Реферат на тему:
Організаційний план
Привабливість фірми, віра в успіх її бізнесу багато в чому залежать від
ділових навичок і професіоналізму персоналу фірми та команди менеджерів.
Досвідчені керівники і кваліфіковані виконавці можуть вивести
підприємство з кризи, а безпорадні, навпаки, здатні зіпсувати найліпше
діло. Тому організаційний план, в якому розглядаються кадрові питання,
займає особливе місце серед інших розділів бізнес-плану.
Розробляючи організаційний план, підприємець має на меті:
• по-перше, переконати потенційних інвесторів і кредиторів у тому, що
ним вибрано доцільну організаційно-правову форму бізнесу;
• по-друге, показати, з ким він збирається організовувати своє діло,
тобто охарактеризувати менеджерів, які відіграватимуть провідні ролі в
процесах становлення та управління фірмою;
• по-третє, довести, що він, його команда менеджерів та інший персонал
фірми здатні практично реалізувати бізнес-план.
Розробку цього розділу бізнес-плану рекомендується починати з
обґрунтування вибору організаційної форми бізнесу, оскільки вона
позначається на всій подальшій підприємницькій діяльності і багато в
чому визначає Інші організаційно-правові аспекти бізнесу.
Далі в організаційному плані слід охарактеризувати потреби фірми в
трудових ресурсах, тобто визначити, які саме працівники (основні,
допоміжні, спеціалісти) необхідні для ведення діла.
Принципово важливо подати в організаційному плані відомості про
власників та провідний управлінський персонал фірми. Організаційний план
має містити короткі характеристики практично всіх тих працівників, від
яких у кінцевому підсумку залежить успіх або невдача бізнесу фірми.
Загальну характеристику команди менеджерів варто доповнити інформацією
про використання зовнішньої допомоги в управлінні бізнесом. Ураховуючи,
що багато фірм, особливо малих, залучають для виконання окремих функцій
управління спеціалістів зі сторони, організаційний план треба доповнити
описом консалтингових потреб фірми.
Після того, як в організаційному плані будуть репрезентовані власники,
основні менеджери та зовнішні консультанти фірми, доцільно навести її
організаційну схему, яка показує зв’язки між підрозділами і розподіл
повноважень з управління. Часто організаційну схему фірми доповнює
короткий пояснювальний текст.
Кінцевий розділ організаційного плану містить пояснення щодо кадрової
політики та стратегії фірми. З нього має стати зрозумілим, як буде
здійснюватися добір, підготовка та оплата праці працівників фірми. Можна
подати й відомості про передбачувані для працівників фірми пільги
стимулюючого характеру. Отже, організаційний план, як правило,
складається з таких підрозділів:
• організаційна форма бізнесу;
• потреба фірми в персоналі;
• власники фірми, команда менеджерів і зовнішні консультанти;
• організаційна схема управління;
• кадрова політика і стратегія.
Зміст основних розділів організаційного плану
Процес розроблення організаційного плану найчастіше розпочинається з
обґрунтування вибору юридичної форми організації бізнесу. Закони України
передбачають кілька варіантів такої організації (див. рис. ). Кожна з
форм організації бізнесу має свої переваги та недоліки (див. табл. ). На
вибір форми організації бізнесу впливає багато різноманітних факторів,
починаючи від особливостей сфери майбутнього бізнесу й кінчаючи діловими
якостями самого підприємця, проте найважливішими вважають такі:
1) відповідальність (як підприємець ставиться до ризику втрати
особистого майна і захисту інших учасників бізнесу в разі невдачі
бізнесового проекту);
2) податки (наскільки різняться суми податків, які сплачуються за
організації бізнесу в тій чи тій організаційній формі);
3) фінансові потреби (як співвідносяться обсяги необхідного для
започаткування бізнесу стартового капіталу з власними коштами
підприємця);
4) можливості зростання бізнесу (чи передбачається розширення бізнесу в
майбутньому);
5) управлінські здібності підприємця (чи вистачає знань і досвіду
підприємця для управління всіма функціональними сферами бізнесу);
6) оперативність управління (чи потребує передбачуваний бізнес
нормального, швидкого або негайного реагування на зміни в зовнішньому
середовищі фірми);
7) складність ліквідації фірми (наскільки складно буде припинити ділову
активність, зазнавши краху).
В організаційному плані необхідно:
• указати на основні причини вибору відповідної юридичної форми
організації бізнесу;
• наголосити на потенційних вигодах такого рішення;
• охарактеризувати можливі зміни юридичного статусу фірми в перспективі.
