.

Оцінка ризиків (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
51 9490
Скачать документ

Реферат на тему:

Оцінка ризиків

План

Види можливих ризиків

Управління ризиками

Способи нейтралізації впливу та мінімізації негативних наслідків
можливих ризиків

1. Види можливих ризиків.

Будь-яка діяльність у сфері бізнесу пов’язана з ризиком. Ситуації, коли
ризик відсутній, у підприємницькій діяльності трапляються як виняток.
Об’єктивна наявність ризику пояснюється тим, що всі ринкові суб’єкти
господарювання діють за умов повної або часткової невизначеності, бо
залежать від багатьох змінних, дію яких часто неможливо передбачити,
зокрема: невизначеність цілей за багатоваріантного вибору; неточність
оцінок тенденцій розвитку внутрішнього й зовнішнього середовища чи дії
конкурентів; відсутність вичерпної інформації при складанні бізнес-плану
тощо.

Щоб заручитись підтримкою інвесторів у бізнес-плані, необхідно не тільки
показати потенційні вигоди вкладання коштів у даний підприємницький
проект, але також вказати на труднощі, що на них може натрапити бізнес s
які загрожуватимуть його існуванню. Ось чому в бізнес-плані необхідно
досить детально висвітлити проблеми, пов’язані з ризиками, їх оцінкою та
мінімізацією впливу на результати діяльності.

Розділ бізнес-плану «Оцінка ризиків» повинен дати відповідь принаймні на
два запитання: по-перше, чи керівництво фірми достатньо глибоко розуміє
й ураховує ризики, зв’язані з даним бізнесом; по-друге, чи воно може
розробити відповідний план дій за умов невизначеності, конфліктності,
браку повної інформації.

Отже, в даному розділі бізнес-плану передовсім необхідно
продемонструвати здатність бізнесмена заздалегідь передбачати можливі
види ризиків, визначати джерела їх виникнення та можливі заходи для
мінімізації їх негативного впливу.

Існують різні тлумачення сутності ризику. Це зумовлено тим, що ризик
притаманний усім ринковим суб’єктам, супроводжує всі етапи їх
діяльності, має безліч причин виникнення і форм вияву. Ризик пов’язаний
з можливістю настання певної несприятливої події, яка зумовлює
ймовірність (загрозу) втрати підприємцем (інвестором) своїх ресурсів чи
доходів або появу додаткових витрат.

У бізнесі існує чимало різних обставин, які можуть призвести до істотних
утрат. Досвід підприємництва засвідчує, що врахування якомога більшої
кількості ймовірно несприятливих для даного бізнесу подій, дає змогу
реально управляти ризиком.

Перелік можливих видів ризиків досить великий: від стихійного лиха до
помилок самого підприємця. Існує значна кількість різноманітних
класифікацій видів ризиків. Залежно від певних ознак ризики класифікують
за сферою походження, причинами виникнення, масштабами впливу,
можливістю прогнозування, відповідністю допустимим нормативам, ступенем
системності тощо.

Для підприємницької діяльності характерним є виокремлення таких основних
видів ризиків: виробничі, пов’язані з можливістю невиконання фірмою
своїх зобов’язань за контрактами; фінансові (кредитні), пов’язані з
можливістю порушення фірмою своїх зобов’язань перед інвесторами;
інвестиційні, пов’язані з можливим знеціненням інвестиційно-фінансового
портфелю, який складається як із власних, так і зі залучених цінних
паперів; ринкові, пов’язані з можливим коливанням процентних ставок,
курсів валют.

При цьому можливість виникнення кожного виду ризиків різна — різні щодо
збитків будуть і їх наслідки. Тому в бізнес-плані необхідно виділити й
розглянути лише найбільш імовірні для даного бізнесу ризики (табл. 1).
Найчастіше в бізнес-плані розглядаються ризики, які можуть виникнути як
наслідки:

1) несприятливих тенденцій у зовнішньому середовищі галузі, до якої
належить даний бізнес;

2) реакції конкурентів (наприклад, можливе зниження цін на аналогічні
види продукції чи послуг);

3) сезонної циклічності обсягів продажу;

4) недостатньої компетентності персоналу, який займається маркетингом,
виробництвом чи управлінням;

5) появи нових технічних і технологічних досягнень, які можуть призвести
до надто швидкого техніко-економічного старіння продукту даного бізнесу;

6) перевищення виробничих витрат над запланованими;

7) труднощів із одержанням сировини, матеріалів, комплектуючих виробів,
а також кредитів;

8) циклічності потоку готівки тощо.

