РЕФЕРАТ

на тему:

Економічні основи розвитку підприємництва в Україні

ПЛАН

Вступ

1. Основні економічні причини занепаду розвитку підприємництва в Україні
за часів адміністративно-командної системи управління

2. Основні економічні умови,

які необхідні для підприємницької діяльності

3. Становлення українського підприємництва в сучасних економічних умовах

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Будь-яка нація пишається плодами діяльності своїх підприємців. Але
будь-яка нація і кожен її окремий представник пишаються і своєю
причетністю до втілення якої-небудь конкретної підприємницької ідеї.
Підприємництво як одна з конкретних форм прояву суспільних відносин
сприяє не тільки підвищенню матеріального і духовного потенціалу
суспільства, не тільки створює сприятливий ґрунт для практичної
реалізації здібностей і талантів кожного індивіда, але і веде до єднання
нації, збереженню її національного духу і національної гордості.

Зараз ми усі є свідками кризового стану нашої економіки, знецінення
національної валюти і падіння життєвого рівня населення. За роки
незалежності уряд не зміг активізувати діяльність приватних підприємців,
створити сприятливі умови для їхнього росту. Недавно один відомий
політик сказав, що ця криза відкинула Україну і Росію на 3 роки тому, що
приблизно стільки знадобиться, для того щоб досягти рівня 17 серпня 1998
року. Це означає, що ми практично заново стаємо перед проблемою розвитку
підприємництва. Значить усі перераховані вище риси підприємництва не
знайшли відображення в конкретних діях ні з боку держави, ні з боку
населення, що і привело до даної кризи. Традиційна комуністична модель
суспільного розвитку завжди базувалася на необхідності придушення
підприємницького духу в суспільстві і підприємця як носія такого духу.
Досвід перебудови (особливо її початкового періоду) показав, що,
відмовляючись на словах від традиційної комуністичної моделі суспільного
розвитку, фактично ми багато в чому продовжуємо саме цю лінію. Загальне
неприйняття підприємництва поступово переходить в усвідомлення
необхідності створення умов для його найшвидшого й ефективного розвитку.
За підприємництвом в Україні майбутнє.

1. Основні економічні причини занепаду розвитку підприємництва в Україні
за часів адміністративно-командної системи управління

Адміністративно-командна система управління в Україні, як і в цілому в
колишньому СРСР, протягом усієї історії свого існування ставила
непереборні перепони підприємництву. В умовах цієї системи держава
монополізує фактично всю господарську діяльність. Практично всі
підприємницькі функції були зосереджені в руках партійно-державної
влади. При цьому заходи щодо централізації господарських рішень
обґрунтовувалися такими «аргументами»:

а) орієнтацією на будівництво «державного соціалізму», в умовах якого
державна власність уявлялася найбільш зрілою, соціалістичною формою
власності;

б) логікою розвитку великого машинного виробництва. До певної межі воно
об’єктивно вимагає посилення одержавлення, регламентації господарського
життя, веде до стандартизації виробництва. Це явище тією чи іншою мірою
проявилося фактично в усіх країнах, що стали на шлях індустріального
розвитку. Розвинуті капіталістичні країни, наприклад, до
«неоконсервативної хвилі» на межі 70-80-х років йшли аналогічним шляхом,
щоправда, не доводили одержавлення до таких масштабі», як у колишньому
СРСР. Тут же державна централізація досягла гігантських, абсурдних
розмірів і закріпилася на багато років.

Концентрація державної влади у верхніх ешелонах
організаційно-управлінської піраміди автоматично звузила майже до нуля
цільне господарювання, стримуючи пошук та ініціативу. Виробничі
обов’язки рядових працівників полягали в добросовісній ретельності.
Недумаюча виконавська дисципліна пропагандою розцінювалася як
соціалістична добродійність.

Творчі починання в той час були, але вони здебільшого мали ідеологічний,
формальний характер і виступали, як правило, у формі «соціалістичного
змагання». Навіть думка про підприємницьке господарювання в будь-якій
формі (сімейної ферми чи кооперативу, акціонерної компанії або оренди
засобів виробництва, не говорячи вже про повний перехід останніх у
власність трудового колективу) вважалася крамолою. Ділові люди,
починаючи з представників буржуазії і «спеців» і закінчуючи селянством,
кустарями й винахідниками, ставали об’єктами політико-ідеологічного й
економічного тиску і навіть фізичного знищення.

