Реферат на тему:

Організаційні форми підприємництва. Основні форми підприємницької
діяльності

ПЛАН.

Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу. Особливості
створення, переваги та недоліки різноманітних організаційно-правових
форм підприємницької діяльності.

Складні форми підприємницьких утворень.

Правові форми підприємницької діяльності в Україні. Форми здійснення
приватної підприємницької діяльності.

1.Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу.

Міжнародна класифікаця організаційних форм бізнесу розрізняє
підприємства за такими ознаками: мета діяльності; правовий стан; форма
власності; вид та характер господарської діяльності; належність капіталу
і контролю; сфера діяльності; технологічна (територіальна) цілісність і
ступінь підпорядкування; розмір підприємства.

За правовим станом усі фірми у зарубіжних краінах можна поділити на такі
види: одноосібне володіння; товариство (партнерство); об”єднання
підприємств.

Одноосібне володіння – (індивідуальна приватна фірма) – це фірма, яка
належит одній особі. В ній можуть працювати наймані працівники.
Переваги одноосібного володіння : легкість заснування та ліквідації;
особистий контроль за фірмою, свобода дій та рішень; податкові пільги;
конфіденційність (плани, звіти); можливість присвоювати весь прибуток.
Недоліки: необмежена відповідальність власника; обмеженість фінансових
ресурсів; недостатність кваліфікації та практичних навичок; ускладнення
при спробі одержати кредит під низькі відсотки; строк функціонування
одноосібного володіння залежить від рішення однієї особи – власника або
тривалості його життя.

Товариство (партнерство) – узаконене добровільне об”єднання двох або
більше осіб, які виступають як співвласники фірми та здійснюють
управління нею з метою одержання прибутку.

Переваги: простота створення, право юридичної особи; можливість
об”єднати матеріальні ресурси для ведення спільного бізнесу; розширення
джерел фінансування і кредитування; податкові пільги; продовження
бізнесу незалежно від власників.

Недоліки: необмежена відповідальність засновників, ймовірність
особистих конфліктів між партнерами; не чітке розмежування
відповідальності партнерів в управлінні; загроза конкуренції між
найманими робітниками за статус партнера.

Об”єднання підприємств здійснюється на добровільних засадах та
передбачає об”єднання виробничої, комерційної або іншої діяльності.
Переваги: розширення копталу, матеріальної бази; можливості зниження
витрат виробництва; підвищення конкурентоспроможності, розширення ринку;
зниження ступеня господарського ризику, можливості більш раціональних
капіталовкладень; об”єднання фінансових ресурсів на подальший розвиток;
можливості більш раціонального продажу та розподілу продукції; придбання
цінних промислових ноу-хау, репутації торгової марки іншої фірми.

Недоліки: втрата гнучкості, ускладнення організаційної структури;
можливості втрати торгової марки, назви підприємства, репутації,
клієнтури; імовірність конфліктів у внутрішній структурі об”єднання.

Корпорація- це юридична особа, власниками якої є акціонери, які неуть
обмежену відповідальність по її боргах залежно від їхнього внеску в
акції. Переваги: право участі в управлінні справами корпорації; обмежена
відповідальність акціонерів; легкість залучення необхідного капіталу
шляхом продажу акцій; можливість одержання дивідендів; ліквідність
фінансових ресурсів, залучених в акції; необмежене існування корпорації;
швидкість формування статутного фонду для корпорації відкритого типу.
Недоліки: великі витрати на створення корпорацій; високі ставки
податків; вимога гласності; відокремлення акціонерів від поточного
управління корпорацією; дії корпорації обмежені місцевими та
національними законами.

Залежно від сфери діяльності можуть бути такі організаційні форми
бізнесу: міжнародна фірма; транснаціональна компанія; офшорна компанія.

Міжнародна фірма – це фірма, сфера виробничої та комерційної діяльності
якої поширюється на зарубіжні країни.

Транснаціональна компанія- це компанія, яка зареєстрована та здійснює
бізнес у декількох країнах,має зарубіжні філії і дочірні підприємства,
розповсюджує акції на різних фондових біржах світу.

Офшорна компанія- це іноземне підприємство, яке зареєстроване не
території з пільговою системою оподаткування.

Залежно від належності капіталу і контролю розрізняють такі види фірм:
національна компанія; іноземна компанія; багатонаціональна компанія.