Для обґрунтування в бізнес-плані концепції управління ризиками важливе
значення має поділ останніх на дві загальні групи. Першу групу
становлять внутрішні (ендогенні) ризики, що можуть контролюватися
конкретним суб’єктом господарювання. До другої групи належать зовнішні
(екзогенні) ризики. Це ризики, які менеджери не можуть контролювати
безпосередньо, тобто ризики, пов’язані Із загальними змінами в
економіці, які практично не підлягають контролю окремих суб’єктів
підприємницької діяльності, але безпосередньо впливають на інвестиційні
можливості. Зокрема збільшення ставок податків призводить до зменшення
чистого прибутку та коштів для Інвестування. Особливо цей ризик
характерний для ринків, що формуються за умов несталого законодавства.

З погляду можливого впливу на кінцеві результати діяльності слід
розрізняти динамічний та статичний ризики. Динамічний ризик може бути
зумовлений непередбачуваними змінами вартості основного капіталу
внаслідок прийняття певних управлінських рішень або непередбачуваних
змін у зовнішньому середовищі. Цей тип ризику може стати причиною як
збитків, так і доходів (за сприятливих змін). Статичний ризик завжди
призводить до збитків, оскільки його сутнісна характеристика пов’язана з
утратою реальних активів, а також з утратою доходу через недієздатність
суб’єкта господарювання.

Таблиця 1. Види ризиків і причини їх виникнення

№ п/п Вид ризику Причини виникнення

1 2 3

1 Ризики, пов’язані з неправильним вибором місії, економічних цілей
підприємницької діяльності Необґрунтоване визначення пріоритетів
загальної і ринкової стратегії фірми

Неправильний прогноз кон’юнктури на ринках продуктів, ресурсів,
капіталу, праці тощо

Неадекватна оцінка потреб сфери споживання і власного виробництва

2 Ризики, пов’язані з незабезпеченістю підприємницької ідеї (проекту)
фінансовими ресурсами (інвестиціями) Відсутність або недостатність
коштів для самофінансування Відсутність реального джерела зовнішнього
інвестування Недоліки вибрано™ методу фінансування Утрата джерела
фінансування проекту в процесі Гюго реалізації

Продовження табл. 1

1 2 3

3 Ризики, пов’язані з недотриманням запланованих строків

реалізації підприємницької ідеї Недотримання графіка запланованих витрат
Порушення прогнозних термінів одержання доходів

4 Маркетингові ризики Невідповідність цін, передбачених бізнес-планом,
та реальних ринкових цін

Відмова постачальників кін віл попередньо укладених контрактів

Недостатнє ресурсне забезпечення виробництва Зайва кількість персоналу,
не виправдана кінцевими результатами діяльності

Недостатньо обґрунтована сегментація ринку збуту Помилковий вибір
цільовою сегмента ринку, стратегії продажу продукту, організації мережі
збуту: системи логістики та трансфертних моделей реалізації продукту
Неадекватні результати маркетингових досліджень через їх нераціональну
організацію

Помилкова стратегія і тактика ціноутворення Неефективна реклама

Нарахування сезонної циклічності обсягів продажу

5 Ризики, пов’язані із системою взаємодії з партнерами та контрагентами
Недостатньо налагоджена система взаємодії з партнерами та контрагентами

6 Ризики, пов’язані з непередбаченою конкуренцією Проникнення на ринок
значної кількості днверсифікованих та інших фірм Виникнення нових
фірм-конкурентів Експансія ч боку іноземних експортерів Створення
продуктів-замінників Зниження конкурентами цін на аналогічну продукцію

