Реферат на тему:

“Підприємництво. Законодавча база України про підприємництво”

ПЛАН

1. Поняття та зміст підприємницької діяльності

2. Суб’єкти підприємницької діяльності

3. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності

4. Мале підприємництво: поняття, суб’єкти

5. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності

6. Гарантії прав суб’єктів підприємницької діяльності

Список використаної літератури

1. Поняття та зміст підприємницької діяльності

Поняття підприємницької діяльності розкриває ст. 1 Закону України «Про
підприємництво», за якою підприємництво — це безпосередня самостійна,
систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції,
виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка
здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як
суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому
законодавством.

З даного визначення випливають певні необхідні правові вимоги до
підприємницької діяльності.

В першу чергу це безпосередня самостійна і систематична діяльність Це
означає, що підприємець починає і проводить свою діяльність на свій
розсуд, без будь-яких застережень. Підприємницька діяльність повинна
носити постійний характер..

По-друге — підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик
підприємця. Це означає, що підприємець приймає на себе будь-які наслідки
підприємницької діяльності як позитивні так і негативні.

По-третє — метою підприємницької діяльності є одержання прибутку. Для
цього і починає підприємницьку діяльність підприємець. Тобто,
характерною ознакою підприємницької діяльності є її комерційний
характер.

2. Суб’єкти підприємницької діяльності

Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
• громадяни
України, інших держав, особи без громадянства, не
обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

• юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом
України «Про власність»;

• об’єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на
умовах угоди про розподіл продукції.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій
громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду,
державної безпеки, внутрішніх справ, господарського суду, державного
нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані
здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути
зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду
діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші
корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть
виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати
в підприємницьких товариствах та їх спілках (об’єднаннях) керівні посади
і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

3. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності

Статтею 4 закону України «Про підприємництво» закріплене обмеження у
здійсненні підприємницької діяльності. Так, діяльність, пов’язана з
обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і
прекурсорів, здійснюється відповідно до Закону України «Про обіг в
Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і
прекурсорів».

Діяльність, пов’язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та
боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо
важливих об’єктів права державної власності, перелік яких визначається у
встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність,
пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних,
судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням,
виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними
запусками із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними
підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій —
також і повними товариствами.

Діяльність, пов’язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією
первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного
зв’язку в мережах зв’язку загального користування (крім супутникових
систем телефонного зв’язку б мережах загального користування, які мають
наземну станцію спряження на території України та створюються або
розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних
космічних апаратів), виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги
малозабезпеченим громадянам, здійснюється виключно державними
підприємствами і об’єднаннями зв’язку.

Діяльність, пов’язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих
(А-76Ек, А-80Ек, А-92Ек, АІ-93Ек, А-95Ек, А-98Ек) з вмістом не менш як 5
відсотків високооктанових кисневмісних добавок — абсолютованого
технічного спирту та етил-трет-бутилового ефіру, здійснюється
нафтопереробними підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом
Міністрів України.

Діяльність, пов’язана з виробництвом зазначених у частині четвертій цієї
статті високооктанових кисневмісних добавок, здійснюється державними
спиртовими заводами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів
України.

4. Мале підприємництво: поняття, суб’єкти

19 жовтня 2000 року був прийнятий Закон України «Про державну підтримку
малого підприємництва», який визначає правові засади державної підтримки
суб’єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою
якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для
розширення впровадження ринкових реформ в Україні.

Дія цього Закону поширюється на суб’єктів малого підприємництва
незалежно від форми власності, у тому числі тих, що здійснюють
діяльність у галузі сільського господарства.

Дія цього Закону не поширюється на довірчі товариства, страхові
компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські
фінансові установи, суб’єктів підприємницької діяльності, які провадять
діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти,
які є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб’єктів
підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що
належить юридичним особам — засновникам та учасникам цих суб’єктів, які
не є суб’єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків.

За даним законом суб’єктами малого підприємництва є:

• фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку
як суб’єкти підприємницької діяльності;

• юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої
організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова
чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не
перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000
євро.

Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх
працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за
сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та
інших відокремлених

5. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності

Державна реєстрація підприємств здійснюється відповідно до Закону
України «Про підприємництво». Державна реєстрація підприємств є
обов’язковою юридичною дією при їх створенні. Підприємство вважається
створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної
реєстрації. Державна реєстрація підприємств здійснюється в порядку,
визначеному ст.8 Закону України «Про підприємництво» та Положенням про
державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженим
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 № 740 із суб’єктів
підприємницько використовуються повні або державної влади, органів
змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету міністрів станом
на 27.12.2001.

Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності, крім об’єднань
юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод
про розподіл продукції, проводиться у виконавчому комітеті міської,
районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя
державній адміністрації (далі — органи державної реєстрації) за
місцезнаходженням або місцем проживання даного суб’єкта, якщо інше не
передбачено законом.

Забороняється реєстрація діяльності, у найменуваннях яких скорочені
найменування органів місцевого самоврядування та похідні від цих
найменувань, а також найменування, тотожні найменуванням інших суб’єктів
підприємницької діяльності — юридичних осіб чи об’єднань громадян,
внесених до відповідних реєстрів.

Орган державної реєстрації дає змогу попередньо здійснити перевірку
заявленого найменування суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної
особи на тотожність найменуванню вже зареєстрованого суб’єкта, внесеного
до відповідних реєстрів.

Орган державної реєстрації може зарезервувати терміном на 1 місяць (для
відкритих акціонерних товариств — на 9 місяців) найменування суб’єкта
підприємницької діяльності, яке включається в окремий перелік
зарезервованих найменувань та враховується під час перевірки на
тотожність поряд з найменуванням вже зареєстрованих суб’єктів. Перелік
зарезервованих найменувань є складовою частиною Реєстру суб’єктів
підприємницької діяльності.

Відомості про зареєстровані діяльності вносяться до Реєстру діяльності.

Для державної реєстрації діяльності — юридичної особи подаються
такі документи:

* рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними)
органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства).
Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким
рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів
(конференції) у випадках, передбачених законом;

• статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми
підприємництва;

• реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про
державну реєстрацію;

• документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до
статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності в розмірі,
передбаченому законом;

• документ, що засвідчує внесення плати за державну
реєстрацію.

При створенні відкритих акціонерних товариств (крім відкритих
акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та/або
корпоратизації) подається засвідчений Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку звіт про наслідки підписки на акції.

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи, подають:

• реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про
державну реєстрацію,

• копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної
особи — платника податків та інших обов’язкових платежів

• документ, що засвідчує внесення плати за державну
реєстрацію.

В реєстраційній картці вказується місцезнаходження суб’єкта
підприємницької діяльності.

Місцезнаходженням суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи
на дату державної реєстрації може бути місцезнаходження (місце
проживання) одного із засновників або місцезнаходження за іншою адресою,
яка підтверджується договором, що передбачає передачу засновнику у
власність або користування приміщення, частини приміщення (договір
купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, лізингу, безоплатного
користування майна, про спільну діяльність, установчий договір тощо).

Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності проводиться за
наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не
більше п’яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов’язані
протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру
суб’єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну
реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом
(для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації
органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної
особи — платника податків та інших обов’язкових платежів.

У п’ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації
направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну
реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної
статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб’єкта
підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і
Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та
копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному
податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких
банках України та інших держав за вибором суб’єкта підприємницької
діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється
Національним банком України.

Повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках суб’єкт
підприємницької діяльності зобов’язаний направити державному податковому
органу, в якому він обліковується як платник податків і зборів
(обов’язкових платежів). Таке повідомлення протягом трьох робочих днів з
дня відкриття або закриття рахунку (включаючи день відкриття або
закриття) подається особисто або направляється на адресу відповідного
державного податкового органу з повідомленням про вручення. Форма і
зміст повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках
встановлюється центральним податковим органом України.

У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб’єкта
підприємницької діяльності, а також форми власності суб’єкти
підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настання
зазначених змін зобов’язані подати документи для перереєстрації.