Коли фірма створюється як господарське товариство, обов’язково треба
пояснити умови, на яких воно створюється. Коли йдеться про акціонерне
товариство, то необхідно навести інформацію про кількість і тип акцій,
які випускаються, указати прізвища й адреси членів ради директорів.
Копії відповідних юридичних документів подаються в додатках до тексту
бізнес-плану.
Далі в організаційному плані, як зазначалося, треба охарактеризувати
потребу бізнесу в персоналі. Для вирішення цієї проблеми всю роботу, яка
має бути виконана на фірмі, слід розділити на складові: функції, види
діяльності й конкретні завдання.
На практиці це роблять, будуючи «дерево цілей» фірми: спочатку
визначають загальні цілі, а потім усе більше їх конкретизують. Склавши
повний перелік видів діяльності і завдань, можна визначити, скільки
робітників, якого фаху і якої кваліфікації потрібно, щоб їх виконати. На
підставі цієї інформації складають кваліфікаційні характеристики,
посадові інструкції і штатний розпис.
Практика підприємницької діяльності створила просту й зручну форму
подання в бізнес-плані інформації щодо потреб у персоналі (табл. 1).
Особливу увагу в організаційному плані слід звернути на характеристику
власників бізнесу і керівників фірми. Опрацьовуючи підрозділ «Власники
бізнесу, команда менеджерів і зовнішні консультанти» передовсім треба
чітко визначити, кого саме слід охарактеризувати і як це зробити. До
таких осіб, як правило, належать:
1) підприємці — засновники бізнесу;
2) активні інвестори (ті, хто вкладає свої кошти у фірму, що
створюється);
3) провідні менеджери фірми (керівники служби маркетингу, фінансів,
технічний директор та ін.);
4) зовнішні консультанти, експерти (спеціалісти, які залучаються для
допомоги у вирішенні особливо складних проблем). При цьому виникає
запитання, кого і чому бажано залучити до роботи. Щоб знайти відповідь
на це запитання, складають так звану матрицю управлінських здібностей
(табл. 2), за допомогою якої можна визначити функції
Таблиця 1. Потреба фірми в персоналі
Категорія
R
?
???????¤?¤?$???????C?Необхідна чисельність персоналу Вартість
персоналу1 Джерела покриття потреб у персоналі (внутрішні, зовнішні)
Спеціалісти
_______________________
Службовці
Робітники
управління, для виконання котрих необхідно залучати зовнішніх
консультантів.
Далі в процесі розробки організаційного плану потрібно з’ясувати, які
саме відомості про кожного з керівних працівників фірми бажано подати у
бізнес-плані. Тут можливі різні варіанти:
1) іноді до організаційного плану досить включити лише загальні
відомості про рівень кваліфікації та професійні досягнення кожного з
основних керівників;
2) в інших випадках (це буває частіше) на кожного з ключових керівників
необхідно підготувати коротку біографічну довідку і зазначити посадові
обов’язки, що на них буде покладено. У біографічній довідці слід
особливо підкреслити кваліфікацію, досвід і виробничі досягнення
кандидата під час його попередньої діяльності, що підтверджуватиме
здатність кандидата успішно виконувати доручену справу. Ґрунтовніші
характеристики основних керівників і перелік посадових обов’язків, як
правило, подаються в додатках. Те саме стосується й позитивних
характеристик з попередніх місць роботи, переліку конкретних досягнень і
нагород працівників. Проте, коли ці нагороди й досягнення дуже значні й
можу справити велике враження на потенційних інвесторів, такі відомості
треба включити безпосередньо в бізнес-план.
Складаючи підрозділ «Власники бізнесу, команда менеджерів і зовнішні
консультанти», слід мати на увазі, що потенційні інвестори оцінюватимуть
не стільки здібності кожного окремого керівника, скільки збалансованість
знань, кваліфікації та досвіду команди менеджерів фірми в цілому, їх
сумісність для ефективної співпраці.
У цьому розділі бізнес-плану обов’язково треба подати організаційну
схему управління фірмою, за допомогою якої легко зрозуміти, хто кому
підпорядкований, з яких підрозділів складається фірма і як буде
координуватися діяльність цих підрозділів.
Опрацювання організаційної схеми управління фірмою охоплює такі чотири
етапи.
Спочатку формується перелік основних функцій (виробництво, маркетинг,
фінанси, облік, управління персоналом тощо). Далі, за необхідності, ці
функції
Таблиця 2. Матриця управлінських здібностей
Основні функції управління фірмою Забезпечується персоналом
фірми(власниками, ключовими менеджерами) Необхідна зовнішня допомога
Спосіб отримання зовнішньої допомоги
підвищення кваліфікації персоналу фірми залучення зовнішніх
консультантів
1. Бухгалтерський облік
2. Оподаткування
3. Планування
4. Організація
5. Управління фінансами
6. Управління персоналом
7. Збут
8. ціноутворення
9. Юридичні питання
10. Страхування
можна деталізувати (розбивати на під функції). На другому етапі
складають перелік організаційних одиниць фірми (цехів, відділів, служб
тощо).