7 Ризики, пов’язані із забезпеченням прав власності на запатентовані
вироби Недостатні обсяги запатентованих технічних, маркетингових,
дизайнерських рішень

Низький рівень патентного захисту

Тривалі строки одержання патентів

Низький рівень збереження комерційних таємниць

8 Ризики непередбачених витрат і збільшення кошторису Непередбачене
збільшення ринкових цін на ресурси Зростання процентних кредитних ставок

Витрати на непередбачені бізнес-планом заходи Виплати за термінові
роботи

Штрафні санкції, арбітражні виплати

Зниження депозитних ставок на кошти, які зберігаються па банківських
рахунках

Продовження табл. 1

1 2 3

9 Ризики, пов’язані з конфліктними ситуаціями (iз законодавством,
громадськістю) Нарахування в бізнес-плані можливості впровадження нових
екологічних, ергономічних нормативів, ліцензії! та ін.

Зміна податкової політики, системи штрафних санкцій тощо

Додаткові витрати на «паблік рілейшнз»

10 Ризики, пов’язані з виникненням конфліктів у процесі формування
певного підприємницького проекту у розвитку поточної діяльності фірми
Використаний тимчасово вільних коштів па поточні потреби фірми

Фінансування із проектних коштів інших видів робіт Завищення нормативів
накладних витрат

11 Ризики, пов’язані зі впровадженням інновацій, венчурного бізнесу
Недосягнення бажаних економічних результатів у процесі розробки та
впровадження інновацій Перевищення кошторису витрат у процесі досліджень
Недосягнення прогнозних технічних параметрів у процесі проведення
науково-дослідних, конструкторських і технологічних розробок, які
становлять основу інноваційного проекту

Одержані результати випереджаючі, технічні її технологічні можливості
виробництва

Виникнення небажаних економічних наслідків у процесі реалізації
інноваційних проектів

2.Управління ризиками

Самий тільки опис імовірного ризику без викладення в бізнес-плані тих
заходів, які можуть його мінімізувати, це марнування часу й місця. Тому
в конкретному бізнес-плані треба докладно пояснити, як можна зменшити
ризики і втрати.

Концепція управління ризиками має включати такі компоненти:

1) оцінку ступеня ризику, тобто визначення потенційних негативних
наслідків прийнятих рішень, а також побічних ефектів, здатних негативно
вплинути на кінцевий результат;

2) опрацювання механізму реагування на можливі негативні наслідки;

3) розробку заходів для нейтралізації або компенсації можливих
негативних наслідків тієї чи тієї діяльності.

Чим ґрунтовніше викладатимуться всі ці питання, тим більшою буде довіра
до бізнес-плану потенційних Інвесторів.

Загальний підхід до оцінки ризиків також базується на низці складників,
а саме: виявленні та аналізі внутрішніх і зовнішніх факторів, які
збільшують чи зменшують вплив конкретного виду ризику; оцінці
конкретного виду ризику з погляду ліквідності підприємницького проекту
та економічної доцільності інвестування; встановленні допустимого рівня
ризику, здійсненні певних заходів для зменшення ризику. Аналіз ризику
полягає в одержанні необхідних даних для прийняття управлінських рішень
про доцільність участі в певному бізнесовому проекті І розробці засобів
для захисту від можливих фінансових утрат.

У процесі врахування ризику варто зважати на всіх учасників
підприємницького проекту: замовників, інвесторів, безпосередніх
виконавців, продавців, покупців, страхові компанії тощо. Усі учасники
проекту заінтересовані в тому, щоб запобігти загрозі бізнесу, урахувати
можливі наслідки дій конкурентів, а також зміну ринкової ситуації.
Виявлення ризику може здійснюватись різними способами: від складного
аналізу в моделях дослідження операцій до суто інтуїтивних здогадок і
аналізу колишнього досвіду.

Відомі принципи, на які слід спиратися, аналізуючи ступінь ризику
будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності. Суть цих принципів
полягає в тому, що, по-перше, утрати від ризиків не залежать одна від
одної; по-друге, утрати на одному напрямку з «портфеля ризиків» не
обов’язково збільшують імовірність утрат на іншому (за винятком
форс-мажорних обставин); по-третє, максимальні збитки не повинні
перевищувати фінансових можливостей учасника.

