Реферат на тему:

Характеристика цінових мультиплікаторів. Формування підсумкової величини
вартості

Визначення ринкової вартості власного капіталу підприємства порівняльним
методом засновано на використанні цінових мультиплікаторів. Ціновий
мультиплікатор — це коефіцієнт, що показує співвідношення між ринковою
ціною підприємства або акції і фінансовою базою. Фінансова база оцінного
мультиплікатора є, по суті, вимірником, що відображає фінансові
результати діяльності підприємства, до яких можна віднести не тільки
доход, але і грошовий потік, дивідендні виплати, виручку від реалізації
і деякі інші.

Для розрахунку мультиплікатора необхідно:

визначити ціну акції по всіх компаніях, вибраних як аналог; це дасть
значення чисельника у формулі;

обчислити фінансову базу (доход, виручку від реалізації, вартість чистих
активів і т.і.) або за певний період, або за станом на дату оцінки; це
дасть величину знаменника.

Ціна акції береться на останню дату, попередню даті оцінки, або вона
представляє середнє значення між максимальною і мінімальною величинами
ціни за останній місяць.

Як фінансову базу повинен виступати показник фінансових результатів або
за останній звітний рік, або за останні 12 місяців, або середня величина
за декілька років, попередніх даті оцінки.

В оцінній практиці використовуються два типи мультиплікаторів:
інтервальні і моменті.

До інтервальних мультиплікаторів відносяться:

1) ціна/доход ;

2) ціна/грошовий потік;

3) ціна/ дивідендні виплати;

4) ціна/виручка від реалізації. До моментних мультиплікаторів
відносяться:

1) ціна/балансова вартість активів;

2) ціна/ чиста вартість активів.

Розглянемо порядок розрахунку і основні правила застосування цінових
мультиплікаторів.

Мультиплікатори ціна/доход, ціна/грошовий потік. Дана група
мультиплікаторів є найпоширенішим способом визначення ціни, оскільки
інформація про доход оцінюваної компанії і підприємств-аналогів є
найдоступнішою. Як фінансову базу для мультиплікатора використовується
будь-який показник доходу, який може бути розрахований аналітиком в
процесі її розподілу, Тому, окрім показника чистого доходу, практично по
всіх підприємствах можна використовувати доход до оподаткування, доход
до сплати відсотків і податків і т.і. Основна вимога — повна
ідентичність фінансової бази для аналога і оцінюваної фірми, тобто
мультиплікатор, обчислений на основі доходу до сплати податків, не можна
застосовувати до доходу до сплати відсотків і податків.

Мультиплікатор ціна/доход істотно залежить від методів бухобліку. Тому
якщо як аналог виступає зарубіжна компанія, потрібно привести порядок
розподілу доходу до єдиних стандартів. Тільки після проведення всіх
коректувань може бути досягнутий необхідний рівень зіставності, що
дозволяє використовувати мультиплікатор.

Як базу для розрахунку мультиплікатора використовується не тільки сума
доходу, отримана в останній рік перед датою оцінки. Оцінювач може
використовувати середньорічну суму доходу, обчислену за останні п’ять
років. Оцінний період збільшується або зменшується залежно від наявної
інформації і наявності екстраординарних ситуацій, що спотворюють основну
тенденцію в динаміці доходу.

Базою розрахунку мультиплікатора ціна/грошовий потік служить будь-який
показник доходу, збільшений на суму нарахованої амортизації. Отже,
аналітик може використовувати декілька варіантів даного мультиплікатора.

В процесі оцінки аналітик прагне обчислити максимальне число
мультиплікаторів, оскільки застосування їх до фінансової бази оцінюваної
компанії приведе до появи декількох варіантів вартості, істотно
відмінних друг від друга. Діапазон отриманих результатів достатньо
широкий. Тому більше число використовуваних мультиплікаторів допоможе
оцінювачу виявити область самої обґрунтованої величини. Дана думка
заснована на математичних методах. Проте існують економічні критерії, що
обґрунтовують ступінь надійності і об’єктивності того або іншого
мультиплікатора.

