Реферат з підприємництва

Роль малого бізнесу в ринковій економіці, шляхи розвитку малого
підприємництва в Україні.

План

1. Вступ

2. Роль малого бізнесу в ринковій економіці.

3. Шляхи розвитку малого підприємництва в Україні.

4. Висновок

5. Література

Вступ

Підприємництво — це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує
насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції,
створює новий прошарок-підприємець-власник. Воно базується н
самостійній, ініціативній, систематичній, на власний ризик, діяльності
по виробництву продукції, надання послуг і зайняттю торгівлею і має на
меті сприяння прибутку.

Одним з основних елементів ринкового господарства підприємство. Під
підприємством розуміється економічний суб’єкт, що займається виробничою
діяльністю і має господарську самостійність. Підприємство об’єднує
ресурси для виробництва економічних благ із метою збільшення прибутку.

Подивившись на історію розвитку підприємства, бачимо, що її коріння
сягають сивої давнини, коли разом з розвитком перших мануфактур
відбувався перехід від натурального господарства до товарно-грошових
відносин. З того часу підприємство сильно змінило свою зовнішність,
ускладнилася його організаційна структура, але суть і мета залишалася
незмінною – одержання прибутку.

Роль малого бізнесу в ринковій економіці

Малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих
підприємств. Згідно із Законом України «Про підприємства» до малих
відносяться такі підприємства:

— у промисловості й будівництві — з числом працюючих до 200 чоловік;

— у науці й науковому обслуговуванні — до 100 чоловік;

— в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) — до 50
чоловік;

— у галузях нематеріального виробництва — до 25 чоловік;

— у роздрібній торгівлі — до 15 чоловік.

У нашій країні в залежності від природнокліматичних, національних,
технологічних та інших особливостей регіонів можуть бути різні критерії
виділення малої економіки.

Законодавство України надає широкі права щодо створення малих
підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні,
спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші
підприємства й організації, а також громадяни, члени сімей, інші особи,
що спільно ведуть трудове господарство. У зв’язку з цим будь-яке
створене мале підприємство, зберігаючи пріоритет свого засновника, є
відповідно і державним, колективним, приватним. Діяльність кожного з
них регулюється діючим законодавством. Отже малі підприємства — це не
якийсь конкретний тип підприємства, а частина наявних, виділена тільки
за критерієм їхнього розміру й наділена додатковими правами та пільгами.

Малі підприємства — досить поширена й ефективна форма господарювання.
Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим
підприємствам. Саме мале підприємство здатне

найоперативніше реагувати на кон’юнктуру ринку і таким чином надавати
ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу
набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка
індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення
науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів та
послуг.

Крім того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси
населення ( у тому числі трудові й сировинні), які за його відсутності
не були б використані. Про можливості малого бізнесу в цьому плані
свідчить досвід економічно розвинутих країн. На малий бізнес тут
припадає до 90-95% усіх підприємств і до 20-60% валового національного
продукту. Особливу роль відіграє мале підприємництво в сфері послуг і
торгівлі (варто зазначити, у найзанедбанішій у нас галузі господарського
життя).

Розвиток малого бізнесу також виступає дійовим чинником, що пом’якшує
соціальну напругу і сприяє демократизації ринкових відносин, тому що
саме він є фундаментальною основою формування «середнього класу», а
отже, й послаблення властивої ринковій економіці тенденції до соціальної
диференціації.

Отже, значення малого бізнесу в ринковій економіці дуже велике. Без
малого бізнесу ринкова економіка ні функціонувати, ні розвиватися не в
змозі. Становлення та розвиток його є однією з основних проблем
економічної політики в умовах переходові від адміністративно-командної
економіки до нормальної ринкової економіки. Малий бізнес у ринковій
економіці — головний сектор, що визначає темпи економічного росту,
структуру і якість валового національного продукту.

Істотний внесок вносити малий бізнес у формування конкурентного
середовища, що для нашої високо монополізованої економіки має першорядне
значення. Не можна також забувати, що малі підприємства менше
впливають і на екологічне становище. Немаловажна роль малого
бізнесу в здійсненні прориву в ряді найважливіших напрямків НТП,
насамперед в області електроніки, кібернетики й інформатики.

У нашій країні цю роль важко переоцінити. Всі ці і багато інших
властивостей малого бізнесу роблять його розвиток істотним чинником і
складовою частиною реформування економіки України.

Малі підприємства спеціалізуються і на випуску кінцевої продукції,
орієнтованої в основному на місцеві ринки збуту. В основному, це
швидкопсувні продукти, ювелірні вироби, одяг, взуття і т.д. і т.п.

У розвинутих країнах саме малому бізнесу приділяються увага в державному
масштабі. Держава підтримує малий бізнес як грошима, так і
різноманітними пільгами, у сфері податкової політики. Проте, із
великим жалем, залишається констатувати, що більш над усе не повезло в
ході економічних перетворень, що розгорнулися в Україні, малому бізнесу.
Діючої системи стимулювання створення малих підприємств не існує, як і
немає господарського механізму їхньої підтримки. Не розроблена державна
програма розвитку малих підприємств.

