.

Кар’єра у бізнесі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 6706
Скачать документ

Реферат на тему:

Кар’єра у бізнесі

ПЛАН.

Поняття кар”єри.

Особисті вимого до спеціалістів – підприємців та їхні ділові риси.

Сутність та складники підприємницького успіху.

Професійна культура бізнесової діяльності.

Поняття кар”єри.

Кр”єра у бізнесі – це просування людини по службі, процес зміни рівня
професійної кваліфікації або майнового статусу, а також позиції та
поведінки, пов”язані з досвідом роботи і трудової діяльності.
Розрізняють такі види кар”єри: професійна, посадова (службова),
внутрішньоорганізаційна, майнова.

Професійна кар”єра передбачає процес досягнення високої кваліфікації у
рамках певної професії. Як вид трудової діяльності професія об”єднує
комплекс знань і навичок , отриманих шляхом навчання та практики.
Працівник оцінюється не тільки за професією, але і за спеціальністю.

Спеціальність – це сукупність знань та навичок для виконання
спеціального кола робіт у межах конкретної професії. Зростання
професійної кар”єри передбачає отримання розряду, категорії, вченого
знання. Для професійної кар”єри характерна перевага спеціалізації –
роботи в одній предметній галузі. Так, у сфері управління людина з
дворічним курсом навчання може займати посади виробничого майстра,
агента з обслуговування споживачів, а з чотирирічним – керівника
відділу, управляючого функціональним підрозділом.

У сфері маркетингу для працвника є можливість працювати на посаді
фахівця з оптових закупівель, менеджера з маркетингу, агента з
розміщення реклами, представника туристичного агенства.

У сфері фінансів людина із середньою спеціальною освітою може займати
такі посади: консультант по кредитах, страховий агент, банківський
службовець; а з вищою – економіст, штатний бухгалтер, фахівець по
кредитах.

Посадова кар”єра – це просування по службі у рамках організаційної
ієрархії підприємства. Посадова кар”єра відображає зміни переважно
посадового статусу працівника, його соціальної ролі, ступінь посадового
авторитету на підприємстві. Посадову кар”єру можна поділити на
потенційну та реальну.

Потенційна кар”єра – це особисто вибудований трудовий та життєвий шлях
на основі планів, потреб, здібностей, цілей. Це кар”єра-мрія, бажання.

Реальна кар”єра – це те, що людині вдалося реалізувати впродовж певного
часу, у певній сфері діяльності, у конкретній організації.

Внутрішньоорганізаційна кар”єра – це послідовна зміна стадій розвитку
працівника у рамках однієї організації. Вона охоплює такі основні
напрямки:

вертикальний -сходження на більш високий ступінь структурної ієрархії

горизонтальний – переміщення в іншу функціональну область діяльності або
виконання певної службової ролі, яка не має оформленого закріплення в
організаційній структурі (тимчасове виконання ролі керівника його
заступником)

доцентровий – швидкий рух до центрального керівництва організації.

Майнова кар”єра – процес зміни майнового статусу людини. Майнова кар”єра
набуває більш високого рівня розвитку потенційних можливостей у бізнесі,
забезпечує зростання обсягів активів фірми.
Виділяють такі типи кар”єри: прогресивний; слабозростаючий; лінійний
(горизонтальний); регресивний (низхідний).

Прогресивний тип- кожна подальша стадія у процесі кар”єри відрізняється
від попереднього більш високим рівнем здібностей і можливостей.

Слабозростаючий тип –позитивний процес, але окремі його етапи можуть
затягуватись на певний час.
Кар”єрний процес може розвиватись за
горизонтальним спрямуванням. Це

лінійний тип кар”єри, який охоплює соціально-професійні переміщення не
пов”язані із зростанням рівня освіти, кваліфікації, чи з отриманням
більш високого посадового статусу.
Характер спаду відображається у формі
низхідного руху кар”єрного процесу. Це регресивний тип. Такі спади
відбуваються при невідповідності здібностей людини вимогам його статусу,
структурних реорганізаціях у сфері бізнесу, хворобах.