Наприклад, крупні підприємства краще оцінювати на основі чистого доходу.
Дрібні компанії — на основі доходу до сплати податків, оскільки в цьому
випадку усувається вплив відмінностей в оподаткуванні. Орієнтація на
мультиплікатор ціна/грошовий потік переважна при оцінці підприємств, в
активах яких переважає нерухомість. Якщо підприємство має достатньо
високу питому вагу активної частини основних фондів, більш об’єктивний
результат дасть використання мультиплікатора ціна/ доход.

Найпоширенішою ситуацією застосування мультиплікатора ціна/грошовий
потік є збитковість або незначна величина доходу, а також
невідповідність фактичного корисного терміну служби основних фондів
підприємства періоду амортизації, ухваленому у фінансовому обліку. Це
можливо у разі, коли вартість активів буде незначною, хоча прослужать
вони досить довго.

Мультиплікатор ціна/дивіденди. Даний мультиплікатор може розраховуватися
як дивідендів, що на базі фактично виплатили, так і на основі
потенційних дивідендних виплат. Під потенційними дивідендами розуміються
типові дивідендні виплати по групі аналогічних підприємств, обчислені у
відсотках до чистого доходу.

Можливість застосування того або іншого мультиплікатора даної групи
залежить від цілей оцінки. Якщо оцінка проводиться в цілях поглинання
підприємства, то здатність виплачувати дивіденди не має значення,
оскільки вона може припинити своє існування в звичному режимі
господарювання. При оцінці контрольного пакету оцінювач орієнтується на
потенційні дивіденди, оскільки інвестор одержує право рішення
дивідендної політики. Фактичні дивідендні виплати важливі при оцінці
міноритарного пакету акцій, оскільки інвестор не зможе примусити
керівництво компанії збільшити дивіденди навіть за наявності достатнього
зростання доходу.

Даний мультиплікатор використовується достатньо рідко, не дивлячись на
доступність необхідної для розрахунку інформації. Це пов’язано з тим, що
порядок виплати в компаніях відкритого і закритого типів істотно

розрізняється, В закритих товариствах власники можуть одержувати грошову
вигоду у вигляді різних виплат, зниження орендної платні і т.і.

Мультиплікатор доцільно використовувати, якщо дивіденди виплачуються
достатньо стабільно як в аналогах, так і в оцінюваній компанії або
здатність компанії платити дивіденди може бути обґрунтовано
спрогнозована. Оцінювач повинен упевнитися, що сума дивідендів
розрахована по річній процентній ставці, навіть якщо дивіденди
виплачуються щокварталу.

Мультиплікатор ціна/виручка від реалізації. Цей мультиплікатор
використовується рідко, в основному для перевірки об’єктивності
результатів, одержуваних іншими способами.

Добрі результати мультиплікатор дає при оцінці підприємств сфери послуг
(реклама, страхування, ритуальні послуги і т.і.). Показником
адекватності даного мультиплікатора є його універсальність, яка
позбавляє оцінювача від необхідності проведення складних коректувань,
вживаних при розрахунку мультиплікатора ціна/доход, тобто мультиплікатор
ціна/виручка від реалізації не залежить від методів бухобліку.

Якщо ціллю оцінки є поглинання компанії, то краще орієнтуватися на
мультиплікатор ціна/виручка від реалізації, оскільки він виключає
можливість підвищення ціни за рахунок короткочасного зростання доходу,
забезпечуваного зусиллями фінансового менеджера. Проте в цьому випадку
оцінювач повинен ретельно вивчити стабільність об’єму виручки від
реалізації в майбутньому. Оскільки поглинання компанії супроводиться, як
правило, зміною управлінського апарату, це може привести до повної
заміни виробничого персоналу і зниження об’ємів реалізації.

Особливість застосування мультиплікатора ціна/виручка від реалізації
полягає в тому, що оцінювач повинен обов’язково враховувати структуру
капіталу оцінюваної компанії і аналогів. Якщо вона істотно
відрізняється, то мультиплікатор краще визначається при розрахунку на
інвестований капітал.

Процедура оцінки підприємств з різним співвідношенням власних і
позикових засобів здійснюється таким чином:

1. По компанії-аналогу розраховується інвестований капітал як сума
ринкової вартості власного капіталу і довгострокових зобов’язань.

