Реферат на тему:

Види підприємництва. Основна типологія підприємництва

ПЛАН.

Типологія підприємництва.

Основні види та сфери підприємницької діяльності.

Виробнича підприємницька діяльність.

1. Типологія підприємництва.

Підприємництво – це багатопрофільний вид економічної діяльності,що
охоплює практично всі галузі системи господарювання. Кожна з ланок має
характерні особливості, розрізняється змістом бізнес-операцій та
засобами їх проведення. Підприємницька діяльність може здійснюватись у
виробництві, торгівлі, посередництві, наданні фінансових послуг,
страхуванні, будівництві, громадському харчуванні, туризмі, готельному
господарстві, наданні побутових, консалтингових, транспортних послуг та
ін.

При створенні власної справи початківцю необхідно обрати найбільш
привабливий напрямок, тобто таку ринкову нішу, де успішніше
забезпечується реалізація товарів та послуг. При виборі того чи іншого
виду підприємницької діяльності слід враховувати такі фактори:

вид товару, його якість, асортимент;

споживчий попит на товар чи послугу

фінансові можливості підприємця, наявність матеріальних і трудових
ресурсів;

існуючий економічний стан у даній сфері бізнесу, рівень розвитку
конкуренції;

досвід роботи підприємця;

перспективність виду підприємницької діяльності, можливість одержання
достатнього прибутку

Пріоритетне значення має підприємницька діяльність у виробничій сфері.
Це найбільш перспективний шлях до успіху, хоча він більш складний,
потребує залучення різних факторів виробництва і характеризується
тривалішим періодом від зародження бізнес-ідеї до реалізації виробленої
продукції та отримання економічного ефекту.

2. Основні види та сфери підприємницької діяльності.

Вибір конкретної сфери підприємницької діяльності пов”язаний з поділом
народного господарства на сфери та галузі, а також з обмеженнями держави
щодо певних видів діяльності.

Двома основними сферами для заняття підприємницькою діяльністю є
матеріальне та нематеріальне виробництво (або сфера послуг)

У сфері матеріального виробництва підприємець може орієнтуватися на
побудову підприємств, які виготовлятимуть засоби виробництва (машини,
верстати, будівлі, дороги тощо) або предмети споживання (одяг, продукти
харчування, предмети широкого вжитку). Основними галузями народного
господарства є промисловість, сільське господарство, будівництво,
рибальство, лісове господарство, вантажний та пасажирський транспорт,
гроиадське харчування тощо.

У сфері послуг надаються послуги матеріально- виробничого та
нематеріального (неречового) характеру.

До послуг матеріально- виробничого характеру належать:

частина послуг транспорту, торгівлі, зв”язку;

матеріальні послуги населенню (хімчистка, ремонт і обслуговування
автомобілів, годинників, одягу, взуття та ін) ;

готельні послуги

послуги з виробництва та обігу (створення підприємств, приватизація,
аудиторські послуги)

науково-дослідні та допоміжні лабораторії, агенства з прокату
устаткування, проектування інтер”єрів та ін.

До послуг нематеріального (неречового) характеру відносять послуги у
сфері науки, освіти, охорони здоров”я, господарського використання
нерухомості, страхування, юридичні послуги та ін.

У розвинутих країнах світу у сфері послуг зайнято майже 75%
працездатного населення; в Україні в ній зайнято лише до 27%
працездатного населення. У сфері послуг загалом потрібна менша сума
стартового капіталу для створення підприємства.

Як показав досвід формування підприємницької діяльності в Україні,
найскладніша проблема для підприємців-дефіцит фінансових ресурсів для
організації власної справи. Важливими перепонами є також відсутність
приміщень та устаткування, нестача кваліфікованого персоналу, труднощі з
придбанням необхідних сировини та матеріалів, недостатня власна
кваліфікація.

Важливим елементом підприємницько ідеї є знання та вміння вибрати
найоптимальнішу організаційно-правову форму підприємницької діяльності.
Для цього необхідно знати основні з цих форм, їх позитивні сторони та
недоліки, умови формування статутного фонду тощо. Такими
організаційно-правовими формами в Україні є: організації; індивідуальне
підприємство, сімейне, приватне, колективне, спільне підприємство,
кооператив, орендне підприємство, селянське господарство, споживче
товариство, різні види господарських товариств.