У бізнес-плані є обов’язковим кількісний чи принаймні якісний аналіз
ризику. Ці два види аналізу доповнюють один одного. Кількісний аналіз
дає змогу визначити основні фактори ризику, найбільш небезпечні з цього
погляду етапи й роботи, ідентифікувати ризики, порівняти результати щодо
можливих економічних та соціальних наслідків, виявити вплив рішень, які
приймаються в умовах невизначеності, на кінцеві результати діяльності
суб’єктів господарювання. Кількісний аналіз є найскладнішим, але тільки
він дає змогу конкретно визначити ступінь імовірності окремих ризиків, а
відтак і здійсненність в цілому даного проекту, певного виду
підприємницької діяльності.

У бізнес-плані можливе використання різноманітних методів кількісної
оцінки ступеня ризику, а саме: статистичного методу аналізу доцільності
витрат, методу експертних оцінок, аналітичного методу, методу аналогій.

Статистичний методу бізнес-плануванні може використовуватися за
наявності значного обсягу аналітико-статистичної інформації, що
уможливлює визначення ступеня ризику через величину
середньоквадратичного відхилення від очікуваних показників.

Метод аналізу доцільності витрат базується на ідентифікації зон ризику,
з урахуванням різного ступеня ризикованості різних елементів витрат. У
зв’язку з цим можна визначити з певною ймовірністю як зони, в межах яких
конкретні збитки не перевищують граничного значення встановленого рівня
ризику, так і зони підвищеного ризику (зона абсолютної стійкості, зона
нормальної стійкості, зона нестійкого стану, зона критичного стану, зона
кризового стану).

За браком інформації та відповідних аналогів користуються методом
експертних оцінок. Як правило, це визначення бальних оцінок імовірності
того чи того виду ризику та його впливу на діяльність фірми.

Для врахування чинників невизначеності, характерних для оцінювання
проектів у бізнесі, використовується аналітичний метод (аналіз
чутливості). Реалізація цього методу здійснюється, як правило, поетапно.
Насамперед визначають головні (ключові) параметри, які характеризують
результати підприємницької діяльності; далі здійснюється відбір
факторів, які впливають на досягнення визначених результатів та величину
ризику, насамкінець розраховують значення ключових параметрів на всіх
етапах підприємницького процесу та обґрунтовують способи зниження
ризику. Користуючись цим методом, бажано визначати математичні
співвідношення між основними параметрами та факторами впливу на них. Це
дає змогу ідентифікувати найвагоміші чинники ризику та виміряти
«чутливість» головних параметрів до зміни цих чинників.

З метою врахування потенційного ризику конкретного бізнес-плану
корисними можуть бути дані про наслідки впливу можливих факторів ризику,
які були помічені під час втілення в життя аналогічних проектів.

У бізнес-плані результати вимірювання ризику можуть бути подані як в
абсолютному, так і у відносному вираженні. В абсолютному вираженні
ступінь ризику визначається як добуток очікуваного збитку на ймовірність
того, що збиток матиме місце.

Очікувані збитки доцільно передбачити в бізнес-плані. Це безпосередньо
стосується втрат реальних активів (майна, сировини, палива, енергії),
коштів, цінних паперів; утрат часу; збитків через погіршення іміджу
(престижу) компанії. Причини можливих збитків є найрізноманітнішими: від
політичних чинників, економічної, соціальної нестабільності,
недосконалості кредитно-грошової та фінансової політики до форс-мажорних
обставин, некомпетентності кадрів, рекету, недосконалості методів
управління тощо.

Ціну ризику (ЦР) у найзагальнішому вираженні можна визначити як різницю
між очікуваним (запланованим без урахування ризику) прибутком від
певного підприємницького проекту (По) та прибутком з імовірним ризиком
(Пр), тобто за формулою:

ЦР = По-Пр.

