.

Фінансовий план (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
4 13311
Скачать документ

Реферат на тему:

Фінансовий план

План

Значення, структура та розробка фінансового плану (стор. 1 – 3)

План доходів та витрат (стор. 3 – 8)

План руху грошових потоків (стор. 8 – 11)

Плановий баланс (стор. 11 – 18)

1.Значення, структура та розробка фінансового плану.

Фiнансове планування – це процес визначення обсягу фiнансових ресурсiв
за джерелами формування i напрямками їх цiльового використання згiдно з
виробничими та маркетинговими показниками пiдприємства у плановому
перiодi. Метою фiнансового планування є забезпечення господарської
дiяльностi необхiдними джерелами фiнансування.

Отже, основними завданнями фiнансового планування на пiдприємствi є:

??забезпечення виробничої та iнвестицiйної дiяльностi необхiдними
фiнансовими ресурсами;

??установлення рацiональних фiнансових вiдносин iз суб’єктами
господарювання, банками, страховими компанiями тощо;

??визначення шляхiв ефективного вкладання капiталу, оцiнка
рацiональностi його використання;

??виявлення та мобiлiзацiя резервiв збiльшення прибутку за рахунок
рацiонального використання матерiальних, трудових та грошових ресурсiв;

??здiйснення контролю за утворенням та використанням платiжних засобiв.

Фiнансове планування дає змогу розв’язати такi конкретнi питання:

??якi грошовi кошти може мати пiдприємство в своєму розпорядженнi;

??якi джерела їх надходження;

??чи достатньо засобiв для виконання накреслених завдань;

??яка частина коштiв має бути перерахована в бюджет, позабюджетнi фонди,
банкам та iншим кредиторам;

??як повинен здiйснюватися розподiл прибутку на пiдприємствi;

??як забезпечується реальна збалансованiсть планових витрат i доходiв
пiдприємства на принципах самоокупностi та самофiнансування.

Розробка фінансових планів відіграє важливу роль у реалізації стратегії
підприємства на поточний рік. Це планування дозволяє визначити на
майбутній період усі джерела фінансування діяльності підприємства,
сформулювати систему його доходів і видатків, забезпечити постійну
платоспроможність підприємства, визначити структуру його активів і
пасивів на кінець планового періоду.

Вихідні передумови для розробки фінансового плану такі:

??фінансова стратегія підприємства і цільові фінансові нормативи,
установлені на майбутній період;

??фінансова політика по окремих аспектах фінансової діяльності,
розроблена в процесі формування фінансової стратегії;

??планові обсяги виробничої й інвестиційної діяльності підприємства;

??результати фінансового аналізу за попередній період;

??для діючих, особливо для знову створюваних підприємств, необхідно мати
прогноз фінансових показників фірми, щоб оцінити вплив передбачуваних
рішень на її фінансовий стан. Із цих позицій доцільно у фінансовому
плані складати три основних розділи: план прибутків і збитків, план
(прогноз) руху коштів, проект балансового плану (план активів і
пасивів).

Ступінь деталізації показників кожного з видів фінансового плану
визначається підприємством самостійно з урахуванням специфіки його
діяльності, а також діючої практики організації фінансового й
управлінського обліку.

Технологія планування в умовах ринку повинна відповідати таким вимогам:

по-перше, для нинішнього перехідного періоду ключовою проблемою
планування є адаптація. Методи і механізми розробки планів повинні, з
одного боку, враховувати багаторічний досвід планової роботи, а з іншого
боку – бути націлені на дедалі більшу відповідність вимогам ринку;

по-друге, варто виходити з принципу адекватності планування відповідно
до умов ринкового середовища, що змінюються. Це означає, що методи
планування повинні постійно переглядатися, а при необхідності
застосовуватися принципово нові методи й процедури планування;

по-третє, необхідно враховувати, що дієвість планування залежить від
відповідності плану реальним умовам. Отже, планування в масштабі
підприємства має бути безперервним процесом пристосування до умов, що
змінюються, а сама процедура планування – дуже гнучкою і забезпечувати
швидку реакцію на зміну ринкової кон’юнктури;

по-четверте, процедури планування мають забезпечувати безпосередній
зв’язок показників плану з впровадженням нової техніки, технології,
поліпшенням організації виробництва і праці;

по-п’яте, сама технологія складання плану повинна забезпечувати
використання ринкових інструментів, щоб з їх допомогою вчасно
аналізувати й вносити корективи в розроблені плани.

Фінансовий план є ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета
фінансового плану — узагальнити основні положення всіх попередніх
розділів бізнес-плану, зводячи їх в одне ціле у вартісній формі, та
обґрунтувати доцільність реалізації даного підприємницького проекту з
економічного погляду.

Особливий інтерес до фінансового плану пов’язаний з тим, що в ньому:

• узагальнюються у вартісній формі результати розробки решти розділів
бізнес-плану;

• кількісно визначається потреба даного бізнесу в інвестиціях;

• обґрунтовується висновок щодо економічної доцільності реалізації
підприємницького проекту.

Розрахунки, які містить фінансовий план, мають дати чіткі та ясні
відповіді на такі запитання самого підприємця, потенційних інвесторів і
кредиторів:

• звідки фірма отримуватиме кошти і на що конкретно останні будуть
витрачені?

• як співвідносяться поточні потреби фірми у грошах з рухом готівки?

• яким буде фінансовий стан фірми на кінець прогнозованого періоду?

• чи зможе підприємець виконати взяті на себе зобов’язання?

• чи здатний підприємець належно розпорядитися отриманими коштами, щоб
своєчасно повернути борги та забезпечити достатній прибуток на вкладений
капітал?