Шляхи розвитку малого підприємництва.

У 1997 році функціонувало 3,7 кооперативів з 82,5 тис. працюючих,
близько 1 млн. індивідуальних підприємців. У агропромисловому
комплексі створено 35,5 тис. фермерських господарств, де зайнято 90 тис.
чол.

У цілому в секторі малого підприємництва працює понад 2 млн. чоловік, що
становить майже 10% зайнятого населення України. Підприємства малого
бізнесу створюються в різних галузях економіки.

Результати проведеного аналізу структури малого підприємства за формами
власності свідчать про те, що найбільша частина малих підприємств — з
колективною формою власності (64,1%). Питома вага підприємств з
приватною формою власності — 34,5%, з державною — лише 1,3%.

Малі підприємства з приватною формою власності забезпечують 22% усієї
виручки (валового прибутку) від реалізації продукції підприємств малого
бізнесу та 24% — балансового їх прибутку, а з колективною формою
власності — 77 та 75% відповідно. У сучасних умовах розвитку
підприємництва в Україні малі підприємства з колективною формою
власності стають життєздатними за рахунок об’єднання капіталу кількох
засновників, спільного ведення бізнесу, привабливих умов обмеженої
відповідальності порівняно з підприємствами інших форм власності.

Розвиток малого підприємництва здійснюється в результаті проведення
послідовної державної політики в цьому важливому секторі ринкової
економіки.

Державна політика розвитку малого підприємництва є частиною загальної
економічної та соціальної політики України і визначає основні

принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового
впливу, які передбачаються урядом у сфері малого бізнесу.

Основними принципами державної політики є створення сприятливих умов
для розвитку малого підприємництва, зокрема забезпечення:

системності та комплексності механізмів державного регулювання
розвитку малого підприємництва;

цілеспрямованості та адресності підтримки’ суб’єктів малого
підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їх
реалізації. ;

рівноправного доступу суб’єктів малого підприємництва усіх форм
власності до фінансових, матеріальних, природних інформаційних та інших
ресурсів.

Останніми роками в Україні прийнято ряд важливих рішень щодо державної
політики як у сфері підприємництва в цілому, так і малого бізнесу.
Кабінетом Міністрів України затверджено Концепцію державної політики
розвитку малого підприємництва (від 3 квітня 1996р. № 404), головною
метою якої є досягнення належного рівня координації діяльності органів
виконавчої влади, пов’язаної із забезпеченням розвитку цього сектора
ринкової економіки. У Концепції визначено стратегічні напрямки
державної підтримки та регулювання малого бізнесу. З метою прискорення
розвитку малих форм господарювання та подальшого забезпечення їх
державної підтримки Кабінет Міністрів України на 1997-1998 рр. (від 29
січня 1997р. № 86). У ній передбачено здійснення цілого комплексу
конкретних заходів з питань формування правової бази малого
підприємництва, вдосконалення фінансово-кредитної підтримки,
забезпечення матеріально-технічних та інноваційних розумів розвитку
малих підприємств, стимулювання зовнішньоекономічної діяльності
суб’єктів малого підприємництва, інформаційного та кадрового
забезпечення бізнесу.

Незважаючи на ряд прийнятих останнім часом вищими органами державної
влади й управління нормативних документів, розвиток малого
підприємництва в Україні здійснюється в несприятливому макро- та
мікросередовищі, є багато проблем, які необхідно вирішувати на різних
рівнях. Аналіз діяльності суб’єктів малого бізнесу свідчать про те, що
значна кількість новостворених малих підприємств не може розпочати свою
роботу через відсутність достатнього статутного капіталу, сировини та
матеріалів, власних площ і обладнання, практичних навичок та
підприємливості працівників у здійсненні бізнесу. Вони мають проблеми
виробничого характеру, труднощі в реалізації продукції, формуванні
відповідної клієнтури. Через невеликі обсяги господарської

діяльності деякі малі підприємства неспроможні залучати кваліфікованих
фахівців, наймати здібних робітників і забезпечувати їм високу оплату
праці.

Негативно впливають на розвиток малого бізнесу такі стримуючі фактори,
як загальний спад вітчизняного товарного виробництва, зростання цін,
інфляція, низький рівень платоспроможності населення, рекет, корупція
тощо. Частка малих та середніх підприємств у валовому внутрішньому
продукті України становить лише 9%. Виручка від реалізації продукції
(робіт, послуг) виробничих малих підприємств дорівнює лише 2,3 % від
загального обсягу продукції промисловості України.

На думку багатьох фахівців, основними напрямками дальшого розвитку
малого підприємництва в Україні в найближчій перспективі є:

формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку малого
бізнесу; вдосконалення фінансово-кредитної підтримки;

забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих
підприємств; інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу;

стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів малого
підприємництва.

