Реферат на тему:

Методологічні проблеми оцінювання ринкової вартості підприємства

Високий науково-практичний інтерес оцінювання ринкової вартості
підприємства і бізнесу , а також дольової участі в ньому має місце в
наступних ситуаціях :

при проведенні операцій купівлі -продажу об’єктів на вторинному ринку;

в процесі приватизації державних підприємств ;

при визначенні об’єктів як застави банківським установам;

при реорганізації господарських одиниць (злиття, поглинання та
реструктуризації);

при страхуванні бізнесу;

при здійсненні емісії акцій товариством (з метою обгрунтування вартості
розміщення акцій);

при розподілі майна;

при призупиненні господарської діяльності чи ліквідації підприємства;

при обгрунтуванні доцільності здійснення інвестиційних проектів по
реконструкції діючих підприємств, а також при створенні нових компаній;

в процесі пошуку потенційного інвестора з метою представлення
привабливості оцінюваного бізнесу.

В західній економічній літературі, на думку вчених, для отримання
найбільш достовірних результатів в умовах ринкової економіки при
оцінюванні функціонуючого підприємства потрібно використовувати метод
оцінки вартості бізнесу як суми вартостей відповідних бізнес-ліній чи
бізнес одиниць з додаванням ринкової вартості ”нефункціонуючих” у цих
бізнес-лініях чи бізнес-одиницях активів [5]. Однак, в умовах ринку
перехідної економіки законним є існування двох підходів до оцінки
вартості підприємства, які виступають як взаємодоповнюючі, а саме:

підхід до оцінки вартості підприємства на основі власності підприємства;

підхід до оцінки вартості підприємства як загальної вартості
бізнес-ліній чи бізнес-одиниць .

Можливості детермінації оцінок певних об’єктів визначає вибір певних
методичних підходів::

метод накопичення активів;

метод компанії аналога;

метод дисконтування грошових потоків;

метод капіталізації.

Найбільш поширеними є метод дисконтування грошових потоків і
капіталізації , причому метод дисконтування грошових потоків можна
застосовувати, на думку спеціалістів, до ризикованого (венчурного
підприємства) з непередбачуваними і нестабільними майбутніми грошовими
потоками, в якому може бути виділена будь-яка бізнес-лінія, що реалізує
інвестиційний проект. Застосовуючи метод дисконтування грошового потоку,
можна оперувати в розрахунках або так званим “грошовим потоком для
власного капіталу”, або “безборговим грошовим потоком” .

При виборі вищерозглянутих методів оцінки функціонуючого бізнесу
відкритими залишаються наступні питання:

наскільки аргументованим є сам вибір методу при відсутності відповідного
маркетингового забезпечення оцінюваних перспектив бізнесу;

наскільки обгрунтованою є оцінка високодиверсифікованого бізнесу без
визначення просторово-часових меж і потреб майбутніх цільових ринків;

як оцінити вплив розвитку логістичного управління на фінанси
підприємства і динаміку вартості бізнесу [2 ] ;

наскільки розвиток ключових компетенцій власної фірми та її ділових
партнерів визначатимуть комерційний успіх бізнесу в перспективі та
пов’язані з ним фактори ризику, що враховуються в процесі дисконтування
грошових потоків;

наскільки фактори, що відображають вигідну маркетингову географію
бізнесу , диференціюють вартісну оцінку майбутнього бізнесу .

Автор солідарний з думкою п. Вієслава Яніка про те, що вартість
підприємства не є категорією, яку можна оцінити на короткому проміжку
часу, оскільки варстість капіталів відображає очікуваний інвесторами
рівень рентабельності залучених капіталів [6].

Модель створення вартості, відображену в роботі [ 6 ],включває:

операційний прибуток підприємства після оподаткування;

податкові пільги, зв’язані з фінансуванням діяльності через позички;

новий капітал- нетто, призначений на інвестиції у даному році;

норма повернення з інвестованого капіталу після оподаткування;

витрати капіталу підприємства;

довжина періоду, в якому інвестори очікують досягнення конкурентної
переваги, у тому числі через випередження конкурентів з точки зору
рентабельності інвестицій або в інший спосіб, який обмежує можливості і
дії суперників.