У процесі розробки цього розділу бізнес-плану слід враховувати такі його
особливості:

по-перше у багатьох відношеннях фінансовий план є найменш гнучкою за
формою частиною бізнес-плану. На відміну від інших розділів він має
містити відповідний перелік фінансових документів (у тому числі таблиць
і графіків). Кожен з цих документів повинен мати стандартну форму.
Жорсткі вимоги до опрацювання цих документів спричиняються необхідністю
забезпечення єдиної методики розрахунків фінансових показників. Це
означає, що потенційний інвестор або кредитор може самостійно за
стандартною методикою провести аналіз фінансової інформації, яку містить
бізнес-план, оцінити фінансовий стан даної фірми та прийняти рішення
щодо вкладання своїх коштів у даний проект;

по-друге, інвестори та кредитори, як правило, вимагають, щоб фінансовий
план складався з перспективою на три роки (до того ж із щомісячними
показниками за перший рік та щоквартальними — за другий і третій);

по-третє, фінансовий план не може мати розбіжностей з іншими розділами
бізнес-плану. Якщо, наприклад, в маркетинг-плані йдеться про наміри
розгорнути широкомасштабну рекламну кампанію, то це обов’язково має
знайти відображення в плані доходів і видатків. Якщо на бізнес фірми
впливає фактор сезонності продажу, то його слід ураховувати, проектуючи
рух готівки, тощо;

по-четверте, у зв’язку з тим, що будь-який фінансовий аналіз майбутнього
неминуче характеризується певним ступенем невизначеності, у фінансовому
плані доцільно опрацювати кілька сценаріїв розвитку подій.
Рекомендується розробляти як мінімум два варіанти фінансових показників.
Один з них має ґрунтуватися на консервативних припущеннях, а другий —
враховувати повний потенціал бізнесу;

по-п’яте, у фінансовому плані треба (по можливості) підкреслювати
достовірність Інформації, яку він містить. Якість первинної інформації
безпосередньо позначається на точності фінансових розрахунків. Інвестори
часто проводять власні дослідження з метою оцінки достовірності
розрахунків у бізнес-плані. Тому у разі відхилення відповідних
фінансових показників бізнес-плану від середніх по галузі, до якої
належить даний бізнес, обов’язково треба дати вичерпне пояснення цього.

Мета та особливості розробки фінансового плану визначають його зміст,
послідовність і рівень деталізації опрацювання. Фінансовий план містить
такі основні підрозділи:

1. План доходів і видатків (план прибутків і збитків).

2. План грошових надходжень і виплат (план руху готівки).

3. Плановий баланс.

Поряд з основними показниками цих підрозділів у фінансовому плані мають
бути наведені припущення, на підставі яких ці показники розраховано.
Чітко й стисло викласти всі ці припущення й передбачення необхідно в
текстовій частині фінансового плану. Без цього всі наведені у
фінансовому плані розрахунки не матимуть належного практичного значення.
Лише після ретельного аналізу таких припущень можна оцінити, наскільки
вони заслуговують на довіру. Оскільки розрахунки всіх зазначених
фінансових документів ґрунтуються на таких передбаченнях, вони є
важливою складовою фінансового плану.

Для вже існуючої фірми у фінансовому плані обов’язково слід навести
динаміку основних фінансових показників за минулі роки (як мінімум за
три). Копії відповідних фінансових документів подаються в додатках.

Відповідно обґрунтований фінансовий план може бути використаний не
тільки для залучення інвесторів і кредиторів, а й для оцінки результатів
діяльності фірми після фактичного започаткування бізнесу. Крім того,
фінансовий план часто є основою для опрацювання детального робочого
бюджету фірми. Таким чином, фінансовий план має стати керівним
документом, що в ньому треба чітко визначити, звідки, коли та як
залучатиметься та витрачатиметься необхідний капітал.

2. План доходів і видатків

План доходів і видатків є першим фінансовим документом фінансового
плану. Він характеризує загальні суми очікуваних доходів фірми та її
витрат за певний період.

План доходів і видатків складається для унаочнення результативності
майбутньої діяльності фірми з погляду її прибутковості, можливостей
виживання та активного господарювання.

Форму плану доходів і видатків функціонування фірми наведено в табл. 1.

Логіка опрацювання плану доходів і видатків (рис. 1) передбачає
визначення загальної суми продажу продуктів фірми, від якої поступово
відраховуються різні види

Таблиця 1. План доходів і видатків фірми на рік ( з помісячним поділом)
(грн.)

Показник Структура в середньому по галузі

( в % до А) Місяці Разом за рік

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

А. Загальний обсяг реалізації товарів

Б. Собівартість реалізованих товарів-усього,

зокрема

– прямі матеріальні витрати

– прямі витрати праці

В. Валовий прибуток (рядок А-рядок Б)

Г. Операційні витрати-усього

зокрема:

– заробітна плата персоналу (за винятком прямих витрат тощо)

– нарахування на заробітну пату

– рентні платежі

– комунальні послуги

– витрати на утримання офісу

– витрати на відрядження

– реклама

– страхові платежі

– послуги зовнішніх консультантів

– інші операційні витрати

Д. Операційний прибуток ( рядок В –рядок Г)

Е. Сплата відсотків за кредит

Є. Прибуток до сплати податків ( рядок Д- рядок Е)

Ж. Податок з прибутку

З. Чистий прибуток ( рядок Є- рядок Ж)

витрат фірми і в результаті обчислюються: валовий прибуток, операційний
прибуток, прибуток до сплати податків, чистий прибуток.

План доходів і видатків складається в певній послідовності.

1. Визначаються відповідні середні показники в галузі, до якої належить
даний бізнес. Середньогалузеві показники є орієнтиром як для складання
плану доходів і видатків, так і для контролю за фактичною фінансовою
діяльністю фірми в майбутньому. Відхилення показників плану доходів і
видатків фірми від сєредньогалузевих потребує ґрунтовного пояснення
причин цього явища, а це, у свою чергу, допомагає як підприємцеві, так і
потенційним інвесторам краще усвідомити особливості бізнесу фірми.
Джерелами інформації для розрахунків середніх по галузі показників
можуть бути статистичні щорічники, фінансова звітність аналогічних
компаній, банків, торгових асоціацій тощо.

2. Складаються прогнози обсягів продажу продуктів (послуг) фірми.
Очікувані обсяги продажу є найбільш важливим елементом з усіх інших
фінансових показників; вони є тією основою, на якій, зрештою, будуються
всі подальші фінансові

розрахунки в бізнес-плані. Зрозуміло, що й обґрунтування очікуваних
обсягів продажу фірми має бути найретельнішим. Достовірність такого
прогнозу настільки важлива, що йому можна навіть присвятити окремий
розділ маркетинг-плану.

