Реферат на тему:
Поняття оцінки бізнесу
Ще зовсім недавно поняття оцінки бізнесу в Україні розумілося, як оцінка
окремого підприємства з акцентом на майновому характері, тобто вартість
бізнесу розумілася, як вартість всіх активів оцінюваного підприємства.
Таке бачення питання досить ефективно використовувалося в процесі
приватизації державних підприємств, де головною метою було не оцінка
майбутніх можливостей такого підприємства, виражене в поточній
вартості, а вартість майна (активів), яке було у нього на балансі.
В умовах, коли процеси приватизації майже завершені, коли активно
встановлюється вторинний ринок, оцінка бізнесу трансформується в
необхідність розуміння його не як оцінки юридичної особи, а оцінки прав
власності, матеріальних та нематеріальних активів якими це підприємство
володіє .
Таким чином оцінка бізнесу в умовах України може розумітись в наступних
аспектах:
Оцінка підприємств (оцінка цілісно-майнових комплексів);
Оцінка бізнесу.
Оцінка бізнесу передбачає оцінку конкретної діяльності, яка організована
в рамках певної організаційно-правової форми. Головний критерій при
цьому – доходність бізнесу, а отже і вибір адекватного методологічного
підходу до його оцінки. В даному випадку головне для оцінювача –
оцінити здатність такого бізнесу генерувати доход.
При оцінці підприємств, як цілісно-майнових комплексів, отримана
вартість такого підприємства коригується на вартість нематеріальних
активів (торгові марки, знаки, гудвіл) та на вартість нефункціонуючих
активів. Зрозуміло, що конкретний бізнес в рамках організаційно-правової
форми може бути об’єктом купівлі-продажу, але це не обов’язково
супроводжується переходом власності не торгові марки, знаки і.т.і.
Таким чином відмінності розуміння оцінки підприємства та оцінки бізнесу
зумовлені особливостями підприємства , як об’єкта оцінки.
На нашу думку головними з них є дві:
Наявність у підприємства сукупності нематеріальних активів, таких як
торгові знаки, торгові марки, гудвіл, які істотним чином впливають на
вартість такого підприємства;
Наявність у підприємства нефункціонуючих активів, які прямо чи
опосередковано не використовуються в бізнесі, але в цілому впливають на
вартість такого підприємства.
Оцінка вартості будь-якого об’єкту власності є впорядкованим,
цілеспрямованим процесом визначення в грошовому виразі вартості об’єкту
з урахуванням потенційного і реального доходу, який цей об’єкт приносить
в певний момент часу в умовах конкретного ринку.
Процес оцінки передбачає наявність оцінюваного об’єкту і оцінюючого
суб’єкта.
Суб’єктом оцінки виступають професійні оцінювачі, що володіють
спеціальними знаннями і практичними навичками. Об’єктом оцінки може бути
будь-який об’єкт власності в сукупності з правами, якими наділений його
власник. Це може бути бізнес, компанія, підприємство, фірма, банк,
окремі види активів, як матеріальних, так і нематеріальних.
Особливістю процесу оцінки вартості є її ринковий характер. Це означає,
що оцінка не обмежується визначенням лише одних витрат на створення або
придбання оцінюваного об’єкту. Вона обов’язково враховує сукупність
ринкових факторів: фактора часу, фактора ризику, ринкову кон’юнктуру,
рівень і модель конкуренції, економічні особливості оцінюваного об’єкту,
його ринкове реноме, а також макро- і мікроекономічне середовище.
Основними факторами є час і ризик. Ринкова економіка відрізняється
динамізмом. Фактор часу, мабуть, – найважливіший фактор, що впливає на
всі ринкові процеси, на ціну, на вартість, на прийняття рішень.
Непродуктивно витрачений час означає втрату грошей. Єдиний спосіб
уникнути цього – примусити капітал працювати. Гроші не приносять доход,
якщо лежать «мертвим тягарем». При цьому важливо розуміти час отримання
доходу, оскільки вже отриманий доход може бути реінвестований.
Час отримання доходу вимірюється інтервалами, періодами. Інтервал, або
період, може бути рівний дню, тижню, місяцю, кварталу, півріччю або
року.
Час, протягом якого повинні виплачені або отримані кошти, має першорядне
значення в процесі оцінки. Ринкова вартість об’єкту змінюється в часі,
під впливом багатьох факторів, тому вона може бути розрахована на даний
момент часу. Завтра ринкова вартість може бути вже іншою. Отже, постійна
оцінка і переоцінка об’єктів власності в цілому є необхідною в умовах
ринкової економіки.
Іншою сутнісною рисою ринкової економіки є ризик. Під ризиком
розуміються непостійність і невизначеність, пов’язана з кон’юнктурою
ринку, з макроекономічними процесами і т.і. Іншими словами, ризик – це
вірогідність того, що доходи, які будуть отримані від інвестицій,
виявляться більше або менше прогнозованих. При оцінці важливо пам’ятати,
що існують різні види ризику, і що жодне з вкладень в умовах ринкової
економіки не є абсолютно безризиковим.
h}0~( h
% h
????????????~?Підходи і методи, використовувані оцінювачем, визначаються
в залежності, як від особливостей процесу оцінки, так і від економічних
особливостей оцінюваного об’єкту, а також від цілей і принципів оцінки.
