічної фінансової звітності на затвердження загальних зборів
акціонерів;

є) організація скликання і проведення загальних зборів акціонерів,
затвердження порядку денного зборів (після узгодження із спостережною
радою) та інші повноваження.

Рішеннями загальних зборів акціонерів правлінню можуть передаватися
повноваження загальних зборів, окрім повноважень, що становлять виключну
компетенцію зборів.

Статутом може закріплюватися інше співвідношення компетенції голови
правління як одноособового керівника товариства і правління як
колегіального виконавчого органу. При цьому важливо пам’ятати, що голова
правління не є органом управління товариства, а тому йому не може бути
передана від правління так звана «делегована компетенція», тобто на його
вирішення не можуть передаватися питання, що законом віднесено до
компетенції загальних зборів чи спостережної ради і які передані до
компетенції правління товариства.

Рішення і розпорядження правління, видані в межах його компетенції, є
обов’язковими для виконання всіма працівниками товариства.

Організація роботи правління

Правління є постійно діючим органом, члени якого виконують покладені на
них функції в окремих сферах управління діяльністю товариства і
зобов’язані брати участь у чергових і позачергових засіданнях правління.
Рішення правління приймаються тільки на його засіданнях.

Засідання правління можуть проходити шляхом безпосереднього зібрання
членів правління в одному місці або з використанням конференц-телефону
або інших засобів зв’язку, шо дають можливість учасникам засідання чути
одне одного.

На першому засіданні правління обираються заступник голови і секретар
правління.

Порядок проведення засідань правління, визначення порядку денного,
кворум, необхідний для прийняття рішень, порядок голосування мають бути
докладно визначені в статуті товариства або іншому його нормативному
акті.

Під час голосування кожен із членів правління має один голос. Рішення
приймаються звичайно простою більшістю від числа осіб, що беруть участь
у засіданні.

Секретар правління веде протокол засідання, що підписується ним і
головою правління і підшивається до книги протоколів засідань правління.
Книга протоколів або засвідчені виписки з неї повинні надаватися для
ознайомлення акціонерам товариства в порядку, визначеному статутом або
іншим нормативним актом товариства [84, с. 209 — 211].

Використана література

Акціонерні товариства. Залучення інвестицій.-Київ, “Українська
інвестиційна газета”,1997р.

Беренс В.,Хавранек П.М. Руковоцтво по оценке эффектиности
инвестиций.-Москва, “ИНФРА — М”,1995р.

Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент.-Киев, “ИНТЕМ ЛТД”,1995р.

Королько В.Г. Основи паблік рілейшнз: Посібник.-Київ: Інститут
соціології НАН України, 1997р.

Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельносты.-Киев, “Либра”,1996р.

Управление проектами. Учебник для вузов./Под ред. Шапиро В.Д./- Москва,
С пб “ДваТРИ”,1996р.

Похожие записи