Для прогнозування обсягів продажу фірми використовується інформація, яку
містить маркетинг-план, а також та, яку отримано в ході спеціальних
досліджень ринку, опитування споживачів, торгових агентів, консультацій
з експертами тощо. Прогноз продажу (за ринкових умов господарювання)
треба складати по кожному виду продукції з розбивкою по місяцях за
перший рік і кварталах за другий та третій роки. Результати прогнозних
оцінок очікуваних обсягів продажу фірми по кожному продукту окремо і по
всіх продуктах разом зручно звести в таблиці (табл. 2). При цьому в
процесі прогнозування обсягів продажу рекомендується дотримуватися
консервативного підходу, тобто дещо занижувати можливі обсяги продажу. У
текстовій частині фінансового плану, як правило, наводяться пояснення
щодо передбачуваних і запланованих фірмою змін обсягів продажу,
пов’язаних, наприклад, із сезонними коливаннями попиту, застосуванням
політики знижок цін тощо. Тому показник «Загальний обсяг продажу» в
плані доходів і видатків фірми характеризує дохід від продажу з
урахуванням сум передбачуваних знижок цін.

У бізнес-плані необхідно давати чіткі пояснення припущень, на яких
ґрунтується прогнозування обсягів продажу фірми. Можна, наприклад,
робити припущення щодо 15 – 20 % зростання обсягів продажу на рік. Але
при цьому треба обов’язково пояснити, на чому це припущення ґрунтується.
Якщо галузева статистика свідчить, що обсяги продажу основних
конкурентів фірми справді збільшуються на 15 – 20 % щороку, то воно буде
досить переконливим.

3. Розраховуються прямі та операційні витрати фірми на виробництво й
реалізацію продуктів (послуг).

Прямі витрати фірми на виробництво й реалізацію продуктів (вартість
проданих товарів) включають:

• прямі матеріальні витрати, тобто вартість сировини, матеріалів,
комплектуючих виробів та інші змінні витрати, зв’язані з виготовленням
продукції;

• прямі витрати праці, тобто заробітну плату та інші виплати основному
виробничому персоналу фірми.

Операційні витрати — це всі інші витрати, які необхідні для забезпечення
нормальної діяльності фірми. Вони включають:

• заробітну плату адміністративно-управлінського, допоміжного та
обслуговуючого персоналу фірми;

• нарахування й податки на заробітну плату цих категорій персоналу;

• додаткові виплати, які передбачені колективним договором (дотації на
харчування, медичне обслуговування тощо);

• рентні платежі;

• платежі за комунальні послуги;

• витрати на офіс;

• витрати на відрядження;

• витрати на рекламу;

• страхові платежі;

• амортизаційні відрахування;

• інші операційні витрати.

У процесі розрахунків вартості проданих товарів та операційних витрат
важливо якомога повніше передбачити можливі статті витрат і правильно
спрогнозувати їх динаміку по місяцях. Річ у тому, що витрати на ту саму
статтю можуть суттєво відрізнятися протягом розрахункового періоду.
Наприклад, витрати на рекламу, комісійні торговим агентам, витрати на
відрядження будуть значно більшими в перші місяці виходу фірми на ринок.

4. Визначається валовий прибуток фірми. Валовий прибуток обчислюється як
різниця між загальним обсягом продажу фірми і вартістю проданих товарів
(сумою прямих витрат фірми на виробництво та реалізацію продукції).

5. Обчислюється операційний прибуток фірми відніманням від валового
прибутку

Таблиця 2. Прогноз обсягів реалізації підприємства за рік ( з
поквартальним розподілом)

Показники Усього за другий рік За кварталами

Виріб А

1 2 3 4

Кількість виробів, які реалізовано

(одиниць)

Продажна ціна за одиницю

(гривень)

Обсяг реалізації (гривень)

Виріб Б

Кількість виробів, які реалізовано

(одиниць)

Продажна ціна за одиницю

(гривень)

Обсяг реалізації (гривень)

Виріб В

Кількість виробів, які реалізовано

(одиниць)

Продажна ціна за одиницю

( гривень)

Обсяг реалізації (гривень)

Загальний обсяг продажу

(гривень)

суми операційних витрат.

6. Розраховуються суми сплати процентів за отримані кредити.

7. Обраховується прибуток до сплати процентів як різниця між операційним
прибутком і сумою сплати відсотків за кредит.

8. Обчислюються згідно з чинним законодавством суми податків з прибутку
фірми.

9. Визначається чистий прибуток фірми як різниця між прибутком до сплати
податків і сумою податків з прибутку фірми.

Розміри прибутків і збитків фірми значною мірою залежать від обсягів
продажу її продукції. Обсяги продажу, як уже зазначалося. — це параметр,
що його рідко коли можна точно спрогнозувати. Саме для того, щоб
з’ясувати, якими мають бути обсяги продажу продукції фірми, щоб досягти
прибутковості, і проводиться аналіз беззбитковості. Ось чому інвестори й
кредитори вимагають, щоб у підрозділі «План доходів і видатків» було
проведено аналіз беззбитковості та обчислено точку беззбитковості.

Точка беззбитковості характеризує таку ситуацію, за якої загальні доходи
від продажу продукції фірми повністю покривають витрати на її
виробництво й реалізацію (ситуація, коли фірма не отримує прибутків, але
не має і збитків). Таким чином, точка беззбитковості показує, скільки
одиниць продукції має продати фірма, щоб її витрати окупилися її
доходами. Продаж кожної наступної одиниці продукції приноситиме фірмі
прибуток. Навпаки, зменшення обсягів продажу продукції нижче за рівень,
визначений точкою беззбитковості, означає, що фірма нестиме збитки.

Для визначення точки беззбитковості необхідно знати:

• ціну продажу одиниці продукції фірми;

• прямі витрати (змінні витрати) на одиницю продукції;

• загальні операційні витрати.

Обчислення точки беззбитковості здійснюється за формулою:

де Зов — загальні операційні витрати фірми; ЦОП — ціна одиниці продукції
фірми; В„ — прямі витрати на одиницю продукції.

Точку беззбитковості можна визначити і графічним методом (рис. 2). У
процесі обчислення точки беззбитковості підприємець має можливість
моделювати різні ситуації (змінювати ціну одиниці продукції, рівень
прямих та операційних витрат) і спостерігати, як такі зміни впливатимуть
на прибуток фірми. Таким чином, аналіз беззбитковості є дуже корисним
інструментом фінансового планування. При цьому він має більше значення
для кредитора, ніж для інвестора. Кредитора передовсім інтересує питання
про здатність фірми обслуговувати борг, тоді як інвестор шукає
підприємницькі проекти з високою нормою прибутку.