Національна компанія- це фірма, капітал якої належить підприємцям своєї
країни.

Іноземна компанія – це фірма, капітал якої повністю належить іноземним
підприємцям.

Багатонаціональна компанія – це фірма, капітал якої належить іноземцям з
декількох країн.

Залежно від територіальної цілісності і ступеня підпорядкування фірми
можна поділити на : материнське (головне) підприємство; дочірне
підприємство; філія.

Материнське (головне) підприємство — це підприємство, що контролює інші
фірми, забезпечує технологічну, територіальну цілісність та
координаційну єдність підконтрольних суб”єктів господарювання.

Дочірнє підприємство – це юридично самостійне організаційне утворення,
що виступає на ринку від свого імені і за свій рахунок, підтримує
виробничі, комерційні, фінансові зв”язки з материнським підприємством.
Має право здійснювати угоди, складати баланс, але контролюється
материнським підприємством.

Філія – це територіально відокремлене утворення, яке не має юридичної та
господарської самостійності. Філія не має власного балансу, статуту, діє
від імені і за дорученням материнського підприємства.
Специфічною організаційною формою бізнесу є представництво.

Представництво – це територіально відокремлений підрозділ, призначений
для представлення і захисту інтересів підприємства. Він не є юридичною
особою.

2.Складні форми підприємницьких утворень.

Існують різноманітні форми підприємницьких утворень, зокрема:
асоціація, консерн, консорціум, картель, синдикат, пул, трест, холдинг,
фінансова група.

Асоціація- це договірне об”єднання підприємств, яке створюється для
здійснення спільної координаційної діяльності підприємств на основі
госпрозрахунку, самофінансування та самоуправління.

Консерн – це об”єднання підприємств, які знаходяться у фінансовій
залежності від одного або групи учасників.

Характерні риси консерну: високий ступінь централізації функцій; склад
підприємств різних галузей; технологічна та коопераційна єдність;
створення окремого відокремленого апарату управління консерном;
зрощування промислового та банківського капіталу; можливість заборони
підприємству-учаснику бути одночасно у кількох консернах.

Консорціум-це тимчасове договірне об”єднання підприємств для реалізації
цільових програм і проєктів.

Особливості консорціуму: рівноправність учасників; здійснення цільових
програм та проектів, що потребують значних фінансових ресурсів;
вузькоцільова спрямованість; обмеженість строку функціонування; спільне
розміщення позики або провкдення комерційних операцій великого масштабу
на підставі угоди між кількома банками, що створили консорціум.

Картель – це об”єднання підприємств, учасники якого домовляються про
розміри виробництва, асортимент товарів, ринки збуту, умови прдажу,
ціни.
Основні ознаки картелю:
договірний характер об”єднання; до складу картелю входять промислові
підприємства однієї галузі, яуі виробляють однорідну продукцію; спільне
здійснення комерційної діяльності; збереження господарської, фінансової,
юридичної самостійності членів картелю; свобода дій учасників
обмежується тільки у сфері, що стосується картельних домовленостей.

Синдикат – це договірне об”єднання однорідних підприємств, у якому
передбачається централізація збуту продукції або централізація
постачання сировини для його членів.
Особливості синдикату: збереження юридичної самостійності
підприємств-членів синдикату; збут продукції учасників через збутову
мережу одного з учасників об”єднання; учасники можуть зберігати свою
власну збутову мережу; через один збутовий орган може реалізовуватись не
вся, а тільки певна частина продукції учасників; збутова мережа
принеобхідності може здійснювати централізовану закупівлю сировини,
матеріалів для всіх членів синдикату. Така форма об”єднання підприємств
найчастіше застосовується у галузях з масовим виробництвом однорідної
продукції.

Пул – це об”єднання підприємств, що передбачає особливий порядок
розподілу прибутків його учасників. Відноситься до об”єднання
картельного типу. Прибутки учасників пула надходять до загального фонду,
а потім розподіляються між ними у заздалегідь встановленій пропорції.

Трест – це об”єднання ряду підприємств, у якому вони втрачають юридичну,
комерційну, виробничу самостійність та підпорядковуються єдиному
управлінню.
Особливості тресту: об”єднання ряду виробничих
підприємств у єдиний виробничо-господарський комплекс; до складу тресту
входять підприємства різних галузейпромисловості; спеціалізація на
одному чи декількох аналогічних видах виробленої продукції;
підпорядкування єдиному органу управління ; інтеграція усіх напрямків
діяльності.