У сфері матеріального виробництва попередніми умовами правильного вибору
організаційно-правової форми підприємства є проведення маркетингового
дослідження

3.Виробнича підприємницька діяльність.

Виробниче підприємництво- це діяльність, яка безпосередньо пов”язана з
виробництвом продукції, робіт, послуг, інформації для подальшої
реалізації покупцям, споживачам.

Мета- одержання прибутку в результаті продажу виробленої продукції,
виконаних робіт, послуг.

Існують дві форми виробничого підприємництва:

Традиціоналістське підприємництво. Орієнтоване на виробництво
традиційних товарів для постачання на ринок. Асортимент товарів, який
вже давно випускається виробником, відносно стабільний, не підлягає
суттєвим змінам за різновидами.

Інноваційне підприємництво. Передбачає організацію виробництва з
широким використанням інновацій. Результатом такої організації виступає
новий товар або товар з принципово новими характеристиками. Практика
виробничої підприємницької діяльності у будь-якій формі включає в себе
елементи інноваційного процесу.

Існує два види виробничої підприємницької діяльності: основні та
допоміжні.

До основних відносять види виробничої підприємницької діяльності,
результатом яких є виробництва товару, готового до споживання.

Серед допоміжних розрізняють види підприємницької активності, які
обслуговують та супроводжують виробництво.

Існують два способи відношення підприємця-виробника до споживача:

Виявлення інтересу споживача. Це результат вивчення підприємцем
очевидних, але не задоволених потреб споживача, які можна задовільнити
через розвиток підприємницької активності(н-д, виробляється обмежена
кількість дитячих іграшок або не виробляються дешеві іграшки). Дії
підприємця: оперативне виробництво тих товарів, яких не вистачає для
заповнення ринкової ніші.

Нав”язування споживачу інтересу підприємця. Це результат діяльності
підприємця щодо виявлення неусвідомленого інтересу споживача. Така
підприємницька активність пов”язана з рішенням та готовністю підприємця
вирбляти нові товари, нетрадиційні для споживчого ринку.

Здійснення виробничого підприємництва пов”язане з необхідністю
придбання чи використання факторів виробництва. Це основні та виробничі
засоби, робоча сила, фінансові ресурси, інформація, природні ресурси.

Основними етапами виробничого підприємництва є: обгрунтування ідеї
виробництва конкретного товару; маркетиногове дослідження та проведення
попередніх підприємницьких розрахунків; придбання або оренда
устаткування; пошук постачальників та покупців, укладання з ними
договорів; організація товаропостачання; реалізація виробленої
продукції; визначення результативності виробничої діяльності.

Для того, щоб виробити продукцію, (див. схему), підприємцю потрібні
оборотні активи у вигляді сировини та матеріалів (Зоб). За придбання
для виробничого процесу оборотних активів підприємець сплачує їх
власникам грошові суми (Гоб). Далі для виробничої діяльності потрібні
основні активи (Зос) у вигляді робочих приміщень, машин, устаткування.
Якщо у підприємця їх нема, то потрібно їх придбати або взяти в оренду.
За придбання основних активів підприємець змушений сплатити грошову суму
їх власникам (Гос). Виробництво вимагає залучення робочої сили (Рс);
витрати на оплату праці позначаються Гр. Виробниче підприємство
завершується випуском товару Т, який продається підприємцем покупцю. В
результаті він одержує суму від продажу товару Гп. Завдання підприємця
полягає в тому, щоб виробництво було рентабельним, тобто, доход Гп
перевищував витрати Гоб, Гос, Гр.

Основними принципами раціональної організації основного виробництва в
сучасних умовах є : спеціалізація прогресу (робочих місць),
пропорційність, ритмічність, безперервність, паралельність,мінімізація
часу.

В сучасних умовах підвищується значення інноваційного підприємництва як
процесу створення та комерційного використання техніко-технологічних
нововведень. Як правило, основою підприємницької діяльності є
нововведення в області продукції або послуг. Отже, інноваційне
підприємництво- це особливий новаторський процес створення чогось
нового, механізм господарювання, в основі якого лежить пошук нових
можливостей, орієнтація на інновації.