3. План руху грошових потоків

План доходів і видатків, навіть із добрими перспективами щодо прибутку,
зовсім не гарантує стабільної платоспроможності фірми. Річ у тому, що
готівка (гроші в касі та на банківському рахунку фірми) — це зовсім не
те саме, що прибуток. Обсяги готівкових коштів змінюються лише тоді,
коли фірма фактично отримує платежі або коли сама здійснює якісь
виплати.

Продаж товарів (послуг) фірми не завжди означає миттєве надходження
грошей у касу або на рахунок фірми. Оплата купленої продукції звичайно
здійснюється не одразу, а через певний час, наприклад, при продажу
товарів в кредит. З іншого боку, сама фірма розраховується за рахунками
не в момент їхнього надходження, а трохи пізніше. Навіть тоді, коли
фірма і не має проблем зі збутом своєї продукції, виникає потреба в
короткострокових позичках для покриття поточних витрат фірми. Окрім
того, треба враховувати, що:

1) план грошових надходжень і виплат має відображати надходження грошей
з усіх джерел, включаючи не тільки виторг від реалізації продукції
(послуг), а й кошти, отримані:

• від продажу акцій та інших цінних паперів;

• в борг;

• від продажу або ліквідації активів фірми тощо;

2) готівки; погашення основної суми боргу (за винятком сплати відсотків)
не належить до витрат фірми і тому не включається в план прибутків і
видатків. Проте сплата боргу є грошовим зобов’язанням фірми і має знайти
відображення в плані руху

3) у разі, коли фірма розширює свою діяльність, витрати на такі статті,
як складські запаси, заробітна плата зростають швидше, ніж надходження
від реалізації готової продукції. За такої ситуації виникає дефіцит
готівки;

4) на практиці іноді виникає ситуація, коли фірма має надлишок готівки.
Для того, щоб Його використати максимально ефективно, також потрібно
підготуватися заздалегідь.

Для вирішення таких проблем складається план грошових надходжень і
виплат. Такий план, зокрема, дає змогу:

• визначити періоди, коли фірма відчуватиме дефіцит або надлишок
готівки;

• обчислити, скільки коштів потрібно позичити на ці періоди;

• показати, на що ці кошти буде витрачено;

• з’ясувати, коли їх треба повернути.

Головне завдання розробки плану руху готівки зводиться до узгодження в
часі грошових надходжень і виплат, щоб забезпечити ліквідність фірми в
плановому періоді, тобто забезпечити постійну наявність на рахунку фірми
коштів, достатніх для розрахунків за її зобов’язаннями.

Плановий касовий бюджет складається на основі плану доходів і видатків з
поправкою на очікувані зрушення в надходженнях і виплатах готівкових
коштів. У разі, коли виплати в даний період перевищують надходження
коштів, фірма має заздалегідь вирішити питання щодо короткострокової
позички, розміри якої були б достатніми для розрахунків із кредиторами.
Якщо в інший період грошові надходження, навпаки, перевищують виплати,
то ці «зайві гроші» можна, в свою чергу, комусь позичити з відповідним
зиском.

План грошових надходжень і виплат складається на такі самі терміни, що й
план доходів і видатків, тобто на три роки: на перший рік — із
розподілом по місяцях (табл. 9.5), а на другий та третій роки — з
виокремленням кварталів (табл. 3).

Щоб скласти план грошових надходжень і виплат, необхідно послідовно
здійснити такі дії.

1. Визначити готівкові кошти, що будуть у розпорядженні фірми на початок
першого місяця розрахункового періоду (для другого третього і подальших
місяців ця сума являтиме собою готівкові кошти на кінець попереднього
місяця).

2. Обчислити загальну суму всіх передбачуваних грошових надходжень на
фірму протягом кожного місяця (надходження від продажу продукції чи
надання послуг; кошти, отримані від дебіторів; готівка від продажу
акцій; кошти, які власники

Таблиця 3. План грошових надходжень і виплат на рік ( з помісячним
розподілом), гривень

Показники Місяці Усього за рік

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

А. Готівкові кошти на початок місяця

Б. Грошові надходження – усього

зокрема:

Надходження від реалізації продукції

надходження за рахунками за продажу в кредит

позика

Інші надходження

В. Грошові платежі на сторону-усього

Зокрема:

купівля товарів

заробітна плата

нарахування на податки на заробітну плату

рентні платежі

платежі за комунальні послуги

рекламні витрати

страхові платежі

купівля машин та устаткування

виплата боргу та процентів

інші платежі

гроші, що взяті на потреби власників бізнесу

Г. Чистий потік готівки (Б-В)

Д. Готівкові грошові кошти на кінець місяця (А+Г)

додатково інвестують у фірму; отримані позички тощо).

3. Розрахувати загальну суму всіх обов’язкових платежів фірми протягом
кожного місяця (перелік усіх платежів достатньо широкий, у процесі
розрахунків важливо не пропустити жодного з них).

4. Визначити чистий потік готівки за кожний місяць як різницю між
загальною сумою всіх передбачуваних грошових надходжень і загальною
сумою всіх обов’язкових платежів фірми за місяць. Якщо грошові
надходження за місяць перевищують платежі, то фірма має так званий
додатний потік готівки. Навпаки, коли грошові надходження за місяць
менші за платежі, фіксують, що фірма має від’ємний потік готівки, який
прийнято записувати в плані руху готівки у круглих дужках.

5. Розрахувати суму готівкових коштів на кінець кожного місяця. Для
цього до готівкових коштів на початок кожного місяця додають додатний
потік готівки або відраховують від’ємний потік готівки за відповідний
місяць.

У процесі планування руху готівки завжди виникають певні труднощі при
визначенні обсягів грошових надходжень і платежів. Такі розрахунки
ґрунтуються на передбаченнях та припущеннях, які не повинні бути надто
оптимістичними. Рекомендується створювати так званий запас фінансової
міцності, тобто дещо занижувати оцінки грошових надходжень, щоб
вистачило коштів на сплату рахунків фірми. У текстовій частині плану
грошових надходжень і виплат усі ці передбачення та припущення мають
бути чітко сформульовані (як правило, тут обговорюються передбачення
щодо методів збору дебіторської заборгованості, цінових знижок,
циклічності обсягів продажу тощо).