Перереєстрація суб’єкта підприємницької діяльності проводиться в
порядку, встановленому для його реєстрації.

У разі перереєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, що
визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний
майновий комплекс, подається документ, який засвідчує право власності на
зазначений об’єкт.

Суб’єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії
(відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття
зазначених підрозділів не потребує їх державної реєстрації. Суб’єкт
підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії (відділення),
представництва орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової
інформації в свою реєстраційну картку.

Відповідальність за відповідність чинному законодавству установчих
документів, що подаються для проведення реєстрації, несе власник
(власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для
реєстрації суб’єкта підприємництва.

Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.

За державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єктів підприємницької
діяльності (реєстраційний збір): для громадян-підприємців — 1,5, для
юридичних осіб — 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

За прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію (перереєстрацію)
суб’єктів підприємницької діяльності — потрійний розмір відповідного
реєстраційного збору;

За державну реєстрацію змін (доповнень) до установчих документів
суб’єктів підприємницької діяльності — 30 відсотків реєстраційного
збору;

Перереєстрація суб’єктів підприємницької діяльності у зв’язку із зміною
законодавства проводиться безоплатно, якщо Інше не передбачено законом

У разі зміни свого місцезнаходження суб’єкт підприємницької діяльності в
семиденний термін повинен повідомити про це орган державної реєстрації.

Невиконання цієї вимоги дає право органам державної реєстрації
звернутися до суду (господарського суду) з позовом про скасування
державної реєстрації.

Скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника
(власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою
підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду (господарського
суду) в разі:

• визнання недійсними або такими, що суперечать
законодавству, установчих документів;

• здійснення діяльності, що суперечить установчим
документам та законодавству України;

• несвоєчасного повідомлення суб’єктом підприємницької
діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності
та місцезнаходження;

• визнання суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом (у о випадках,
передбачених законодавством);

• неподання протягом року до органів державної податкової служби
податкових декларацій, документів фінансової звітності; згідно з
законодавством.

Скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності
здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного
балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших
документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб’єкта
підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається
Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб’єктів
підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні
державні податкові органи та органи державної статистики про скасування
державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб’єкта підприємницької
діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з
Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Законами України можуть бути встановлені спеціальні правила державної
реєстрації певних видів суб’єктів підприємницької діяльності.

6. Гарантії прав суб’єктів підприємницької діяльності

Гарантії прав суб’єктів підприємницької діяльності поділяються на
загальні та майнові. Загальні гарантії полягають у тому, Що держава
гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних
форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості
для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових,
інформаційних, природних та інших ресурсів. Забезпечення
матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано
розподіляються державою, здійснюється тільки за умови виконання
підприємцем робіт і поставок для державних потреб.

У передбачених законом випадках підприємець або громадянин, який працює
у підприємця за наймом, може бути залучений до виконання у робочий час
державних обов’язків. Орган, що приймає таке рішення, відшкодовує
підприємцю відповідні збитки.

Гарантії майнових прав підприємця полягають у тому, що держава гарантує
недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця.
Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та
іншого використовуваного ним майна не допускається, за винятком
випадків, передбачених законодавчими актами України.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами, юридичними
особами і державними органами його майнових прав, що охороняються
законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.

Державна підтримка підприємництва — важливий чинник його активізації в
умовах побудови ринкової економіки. З метою створення сприятливих
організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава
надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та
нежитлові приміщення, законсервовані й недобудовані об’єкти та споруди,
неви-користовуване устаткування), необхідні для здійснення
підприємницької діяльності. За допомогою економічних важелів (цільових
субсидій, податкових пільг тощо) держава стимулює модернізацію
технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та
послуг. Вона надає підприємцям цільові кредити та подає їм інші види
допомоги.

На формування і розвиток малого підприємництва, становлення малого
підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в
економіці спрямований Закон України «Про державну підтримку малого
підприємництва» від 19 жовтня 2000 р., який визначає суб’єктами малого
підприємництва фізичних осіб, зареєстрованих у встановленому законом
порядку як суб’єкти підприємницької діяльності; юридичних осіб —
суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової
форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих
за звітний період (календарний рік) не пе-

ревищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 тис.
євро.