Має місце випадок, коли у стані системи впродовж тривалого часу не
відбувається суттєвих змін. Це явище визначається як стагнація (застій).

Особистісні вимоги до спеціалістів-підприємців та їхні ділові риси.
Бізнес вимагає від учасника постійного напруження психологічних і
професійних здібностей особистості. Він дає можливість заробити
більше,ніж на державному підприємстві. Але завжди присутній ризик
тратити власні заощадження і час. Успішно вести справи спроможний лише
один з десяти. І причини тут не лише фінансові, а і особистисні
(психологічні).

Ділова людина змушена набувати нових знань, вмінь і навичок. До них
відносяться:

оволодіння новою термінологією, комерційним мисленням;

уміння розумно ризикувати, заробляти гроші чесним шляхом і вигідно
вкладати їх у перспективну справу

надбання впливових знайомств, престижних та надійних клієнтів та
партнерів

формування позитивного іміджу

оволодіння мистецтвом стосунків з владними структурами, засобами масової
інформації, клієнтами, найнятим персоналом

виховання в собі ділової етики

уміння керувати своїми емоціями та перемагати стрес

підприємець постійно готовий іти на ризик , не зупиняється перед
труднощами, має нестандартне мишлення і нетрадиційні рішення , має дар
передбачення. Справжній підприємець – це людина оптимістична, ативна,
освічена, компетентна, ерудована, незалежна і самостійна, володіє
етикетом і правилами ринкових відносин. Підприємця бачать як людину, що
має логічне мислення, комерційний склад розуму і боїться не великих
витрат, а невеликих прибутків. Він повинен знати сучасну економічну та
правову реальність і знаходити в ній передумови для розвитку своєї
справи.

Найважливіші ділові якості сучасного підприємця: професіоналізм,
компетентність, ініціативність,винахідливість, незалежність і
самостійність, комунікабельність, енергійність, готовність іти на ризик,
практичність, спроможність сформувати потрібну команду, прагнення бути
інформованим, володіння етикою ведення бізнесу, працездатність, ділова
хватка,впевненість у собі, почуття відповідальності, авторитет
керівника, принциповість, настирливість, вміння планувати ділові справи
та час.

Зрозуміло, що є небагато людей, які мають весь перелічений набір
основних якостей підприємця. Проте деякі якості можна надбати у процесі
входження у бізнес, набути практичних навичок і досвіду. За практично
повної відсутності вищезгаданих якостей чи чи обмеженої їх наявності
краще утриматись від самостійної підприємницької діяльності.

3.Сутність і складники підприємницького успіху.

При працевлаштуванні, одержанні вищої посади у бізнесі, слід керуватись
такими правилами:

провести самооцінку своїх знань та навичок, готовності до самостійних
дій та прийняття рішень, визначити, яка робота більш зацікавлює
потенційного претендента на посаду.

вивчити посадові інструкції, слід звернути увагу на відомості про
необхідну професійну освіту, наявність вакантних робочих місць, систему
оплати праці

вивчити ринок робочих місць в даній галузі і оцінити свої шанси

зробити вибір найоптимальнішого варіанту.

Кар”єра наййманого працівника може перерости у кар”єру підприємця. Цей
процес відбувається таким чином:

працівник комерційної фірми правильно обирає товарну і ринкову нушу,
проводить успішні бізнес-операції і має можливість самостійно
організувати свою фірму.

менеджер вностиь визначену частину вкладу до статутного фонду і стає
рівноправним партнером- співвласником підприємства

головний бухгалтер купує акції, стає акціонером і членом ревізійної
комісії акціонерного товариства

науковець впроваджує ідею, одержує патент і створює підприємство.

Складовими успіху суб”єктів підприємницької діяльності є:

приваблива бізнес- ідея у виробництві конкретного товару, який буде
користуватись підвищеним попитом у споживачів.

ноу-хау – винахід як результат виявлення інтелектуального потенціалу
фахівців, це є суттєвим знаряддям у конкурентній боротьбі на товарному
ринку в умовах прискорення НТП.