Ключовою теорією, яка ініціює процес маркетингового менеджменту , є
стратегічний попит чи потреби, джерелом яких є невирішені проблеми, що
появляються через порушення внутрішньої і зовнішньої структурної
рівноваги товарних ринків –локальних, національних , європейських чи
глобальних.. Останні генерують загрози і шанси для активізації ділового
бізнесу, які радикально і за короткий проміжок часу можуть змінити: тип
ринкової кон’юнктури; позиції лідерства основних гравців бізнесу; рівень
ризикованості впроваджуваних інвестиційних проектів, і, відповідно,
рівень премії за ризик ; привабливість підприємств та ліквідність їхніх
активів ; ціну позичкового капіталу; привабливість ринкових сегментів і
окремих регіонів; рівновагу фінансового капіталу чи структуру джерел
фінансування; :систему ділового партнерства; тип конкуренції в
регіональному чи європейському економічному просторі; часові параметри
фінансової стійкості бізнесу і, відповідно, категорії потенційних
позичальників кредитних ресурсів; пріоритети при виборі стратегічних
об’єктів фінансування тощо. Всі ці явища в кінцевому підсумку
визначатимуть рівень і динаміку ринкової вартості підприємства як
інтегрованого багатовекторного показника. Тому перед теорією і практикою
маркетингового та фінансового менеджменту постає проблема не тільки
вдосконалення діючих методик щодо оцінки ринкової вартості підприємства
в поточному періоді, а й розроблення теоретико-методичних положень щодо
маркетингового, логістичного та організаційного забезпечення зростання
цієї вартості та суспільної цінності бізнесу в перспективі [3] .
Зауважимо, що загалом вітчизняні підприємства не повністю визначають
свій ринок. Лише приблизно 30% підприємств визначають свій ринок,
вказуючи три його виміри. З’являються формулювання, які вказують
предметний характер ринку, суб’єктний характер ринку і просторовий
характер ринку. Майже 50% підприємств визначають свій ринок,
представляючи лише два його виміри: предметний і просторовий.
Відсутність суб’єктного виміру є похідною двох ситуацій: — сприйняття
ринку, предметно визначеного, проте не через категорію «потреб
клієнта», а через властивості виготовлюваного продукту;- спроба
доставки виготовленого продукту усім клієнтам, без врахування їх
відмінності. Це є «неусвідомлена» дія, можливо, ефект проведеної
калькуляції і усвідомлення того, що цілий ринок – це один сегмент.

Принципово важливим в процесі факторного аналізу можливостей
зростання майбутньої вартості підприємства , на думку автора, є питання
про “відправну точку” оцінювання перспектив підприємницької діяльності:

ким підприємство прагне стати в перспективі;

як найбільш оптимально сформувати майнову та фінансовву структуру
капіталу з метою розвитку ключових компетенцій , яка охоплює всю
систему стратегічного ділового партнерства, і забезпечення на тій основі
тривалої конкурентоспроможності .

Відповідь на подібні питання зачіпає проблему вдосконалення
оранізаційної структури і вибору організаційної форми підприємництва.
Одним із чинників, відповідно до моделі Кейнса що впливає на
функціонування організації, а також на реалізацію маркетингової
стратегії, є організаційна структура. Проектування сфери маркетингової
діяльності є вирішальним процесом, котрий повинен забезпечити необхідне
взаємовідношення між стратегією та формою організації. Тому оцінка
бізнесу вимагає чіткого окреслення функціональних та технологічних
зв’язків виробника як відкритої динамічної системи, а також сфери
експлуатації чи споживання проміжних і кінцевих продуктів. Головний
принцип виділення бізнес –ліній полягає, по-перше, у визначенні досить
чітких границь бізнесу для мотивації відокремлення його від середовища
функціонування і розмежування його внутрішніх і зовнішніх зв’язків.
По-друге – у виявленні та аналізі системоутворюючих зв’язків
бізнес-ліній і способів їх реалізації. По-третє – у визначенні способу
її функціонування і розвитку. Вихідним матеріалом для цієї процедури є
план розвитку багатопродуктового підприємства.

Література

Альткорн Є. Розширення асортименту та вартість марки. // Вісник
НУ”Львівська політехніка”, №469, 2003.с. -3-6; 2. Крикавський Є.В.
Логістика. Основи теорії: Підручник- Львів: НУ”Львівська політехніка” (
Інформац.-видавничий центр „Інтелект +”, 2004.-416 с., с.199-202; ; 3.
Мних О.Б., Бек О.М. Рушійні сили формування економічної вартості
підприємства: стратегічні, фінансові, корпораційні // Матеріали ІХ
Всеукраїнської наук.-практ.конф. Менеджмент та маркетинг: досягнення і
перспективи, м. Київ, КПІ, 13.03.2002 р. 4. Круш П.В.. Поліщук
С.В.Оцінка бізнесу: Навч. Пос.-К.: Центр навчальної
літератури.2004.-264с. С.67; 5. Радионова С.П., Радионов Н.В. Оценка
инвестиционных ресурсов предприятий (инновационный аспект).- СПб: Альфа,
2001.-208 с., 24-25; 6. Вієслав Янік. Ефективність формування і
розвитку підприємництва в умовах трансформації економіки
постсоціалістичних країн: Моногр.-Львів: Видавничий дім
„Панорама”,2001.-304с., с. 124.; 7. J. Gordon. Relacje z klientem.
Marketing partnerski. Polske wyd. Ekonomiczne. Warszhawa. -2001,
s.129-132. 12. Yvan Allaire, Mihaela E. Firsirotu. Myslenie
strategiczne. Wyd. Naukowe PWN, Warszawa, 2000;

Похожие записи