На третьому етапі розробляють матрицю типу «функції — організаційні
одиниці фірми». Практично це означає побудову таблиці, де по вертикалі
записано функції, а по горизонталі — організаційні одиниці фірми. Якщо
певний організаційний підрозділ фірми виконує таку функцію, роблять
позначку в таблиці. У результаті кожну з визначених на першому етапі
функцій (підфункцій) буде «спроектовано» на відповідний структурний
підрозділ, який і відповідатиме за її реалізацію. При цьому необхідно
дотримуватися таких правил:
• усі визначені функції (підфункції) мають бути розподіленими (за певну
справу має відповідати певна особа), бо інакше їх ніколи не
виконуватимуть;
• за виконання певної функції має відповідати лише один підрозділ
(інакше виникатиме дублювання діяльності підрозділів);
• у процесі деталізації функції (розподілу функції на підфункції) не
слід забувати про діапазон контролю (одному керівникові має бути
підпорядковано не більше 5-6 підрозділів).
У загальному вартість персоналу включають заробітну плату працівників,
усі види винагород, відрахування на соціальне страхування, пенсійні
платежі тощо
На кінцевому четвертому, етапі варто накреслити схему організаційної
структури управління фірмою, на якій показати всі організаційні одиниці
фірми, їх ієрархію і зв’язки. До креслення, як правило, додають короткий
текст, який пояснює особливості організаційної побудови фірми і
розкриває окремі її деталі.
У процесі опрацювання підрозділу «Організаційна схема управління» слід
звернути увагу на таке:
1) організаційна схема має бути узгоджена з рішеннями, які вже були
прийняті в попередніх розділах бізнес-плану. Зокрема, в організаційній
схемі мають знайти відображення рішення щодо структури служби збуту
(маркетинг-план), технології виробництва й виробничих підрозділів
(виробничий план);
2) організаційна схема має відбивати поділ повноважень і обов’язків між
власниками фірми І членами команди менеджерів. управління фірмою, що
зафіксовані в установчих документах.
Підрозділ організаційного плану «Кадрова політика і стратегія» має дати
читачеві бізнес-плану уявлення про філософію фірми щодо вирішення
кадрових питань. У цьому розділі необхідно роз’яснити, як будуть
вирішуватися проблеми добору, підготовки та оплати праці співробітників
фірми. Зокрема, тут мають бути висвітлені питання:
• конкретних строків комплектування штатів фірми;
• стандартів і процедур добору персоналу;
• структури заробітної плати, пакета пільг, премій, участі в прибутках
фірми тощо.
ЛІТЕРАТУРА
Агафонова Л.Г., Рога О.В. Підготовка бізнес-плану: Практикум. – К.:
Знання, 1999.
Бизнес-план: методические материалы / Под ред. Р.Г. Маниловского. – М.:
Финансы, 1994.
Бизнес-план: Зарубежный и отечественный опыт. Новая практика разработки
и документация: В 2-х ч. /Под общ. Ред. В.М. Попова. – М.: Финансы и
статистика, 1995.
Бизнес-план, или повысить доходность Вашего предприятия. Американская
школа управления. – М.: Анкил, 1995.
Бурков В.П., Галь В.В. и др. Бизнес-план инвестиционного проекта.
Методика составления: Метод. Пособие. – М.: ЦИПКК. А.П., 1997.
Горохов М.Ю., Малеев В.В. Бизнес-планирование и инвестиционный анализ. –
М.: Филинъ, 1998.
Грабовый П.Г., Петрова С.Н. и др. Риски в современном бизнесе. – М.:
Аланс, 1994.
Закон України „Про інвестиційну діяльність” №1560-ХІІ від 18.09.2001 //
Відомості Верховної Ради, 1991, №47, зі змінами та доповненнями.
Закон України „Про підприємництво” №698-ХІІ від 07.02.1991 // Відомості
Верховної Ради, 1991, №14, зі змінами та доповненнями.
Закон України „Про підприємства” №887-ХІІ від 27.03.1991 // Відомості
Верховної Ради, 1991, №24, зі змінами та доповненнями.
Липсиц И.В. Бизнес-план – основа успеха. – М.: Машиностроение, 1992.
Маркова В.Д., Кравченко Н.А. Бизнес-планирование. – Новосибирск: ЭКО,
1994.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