Формування відповідної законодавчої бази розвитку малого
підприємництва передбачає, насамперед, встановлення правових гарантій
для забезпечення свободи і захисту приватної власності; розробку дійових
законодавчо-нормативних актів, спрямованих на стимулювання малого
бізнесу; усунення правових суперечностей і скасування положень, що
гальмують розвиток приватної ініціативи.

Сьогодні найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення
діючих законодавчо-нормативних документів з питань визначення чітких
підходів до власності та форм її захисту; створення сприятливішого
податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для
суб’єктів малого підприємництва; упорядкування механізмів державного
регулювання та контролю підприємницької діяльності.

Важливе значення має фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва.
Державну політику щодо його фінансового забезпечення слід проводити в
напрямі створення розвинутої мережі фінансово-кредитних установ,
страхових фірм, інвестиційних та страхових фондів;

розвитку товариств взаємного кредитування та страхування; розробки і
впровадження системи стимулювання комерційних банків, які надавали б
пільгові кредити малим підприємствам. Доцільно активізувати діяльність
Українського фонду підтримки підприємництва, сприяти розвитку
регіональних фондів (відділень) для фінансової допомоги суб’єктам
малого підприємництва; розробити чіткий механізм направлення певної

частини коштів, отриманих від приватизації державного майна, на
підтримку малих підприємств; створити систему гарантій для
забезпечення кредитів, що надаються фінансово-кредитними установами
суб’єктам малого підприємництва, які функціонують у пріоритетних
напрямках господарської діяльності. І, безумовно, для зміцнення та
подальшого розвитку позитивних тенденцій становлення малого
підприємництва в Україні, сталого розширення «поля» його
функціонування потрібна, перш за усе, певна активізація державної
підтримки малого підприємництва, яка передбачала б кардинальне
розширення інноваційної діяльності малого підприємництва, що нині було б
на користь інтересам усіх сфер вітчизняної економіки.

У цьому плані доцільно обґрунтовано і виважено використовувати ті
механізми, які напрацьовані в традиційних ринкових економіках, де
стимулювання та підтримку малого підприємництва вже давно визначено
як одне з найголовніших завдань економічної політики. Ця підтримка може
забезпечуватися завдяки дерегулюванню, зменшенню адміністративного
тягаря і податків, які на сучасному етапі доцільно законодавче
встановити для малих підприємств у вигляді єдиного податку на прибуток
у розмірі 30%, що дозволити створити сприятливе середовище для
функціонування підприємництва, зменшить міру соціально-політичної
нестабільності в суспільстві.

Винятково важливою проблемою є питання поліпшення доступу до зовнішніх
джерел фінансування, створення сприятливих умов для залучення іноземного
капіталу в сфері малого підприємництва, що передбачає створення та
підтримку регіональних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, технопарків
тощо, формування сітки фінансово-кредитних установ, інвестиційних та
інноваційних фондів.

Взагалі розвиток малого підприємництва — важлива економічно-політична
проблема, розв’язання якої потребує цілісної системної методології
розвитку малого підприємництва з точки зору як бюджету і податків, так і
ставлення держави до малого бізнесу. Початок дійсного піднесення в
розвитку малого підприємництва в цілому є неминучим, проте воно значною
мірою де термінуватиметься реальним піднесенням та пожвавленням розвитку
всієї економічної системи України.

Становлення малого підприємництва в Україні — тривалий процес, який
повинен мати певну етапність, виходячи з економічного стану країни,
існуючих проблем на макрос та мікро рівнях.

Висновок: Отже, підсумовуючи все викладене в даній роботі, можна ще раз
наголосити на деяких моментах.

Підприємства є основною ланкою. Де відбувається ринкова трансформація
економіки. Воно являє собою виробничо-технологічну, організаційну й
економічну єдність.

Серед великої кількості організаційних форм підприємства однією з
найбільш ефективних та корисних для країни, яка розвивається в ринковій
економіці є мале та середнє підприємство, розвиток якого нажаль
залишається незадовільним в нашій державі. Цю проблему можна назвати, як
одну з найголовніших для української економіки на сучасному етапі тому
її вирішення повинна приймати держава, забезпечуючи необхідні умови та
підтримуючи вітчизняного малого та середнього виробника.

Чекає на вирішення також проблема розвитку та функціонування великих
державних підприємств, а також тих, які було приватизовано без отримання
бажаних результатів.

Звичайно, вирішення цих проблем вимагає певної програми комплексного
розвитку та реструктуризації економіки. Основним важелем цієї програми
повинна бути ефективна податкова система, спрямована на стимулювання
розвитку підприємств. Але ми не повинні також забувати про те, що
подібний процес вимагає відповідного бажання та політичної волі
керівників нашої держави.

І, все ж таки, не зважаючи на ці та багато інших проблем, які стоять на
заваді розвитку економіки України, відбуваються деякі позитивні зрушення
в результаті яких проходить поступове пристосування людей до ринкової
економіки.

Похожие записи