Все це призвело до занепаду господарської культури суспільства.
Командно-адміністративна система породила не лише антипідприємницьку, а
й антиінноваційну, бюрократичну, консервативну господарську культуру.
Безперечний пріоритет загальнодержавного інтересу, низький престиж
професійності й новаторства, заздрість і намагання рахувати «гроші в
кишені сусіда», підозрілість до конкуренції, ринку, товарно-грошових
регуляторів, жорстка залежність від політичної та ідеологічної стратегії
і кон’юнктури — все це перешкоджало утвердженню підприємницьких
цінностей.

У зв’язку з цим на часі постала дуже складна проблема психологічного й
культурологічного характеру, а саме: подолання антипатії суспільства до
підприємництва. Необхідно здійснити «стрибок» від «царства»
антиінноваційної, консервативної в «царство» продуктивної, динамічної
економічної культури. Інакше кажучи, треба перейти від принципу
«ініціатива карається» до стародавнього принципу римського права —
«закон любить дійових».

Для адміністративно-командної системи були характерні:

відсутність ринково-конкурентних регуляторів економічної активності;

недосконала структура господарства (висока частка гірничодобувних і
старих традиційних галузей і відносно низька — високотехнологічних, а
також сфери послуг);

відомчий монополізм і фондова система розподілу ресурсів, які не давали
можливості навіть великим господарствам повністю проявити свою
підприємливість;

неефективна кредитно-фінансова система, фактична відсутність ринку
капіталу, тобто відсутність умов, які давали б змогу швидко
підкріплювати ініціативу необхідними ресурсами;

нерозвинена ділова інфраструктура (підготовка кадрів, інформаційні
банки, система консультування тощо).

2. Основні економічні умови,

які необхідні для підприємницької діяльності

Для формування підприємництва необхідні визначені умови: економічні,
соціальні, правові та інші.

Економічні умови – це в першу чергу, пропозиція товарів та попит на них,
види товарів, які можуть бути куплені покупцем; об’єми грошових сум, які
можуть бути витрачені на ці покупки; надлишок чи нестача робочих місць,
робочої сили, яка впливає на рівень заробітної плати робітників, тобто
на їх можливість купляти товар.

На економічну ситуацію суттєво впливають наявність та доступність
грошових ресурсів, рівень доходів на інвестований капітал, а також
величина займаних сум, до яких готові звернутися підприємці для
фінансування своїх ділових операцій і які готові передати їм кредитні
установи.

Всім цим займається багато різних операцій, які складають інфраструктуру
ринку, за допомогою якої підприємці можуть встановлювати ділові
взаємовідносини, вести комерційні операції. Це банки, надання фінансових
послуг, постачальники – забезпечення сировиною, матеріалами,
напівфабрикати, комплектуючими виробами, пальним, енергією, машинами та
устаткуванням, інструментами та іншим; оптові та роздрібні продавці –
надання послуг по доведенню товарів до покупця; спеціалізовані фірми і
установи – надання професійних, юридичних, бухгалтерських, послуг
посередників; агентства по працевлаштуванню – надання допомоги в підборі
робочої сили, учбові заклади – навчання робочих та спеціалістів –
службовців; інші агентства – рекламні, транспортні, страхові та інші;
засоби зв’язку та передачі інформації.

3. Становлення українського підприємництва

в сучасних економічних умовах

Усі зазначені проблеми нині мають бути вирішені. Причому на перший план
висувається проблема формування корпусу підприємців (з числа управляючих
і спеціалістів, робітників, селян), а також необхідних компонентів
підприємницької інфраструктури.

Важливими передумовами розвитку підприємництва є подальша демократизація
та урізноманітнення форм власності, подолання недоторканності принципу
підпорядкування нижчих економічних структур вищим, формування
повноцінного конкурентного ринку, забезпечення законних прав господарств
тощо.