Наприклад, якщо існує ймовірна небезпека затоварення новою продукцією,
то ціну ризику в цьому випадку можна визначити за формулою

ЦР = (Ц,-С0)(1-Р)-СргР,

де Цо — ціна товару;

Со — визначена собівартість товару;

Р — обсяг затоварення;

Ср — собівартість товару з імовірним ризиком;

г — ринкова ставка позичкового процента.

?????????u

?????????u ??

пним етапам:

а) на першому етапі в розрізі кожного направлення господарської
діяльності (окремих видів операцій, пов’язаних із змінами капіталу)
визначаються притаманні їм зовнішні або систематичні види ризиків.;

б) на другому етапі визначається перелік внутрішніх або несистематичних
ризиків, які притаманні окремим видам господарської діяльності або
наміченим господарським операціям підприємства (ризик
неплатоспроможності, кредитний ризик тощо)

в) на третьому етапі формується плановий загальний портфель
ідентифікованих ризиків, що пов’язані з наступною господарською
діяльністю підприємства

Вибір методів оцінки рівня ризиків, що розглядаються, а також надійність
її результатів визначається інформацією, яка використовується з цією
метою. В процесі оцінки якості цієї інформаційної бази перевіряється її
повнота для характеристики окремих видів ризиків; можливість побудови
необхідних рядів динаміки та необхідних групувань; можливість спів
ставної оцінки фінансових втрат в єдиному рівні цін; надійність джерел
інформації.

Вибір та використання відповідних методів оцінки вірогідності настання
ризикової події по окремим видам ризиків.

Визначення розміру можливих фінансових втрат при настанні ризикової
події по окремим видам ризиків.

Розмір фінансових втрат визначається характером фінансових операцій, що
здійснюються на підприємстві, обсягом задіяного в них капіталу та
максимальним рівнем амплітуди коливання доходів при відповідних видах
ризиків. На основі цього можна зробити групування здійснюваних
фінансових операцій за розміром можливих фінансових втрат. Так, можна
зробити наступне групування господарських операцій за зонами ризику з
позицій можливих фінансових втрат при настанні ризикової події:

1) Безризикова зона – фінансові операції здійснюються без прогнозованих
фінансових втрат.

2) Зона допустимого ризику – можливість втрат по фінансовій операції в
розмірі розрахункової суми прибутку.

3) Зона критичного ризику – можливість втрат по фінансовій операції в
розмірі розрахункової суми доходу в цьому випадку збиток підприємства
буде вираховуватись сумою понесених ним витрат.

4) Зона катастрофічного ризику – можливість втрат по фінансовій операції
в розмірі всього власного капіталу або значної його частини, що
призводить до банкрутства.

Результати проведеного групування дозволяють оцінити рівень концентрації
господарських операцій в різних зонах ризику за розміром можливих
фінансових втрат. Для цього визначається яку питому вагу займають окремі
фінансові операції в кожній з відповідних зрон ризику. Виділення
операцій з високим рівнем концентрації в найбільш небезпечних зонах
ризику (зонах критичного та катострофічного ризику) дозволяє розглядати
їх як об’єкт підвищеної уваги в процесі зниження ризиків підприємства.

Для узагальненої характеристики рівня ризику господарської діяльності
підприємства в цілому використовується показник – коефіцієнт
концентрації капіталу в зоні відповідного ризику, що розраховується за
формулою:

Кккзр = Окз / К,

де Окз – обсягкапіталу підприємства, що пов’язаний з операціями в
відповідній зоні ризику;

К – загальна сума капіталу підприємства.

Дослідження чинників, що впливають на рівень ризиків використання
капіталу підприємства. Таке дослідження має на меті виявити рівень
управління окремими видами ризиків, а також визначити шляхи можливої
нейтралізації їх негативних наслідків. В процесі дослідження чинники, що
впливають на рівень ризиків фінансової діяльності, діляться на
об’єктивні (рівень економічного розвитку країни, характер державного
регулювання господарської діяльності підприємства, темпи інфляції в
країні, кон’юктура попиту та пропозиції на фінансовому ринку, рівень
конкуренції в окремих сегментах фінансового ринку, рівень криміногенної
обстановки в державі, чинники форс-мажорної групи) та суб’єктивні
(основні параметри стратегії формування та використання капіталу
підприємства, розмір власного капіталу, структура капіталу в цілому,
характеристика партнерів по фінансовим операціям, рівень кваліфікації
фінансових робітників та аналітиків).