Холдинг- це акціонерна компанія, яка володіє контрольними пакетами інших
фірм з метою кнтролю і управління їх діяльністю. Характерні
риси : забезпечення централізованого управління, вплив на підконтрольні
підприємства; розширення сфери господарської діяльності; забезпечення
технологічної та коопераційної єдності; здійснення централізованої
інвестиційної політики.

Фінансова група- це об”єднання юридично та господарсько самостійних
підприємств різних галузей. Для фінансової групи характерні такі ознаки:
на чолі стоїть головна компанія-один чи декілька банків; головна
компанія координує усі сфери діяльності учасників.
У зарубіжних країнах відбуваються процеси
об”єднання капіталів, яке здійснюється з метою концентрації фінансових
ресурсів, зниження ступеня господарського ризику, ведення
широкомасштабного бізнесу. Існують такі засоби об”єднання підприємств та
капіталу: злиття, поглинання, придбання контрольного пакету акцій.

Злиття – це об”єднання двох (або більше ) компаній, при якому
створюється нова фірма, а колишні припиняють своє існування. Розрізняють
такі типи злиття: горизонтальне, вертикальне, конгломератне.

Горизонтальне злиття – це об”єднання фірм, які є конкурентами в одній і
тій же галузі. Мета такого злиття- захист від конкуренції та спроби
поглинання з боку сильної фірми.

Вертикальне злиття – це об”єднання фірм, котрі діють в одній і тій же
галузі, але в різних ланках її технологічного ланцюга. Наприклад,
підприємство текстильної промисловості купує магазин з продажу тканин.
Мета вертикального злиття – отримання надійного доступу до
постачальників та ринку збуту.

Конгломератне злиття – це об”єднання технологічно не взаємозв”язаних
фірм, яке здійснюється для збільшення масштабів підприємництва.

Поглинання – це злиття двох підприємств, при якому одне підприємство
купує інше та зберігає пануюче положення.
Існує купівля підприємства в цілому з його майновим
комплексом або окремої частини з подальшим здійсненням контролю.
„Помірними” засобами поглинання є : викуп контрольного пакету;
реалізація активів підприємства.

Викуп контрольного пакету – це ситуація, при якій інвестор купує
підприємство разом з його заборгованністю по кредиту, забезпеченням для
якого є активи підприємства.

Реалізація активів – це ситуація, коли підприємство продає частину своєї
власності іншій фірмі.
Як правило, злиття і поглинання фірм
проводяться за взаємною згодою. Проте може відбуватись і „вороже”
поглинання.

„Вороже” поглинання- це ситуація, коли одна стороння група скуповує
акції підприємства у кількості, якої достатньо для придбання контролю
над ним проти волі існуючого керівництва цього підприємства.
Існують два способи „ворожого” поглинання: пряма пропозиція щодо купівлі
акцій; боротьба за голоси акціонерів.

Пряма пропозиція щодо купівлі акцій – це пропозиція сторонній фірмі
придбати акції іншого підприємства за ціною вищою, ніж поточна ринкова.

Боротьба за голоси акціонерів – це спроба сторонньої фірми переконати
акціонерів іншої фірми, яку вона хоче поглинути, проголосувати за раду
директорів, що задовільняє першу.

3.Правові форми підприємницької діяльності в Україні. Форми здійснення
приватної підприємницької діяльності.

Відповідно до Господарського кодексу України можуть діяти підприємства
таких видів:

приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу
підприємства

господарське товариство

комунальне підприємство, засноване на власності відповідної
територіальної громади

державне підприємство, засноване на державній власності

казенне підприємство – різновид державного підприємства, майно якого не
підлягає приватизації

іноземне підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян
інших держав.

Сутність та види господарських товариств, правила їхнього створення і
діяльності регулюються Законом України „Про господарські товариства”

Господарські товариства – це підприємства, установи, організації,
створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом
об”єднання їхнього майна та підприємницької діяльності з метою одержання
прибутку.
В Україні існують такі види господарських
товариств: акціонерне товариство; товариство з обмеженою
відповідальністю; товариство з додатковою відповідальністю; повне
товариство; командитне товариство; довірче товариство.

