РЕФЕРАТ

З підприємництва

На тему:

Товариства в Україні: види, особливості створення та діяльність,
організація обліку

ВСТУП

Для економічного розвитку незалежної України є характерним

інтенсивне формування різних видів підприємницької діяльності. Це
свідчить про прогресивний розвиток ринкових відносин.

Поняття ринкової системи господарювання є багатоплановим та системним.
Сучасні течії економічного лібералізму (Л. Мізес, В. Репке, Ф.
Хайек, Г. Саймонс та ін.) розглядають проблему ринкового господарювання
з позиції поєднання економіки, політики, ідеології та моралі. Ринок
являє собою спонтанний природній порядок. Він виникає та
самовідтворюється діями вільних суб’єктів ринкових відносин. Втілення
індивідуального приватно інтересу при складенні угод на ринку
відбувається добровільно при взаємній згоді сторін, що породжує більш
істотні умови та результати, які протягом деякого часу стають вигідні
всім учасникам.

Центральним творчим елементом ринкової системи є «економічна людина»,
властивостями якої є раціональна поведінка, особисті інтереси, потяг до
особистої самореалізації, бажання ризикувати та нести відповідальність.
Ринок — сфера реалізації виробничих сил суспільного людського організму.
Розумна господарська діяльність суспільства є об’єктивним базисом його
суспільного відтворення.

Основними функціями підприємництва є ресурсна (мобілізація капіталу,
трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів), організаторська та
творча (креативна). Підприємець — суб’єкт пошуку і реалізації нових
можливостей в генеруванні на освоєнні новаторських ідей, розробці
продуктів ті технологій, втіленні нововведень і освоєнні нових факторів
розвитку, пошуку сфер вкладення капіталу.

Вчені виділяють три умови ініціації підприємницької діяльності:

наявність у господарюючого суб’єкта сукупності прав та свобод;

наявність прав власника на засоби виробництва, продукт і дохід;

існування конкурентно-ринкового режиму господарювання.

Розгляд організаційних форм підприємництва доцільно розпочинати з

огляду типів підприємств та об’єднань. Адже підприємство є основною
організаційною ланкою народного господарства, самостійним господарюючим
суб’єктом, що має права юридичної особи та здійснює виробничу,
науково-дослідницьку й комерційну діяльність з метою одержання
відповідного прибутку.

Типи підприємств різняться у відповідності з формами власності, об’ємами
господарського обороту та чисельністю працівників. Одиницями ведення
бізнесу можуть бути:

одноосібне володіння;

партнерське підприємство (звичайне чи з обмеженою відповідальністю);

корпорації.

Законодавчою базою їх створення та реєстрації виступають Закон України
«Про підприємства» та Закон України «Про господарські товариства».

1. Господарські товариства.

Визначення господарських товариств. Засновники та учасники товариства.

Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи,

організації, створені на засадах угоди юридичними особами і
громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності
з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства
з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою
відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариства є юридичними особами. Товариства можуть займатися
будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству
України. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих

немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді,
арбітражному суді та третейському суді від свого імені.

Придбання господарським товариством часток (акцій), активів
інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог
антимонопольного законодавства.

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні
особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та
учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та
юридичними особами України, крім випадків, встановлених
законодавчими актами України.

Установчі документи товариства. Державна реєстрація.

Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою
відповідальністю створюються і діють на підставі установчого
договору і статуту, повне і командитне товариство — установчого
договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених
чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом
України.

Установчі документи повинні містити відомості про вид
товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та
учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок
утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та
збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок
прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна
одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок
внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і
реорганізації товариства.

Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою
для відмови у державній реєстрації товариства. До установчих документів
можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству
України.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної
реєстрації. Державна реєстрація товариства проводиться за
правилами, встановленими Законом Української РСР «Про
підприємства в Українській РСР».

Товариства, що займаються банківською діяльністю,
реєструються Національним банком України в порядку, визначеному
законодавством України про банки і банківську діяльність.

1.3. Утворення дочірніх підприємств, філій та представництв.

Товариство має право створювати на території України та за
її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства
відповідно до чинного законодавства України.

Учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку,
визначеному в установчих документах, за винятком випадків,
передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його
частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку
(дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є
учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу
учасника товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні
баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені
законодавством і установчими документами товариства.

1.5. Облік та звітність товариства.

Товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає фінансову

звітність відповідно до законодавства. Статистична звітність, що
використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського
обліку і подається в установленому обсязі органам державної
статистики. Достовірність та повнота річної фінансової
звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором
(аудиторською фірмою). Обов’язкова аудиторська перевірка річного
балансу і звітності товариств з річним господарським оборотом менш як
двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на
три роки.

1.6. Припинення діяльності товариства.

Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його
реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення,
перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного
законодавства.

Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого
органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм
монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його
примусового поділу в порядку, передбаченому чинним
законодавством.

При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов’язків
товариства переходить до його правонаступників.

Товариство ліквідується:

а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після
досягнення мети, поставленої при його створенні;

б) за рішенням вищого органу товариства;

в) на підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням
органів, що контролюють діяльність товариства, у разі
систематичного або грубого порушення ним законодавства; на підставі
рішення арбітражного суду в порядку, встановленому Законом
України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом»;

г) з інших підстав, передбачених установчими документами.

2. Види товариств.

2.1. Поняття акціонерного товариства.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений
на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе
відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Отже,
капітал акціонерного товариства утворюється за рахунок внесків його
учасників (акціонерів) шляхом придбання ними акцій. Капітал, утворений
таким чином, називається акціонерним капіталом. Див. схему №1.

капітал капітал

акції
акції

акції
акції

капітал капітал

Схема № 1. Формування акціонерного товариства.

Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в
межах належних їм акцій.

У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю
оплатили акції, несуть відповідальність за зобов’язаннями
товариства також у межах несплаченої суми.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний
фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми,
еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки
мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного
товариства.

Випуск і функціонування акцій — головна, але не єдина ознака, яка
відрізняє акціонерне підприємство від одноосібного. Друга ознака —
демократична організація управління справами акціонерного підприємства.
Третьою ознакою є потенційна можливість акціонерного підприємства бути
більш ефективним порівняно з одноосібним підприємством. У одноосібних
підприємствах аж нижньою межею ефективності господарської діяльності є
нульовий прибуток. Якщо власник одноосібного підприємства не отримає
необхідного прибутку, але й не матиме збитків, він може ще існувати. В
акціонерному товаристві ситуація інша. Відсутність прибутку буде
означати для нього загибель. Справа в тім, що прибуток потрібен для
розрахунків з акціонерами, виплати їм дивідендів по акціях. Невиплата
дивідендів породжує масовий продаж акцій, які катастрофічно починають
падати в ціні. За цим неминуче наступає банкрутство товариства. Таким
чином, акціонерна форма підприємства пред’являє більш високі вимоги до
ефективності господарської діяльності.

В Україні акціонерна форма господарювання почала формуватись порівняно
недавно, з моменту проголошення самостійності. Поштовхом для цього
стало:

а) необхідність мобілізації і концентрації індивідуальних капіталів для
розбудови економіки й створення власного виробничого потенціалу;

б) необхідність створення умов для тісного поєднання безпосереднього
виробника з засобами виробництва шляхом перетворення його на
співвласника підприємства;

в) роздержавлення й приватизація власності, яка має за мету створити
багатоукладну економіку й ефективного власника.

Юридичною базою акціонування в Україні став Закон України «Про
господарські товариства», прийнятий Верховною Радою України в 1991 році.
Згідно з цим Законом акціонерне товариство функціонує як товариство з
обмеженою відповідальністю, яке має такі основні характерні риси. Див.
схему № 2.

Схема № 2. Характерні риси акціонерного товариства.

2.2. Види акціонерних товариств.

До акціонерних товариств належать:

а) відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися
шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите
акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками
і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та
продаватися на біржі;

б) закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у
відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому
законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до
статуту товариства.

2.3. Засновники акціонерного товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та
громадяни. Засновники акціонерного товариства укладають між собою
договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по
створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами,
що підписалися на акції, і третіми особами.

Засновники несуть солідарну відповідальність за
зобов’язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.
Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити
повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити
підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію
акціонерного товариства. Див. схему №3.

Оголошення про намір створити акціонерне товариство

Проведення підписки на акції

Проведення установчих зборів

Державна реєстрація акціонерного товариства

Схема № 3. Етапи створення акціонерного товариства.

Акціонерне товариство має право випускати цінні папери
відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку. У разі додаткового випуску акцій без
реєстрації попереднього випуску акцій усі договори купівлі-продажу акцій
додаткового випуску вважаються недійсними з наслідками,
передбаченими частиною п’ятою статті 30 Закону України «Про
господарські товариства».

