Реферат на тему:

Сутність, мета і методи фінансового аналізу підприємства

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу
виробничо-господарської діяльності.

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням його коштів,
джерел їх формування та фінансовою стійкістю. Основними показниками
аналізу фінансового стану є забезпеченість власними обіговими коштами;
стан нормативних запасів товарно-матеріальних цінностей; ефективність
використання банківських кредитів та їх матеріальне забезпечення;
обіговість оборотних коштів; оцінка та прогноз фінансової стійкості,
ліквідності і платоспроможності підприємства.

Згадані показники фінансового стану підприємства застосовуються в
практиці фінансових та статистичних органів для оцінювання фінансового
стану підприємства.

Фінансовий аналіз, що ґрунтується на даних тільки публічної
бухгалтерської звітності, набуває характеру зовнішнього аналізу, тобто
аналізу, здійсненого за межами підприємства зацікавленими контрагентами,
власниками або державними органами. Цей аналіз на основі тільки звітних
даних містить дуже обмежену частину інформації про діяльність
підприємства, не даючи змоги розкрити всі секрети успіху фірми.

До особливостей зовнішнього фінансового аналізу належать:

• множинність суб’єктів аналізу, користувачів інформації про діяльність
підприємства;

• розмаїтість цілей та інтересів суб’єктів аналізу;

• наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності;

• орієнтація аналізу тільки на публічну, зовнішню звітність
підприємства;

• максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів
інформації про діяльність підприємства.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу:

• аналіз абсолютних показників прибутку;

• аналіз відносних показників рентабельності;

• аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу,
платоспроможності підприємства;

• аналіз ефективності використання позикового капіталу;

• економічна діагностика фінансового стану підприємства і рей-тингова
оцінка емітентів.

Основний зміст внутрішньогосподарського фінансового аналізу може бути
доповнений аспектами, що мають значення для оптимізації управління,
наприклад такими, як аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз
взаємозв’язку витрат, обороту і прибутку. У системі
внутрішньогосподарського управлінського аналізу фінансовий аналіз можна
поглибити за рахунок залучення даних управлінського економічного аналізу
й оцінки ефективності господарської діяльності. Питання фінансового і
виробничого аналізу актуальні при обґрунтуванні бізнес-планів, для
контролю за їх реалізацією, у системі маркетингу, тобто в системі
керування виробництвом і реалізацією продукції, робіт і послуг,
орієнтованої на ринок.

Основною метою фінансового аналізу підприємства є одержання невеликої
кількості ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають
об’єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його
прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з
дебіторами і кредиторами. При цьому фінансового менеджера може цікавити
як поточний, так і перспективний фінансовий стан підприємства. Мета
фінансового аналізу залежить також від цілей суб’єктів цього аналізу,
тобто конкретних користувачів фінансової інформації. Мета аналізу
досягається в результаті вирішення певного взаємозалежного набору
аналітичних задач. Основним фактором фінансового аналізу є обсяг і
якість вихідної інформації.

Практика фінансового аналізу передбачає сім основних методів:

• горизонтальний аналіз — порівняння кожної позиції звітності з
попереднім періодом;

• вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових
фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на
результат загалом;

• трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з певними
попередніми періодами і визначення тренду, тобто основної тенденції
динаміки показника, очищеної від випадкових впливів та

індивідуальних особливостей окремих періодів; за допомогою тренду
здійснюється перспективний прогнозний аналіз;

• аналіз відношень показників (коефіцієнтів) — розрахунок відношень між
окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення
взаємозв’язку показників;

• порівняльний (просторовий) аналіз — це як внутрішньогосподарський
аналіз зведених показників звітності, так і міжгосподарський аналіз
показників певної форми звітності порівняно з показниками конкурентів,
із середньогалузевими і середніми господарськими даними;

• факторний аналіз — аналіз впливу окремих факторів (причин) на
результативний показник діяльності підприємства;

• кореляційний аналіз — застосовується тоді, коли спостерігається такий
зв’язок між показниками, за якого одні з них входять до факторів, що
визначають інші, якщо немає загальних факторів, які впливають на обидва
результативні показники. Кореляційний аналіз використовують тоді, коли
зв’язок між явищами прихований різними другорядними величинами,
внаслідок чого неможливо безпосередньо встановити залежність цього явища
від факторів.

Незважаючи на достатній розвиток теорії і практики оцінки фінансового
стану підприємства в Україні і особливо, за кордоном, не можна
стверджувати, що всі проблеми в цій галузі повністю вирішені. У
вітчизняній економіці, невизначений характер якої ще існуватиме довго,
застосування тільки однієї методики ускладнюється недостатньою правовою
і технологічно-культурною базою економіки, яка постійно змінює основні
орієнтири.

Аналіз динаміки і структури фінансових результатів діяльності

Велика кількість показників, що характеризують фінансові результати
діяльності підприємства, створює методичні труднощі їх системного
розгляду. Розходження в призначенні показників ускладнює вибір кожним
учасником товарного обміну тих з них, які найбільшою мірою задовольняють
його потреби в інформації про реальний стан підприємства. Наприклад,
адміністрацію підприємства цікавить кількість отриманого прибутку і його
структура, фактори, що впливають на його величину. Податкові інспекції
зацікавлені в одержанні достовірної інформації про увесь склад доходу
діяльності підприємства. Аналіз кожного показника,

з якого складається прибуток, має цілком конкретний характер, тому що
дає змогу засновникам і акціонерам вибрати значимі напрямки активізації
діяльності підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналіз
прибутку допомагає виробити необхідну стратегію поводження, спрямовану
на мінімізацію втрат і фінансового ризику.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства містить такі
обов’язкові елементи дослідження:

• зміни кожного показника за поточний аналізований період
(«горизонтальний аналіз»);

• структури відповідних показників і їхніх змін («вертикальний аналіз»);

• динаміку зміни показників фінансових результатів за кілька звітних
періодів («трендовий аналіз»).

Для аналізу й оцінки рівня і динаміки показників фінансових результатів
діяльності підприємства складається таблиця (табл. 6.1), у якій
використовуються дані звітності підприємства.

Подальший аналіз повинен конкретизувати причини зміни прибутку від
операційної діяльності підприємства за кожним фактором.

Дані табл. 6.1 свідчать, що у звітному періоді підприємство досягло
кращих результатів, ніж у попередньому.

Список використаної та рекомендованої літератури

Андреева О. Д. Технология бизнеса: маркетинг. — М.: ИНФРА-М -НОРМА,
1997.

Ладанов И. Д. Практический менеджмент. — М.: «Красный Пролетарий», 1995.

Макконнелл Кэмпбелл Р., Стенли Л. Брю. Экономикс. — К.; 1993. — С. 52.

Мескон М. X. и др. Основы менеджмента: Пер. с англ. — М.: 1998.

Мочерний С. В. Економічна теорія: Посібник. — К., 2001. — С. 274.

Основы менеджмента: Учеб. пособие для вузов / Под ред. А. А. Радугина. —
М.: Центр, 1998.

Павлова Л. Н. Финансы предприятия: Учебник. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.

Політична економія: Навч. посіб. / К. Т. Крищенко, В. С. Савчук, О. О.
Беляев та ін. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 219.

Пол А. Самуэлъсон. Вильям Д. Нордхауз. Экономика: Пер. с англ. — М.,
1997. — С. 617.

Посошков И. Т. Книга о скудости и богатстве и другие сочинения. — М.,
1951.

Похожие записи