Усі види господарських товариств мають такі загоальні особливості: вони
є юридичними особами; можуть набувати майнових та немайнових прав,
виступати в суді від свого імені; засновниками і учасниками товариств
можуть бути юридичні особи і громадяни України та інших держав; можуть
відкривати розрахунковий та інші рахунки в банках, укладати угоди; мають
право створювати філії, дочірні підприємства; є власниками майна
засновників, виробленої продукції, одержаних доходів; мають право
змінювати розмір статутного фонду; створювати резервний (страховий) фонд
у розмірі не менше 25 % статутного фонду.

Акціонерне товариство – це товариство, яке має статутний фонд, поділений
на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Розрізняють
такі види акціонерних товариств:

Відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть росповсюджуватися
шляхом відкритої підписки та купівлі – продажу на біржах;

Закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між
засновниками і не можуть росповсюджуватися шляхом відкритої підписки,
купуватися та продаватися на біржі. Закрите акціонерне товариство може
бути реорганізовано у відкрите шляхом внесення змін до статуту та
перереєстрації.
В акціонерному товаристві можуть бути такі
органи управління : рада акціонерного товариства (спостережна рада);
виконавчий орган (правління); ревізійна комісія.

Товариство з обмеженою відповідальністю – це товариство, що має
статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається
установчими документами. Учасники несуть відповідальність в межах їхніх
вкладів. Вищим органом цього товариства є збори учасників. Вони
вибирають директора як одноосібний виконавчий орган або дирекцію як
колегіальний орган.

Товариство з додатковою відповідальністю – це товариство, статутний фонд
якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів.
Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками
до статутного фонду, а при недостатності цих сум- додатково належним їм
майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску
кожного учасника.

Повне товариство – це товариство, всі учасники якого займаються
спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність
за зобов”язаннями товариства усім своїм майном. Ведення справ
здійснюється за загальною згодою усіх учасників. Учасник відповідає за
борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його
вступу до товариства. При виході учасника з повного товариства йому
виплачується вартість внеску, а також належна частина прибутку.

Командитне товариство- це товариство, в якому разом з одним або більше
учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку
діяльність і несуть відповідальність за зобов”язаннями товариства всім
своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких
обмежується вкладом у майні товариства. Командитне товариство
припиняється у разі вибуття всіх учасниківз повною відповідальністю.

Довірче товариство – це товариство з додатковою відповідальністю, яке
здійснює представницьку діяльність відповідно до умов договору,
укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників.

Довіритель майна – це юридична особа або громадянин, які передають
довірчому товариству повноваження власника належного їм майна відповідно
до умов укладеного між ними договору. Довірителі можуть передавати
довірчому товариству кошти, цінні папери, документи із засвідченням
права власності довірителя.

Довірчі операції- це послуги, які довірче товариство надає довірителям,
зокрема: розпорядження майном, розміщення цінних паперів, управління
голосуючими акціями.

Вищим органом довірчого товариства є збори учасників (довірених
осіб)

Список використаної літератури

Базилюк А.В., Коваленко С.О. Тіньова економіка в Україні /
Науково-дослідний ін-т Мінекономіки України. — К., 1998. — 205 с.

Ватаманюк З., Панчишин С., Бандера В., Буняк В., Ватаманюк О. Економіка
України. Десять років реформ / Львівський національний ун-т ім. Івана
Франка / Зіновій Ватаманюк (ред.), Степан Панчишин (ред.). — Л.: ЛНУ ім.
І.Франка, 2001. — 496 с.

Геєць В.М., Александрова В.П., Барановський О.І., Близнюк В.В., Богдан
І.В. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання /
Інститут економічного прогнозування НАН України / В.М. Геєць (ред.). —
К.: Форт, 2000. — 422 с.

Заблоцький Б.Ф., Кокошко М.Ф., Смовженко Т.С. Економіка України:
Національна економіка України: Підручник для студ. екон. спец. вузів /
Національний банк України; Львівська комерційна академія. — Львів, 1997.
— 579 с.

Злупко С.М. Економічна історія України: Метод. матеріали для викладачів
і студ. ун- ту / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. — Львів, 1996. —
405 с.

Кісь Я.І., Педич В.П., Шокалюк О.І. Історія України: Курс лекцій (у
запитаннях і відповідях) / Інститут менеджменту та економіки. —
Івано-Франківськ, 2002. — 316 с.

Похожие записи