ТЕМА. Етична та соціальна відповідальність підприємництва.

П Л А Н

Морально-етичний кодекс підприємця. Етичні проблеми у бізнесі.

Соціальні групи, перед якими підприємництво несе відповідальність.

Підприємництво та споживачі. Основні права споживачів та засоби їх
забезпечення.

1. Морально-етичний кодекс підприємця. Етичні проблеми у бізнесі.

Насамперед варто усвідомити, що загальній характеристиці професійної
культури бізнесової діяльності має передувати коротка аналітична оцінка
загалу вітчизняних підприємців. За своєрідним «соціальним походженням»
сучасних вітчизняних підприємців можна поділити (умовно) на дві
категорії – номенклатурні і люмпенізовані.

Представники номенклатурного бізнесу – це переважно колишні
представники партійних і комсомольських органів, тобто
апаратно-номенклатурні спеціалісти. Їм притаманні організаторські
здібності, ділова хватка, широка мережа неформальних зв’язків, а також
організаційних основ підприємництва. Люмпенізовані підприємці
сформувались, в основному, з тих особистостей, які не спромоглися
зробити професійної кар’єри й тому залишили попередні посади, а також з
тих, хто з різних причин не має професії взагалі.

У більшості випадків обидві категорії бізнесменів з накопиченими
“тіньовими” грошима прийшли у легальний бізнес, започаткували й офіційно
зареєстрували власні фірми. Разом з тим як ті, так і інші не уявляють
собі ні загальної суті, ні, тим більше, суті культури й етики сучасного
бізнесу.

Як показали результати соціологічних досліджень, на першому місці серед
сукупності особистих якостей наших бізнесменів міцно тримається
професійна безкультурність. Багато хто значно більш дбає про власну
кишеню, ніж про власну репутацію.

2. Соціальні групи, перед якими підприємництво несе відповідальність.

Особливу увагу підприємців мають привертати біржі праці, які формуються
державою. В україні ця інституція інфраструктури ринку отримала назву
державної служби зайнятості. Важливо зазначити, що у службі зайнятості
не відбуваються процеси безпосередньої торгівлі таким специфічним
товаром, як робоча сила. Послуги, зв’язані із забезпеченням зайнятості
населення, подаються державною службою безкоштовно. На ринку праці
великого значення набуває також державний фонд зайнятості, який
формується за рахунок асигнувань з бюджетів різного рівня, внесків
суб’єктів підприємницької діяльності та добровільних пожертвувань
громадських організацій, окремих фізичних осіб і т.ін. він
використовується для фінансування таких заходів: проведення
профорієнтації населення, професійного навчання вивільнених працівників
і безробітних, сприяння їх працевлаштуванн., виплати тимчасової допомоги
по безробіттю, створення додаткових робочих місць, фінансування інших
витрат, пов’язаних із соціальним захистом прав громадян.

В законі України “Про підприємництво” сказано: ст.9 і 10 держава
законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає
споживачів від проявів несуміжної конкуренції та монополізму, в
будь-яких сефрах підприємницької діяльності. Для здійснення
підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами
договори про використання їх праці. При укладанні трудового договору
(контракту, угоди) підприємець зобов’язаний забезпечити умови та охорону
праці, її оплату, не нижче вистановленого в республіці мінімального
рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне
страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного
законодавства.

конкуренція має здійснюватись чесно за встановленими правилами;

необхідно, щоб техніка слугувала людині, а не навпаки;

морально-етичні норми завжди мають перевагу перед економічними
інтересами.

Висока культура підприємницької діяльності є неодмінною умовою
досягнення великого господарсько-комерційного успіху, на багатьох
підприємствах.

Відомі такі передумови виконання високої культури підприємництва:

наявність позитивних прикладів;

забезпечення молоді можливості ознайомлення з основами бізнесової
діяльності, її привабливості і корисністю для всіх верств населення у
період професійного навчання;

стиворення системи навчання і виконання, яка б сприяла розвитку
підприємницьких нахилів протягом усього періоді формування особистості.

Професійна репутація підприємця створюється роками, її нелегко набути,
але втратити можна миттєво. Підприємець з високим рівнем культури має
пам’ятати і виконувати певні “заповіти”:

у своїй діяльності керуватись насамперед інтересами клієнтів;

постійно працювати над власним бізнесом, а не в ньому;

використовувати дійову рекламу безпосереднього реагування;

гарантувати клієнту повне задоволення його потреб;

щотижня мати звіт про прибуток і збитки, ніколи не залишатись без
готівкових коштів;

заохочувати дії, що відповідають інтересам власного бізнесу;

не ототожнювати фінансове благополуччя і власні успіхи, пам’ятаючи, що
благополуччя і успіхи не те саме.

І порядності в системі відносин між фірмами, банками та окремими
фізичними особами ефективна і тривала підприємницька діяльність просто
неможлива.