Встановлення граничнодопустимого рівня ризиків по окремими фінансовим
операціям та фінансовій діяльності в цілому. Такий рівень встановлюється
в розрізі окремих видів фінансових операцій з врахуванням відповідного
менталітету керівників та фінансових працівників підприємства (їх
відношення до здійснення консервативної, помірної чи агресивної політики
по фінансовій діяльності підприємства). При здійсненні помірної політики
граничними значеннями рівня ризиків окремих фінансових операцій по
оцінці спеціалістів є:

по фінансовим операціям з допустимим розміром втрат – 0,1

по фінансовим операціям з критичним розміром втрат – 0,01

по фінансовим операціям з катастрофічним розміром втрат – 0,001

Це означає, що намічена фінансова операція з ризиками, що не страхуються
по даній оцінці повинна бути відмінена., якщо в одному випадку із 10
може бути втрачена вся розрахункова сума прибутку; в одному випадку із
100 – втрачена сума розрахункового валового доходу; в одному випадку з
1000 – втрачено весь власний капітал в результаті банкрутства.

Визначено направлення нейтралізації негативних наслідків окремих ризиків
фінансової діяльності підприємства. Для цього можуть бути використані
два принципових направлення – вибір внутрішніх механізмів їх
нейтралізації та зовнішнє страхування.

Вибір та використання внутрішніх механізмів нейтралізації негативних
наслідків окремих видів ризиків.

Вибір форм та видів страхування окремих ризиків фінансової діяльності
підприємства.

Оцінка результативності нейтралізації ризиків фінансової діяльності
підприємства. Система показників результативності нейтралізації
негативних наслідків окремих видів ризиків включає рівень нейтралізації
можливих фінансових втрат; економічність нейтралізації (співставлення
витрат на її здійснення з розміром можливих втрат) тощо.

3. Способи нейтралізації ризиків фінансової діяльності суб’єктів
господарювання та їх ефективність

Реагування на можливі негативні наслідки ринкової діяльності передбачає
розробку організаційних, та операційних процедур запобіжного
(профілактичного) характеру. Ці процедури включають конкретні
рекомендації для певних дій у разі виникнення несприятливих наслідків.

Зрозуміло, що треба не тільки уникати невиправданого ризику, а й ніколи
не ризикувати понад власну ліквідність, якомога точніше визначаючи
майбутні наслідки ризикової діяльності.

З метою своєчасного реагування на негативні наслідки ризикової ситуації
розробляються так звані альтернативні плани. Процедура їх розробки
включає такі етапи:

1) виявлення основних факторів внутрішнього й зовнішнього середовища
даного бізнесу, які спричиняють ситуацію ризику;

2) визначення масштабів їх впливу на даний бізнес;

3) визначення ймовірності такого впливу;

4) складання альтернативного плану дій для запобігання чи мінімізації
цього впливу.

При цьому також визначаються критичні точки, досягнення яких свідчить
про несприятливий розвиток подій і необхідність застосування
альтернативних планів; контрольні альтернативи, які показують основні
результати використання альтернативних планів.

У цілому альтернативні плани визначають, що саме повинен робити
працівник у несприятливій ситуації і яких наслідків можна очікувати.
Перевага альтернативних планів — можливість швидко діяти за
несприятливих умов. Вони зменшують загальну невизначеність ринкової
діяльності. Наявність альтернативних планів свідчить про те, що
підприємець знає про можливі ризики своєї діяльності й готується до них
заздалегідь.

Слід розрізняти зовнішні та внутрішні способи зниження (оптимізації,
передавання) ризику. До зовнішніх способів належать: по-перше, розподіл
(делегування) частини ризиків партнерам по реальному бізнес-плану, які
матимуть змогу контролювати той чи той ризик, а також хеджування;
по-друге, зовнішнє страхування ризику, тобто передача певних ризиків
страховій компанії.