Складаючи план руху готівки, слід усвідомлювати, що діяльність
новоствореної фірми, як правило, асоціюється зі збитками. Ось чому
фінансування фірми у перші місяці після старту за рахунок лише
внутрішніх ресурсів часто є неможливим. Для цього періоду, який має
вирішальне значення, слід шукати якісь способи залучення зовнішніх
джерел фінансування. Складений план руху готівки саме й уможливлює
своєчасне передбачення таких ситуацій, дає змогу заздалегідь підготувати
документи для отримання кредитів.

3. Плановий баланс

P

T

?????y

AEP

xu?

??y?діяльності цих підприємств. В зв’язку із цим керівництву
підприємства необхідно мати повну інформацію про господарські засоби, їх
наявність в господарстві, стані та розміщені, а також про джерела їх
використання. Ці дані отримують за допомогою такої форми фінансової
звітності як форма 1 – Баланс.

Термін “баланс” походить від латинських слів bis – двічі та lanx –
шалька терезів, буквально означає двошалькові терези і вживається як
символ рівноваги, рівності.

Баланс представляє собою спосіб групування та відображення в грошовій
формі стану господарських засобів та джерел їх формування в двох
аспектах – за складом та за джерелами їх формування. Таке групування
дозволяє визначити, якими засобами володіє підприємство (матеріалами,
паливом, грошовими коштами, основними засобами, готовою продукцією
тощо), а також з яких джерел ці господарські засоби отримані – власних
(статутний капітал, прибуток, резервний капітал) чи запозичений
(довгострокові чи короткострокові кредити банків, кредиторська
заборгованість тощо).

Групування господарських засобів в двох аспектах показує від кого,
скільки та для яких цілей отримані засоби,, а також у що ці засоби
втілені, в якій формі вони представлені та де використовуються. За
допомогою згрупованих таким чином даних про господарські засоби
керівництво підприємства здійснює контроль їх наявності та використання.

Отже, для фінансового обліку слово “баланс” має подвійне значення:

– по –перше – рівність підсумків. Вона має місце за умов рівності
підсумків записів по дебету та кредиту рахунків, підсумків записів за
аналітичними рахунками та відповідному синтетичному рахунку, підсумків
активу та пасиву бухгалтерського балансу і т.п.

– по-друге – найважливіша форма фінансової звітності, яка показує стан
засобів підприємства в грошовому виразі на певну дату. Рівні підсумки
форми по активу та пасиву розміщуються, як правило, на одному рівні,
займаючи суворо горизонтальне положення, подібно до коромисла терезів,
що знаходиться в стані рівноваги. На відміну від балансів, що
використовуються при плануванні та аналізі, бухгалтерський баланс являє
собою систему моментних показників, характеризуючи стан засобів
підприємства на певну дату (момент).

Отже, баланс є фінансовим документом, що в ньому кошти фірми (у грошовій
формі) згруповано як за їхнім складом і розміщенням, так і за джерелами
їх надходження. Баланс складається для того, щоб отримати «фотографію»
фінансового стану фірми на певну дату, яка має зафіксувати фінансові
позиції фірми на даний момент. Баланс, зокрема, показує:

• що фірма має у своєму розпорядженні (активи);

• скільки вона винна постачальникам і кредиторам (пасиви);

• що в неї залишається (власний капіталу активи – пасиви).

Структура балансу відповідає балансовому рівнянню, яке поєднує між собою
три поняття:

– активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих
подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження
економічних вигод у майбутньому;

– зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок
минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення
ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;

власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після
вирахування його зобов’язань. Отже, згідно П(С)БО форма балансу
складається з трьох розділів активу і п’яти розділів пасиву (рис. 3).

У бізнес-плані складається баланс (табл. 9.), форма якого потребує
вертикального розміщення інформації (верхня частина — активи; середня —
пасиви; нижня — власний капітал (зобов’язання перед власниками)).

Розглянемо детальніше статті планового балансу.

Активи — це майно й ресурси, які має фірма у своєму розпорядженні і
завдяки яким створюється її прибуток.

Баланс передбачає чітку відповідність з рівнянням балансу, що
використовується в міжнародній практиці:

Активи = Власний капітал + Зобов’язання

АКТИВИ — це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих
подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення
економічних вигод у майбутньому.

При цьому розрізняють поточні та постійні активи.

Поточні активи — це ресурси фірми, які відносно швидко (протягом одного
року) можуть бути переведені в готівку. До поточних активів, зокрема,
належать:

• готівка — гроші в касі та на банківському рахунку;

• ринкові цінні папери — акції, облігації, інші цінні папери;

• дебіторська заборгованість — кошти, які фірмі заборгували споживачі її
продукції (послуг);

• матеріальні запаси – вартість сировини, матеріалів, напівфабрикатів,
комплектуючих виробів, готової продукції тощо.

Рис. 3. Структурна будова балансу за П(С)БО 2

Постійні активи — це ресурси фірми, тривалість використання яких
перевищує один рік і які не можуть бути швидко трансформовані в готівку.
До постійних активів належать: земля, будівлі та споруди, обладнання.
Слід зауважити, що всі ці постійні активи, за винятком вартості землі,
відображаються в балансі за залишковою вартістю (початкова вартість за
мінусом нарахованої амортизації).

До постійних активів належать також і нематеріальні активи. Так само як
і інші постійні активи, нематеріальні активи здатні приносити фірмі
дохід.

Проте для них характерні: відсутність матеріальної основи отримання
доходу та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їх
використання. До нематеріальних активів належать:

1) права використання об’єктів промислової власності (патентів,
ліцензій, промислових зразків, корисних моделей, товарних знаків, знаків
обслуговування);

2) права використання об’єктів інтелектуальної власності (авторські
права на використання та видання наукових праць, літературних творів,
програмних продуктів);

Таблиця 4.

БАЛАНС

на ____________________200_р.