Власність в буденному розумінні представлена своєю зовнішньою ознакою –
владою людини над речами. Володіти річчю може тільки суб’єкт: фізична
або юридична особа, у тому числі держава, делегуюча своє право власності
представникам адміністрації.
Суб’єкт власності – це економічно відособлена юридична або фізична
особа, що володіє конкретним об’єктом (капіталом, землею і відповідними
економічними інтересами). Реалізувавши економічні інтереси, суб’єкти
вступають у економічні відносини, зокрема з приводу володіння,
розпорядження і використання належних їм об’єктів. Таким чином,
власність – це відносини між суб’єктами. Немає і не може бути відносин
між суб’єктом і матеріальним (духовним) благом. Може бути тільки
відношення між певними суб’єктами з приводу володіння, розпорядження і
використання конкретного блага. Таке розуміння власності закладено в
основу всіх економічних, юридичних, організаційно-управлінських
процесів, у тому числі в основу визначення її вартості, в основу оцінки.
Ринкова оцінка повинна враховувати не тільки цінність складових
елементів певного об’єкту – сукупність факторів виробництва, але і
економічних відносин, що реалізували право власності на нього.
В сучасних умовах будь-який об’єкт власності може бути джерелом доходу і
об’єктом ринкової операції, у тому числі таким об’єктом є і права
власника. Особливий інтерес при цьому представляє бізнес як процес
отримання доходу, як власність, що приносить доход. Основу бізнесу, його
невід’ємну суть складає капітал. Капітал є матеріальної базою сучасної
економічної системи. На різних рівнях розвитку економічна наука
визначала його по-різному. Проте більшість вчених і практиків давали
більше або менше однакове тлумачення даної категорії: капітал – це
багатство, засоби виробництва, фактори виробництва, тобто різні
матеріально-речовинні форми інвестованої праці, праці, що приносить
доход. Процес отримання доходу передбачає певні економічні відносини, у
тому числі відносини власності. Значить, крім того, що капітал – це
матеріально-речовинні фактори виробництва, це також економічні відносини
між суб’єктами процесу створення доходу.
Власність і капітал формуються і використовуються в рамках певних
організаційних структур – підприємств, організацій, фірм, а також у
сфері певного бізнесу. Тому їхню ринкову оцінку проводять стосовно
конкретної форми існування. Хоча підприємство і фірма своїм внутрішнім
економічним змістом мають капітал, між ними існують не тільки загальні
риси, але і відмінності. Загальним є матеріальна, трудова, грошова,
інформаційна основа, а відмінності виражаються в нематеріальних активах,
що роблять істотний вплив на ефективність, конкурентоспроможність,
положення на ринку і перспективи розвитку. В нематеріальних активах
фірми виділяються фірмове ім’я, фірмові знаки, технології, маркетингова
система, що є додатковим джерелом доходу, реалізованим або потенційним.
Бізнес – це конкретна діяльність, організована в рамках певної
структури. Головна її ціль – отримання доходу. Таким чином, капітал є
основою, внутрішнім змістом будь-якого процесу створення продукту або
послуги, здійснюваного з метою отримання доходу. Отримання доходу – це
ціль і кінцевий результат діяльності в багатьох сферах, галузях
економіки, тобто ціль і результат бізнесу. Будь-який бізнес має свою
економіко-організаційну форму у вигляді підприємства. Підприємство,
прагнучи зайняти свою власну ринкову нішу, виділитися з середовища
подібних, закріпити свої специфічні особливості, створює і реєструє свої
відмінності у вигляді фірмової назви і атрибутів. Фірма – це вивіска,
знак, ім’я конкретного підприємства, що є в даній сфері
економіко-організаційною формою бізнесу, що має в своїй основі капітал.
Список використаної літератури
Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну
діяльність в Україні”
Основи оцінки нерухомості. Г.В. Попов Москва 1995р
Аналіз і оцінка прибуткової нерухомості. Д. Фрідман, Н. Ордуей. Справа
Лтд., Москва 1995р.
Оцінка ефективності інвестиційних проектів Савчук В.П.
Оцінка підприємства, теорія і практика. У. В. Грігорьев, М. А. Федотова,
Москва Інфра-М, 1997р.
Оцінка вартості активної частини основних фондів. А. П. Ковальов, Москва
Фінстатінформ, 1997р.
Скільки коштує бізнес? М. А. Федотова, Москва, Перспектива 1996р.
Оцінка бізнесу. Під. ред. А.Г. Грязнової, Москва, Фінанси і статистика.
1998р.
Фінансовий аналіз. У. В. Ковальов, Москва, Фінанси і статистика, 1997р.
Керівництво по оцінці бізнесу. Гленн М. Десмонд, Річард Е. Келлі.
Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки. Крейніна М. Н. ІКС “ДІС”,
1997р Москва.
Оцінка бізнесу. С.В. Валдайцев, Санкт-Петербурзькій університет, 1999р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