2. Розраховується мультиплікатор як ставлення інвестованого капіталу до
фінансової бази аналога.

hY

hY

( hY

hY

+ hY

hY

hY

. hY

hY

( hY

hY

hY

% hY

hY

ae

????????$???????.?ється величина інвестованого капіталу: адекватна
фінансова база оцінюваного підприємства умножається на величину
мультиплікатора.

4. Розраховується вартість власного капіталу оцінюваного підприємства як
різниця інвестованого капіталу і вартості довгострокових зобов’язань
оцінюваної компанії.

Мультиплікатор ціна/фізичний об’єм є різновидом мультиплікатора
ціна/виручка від реалізації. В цьому випадку ціна зіставляється не з
вартісним, а з натуральним показником, який може відображати фізичний
об’єм виробництва, розмір виробничих площ, кількість встановленого
устаткування, а також будь-яку іншу одиницю вимірювання потужності.

Мультиплікатор ціна/балансова вартість. Для розрахунку як фінансову базу
використовується балансова вартість аналогічних компаній на дату оцінки
або на останню звітну дату. Цей мультиплікатор відноситься до так званих
моментних показників, оскільки використовується інформація про стан на
конкретну дату, а не за певний відрізок часу.

Оптимальна сфера застосування даного мультиплікатора — оцінка
холдингових компаній або необхідність швидко реалізувати крупний пакет
акцій. Фінансовою базою для розрахунку є чисті активи оцінюваної
компанії і компаній-аналогів . Причому за основу можна брати як
балансові звіти компаній, так і орієнтовану величину чистих активів,
отриману оцінювачем розрахунковим шляхом.

Мультиплікатор ціна/чиста вартість активів. Його застосовують в тому
випадку, якщо дотримуються наступні вимоги:

оцінювана компанія має значні вкладення у власність: нерухомість, цінні
папери, газове або нафтове устаткування;

основною діяльністю компанії є зберігання, покупка і продаж такої
власності. Управлінський і робочий персонал додає до продукції в цьому
випадку незначну вартість.

При застосуванні мультиплікатора ціна/чиста вартість активів оцінювачу
необхідно:

проаналізувати по аналогах і оцінюваній компанії частку доходу у виручці
від реалізації, оскільки рішення про купівлю-продаж акцій може привести
до штучного зростання доходу в останній рік;

вивчити за всім списком порівнюваних компаній структуру активів,
використовуючи різні ознаки класифікації, такі, як види активів,
місцеположення і т.і.;

здійснити аналіз чистих активів всіх компаній, що дозволяє визначити
наявність і частку в них акцій, що представляють контрольні пакети
дочірніх фірм;

оцінити ліквідність всіх фінансових активів компанії, оскільки
співвідношення частки акцій, належних компаніям відкритого і закритого
типів, є визначальною ознакою зіставності.

Формування підсумкової величини вартості

Процес формування підсумкової величини вартості складається з трьох
основних етапів:

вибору величини мультиплікатора;

зважування проміжних результатів;

внесення підсумкових коректувань.

Вибір величини мультиплікатора є найскладнішим етапом, що вимагає
особливо ретельного обґрунтовування, зафіксованого згодом в звіті.
Оскільки однакових компаній не існує, діапазон величини одного і того ж
мультиплікатора по компаніях-аналогах достатній широкий. Аналітик
відсікає екстремальні величини і розраховує середнє значення
мультиплікатора по групі аналогів. Потім проводить фінансовий аналіз,
причому для вибору величини конкретного мультиплікатора використовує
фінансові коефіцієнти і показники, найбільш тісно пов’язані з даним
мультиплікатором. По величині фінансового коефіцієнта визначає положення
(ранг) оцінюваної компанії в загальному списку. Отримані результати
накладаються на ряд мультиплікаторів, і достатньо точно визначається
величина, яка може бути використана для розрахунку вартості оцінюваної
компанії.