Хеджування (захист від втрат) — це спосіб зменшення ризику господарської
діяльності укладенням довгострокової угоди на поставку продукції між
постачальником і споживачем, наприклад, контракти на поставку зерна під
урожай наступного року. За контрактом споживач набуває право на
зафіксовану кількість зерна в наступному році за обумовленою ціною і тим
самим захищає себе від втрат за можливого неврожаю. Постачальник, у свою
чергу, гарантує собі належну ціну на зерно, навіть коли вона наступного
року з будь-яких причин знизиться.

Страхування передбачає, що страхувач за відповідні кошти (страховий
внесок чи страхова премія) зобов’язується сплатити Іншій стороні
(страхувальнику) обумовлену страховим контрактом грошову суму, якщо
страхувальник зазнає збитків чи втрат.

Послуги страхових компаній можуть бути стандартизованими та договірними.
Стандартизовані полягають, як правило, у продажу стандартних страхових
полісів, що надають лише деякі види страхових послуг, а договірні —
визначають усі можливі види ризиків та порядок компенсації збитків. Види
ризиків, які варто страхувати, названі в табл. 2.

Таблиця2. Види ризиків, які доцільно страхувати

Види ризиків Спосіб зменшення негативних наслідків

Пожежі та інші стихійні лиха Страхування сум можливих збитків

Ризик знищення чи псування каптажу за транспортування Страхування
вартості вантажу

Внутрішні способи зниження ризику для конкретних бізнес-планів досить
різноманітні. Найбільш типовими є: підвищення якості та ефективності
управління фірмою; диверсифікація (розподіл інвестицій між різними
об’єктами, видами діяльності, послугами тощо); лімітування (наприклад,
встановлення верхньої межі інвестицій у певний проект); створення
запасів (резервів) для покриття можливих непередбачених витрат;
збільшення повноти та ґрунтовності інформації, на підставі якої
приймаються конкретні управлінські рішення.

Фірма може зменшити свої втрати, використовуючи метод самострахування.
Цей метод зв’язаний зі створенням спеціального резервного фонду і
покриття збитків за рахунок власних обігових коштів фірми.

Самострахування застосовується, коли:

1) вартість майна, що страхується, є невеликою порівняно з майновими і
фінансовими параметрами всього бізнесу;

2) імовірність збитків є надто малою;

3) фірма має велику кількість однотипного обладнання. Безпосередньо в
бізнес-плані необхідно:

• виокремити найбільш імовірні для даного бізнесу типи ризиків і по
можливості оцінити їх вплив на бізнес;

• указати, які засоби будуть використовуватись як реакція бізнесу на
появу симптомів ризику;

• зазначити типи страхових полісів і на яку суму планується їх придбати.

Різноманітні методи мінімізації ризиків можна проілюструвати на прикладі
розробки бізнес-плану інноваційних проектів. Це, зокрема: купівля
загального (генерального) страхового полісу на суму ймовірних утрат від
усіх ризиків; придбання спеціалізованих страхових угод на окремі
(типові) види ризику; оформлення страхових угод на індивідуальні
(нетипові) ризики; передбачення в кошторисі інноваційного проекту
резервного фонду або сукупності резервних фондів для страхування,
мінімізації та покриття збитків від ризиків і непередбачених витрат;
укладання довгострокових угод на поставки сировини, матеріалів та інші
види послуг; підготовка резервних альтернативних Інвестиційних,
науково-технічних і виробничих заходів; розробка сітьових графіків
проекту з урахуванням резервів часу на операції, пов’язані з порівняно
високим імовірним рівнем ризиків; здійснення біржових операцій, які
страхують збут (придбання опціонів, ф’ючерських, форвардних контрактів);
участь у капіталі фірм, які є джерелами підвищеного ризику для даного
інноваційного проекту; синхронізація періодів порівняно високих ризиків
одного проекту з періодами найбільш надійних доходів за паралельними
проектами.