Державну підтримку малого підприємництва здійснюють Кабінет Міністрів
України — центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної
політики та підприємництва, інші центральні органи виконавчої влади за
такими напрямами:

1) формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва,
організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації кадрів для суб’єктів малого підприємництва;

2) встановлення системи пільг для суб’єктів малого підприємництва;

3) запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку
та звітності;

4) фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

5) залучення суб’єктів малого підприємництва до виконання
науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки
продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Важливе значення для розуміння взаємовідносин між підприємцем і державою
мають норми Закону України «Про підприємництво» щодо державного
регулювання підприємництва. Як зазначається у ст. 42 Конституції
України, держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій
діяльності, захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і
безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.

В умовах побудови ринкової економіки докорінно змінюється характер
організаційно-правових відносин державних та інших органів з суб’єктами
підприємництва. Сьогодні ці відносини будуються з використанням:

o податкової та фінансово-кредитної політики, включаючи встановлення
ставок податків і процентів за державними кредитами; податкових пільг;
цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів
економічних санкцій;

o державного майна і системи резервів, ліцензій, концесій, лізингу,
соціальних, екологічних та інших норм і нормативів;

o науково-технічних, економічних та соціальних республіканських і
регіональних програм;

o договорів на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не
допускається, якщо воно не зачіпає передбачених законодавством України
прав державних органів контролю за діяльністю підприємців.

Щоб зменшити втручання державних органів у підприємницьку діяльність,
усунути правові, адміністративні, економічні та організаційні перешкоди
у розвитку підприємництва, запровадити нові підходи до державного
регулювання підприємництва, Указом Президента України «Про усунення
обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» від З лютого
1998 р. визнано за необхідне здійснити заходи щодо усунення обмежень,
які стримують розвиток підприємницької діяльності, та щодо зменшення
надмірного державного регулювання підприємницької діяльності
(дерегулювання).

Зазначені заходи, частину яких уже реалізовано в чинному законодавстві,
зокрема, включають:

o спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб’єктів
підприємницької діяльності;

o скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають
ліцензуванню та патентуванню, вимагають одержання сертифікатів та
будь-яких інших дозволів на здійснення підприємницької діяльності;

o лімітування перевірок та контролю за діяльністю суб’єктів
підприємництва;

o спрощення процедури митного оформлення вантажів при здійсненні
експортно-імпортних операцій;

o забезпечення послідовності та стабільності нормативно-правового
регулювання підприємницької діяльності.

Згідно з чинним законодавством державні органи і службові особи можуть
давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції,
встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом
акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства,
підприємець має право звернутися до суду, чи арбітражного суду із заявою
про визнання такого акта недійсним. Збитки, завдані підприємцю внаслідок
виконання вказівок державних чи інших органів або їхніх службових осіб,
що призвели до порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного
здійснення такими органами або їхніми службовими особами передбачених
законодавством обов’язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими
органами. Спори про відшкодування збитків вирішує арбітражний суд.

Список використаної літератури

Борисова В.И. Правовые основы предпринимательской деятельности Харьков.
— Интеграл, 1998.

Закон України “Про підприємництво”.

Клейн Н.М. предпринимательское право. Курс лекций. Москва, Юридическая
литература, 1993 – 480 с.

Кулагин М.И. Предпренимательство и право: “Опит Запада”. – м.
Издательство “Дело”, 1992

Лаптев В.В. Правовое регулирование предпринимательской деятельности,
Москва, 1995.

Саниахметова Н.А. Новое в законодательстве Украины о предпринимательстве
и его защите. Киев, Блиц-информм, 1996 – 320 с. (Б-ка права) РОС.

Чернявський А.А Бізнес підприємницької діяльності. Конспект лекцій —
К,МАУП 1998

Шакун В.І. Мельник В.П., Поповіч В.М. Правові основи підприємницької
діяльності – Київ, 1997.

Похожие записи