Не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій
акціонерне товариство зобов’язано видати акціонерам акції (сертифікати
акцій).

Закрите акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції.

Важливо відзначити, що в Україні на сучасному етапі формуються переважно
акціонерні товариства закритого типу. Зумовлено це принаймні двома
обставинами. По-перше, чинне законодавство з роздержавлення і
приватизації державного майна на першому етапі приватизації передбачало
передачу цього майна переважно трудовим колективам. Закриті акціонерні
товариства найбільше відповідають цій вимозі. По-друге, такий вид
акціонерних товариств зумовлювався й відсутністю ринку цінних паперів
(фондової бірж), що утруднювало процес розповсюдження й вільного
функціонування акцій. Цей фактор діє й зараз. Тому акціонери більшості
навіть відкритих акціонерних товариств не мають справжніх акцій. В
обороті їх заміняють тимчасові свідоцтва про внесений пай, свідоцтва
депозитарію, протоколи угод по акціях та інші сурогати. Все це істотно
утруднює досягнення високої ефективності вже діючих акціонерних
товариств.

2.4. Органи управління.

Вищим органом управляння акціонерного товариства є загальні збори, в
яких мають право брати участь всі акціонери (власники акцій). З правом
дорадчого голосу можуть брати участь і члени виконавчих органів, які не
є акціонерами (в даному випадку мова йде про найманих працівників, що
виконують ті чи інші виконавчі функції). Акціонери (або їх представники)
реєструються, вказуючи кількість голосів, які має кожний учасник зборів.

До компетенції загальних зборів входять практично всі питання
життєдіяльності акціонерного товариства. Зокрема: визначення основних
напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про
їх виконання; внесення змін до статуту товариства; вибори і відкликання
членів ради товариства, виконавчого органу і ревізійної комісії;
затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів та
висновків ревізійної комісії, порядок розподілу прибутку і т. ін.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь
акціонери, які мають більше 60% голосів. Рішення загальних зборів
приймаються більшістю в 3/4 голосів, що беруть участь у зборах.

У період між зборами управління товариством здійснюється Радою.

Виконавчим органом, який здійснює керівництво поточною діяльністю, є
правління товариства. Роботою правління керує голова.

Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово-господарською
діяльністю правління акціонерного товариства. Ревізійна комісія робить
висновок за річними звітами і балансами, без яких загальні збори
акціонерів не мають права затверджувати баланс. Див. схему № 4.

Схема № 4. Органи управління акціонерного товариства (АТ).

3. Товариство з обмеженою відповідальністю.

3.1. Поняття товариства з обмеженою відповідальністю

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається
товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких
визначається установчими документами.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх
вкладів.

У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які
не повністю внесли вклади, відповідають за зобов’язаннями
товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

4. Товариство з додатковою відповідальністю.

4.1. Поняття товариства з додатковою відповідальністю.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається
товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених
установчими документами розмірів. Учасники такого товариства
відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при
недостатності цих сум — додатково належним їм майном в однаковому
для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих
документах.

5. Повне товариство.

5.1. Поняття повного товариства

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого
займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну
відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

6. Командитне товариство.

6.1. Поняття командитного товариства.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з
одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства
підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за
зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше
учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні
товариства (вкладників).

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше
учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну
відповідальність за боргами товариства.

Література.

Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. — Київ,
Ніка-Центр Ельга, 2000. — 528 с.

Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів
ВУЗів спеціальності «Облік і аудит»./Вид. 2-е, доп. і перероб. —
Житомир: ЖІТІ, 2000. — 640 с.

Правознавство: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2002.- 736 с.

Предпринимательство в торговле или как вести торговое дело. К.
Укринформ, 1993.-168с.

Сизоненко В.А. Экономика предпринимательства. — Киев, Институт
Профессионального Роста, 1994.- 117 с.

PAGE 1

PAGE 2

PAGE 1

Акціонерне

товариство

Статутний фонд розділений на певне число акцій рівної номінальної
вартості

Акції розміщені між засновниками й учасниками

Риси

Відповідальність за зобов’язаннями лише майном товариства

Акціонери відповідають лише в межах акцій

Вищий орган — загальні збори

АТ

Виконавчий орган — правління

Контрольно-законодавчий орган — Рада.

Контролюючий орган — ревізійна комісія

Похожие записи