Актив Код рядка Сума Пасив Код рядка Сума

І. Необоротні активи

І. Власний капітал

Нематеріальні активи:

Статутний капітал 300

залишкова вартість 010

Пайовий капітал 310

первісна вартість 011

Додатковий вкладений капітал 320

знос 012

Інший додатковий капітал 330

Незавершене будівництво 020

Резервний капітал 340

Основні засоби:

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350

залишкова вартість 030

Неоплачений капітал 360

первісна вартість 031

Вилучений капітал 370

знос 032

Усього за розділом І 380

Довгострокові фінансові інвестиції:

ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів

які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040

Забезпечення виплат персоналу 400

інші фінансові інвестиції 045

Інші забезпечення 410

Довгострокова дебіторська заборгованість 050

Цільове фінансування 420

Відстрочені податкові активи 060

Усього розділом 2 430

Інші необоротні активи 070

ІІІ. Довгострокові зобов’язання

Усього за розділом І 080

Довгострокові кредити банків 440

ІІ. Оборотні активи

Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450

Запаси:

Відстрочені податкові зобов’язання 460

виробничі запаси 100

Інші довгострокові зобов’язання 470

тварини на вирощуванні та відгодівлі 110

Усього за розділом ІІІ 480

незавершене виробництво 120

ІV. Поточні зобов’язання

готова продукція 130

Короткострокові кредити банків 500

товари 140

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510

Векселі одержані 150

Векселі видані 520

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530

чиста реалізаційна вартість 160

Поточні зобов’язання за розрахунками:

первісна вартість 161

з одержаних авансів 540

резерв сумнівних боргів 162

з бюджетом 550

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

з позабюджетних платежів 560

з бюджетом 170

зі страхування 570

за виданими авансами 180

з оплати праці 580

з нарахованих доходів 190

з учасниками 590

із внутрішніх розрахунків 200

із внутрішніх розрахунків 600

Інша поточна дебіторська заборгованість 210

Інші поточні зобов’язання 610

Поточні фінансові інвестиції 220

Усього за розділом ІV 620

Грошові кошти та їх еквіваленти:

V. Доходи майбутніх періодів 630

в національній валюті 230

в іноземній валюті 240

Інші оборотні активи 250

Усього за розділом ІІ 260

ІІІ. Витрати майбутніх періодів 270

Баланс 280

Баланс 640

3) права користування земельними ділянками та Іншими природними
ресурсами;

4) права використання «ноу-хау», найменування місця походження товару,
здобутої репутації фірми (goodwill), її ділових зв’язків, а також
організаційні витрати на створення фірми.

Крім господарських засобів у балансі знаходять своє відображення і
різноманітні джерела їх формування. Для відображення та аналізу цих
джерел, в бухгалтерському балансі виділено таку складову як пасив.

Пасиви — це сума зобов’язань фірми перед кредиторами, іншими фірмами,
організаціями, банками. Пасиви поділяють на поточні та довгострокові.

Всі джерела формування активів підприємства в балансі розділені на
власні (власний капітал) та запозичені (довгострокові та поточні
зобов’язання). Таким чином пасив містить інформацію про обсяг коштів,
залучених підприємством в обіг з різних джерел. Пасиви розміщуються по
мірі зростання терміновості виконання зобов’язань.

Поточні пасиви — це зобов’язання фірми, які мають бути сплачені протягом
одного фінансового року. До поточних пасивів, зокрема, належать:

• кредиторська заборгованість фірми — кошти, які фірма заборгувала своїм
постачальникам, придбавши їх товари (послуги) в кредит;

• заборгованість податковим органам. Фірма регулярно отримує прибуток
від реалізації своєї продукції (послуг). Але податки фірма сплачує в
певні заздалегідь визначені строки. Через це фірма практично завжди
виступає як боржник податкових органів;

• видатки, що нараховані до виплати — це різноманітні вже нараховані,
але ще не сплачені виплати (нарахована, але невиплачена заробітна плата
персоналу фірми, проценти по кредитах, страхові, пенсійні нарахування
тощо).

Довгострокові пасиви — це зобов’язання фірми, термін погашення яких
перевищує один фінансовий рік:

• векселі до оплати — це кошти, які фірма позичила в банків, інших фірм,
приватних осіб під письмове зобов’язання – вексель. Залежно від термінів
погашення векселя (протягом одного року чи більше) статтю «Векселі до
оплати» відносять відповідно до поточних або довгострокових пасивів;

• кредити під заставу майна — це кошти, отримані фірмою від інших
організацій під заставу власного майна.

Зобов’язання перед власниками (акціонерами) — це власні кошти фірми:

• акціонерний капітал — вартість фактично реалізованих акцій (звичайних
та привілейованих). Акціонерний капітал формується за рахунок коштів
засновників фірми, їхніх подальших внесків, а також внесків інших
акціонерів;

• нерозподілений прибуток — це та частина прибутку, яку буде інвестовано
в розширення бізнесу фірми (чистий прибуток за мінусом суми сплачених
дивідендів).

Плановий баланс на момент започаткування бізнесу фірми скласти порівняно
легко, оскільки він відбиває потреби фірми у стартовому капіталі.
Конкретно він показує:

1) як передбачається залучати необхідний капітал (пасиви та зобов’язання
перед власниками);

2) на що залучені кошти передбачається витратити (які активи будуть
придбані).

Планові баланси на другий і третій роки безпосередньо залежать від
балансу на перший рік і очікуваних фінансових результатів діяльності
фірми у відповідні періоди.

У текстовій частині фінансового плану подаються пояснення, які
розшифровують припущення щодо окремих статей планового балансу.

У процесі передбачення очікуваних показників балансів слід звернути
увагу на такий момент. Підприємці-початківці іноді помилково вважають,
що на своєму старті фірма може використовувати тільки (або переважно)
позичені кошти. Проте кредитори та інвестори завжди вимагають, щоб певна
частка капіталу фірми була створена за рахунок власних коштів
підприємця. Тоді підприємець буде «тісно прив’язаний» до свого бізнесу.
Якщо для фірми настане скрутна доба, то він не втече, не зазнавши
відчутних особистих утрат. Такий підприємець робитиме все залежне від
нього, аби вийти з кризи і забезпечити подальший розвиток фірми.

Глибоке розуміння й реальний аналіз планового балансу, плану доходів і
видатків і плану руху готівки є обов’язковою умовою прийняття виважених
фінансових рішень. При цьому в процесі складання фінансового плану дуже
важливо знати, хто і з якою метою вивчає зазначені планові та фінансові
документи. Це можуть бути:

1) кредитори. їх інтересуватиме питання: «Чи буде здатна створювана
фірма сплачувати боргові зобов’язання?»;

2) інвестори. їх інтересуватиме поточний та майбутній рівень
прибутковості фірми й ризику, з яким пов’язана ЇЇ діяльність;

3) сам підприємець. Його цікавить, як розвиватиметься бізнес фірми з
фінансового погляду І які сильні та слабкі сторони фірми можуть
виявитися у зв’язку з цим.