формування особистих контактів з партнерами побізнесу та клієнтами

наявність фінансових і матеріальних ресурсів для початкового ведення
бізнесу – чим більшим буде розмір наявного капіталу, тим сприятливіші
умови для ведення підприємницької діяльності

постійний пошук замовлень споживачів

державна підтримка малого бізнесу.

Правильний вибір сфери діяльності дозволяє вивести підприємство на вищий
рівень системи господарювання. Задум підприємця повинен спиратись на
такі основні вміння : отримання прибутку, своєчасне розв”язання
поточних проблем, передбачення ризикових ситуацій. Однак на товарному
ринку він не один, а серед конкурентів. В таких умовах головна задача-
забезпечити збут продукції з тим, щоб окупити свої витрати. Якщо це не
вдається, то підприємство може стати банкрутом.

4. Професійна культура бізнесової діяльності.

Ця культура втілюється в системі соціальних норм і цінностей, знань,
світогляді, морально-етичних нормах діяльності, поведінці, свідомості,
вмінні володіти собою.

Культура підприємницької діяльності повинна спиратись на такі соціальні
цінності, як рівність, справедливість, повага, злагода, порядок.

Розрізняють також матеріальні та духовні, особистісні та
інституціональні елементи культури підприємницької діяльності. До
матеріальних відносять рівень розвитку підприємства, зокрема
управлінської та інформаційної техніки; до духовних – сукупність
професійних знань підприємця, виробничого досвіду і навичок, економічне
мислення; до особистісних- вид підприємницької діяльності; до
інституціональних – соціальні цінності і норми, в тому числі віру і
переконання.

Для підвищення ділової культури та етики підприємництва в Україні
доцільно створити загальнонаціональну програму ”Культура підприємницької
діяльності”. В межах цієї програми:

слід вивчати традиційні риси підприємництва

централізовано або через регіональні відділення Союзу підприємців
необхідно забезпечувати бізнесменів інформацією про міжнародні норми
ділової поведінки, ведення переговорів, вирішення прудових конфліктів на
підприємстві, досвіду досягнення компромісів під час ведення переговорів
з іноземними партнерами тощо

навчити підприємців досконаліших форм та методів ведення переговорів, а
майбутніх бізнесменів – навичок групової роботи та ведення таких
переговорів

формування у широкої громадськості позитивної думки щодо підприємницької
діяльності, підтримка у засобах масової інформації на місцевому рівні
тих підприємств, які зазнали невдач (як це має місце в деяких розвинутих
країнах).

Список використаної літератури

Базилюк А.В., Коваленко С.О. Тіньова економіка в Україні /
Науково-дослідний ін-т Мінекономіки України. — К., 1998. — 205 с.

Ватаманюк З., Панчишин С., Бандера В., Буняк В., Ватаманюк О. Економіка
України. Десять років реформ / Львівський національний ун-т ім. Івана
Франка / Зіновій Ватаманюк (ред.), Степан Панчишин (ред.). — Л.: ЛНУ ім.
І.Франка, 2001. — 496 с.

Геєць В.М., Александрова В.П., Барановський О.І., Близнюк В.В., Богдан
І.В. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання /
Інститут економічного прогнозування НАН України / В.М. Геєць (ред.). —
К.: Форт, 2000. — 422 с.

Заблоцький Б.Ф., Кокошко М.Ф., Смовженко Т.С. Економіка України:
Національна економіка України: Підручник для студ. екон. спец. вузів /
Національний банк України; Львівська комерційна академія. — Львів, 1997.
— 579 с.

Злупко С.М. Економічна історія України: Метод. матеріали для викладачів
і студ. ун- ту / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. — Львів, 1996. —
405 с.

Кісь Я.І., Педич В.П., Шокалюк О.І. Історія України: Курс лекцій (у
запитаннях і відповідях) / Інститут менеджменту та економіки. —
Івано-Франківськ, 2002. — 316 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019