Сучасна економічна наука виділяє три основні види інноваційного
підприємництва:

Інновація продукції – це процес оновлення внутрішнього потенціалу
підприємства, що забезпечує виживання фірми.

Інновація технології – це процес оновлення виробничого потенціалу,
спрямований на зростання продуктивності праці.

Соціальні інновації – це загальний процес планомірного покращення
гуманітарної сфери підприємства.

Інноваційне підприємництво пов”язане з вкладом інвестицій у створення та
використання нової науково – технічної продукції з метою отримання
прибутку та соціального забезпечення. Ця форма підприємництва має
підвищений ризик, обумовлений новизною та можливістю отримання як
позитивного, так і негативного результату. Саме тому інноваціне
підприємництво у розвинутих країнах носить назву – венчурний (ризиковий)
бізнес.

Для освоєння та виготовлення новоговиду товару (див. схему)
підприємцю необхідні оборотні засоби. Необхідні матеріали (Зоб)
підприємець купує у власників оборотних засобів, сплачуючи їхню вартість
(Гоб). Для виробництва науково-технічної продукції підприємцю потрібні
також основні засоби, які можна придбати чи орендувати. Для цього
необхідно сплатити грошову суму (Гос). Крім того, потрібно залучити
робочу силу Рс, витрачаючи на це певні грошові ресурси (Гр). Результатом
виступає готовий товар (Т), який підприємець реалізує за ціною продажу
(Гп), що включає витрати на виробництво та прибуток підприємця-новатора.

Інноваційне підприємництво включає такі послідовні стадії:

формування інноваційних ідей;

відбір більш перспективних ідей

розробка задуму та його експертна оцінка

розробка усіх деталей інноваційного проекту

експертна оцінка інноваційного проекту

експерементальне виробництво товару-новинки та випробовування його в
умовах ринку

коректування прцесу виробництва

початок масового виробництва нового товару та просування його на ринок.

Венчурні фірми – це невеликі інноваційні підприємства, але дуже гнучкі,
ефективні суб”єкти господарювання, які створюються з метою апробації,
доробки, доведення до промислової реалізації „ризикових” інновацій.

Переваги венчурного бізнесу: призводить до створення нових господарюючих
одиниць; підвищує зайнятість висококваліфікованих спеціалістів, спряє
технічному переоснащенню традиційних галузей економіки; стимулює
діяльність великих корпорацій з удосконалення механізму управління та
організації праці; показує, що орієнтація на довгострокові цілі вимагає
концентрації венчурного капіталу.

Список використаної літератури

Базилюк А.В., Коваленко С.О. Тіньова економіка в Україні /
Науково-дослідний ін-т Мінекономіки України. — К., 1998. — 205 с.

Ватаманюк З., Панчишин С., Бандера В., Буняк В., Ватаманюк О. Економіка
України. Десять років реформ / Львівський національний ун-т ім. Івана
Франка / Зіновій Ватаманюк (ред.), Степан Панчишин (ред.). — Л.: ЛНУ ім.
І.Франка, 2001. — 496 с.

Геєць В.М., Александрова В.П., Барановський О.І., Близнюк В.В., Богдан
І.В. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання /
Інститут економічного прогнозування НАН України / В.М. Геєць (ред.). —
К.: Форт, 2000. — 422 с.

Заблоцький Б.Ф., Кокошко М.Ф., Смовженко Т.С. Економіка України:
Національна економіка України: Підручник для студ. екон. спец. вузів /
Національний банк України; Львівська комерційна академія. — Львів, 1997.
— 579 с.

Злупко С.М. Економічна історія України: Метод. матеріали для викладачів
і студ. ун- ту / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. — Львів, 1996. —
405 с.

Кісь Я.І., Педич В.П., Шокалюк О.І. Історія України: Курс лекцій (у
запитаннях і відповідях) / Інститут менеджменту та економіки. —
Івано-Франківськ, 2002. — 316 с.

Похожие записи