Можливості розвитку підприємництва відкриваються на базі прийнятих
законів України «Про власність», «Про підприємства», «Про
підприємництво». На їхній основі в Україні формуються такі форми
підприємництва: індивідуальне дрібне підприємництво; система колективних
підприємств (акціонерні товариства, кооперативи та ін.); державні
підприємства; спільні підприємства.

Різні форми підприємницької діяльності в Україні набувають усе більшого
поширення. Так, на початок 1996 р. у промисловості в державній власності
залишалось менше половини (43%) підприємств галузі проти 70% у 1992 р.
За вісім місяців 1996 р. промисловими підприємствами недержавного
сектора вироблено близько 52% загального обсягу промислового
виробництва. Усього за час проведення приватизації понад 40 тис.
державних підприємств змінили організаційну форму господарювання. Частка
основних фондів, що належить державі, зменшилась з 96 до 49 відсотків.
Однак, незважаючи на поліпшення кількісних показників збільшення
недержавного сектора, слід констатувати, що підприємництво ще не стало
основним способом господарювання в Україні.

З’ясовуючи причини такого становища, треба виходити з реальної ситуації,
яка створилася в економіці країни. Насамперед слід мати на увазі, що
перехід від командно-адміністративних до ринкових методів господарювання
— тривалий процес, у якому необґрунтована поспішність може призвести
лише до втрат матеріального й морального характеру.

Крім того, на розвитку підприємництва негативно позначається кризове
становище економіки. Так, лібералізація цін і пов’язана з нею інфляція
призвели до ліквідації фінансової бази малого бізнесу через обезцінення
заощаджень населення і різке підвищення відсоткових ставок. Слід
враховувати й таке: економічна суть підприємницької діяльності полягає в
одержанні прибутку не будь-яким шляхом, а за рахунок зниження витрат
виробництва стосовно до ринкової ціни через науково-технічний прогрес.
Інфляція, спричинена надто високими цінами на засоби виробництва,
фактично закриває доступ багатьом підприємствам до сучасних технологій,
найновіших досягнень науково-технічного прогресу.

Негативно позначається на розвитку підприємництва також глибокий спад
виробництва. Він посилює монополістичний характер економіки, її
дефіцитність, розширює інфляцію, породжує економічний хаос і
невпевненість. До того ж постійна інфляція, коли зростання цін перевищує
збільшення номінальних доходів населення, веде до звуження ємності
внутрішнього ринку, істотно стримує розвиток підприємницької діяльності
у виробничій сфері. Крім того, недосконалими залишаються організаційні й
правові засади розвитку підприємництва, фінансово-кредитна й податкова
системи. Всі ці та інші факти переконливо свідчать, що процес
становлення підприємництва як форми господарювання відбувається нині
досить суперечливо. На його шляху необхідно подолати багато труднощів як
об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.

Розвиток підприємництва несумісний з командно-бюрократичними методами
господарювання, будь-якими суб’єктивно-догматичними підходами в
управлінні економікою. Допущені тут помилки катастрофічне відбиваються
на становищі підприємця. Лише той досягає успіху на цьому шляху, хто
здатний творчо мислити, генерувати нові ідеї, володіє вмінням
організувати трудові колективи на втілення цих ідей у господарську
практику.

Висновок

На сьогоднішній день у світі не існує загальноприйнятого визначення
підприємництва. Американський учений, професор Роберт Хизрич визначає
«підприємництво як процес створення чогось нового, що має вартість, а
підприємця — як людини, що затрачає на цей весь необхідний час і сили,
бере на себе весь фінансовий, психологічний і соціальний ризик,
одержуючи в нагороду гроші і задоволення досягнутим».

Підприємництво — це особливий вид економічної активності (під який ми
розуміємо доцільну діяльність, спрямовану на витяг прибутку), що
заснована на самостійній ініціативі, відповідальності й інноваційній
підприємницькій ідеї.

Одним з пріоритетних напрямків державної політики повинна бути державна
підтримка підприємства, малого і середнього бізнесу, фермерських
господарств. Створення необхідних умов для становлення та подальшого
розвитку підприємництва пов’язане рішенням питань не тільки економічного
значення, а і соціального характеру, в тому числі створення додаткових
робочих місць, формування нового соціального прошарку підприємців –
власників, насичення ринку товарами, послугами, обмеження монополізму та
ін.