Будь-який узятий окремо показник балансу мало про що свідчить. Проте,
коли ці показники розглядати у співвідношенні один з одним, з’являється
можливість оцінити фінансовий стан фірми. Ще детальнішу картину
ефективності майбутньої фінансової діяльності фірми можна отримати,
аналізуючи одночасно показники планового балансу, плану доходів і
видатків та плану руху готівки. Ці фінансові документи містять усю
необхідну інформацію для розрахунків фінансових коефіцієнтів.

Фінансовий коефіцієнт — це співвідношення бухгалтерських показників.
Саме за їх допомогою як кредитори, так і потенційні Інвестори, а також
самі власники бізнесу можуть знайти відповіді на всі запитання, які їх
цікавлять. Для цього необхідно:

1) порівняти показники створюваної фірми із показниками інших
аналогічних компаній та з нормативними показниками по галузі;

2) простежити тенденцію зміни відповідного показника протягом планового
періоду.

Підприємцеві важливо показати, що й він здійснив відповідний фінансовий
аналіз. Тому у фінансовому плані звичайно наводяться розрахунки та
співвідношення основних фінансових коефіцієнтів, які згруповані за
сферами інтересів кредиторів, Інвесторів і власників фірми (табл. ).

Коефіцієнти ліквідності. Ліквідність — це здатність фірми виконувати
свої короткострокові зобов’язання, спроможність активів фірми
перетворюватися в готівку, яка і є абсолютно ліквідним засобом.
Недостатня ліквідність може збільшити витрати на фінансування фірми та
зробити неможливими сплату рахунків і виплату дивідендів. Основними
показниками ліквідності є:

І) чистий оборотний капітал (він створюється за рахунок довгострокових
джерел і не потребує повернення найближчим часом):

,

де Ок— чистий оборотний капітал; Па — поточні активи; ПП — поточні
пасиви;

2)коефіцієнт поточної ліквідності (за його допомогою можна оцінити, яку
частку своїх короткострокових зобов’язань фірма може покрити за рахунок
реалізації поточних активів; коефіцієнт поточної ліквідності має
перевищувати 1):

де Кпл — коефіцієнт поточної ліквідності; Па — поточні активи; Пп —
поточні пасиви;

3)коефіцієнт термінової ліквідності (це співвідношення найбільш
ліквідної частини активів і поточних пасивів). Він дає змогу точніше
визначити рівень ліквідності фірми.

де КЇЛ — коефіцієнт термінової ліквідності; Па — поточні активи;

МЗ — матеріальні запаси; ПП — поточні пасиви.

Коефіцієнти платоспроможності.Платоспроможність — це здатність фірми
виконувати свої довгострокові зобов’язання в міру настання строків
платежів. До основних коефіцієнтів платоспроможності належать:

1) коефіцієнт заборгованості (цей показник характеризує частку залучених
засобів у загальній сумі активів фірми, тобто допомагає оцінити
фінансову стійкість фірми, зробити висновок щодо її здатності залучати
додатковий капітал. Бажано, щоб цей показник не перевищував 50 %).

де К3 — коефіцієнт заборгованості; З — загальна сума зобов’язань;

А — загальна сума активів;

2) коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (він показує
здатність фірми повернути борги та відшкодувати збитки за рахунок
власного капіталу. Бажано, щоб це співвідношення було на рівні до 25 %):

де К сзвк — коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів; З —
загальна сума зобов’язань; ВК — власний капітал.

Коефіцієнти рентабельності.Показники рентабельності характеризують
здатність фірми отримувати прибуток на вкладений капітал. Вони є
індикаторами фінансового стану та ефективності управління фірмою. До
основних показників рентабельності належать:

1) коефіцієнт валового прибутку (показує рівень прибутковості на кожну
гривню обсягу продажу фірми, тобто характеризує потенційну дохідність
фірми):

де Квп — коефіцієнт валового прибутку; ВП — валовий прибуток;

П — обсяги продажу;

2) коефіцієнт операційного прибутку (дає змогу точніше відобразити
прибутковість виробничої діяльності фірми, оскільки на нього не
впливають особливості чинної системи оподаткування):

де Ко — коефіцієнт операційного прибутку; ОП — операційний прибуток;

П — обсяги продажу;

3) коефіцієнт чистого прибутку (є основним показником рентабельності,
оскільки характеризує реальну прибутковість діяльності фірми):

де Кпр — коефіцієнт чистого прибутку; Пр — чистий прибуток; П — обсяги
продажу;

4)окупність інвестицій (показує, наскільки ефективно здійснюється
управління фінансами фірми з погляду використання можливих джерел
прибутку):

де Oі — окупність інвестицій; ПР — чистий прибуток; А — загальна сума
активів.

5)окупність власного капіталу (дає змогу оцінити прибутковість вкладання
коштів у започатковуваний бізнес):

де Овк —окупність власного капіталу; ПР — чистий прибуток;

ВК — власний капітал.

Складаючи фінансовий план, необхідно усвідомлювати, що нормативні
(середньогалузеві) значення фінансових коефіцієнтів є різними в різних
сферах бізнесу. В одній галузі, наприклад, типовим може бути відносно
висока довгострокова заборгованість, а в іншій — швидка окупність
запасів. Оскільки кредитори та інвестори обов’язково враховують такі
моменти, будь-які відхилення відповідних фінансових коефіцієнтів від
середньогалузевих параметрів обов’язково слід пояснити в фінансовому
плані. Нормативні значення окремих фінансових коефіцієнтів, які
відображають інтереси власників бізнесу, наведено у табл. 4.

Проведений за допомогою фінансових коефіцієнтів аналіз майбутнього
фінансового стану фірми, так само як і розробка планових фінансових
документів фірми, ґрунтується на певних передбаченнях та припущеннях.
Тому часто виникає потреба перевірити похідні (початкові) припущення.
Таку перевірку прийнято називати аналізом чутливості.

Таблиця 5. Нормативні значення окремих фінансових коефіцієнтів (%)’

Показник Сфера бізнесу

виробництво оптова торгівля роздрібна торгівля

І. Коефіцієнт валового прибутку 30-40 20-30 40-50

2. Коефіцієнт операційного прибутку 15-20 10-15 15-20

3. Коефіцієнт чистого прибутку 5- 10 2-7 2-10

За своєю сутністю аналіз чутливості є спробою оцінити достовірність
висновків, отриманих в результаті складання бізнес-плану. Процедура
аналізу чутливості передбачає розрахунки кількох варіантів прогнозів
почерговим уведенням в них ключових припущень та оцінюванням впливу цих
змін на майбутні фінансові результати діяльності фірми. Для того, щоб не
втратити відправну точку аналізу та запобігти плутанині, рекомендується
змінювати припущення по одному, зберігаючи решту даних незмінними. Після
цього можна досліджувати результати змін за різних припущень. У процесі
аналізу чутливості підприємець повинен самостійно визначити межі допуску
таких припущень.