Етика підприємництва означає здійснення господарської діяльності фірми,
її керівництва, окремого підприємця відповідно до етичних, тобто
ціннісних (духовних) критеріїв поведінки, соціально відповідальних дій у
дусі того культурного середовища, до якого підприємець тяжіє. Як
свідчить досвід країн з розвиненою ринковою і соціально спрямованою
економікою, протягом останніх років триває широка дискусія з питань
культури підприємства як в теорії, так і в практиці господарювання. в
поняття “підприємницька культура” вкладають неоднаковий зміст, але
вихідною позицією неодмінно залишається уявлення про культурний світ, як
про світ людської гідності.

Підприємницька культура охоплює широкий спектр питань ділової етики та
стиліту. У кожній галузі чи сфері підприємницької діяльності існують
свої правила поведінки, але майже у всіх конкретних випадках вони
базуються на:

чесності й законопослушності підприємця;

забезпечені високої якості й технічного рівня своєї продукції;

забезпечення безпеки праці;

чесних і порядних відносин з постачальниками, клієнтами, партнерами по
бізнесовій справі.

Варто звернути увагу на те, що ділова етика (етика бізнесу) є одночасно
і духовною, і економічною категорією. На думку зарубіжних підприємців,
існують певні етичні норми бізнесу, котрих треба обов’язково
дотримувати. Основні з них такі:

найвища продуктивність і найбільший прибуток не повинні досягатись за
рахунок завдання шкоди довкіллю.

У сучасних умовах (як ніколи раніше) слово “підприємець” має народжувати
суспільну повагу. Тільки культура бізнесової діяльності допомагає
зберегти постійний інтерес партнерів і клієнтів. За підрахунками
спеціалістів, утримати наявних клієнтів набагато дешевши, ніж залучити
нових. Сучасна підприємницька діяльність може ефективно здійснюватись і
розхвиватись за умови належного дотримання вимог не тільки
економічного, а й соціально-духовного та політичного характеру.

Будь-який підприємець, безперечно, повинен уміти професійно (і завдяки
цьому успішно) вести справу у своїй фірмі. Постійно брати активну участь
у задоволенні потреб ринку щодо нових товарів і послуг за можливо
низькими (помірними) цінами. Зрозуміло, що це вимагає від нього
новаторського підходу до власної діяльності та ретельного обліку витрат
виробництва. Проте до конкретних дій підприємця господарська реальність
висуває не лише важливі вимоги (критерії оцінки діяльності)
морально-етичного та духовного характеру. Йдеться про те, що у своїй
діяльності підприємець має обов’язково керуватися у всіх цивілізованих
кріїнах нормами поведінки.

Ясна річ, підприємницька діяльність значною мірою регулюється комплексом
норм законодавства (трудового, господарського тощо). Проте далеко не всі
норми можуть бути строго сформульовані. У практичній діяльності
підприємця великого значення набувають неформальні контакти між
бізнесменами, створення особливої атмосфери довіри, чесності, порядності
у ділових стосунках, вірність слову, поважання законів і традицій, тобто
тих неписаних правил поведінки і дій, котрі становлять суть поняття
“етика підприємництва”. Без чесності

При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому
відшкодування у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством.
Підприємець зобов’язаний не задавати шкоди навколишньому середовищі, не
порушувати прав та інтересів громадян підприємств, установ, організацій
держави, що охороняються законом.

За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову відповідальність, в
межах установлених законом.

3. Підприємництво і споживачі.

Споживач виконує роль індикатора підприємницького процесу. Так як все що
складає предмет діяльності підприємця має право на реалізацію тільки в
тому випадку позитивної експертної оцінки споживача. Така оцінка дається
споживачем , як готовність купити той чи інший товар. Іншими словами
якщо вм виробляєтае якісний товар і якщо споживач готовий його купити,
або вже купує, то це означає, що ваш товар одержав позитивну експертну
оцінку споживача. Підприємець, при планування і організації своєї
діяльності ні в якому разі не може ігнорувати настрій, бажання,
інтереси, оцінки споживача.

Споживач завжди в центрі уваги виробника. Підприємець повинен діяти в
унісон з потребами споживача. Саме тому в останнє десятиріччя велике
значення має маркетинг, як система вивчення відносин виробника і
споживача. Діяльність підприємця, направлена на створення свого власного
кола споживачів і постійне розширення його при достатній такій дії інших
підприємців, називається конкуренцією.

Основними методами дії підприємця та споживача виступають такі фактори:

новизна товару, зацікавленість в ньому споживача;

ціна, доступність товару;

ступінь універсальності товару;

зовнішній вигляд і упаковка;

позитивні характеристики товару, його відмінність від товарів інших
виробників, можливість споживача познайомитись з такими його
особливостями;

відповідність загальноприйнятим або держстандарт

Л і т е р а т у р а: 1. Про підприємництво: Закон України – К. Україна,
1991р.

2. Про підприємства в Україні: Закон України – К. Україна, 1991р.

3. Про страхування: Закон України – К. Україна, 1991р.

4. про власність: Закон України. К. Україна, 1991р.

5. Основы предпринимательского дела (Благородный бизнес) под ред. Ю.М.
Осипова. – М.1992 ст. 304 – 320.

6. В.Хойер. Как делать бизнес в Европе. М: 1992, ст.232-240

7. Реглин Д., Лискан М. Современный бизнес в 2-х томах М:1995.

Похожие записи