Підприємницька діяльність не може розвиватися без певних економічних
умов: вільних ринкових відносин.

Підприємництво передбачає повну економічну свободу, самостійність вибору
таких напрямків застосування праці, які диктуються умовами ринку, попиту
і пропозиції.

Підприємницька діяльність стає неможливою, коли державні органи
директивно диктують підприємством, що виробляти, скільки, за якими
цінами і як розподіляти отриманий прибуток. Вільний економічний вибір
замінюється економічним примусом.

Тому головним моментом відродження підприємницької діяльності в нашому
суспільстві є роздержавлення, особливо приватизація власності. В умовах
ринкового господарства кожна людина має право організовувати процес
виробництва любого продукту, якщо у неї для цього є бажання і кошти. В
такому господарстві вона знає де необхідні їй засоби і робочу силу.

На початковому етапі найбільш ефективне підприємництво буде розвиватися
в галузях з швидкою оборотністю капіталу: в торгівлі, в суспільному
харчуванні, сфері послуг.

Роздержавлення власності важливо здійснювати одночасно з мірами по
демонополізації державної діяльності. Прагнення до монополії, до
особливого положення характерне підприємництву. Монополіст диктує умови,
прагне нав’язати свою волю іншим. Але ринок не дозволяє на довго
закріплювати таке положення.

Оскільки створення підприємницької діяльності в нас приходиться починати
практично з нуля, то формування підприємців повинно пов’язуватися із
підвищенням їх професіоналізму і компетентності.

За умов побудови планово-ринкової економіки в Україні важливі функції
повинна відігравати акціонерна власність. По-перше, вона значно
розмірить джерело нагромадження за рахунок вкладів в ощадних касах.
По-друге, акціонерне підприємство сприятиме демократизму управління
підприємствам, створення їх матеріально технічної бази посилення
зацікавленості трудящих у використанні факторів виробництва, поліпшенню
використання робочого часу, зростанню творчої ініціативи робітників і
службовців. Це сприятиме подоланню відродженості трудящих від засобів
виробництва та виробленого продукту, а отже від політичної влади.

Тепер, коли економіка України знаходиться у скрутному
становищі—потрібний повний перехід до ринкової економіки. Проте ринкова
економіка неможлива без вільних діянь людей, господарів і знавців своєї
справи.

Розвитку підприємства на Україні повинні сприяти законодавчі акти. Ряд
таких актів наша держава вже прийняла. Але необхідно створювати надійні
механізми їх реалізації, захисту з боку держави.

Допомога підприємництву повинна надаватися і місцевими Радами народних
депутатів (виділення земельних ділянок, приміщень, матеріально-технічне
постачання). Така допомога вигідна і місцевим органам, оскільки від
стану розвитку підприємництва значною мірою залежатимуть доходи
місцевого бюджету.

Звичайно, потрібна потужна державна система підтримки розвитку
підприємництва. Для цього потрібно при Кабінеті Міністрів України
створити координаційну раду для підтримки підприємництва.

Список використаної літератури

Абаджи А.Р., Черняк В.І, Жуковський А.Г. Підприємництво в Україні.
Юридичесий і економічний аспекти. Одеса, 2004.

Агєєв А. И. Підприємництво: проблеми власності і культури. -М., 2002.

Бусигін А. Підприємництво: Основний курс — М.,1997

Грузинов В., Грибів В. Підприємництво: форми і методи організації
підприємницької діяльності — М., 1996

Клочко Ю., Черняк Т. – Проблеми малого бізнесу в Україні // Економіка
України. — 2000. — №1

Котлер Ф. Основи маркетингу. — М» 1990.

Кэмпбелл Р.Макконнелл, Стенлі Л.Брю — Экономикс, М, 1996р.

За редакцією Булатова А.С. — Підручник за курсом Економічна теорія, 2-і
видання, М., 1997р.

Основи підприємницької діяльності / За редакцією Осипова Ю.М. — — К.,
2002

Похожие записи