Результати аналізу чутливості слід розглядати, виходячи з уже прийнятих
у бізнес-плані рішень. При цьому аналіз чутливості дає змогу виявите
певний діапазон варіацій вихідних припущень, за межами якого здійснення
даного підприємницького проекту є проблематичним або недоцільним.

На практиці аналіз чутливості означає, що планові фінансові документи
розглядаються з погляду кількох реальних перспектив. При цьому точного
варіанта прогнозу може і не бути, зате буде знайдено певну кількість
варіантів реалізації даного підприємницького проекту, які є можливими з
погляду здорового глузду. Такий підхід до прийняття рішень є набагато
ліпшим, ніж суто теоретичні розумування, коли бажане беруть за дійсне.

Наприкінці фінансового плану мають бути узагальнені й охарактеризовані
потреби фірми у фінансових ресурсах, які, власне, фірма й прагне
отримати завдяки представленому бізнес-плану, а також план повернення
кредиторам та інвесторам їхніх коштів. Тобто в кінцевому параграфі
фінансового плану підприємець має викласти свої пропозиції щодо:

1) загальних фінансових потреб фірми в плановому періоді;

2) умов і порядку отримання фінансових коштів;

3) умов та термінів повернення коштів кредиторам та інвесторам, а також
сум їхніх передбачуваних доходів.

Визначити загальні фінансові потреби фірми у плановому періоді,
ураховуючи вже проведені в маркетинг-плані, виробничому, організаційному
та фінансовому планах розрахунки, порівняно просто. При цьому бажано,
щоб відомості про основні очікувані стартові витрати було підтверджено
копіями контрактів, угод, протоколів про наміри тощо.

Більшу частину фінансових коштів, необхідних для започаткування фірми,
звичайно, надають засновники (власники). Проте на практиці, як правило,
виникає потреба в додатковому зовнішньому фінансуванні. Зовнішнє
фінансування підприємницького проекту здійснюється в двох основних
формах:

1) або необхідні кошти позичаються (у грошовій чи товарній формі);

2) або вони з’являються внаслідок продажу частини майна фірми одному,
кільком чи багатьом фізичним або юридичним особам.

Можливі також різні варіанти поєднання позичкового та акціонерного
(пайового) інвестування.

Проблема залучення зовнішніх фінансових коштів ускладнюється існуванням
багатьох джерел фінансування, кожне з яких має свої переваги й недоліки.
Завдання полягає в тому, щоб знайти такий варіант поєднання джерел
фінансування, який би забезпечив досягнення мети і мав найнижчу ціну.
При цьому практика свідчить, що фінансування через кредити доцільне для
проектів, які пов’язані з розширенням виробництва на вже діючих
підприємствах. За реалізації проектів, спрямованих на створення нової
фірми або реалізацію технологічного нововведення, ліпшою формою
фінансування є акціонерний капітал.

Конкретний вибір форм і джерел фінансування, визначення термінів та умов
повернення коштів інвесторам і кредиторам залежить від різноманітних
факторів і є предметом майбутніх переговорів. У фінансовому плані
необхідно тільки:

1) чітко викласти бажані умови та порядок отримання необхідних
фінансових коштів;

2) визначити той процент за кредит або частку участі в прибутках, що їх
власники бізнесу можуть запропонувати кредиторам чи інвесторам.

Головне завдання тут — окреслити основні параметри майбутньої угоди та
визначити справедливу ціну за кредит або ту частку бізнесу, якою
підприємець збирається поступитися.

ЛІТЕРАТУРА

Агафонова Л.Г., Рога О.В. Підготовка бізнес-плану: Практикум. – К.:
Знання, 1999.

Бизнес-план: методические материалы / Под ред. Р.Г. Маниловского. – М.:
Финансы, 1994.

Бизнес-план: Зарубежный и отечественный опыт. Новая практика разработки
и документация: В 2-х ч. /Под общ. Ред. В.М. Попова. – М.: Финансы и
статистика, 1995.

Бизнес-план, или повысить доходность Вашего предприятия. Американская
школа управления. – М.: Анкил, 1995.

Бурков В.П., Галь В.В. и др. Бизнес-план инвестиционного проекта.
Методика составления: Метод. Пособие. – М.: ЦИПКК. А.П., 1997.

Горохов М.Ю., Малеев В.В. Бизнес-планирование и инвестиционный анализ. –
М.: Филинъ, 1998.

Грабовый П.Г., Петрова С.Н. и др. Риски в современном бизнесе. – М.:
Аланс, 1994.

Закон України „Про інвестиційну діяльність” №1560-ХІІ від 18.09.2001 //
Відомості Верховної Ради, 1991, №47, зі змінами та доповненнями.

Закон України „Про підприємництво” №698-ХІІ від 07.02.1991 // Відомості
Верховної Ради, 1991, №14, зі змінами та доповненнями.

Закон України „Про підприємства” №887-ХІІ від 27.03.1991 // Відомості
Верховної Ради, 1991, №24, зі змінами та доповненнями.

Липсиц И.В. Бизнес-план – основа успеха. – М.: Машиностроение, 1992.

Маркова В.Д., Кравченко Н.А. Бизнес-планирование. – Новосибирск: ЭКО,
1994.

Мірошниченко А.В. Діловий успіх: бізнес-планування та маркетинг. – К.:
А.Л.Д., 1997.

Пелих А.С. Бизнес-план. – М.: Ось-89, 1996.

Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О. Бізнес-план: технологія
розробки та обґрунтування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц.
– К.: КНЕУ, 1999.

Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О., Шапринська Л.М.
Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування: Навч. Посібник. – К.:
КНЕУ, 1999.

Скворцов как разработать бізнес-план предприятия? ПРактическое
руководство для бизнесменов. – К.: МКП «Прометей», 1994.

Шудра В.Ф., Беличко А.Н. Как подготовить успешный бизнес-план. 2-е изд.,
испр. и доп. – К.: Капрал, 1997.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020