Таким чином, особливо важливою практично для всіх бізнес-планів є
необхідність заздалегідь виробити стратегію поведінки та запропонувати
способи виходу з можливих ризикових ситуацій. Наявність альтернативних
програм і стратегій для потенційного інвестора буде свідченням того, що
підприємець знає про труднощі та належно до них підготувався.

В системі методів управління ризиками фінансової діяльності суб’єктів
господарювання основна роль належить внутрішнім способам їх
нейтралізації. Внутрішні механізми нейтралізації ризиків змін капіталу
підприємств представляють собою систему методів та способів мінімізації
їх негативних наслідків, які вибираються та здійснюються в рамках самого
підприємства.

Система внутрішніх механізмів нейтралізації ризиків фінансової
діяльності підприємства передбачає застосування наступних основних
способів:

1) уникнення ризику – розробка таких заходів внутрішнього характеру, які
повністю виключають конкретний вид ризику. До їх числа відносяться:
відмова від операцій, що пов’язані з фінансовою діяльністю, рівень
ризику по яким дуже високий, відмова від надмірного використання
капіталу в низько ліквідних формах;

2) лімітування концентрації ризику – встановлюються на підприємстві
відповідних внутрішніх фінансових нормативів в процесі розробки політики
здійснення різних напрямків діяльності. Система фінансових нормативів,
що забезпечують лімітування концентрації ризиків, може включати:
мінімальний розмір активів, що формуються за рахунок власного капіталу,
в високоліквідній формі; максимальний розмір товарного або споживчого
кредиту, що надається одному покупцю; максимальний розмір депозитного
внеску, який зроблено в одному банку;

3) хеджування – процес використання будь-яких механізмів зменшення
ризику можливих фінансових втрат – хеджування з використанням ф’ючерсних
контрактів тощо;

4) диверсифікація – диверсифікація видів фінансової діяльності;
диверсифікація кредитного портфелю тощо;

5) розподіл ризиків – тобто господарським партнерам передається та
частина ризиків підприємства, по якій вони мають більше можливостей
нейтралізації їх негативних наслідків та мають більш ефективні способи
внутрішнього страхового захисту;

6) самострахування(внутрішнє страхування) – резервування підприємством
частини фінансових ресурсів, що дозволяє подолати негативні фінансові
наслідки по тим господарським операціям, що не пов’язані з діями
контрагентів. Наприклад: формування резервного (страхового) капіталу
підприємства.

ЛІТЕРАТУРА

Агафонова Л.Г., Рога О.В. Підготовка бізнес-плану: Практикум. – К.:
Знання, 1999.

Бизнес-план: методические материалы / Под ред. Р.Г. Маниловского. – М.:
Финансы, 1994.

Бизнес-план: Зарубежный и отечественный опыт. Новая практика разработки
и документация: В 2-х ч. /Под общ. Ред. В.М. Попова. – М.: Финансы и
статистика, 1995.

Бизнес-план, или повысить доходность Вашего предприятия. Американская
школа управления. – М.: Анкил, 1995.

Бурков В.П., Галь В.В. и др. Бизнес-план инвестиционного проекта.
Методика составления: Метод. Пособие. – М.: ЦИПКК. А.П., 1997.

Горохов М.Ю., Малеев В.В. Бизнес-планирование и инвестиционный анализ. –
М.: Филинъ, 1998.

Грабовый П.Г., Петрова С.Н. и др. Риски в современном бизнесе. – М.:
Аланс, 1994.

Закон України „Про інвестиційну діяльність” №1560-ХІІ від 18.09.2001 //
Відомості Верховної Ради, 1991, №47, зі змінами та доповненнями.

Закон України „Про підприємництво” №698-ХІІ від 07.02.1991 // Відомості
Верховної Ради, 1991, №14, зі змінами та доповненнями.

Закон України „Про підприємства” №887-ХІІ від 27.03.1991 // Відомості
Верховної Ради, 1991, №24, зі змінами та доповненнями.

Липсиц И.В. Бизнес-план – основа успеха. – М.: Машиностроение, 1992.

Маркова В.Д., Кравченко Н.А. Бизнес-планирование. – Новосибирск: ЭКО,
1994.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020