Приклад. Діапазон мультиплікатора ціна/балансова вартість активів по 15
компаніях, узятих як аналог, рівний 0,92-5,67. Середнє значення
мультиплікатора — 2,15. Центр діапазону рівний 3,3[(5,67-0,92):2+0,92].
Отже, більшість компаній мають величину мультиплікатора трохи нижче
середньою. Практика показує, що даний мультиплікатор добре корелює з
фінансовим коефіцієнтом прибутком на власний капітал. Проаналізуємо цей
коефіцієнт по компаніях-аналогах . Діапазон представлений таким чином:
4,1%-15,6%; середня величина — 8,32, що декілька менше центру діапазону
[(15,6 — 4,1) : 2+4,1] = 9,85. Доход на власний капітал в оцінюваній
компанії складає 12,5%. Величина мультиплікатора для оцінюваної компанії
може бути отримана або методом трендовою прямою, або аналізом
співвідношення трьох величин:

середньовзваженної величини мультиплікатора;

середньовзваженної величини фінансового коефіцієнта;

фактичної величини фінансового коефіцієнта оцінюваної компанії.

Аналіз показує, що мультиплікатор ціна/балансова вартість активу
оцінюваної компанії може бути дещо вище за середній аналог.

Розрахунок дає величину 3,3.

Порівняльний підхід дозволяє використовувати аналітику максимальне число
всіх можливих варіантів мультиплікаторів, отже, в процесі розрахунку
буде отримано стільки ж варіантів вартості. Якщо аналітик як підсумкову
величину запропонує просту середню всіх отриманих величин, то це буде
означати, що він однаково довіряє всім мультиплікаторам. Найправильнішим
прийомом визначення підсумкової величини є метод зважування. Оцінювач
залежно від конкретних умов, цілей і об’єкту оцінки, ступеня довір’я до
тієї або іншої інформації додає кожному мультиплікатору свою вагу. На
основі зважування виходить підсумкова величина вартості, яка може бути
узята за основу для проведення подальших коректувань

Зважування попередньої величини вартості

Таблиця 4.1.

Мультиплікатор

Вартість однієї акції

Питома вага мультиплікатора

Разом

Ціна/чистий доход 10 16

0,5 0,3

5 4,8

Ціна/грошовий потік Ціна/балансова вартість 14

0,2

2,8

Підсумкова величина вартості

12,6

Підсумкова величина вартості, отримана в результаті застосування
мультиплікаторів, повинна бути відкоректована залежно від конкретних
обставин, найтиповішими є наступні поправки. Портфельна знижка надається
за наявності не привабливого для покупця характеру диверсифікації
виробництва. Аналітик при визначенні остаточного варіанту вартості
повинен врахувати наявні активи невиробничого призначення. Якщо в
процесі фінансового аналізу виявлена або недостатність власного
оборотного капіталу, або екстрена потреба в капітальних вкладеннях,
отриману величину необхідно відняти. Можливе застосування знижки на
ліквідність. В деяких випадках вноситься поправка у вигляді премії за
елементи контролю, що надаються, інвестору.

Таким чином, порівняльний підхід, не дивлячись на достатню складність
розрахунків і аналізу, є невід’ємним прийомом визначення обґрунтованої
ринкової вартості. Результати, отримані у такий спосіб, мають добру
об’єктивну основу, рівень якої залежить від можливості залучення
широкого круга компаній-аналогів . Отже, розвиток оцінних послуг буде
сприяти розширенню сфери використання порівняльного підходу.

Список використаної літератури

Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну
діяльність в Україні”

Основи оцінки нерухомості. Г.В. Попов Москва 1995р

Аналіз і оцінка прибуткової нерухомості. Д. Фрідман, Н. Ордуей. Справа
Лтд., Москва 1995р.

Оцінка ефективності інвестиційних проектів Савчук В.П.

Оцінка підприємства, теорія і практика. У. В. Грігорьев, М. А. Федотова,
Москва Інфра-М, 1997р.

Оцінка вартості активної частини основних фондів. А. П. Ковальов, Москва
Фінстатінформ, 1997р.

Скільки коштує бізнес? М. А. Федотова, Москва, Перспектива 1996р.

Оцінка бізнесу. Під. ред. А.Г. Грязнової, Москва, Фінанси і статистика.
1998р.

Фінансовий аналіз. У. В. Ковальов, Москва, Фінанси і статистика, 1997р.

Керівництво по оцінці бізнесу. Гленн М. Десмонд, Річард Е. Келлі.

Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки. Крейніна М. Н. ІКС «ДІС»,
1997р Москва.

Оцінка бізнесу. С.В. Валдайцев, Санкт-Петербурзькій університет, 1999р.

Похожие записи