Реферат на тему:

Доходний підхід до оцінки бізнесу

План

Методика оцінки

Метод дисконтованих грошових потоків

Вибір моделі грошового потоку

Визначення тривалості прогнозного періоду

Аналіз і прогнозування витрат

Ретроспективний аналіз і прогноз валовий виручки від реалізації

Визначення ставки дисконту

Розрахунок величини вартості в постпрогнозний період

Внесення підсумкових поправок

1. Методика оцінки

В практиці операцій з оцінкою підприємств зустрічаються самі різні
ситуації. При цьому кожному класу ситуацій відповідають свої, адекватні
тільки йому підходи і методи. Для правильного вибору методів необхідно
заздалегідь класифікувати ситуації оцінки з використанням угрупування
об’єктів, типу операції, моменту, на який проводиться оцінка, і т. і.
При цьому, якщо на ринку десятки або сотні однорідних об’єктів,
доцільно застосування порівняльного методу. Для оцінки складних і
унікальних об’єктів переважно витратний метод.

Певні види підприємств, як правило, оцінюються на основі їхнього
комерційного потенціалу (наприклад, бензозаправна станція або готель).
Об’єм продажів бензину, кількість постояльців в готелі є джерелами
доходу, який після порівняння з вартістю операційних витрат дозволяє
визначити прибутковість даного підприємства. Такий підхід до оцінки
називається доходним. Доходний метод заснований на капіталізації або
дисконтуванні доходу, який буде отримана у разі здачі нерухомості в
оренду. Результат оцінки по даному методу включає і вартість будівлі, і
вартість земельної ділянки.

Якщо підприємство (бізнес) не продається і не купується, а також не
існує розвиненого ринку даного бізнесу, коли міркування отримання доходу
не є основою для інвестицій (лікарні, урядові будівлі), оцінка може
проводитися на основі визначення вартості будівництва з урахуванням
амортизації і додавання вартості відшкодування зносу, т. б. витратним
методом.

У тому випадку, коли існує ринок бізнесу, подібний оцінюваному, можна
використовувати для визначення ринкової вартості порівняльний або
ринковий метод, що базується на виборі зіставних об’єктів, вже проданих
на даному ринку.

На ідеальному ринку всі три підходи повинні привести до однієї і тієї ж
величини вартості. Проте більшість ринків є недосконалими, потенційні
користувачі можуть бути неправильно інформовані, виробники можуть бути
неефективні. По цих, а також із інших причин дані підходи можуть давати,
різні показники вартості.

Кожний з трьох названих підходів передбачає використання в роботі
властивих йому методів.

Доходний підхід передбачає використання:

методу капіталізації. Метод застосовується до тих підприємств, які
встигли накопичити активи в результаті капіталізації їх в попередні
періоди; іншими словами, цей метод найбільш адекватний оцінці «зрілих»
по своєму віку підприємств.

методу дисконтованих грошових потоків. Метод орієнтований на оцінку
підприємства, як діючого, яке і далі передбачає функціонувати. Він більш
застосовний для оцінки молодих підприємств, що не встигли заробити
достатньо доходів для капіталізації в додаткові активи, але які, проте;
мають перспективний продукт і володіють явними конкурентними перевагами
в порівнянні з існуючими і потенційними конкурентами.

Витратний підхід використовує:

метод чистих активів. Метод застосовний для випадку, коли інвестор має
намір закрити підприємство або істотно скоротити об’єм його випуску.

метод ліквідаційної вартості.

При порівняльному підході використовуються:

метод ринку капіталу. Метод орієнтований на оцінку підприємства, як
діючого, яке і далі передбачає функціонувати.

метод операцій. Метод застосовний для випадку, коли інвестор має намір
закрити підприємство або істотно скоротити об’єм його випуску.

метод галузевих коефіцієнтів. Метод орієнтований на оцінку підприємства,
як діючого, яке і далі передбачає функціонувати.

Методи ринку капіталу, операцій і галузевих коефіцієнтів придатні за
умови строгого вибору підприємства-аналога, яке повинна відноситися до
того ж типу, що і оцінюване підприємство.

Можливість, і навіть у багатьох випадках необхідність (для отримання
більш достовірного результату), застосувати до оцінки підприємства в
конкретній інвестиційній ситуації різні методи оцінки бізнесу приводить
до вельми простої ідеї «зважування» оцінок, що розраховуються по різних
методах, і підсумовування таких «зважених» оцінок. При цьому вагові
коефіцієнти значущості оцінок по різних, у принципі допустимим в даній
ситуації, методам оцінки розуміються як коефіцієнти довіри до
відповідного методу. Ці коефіцієнти суто експертні (визначаються
оцінювачем самостійно).

Остаточна оцінка вартості підприємства (бізнесу) може бути визначена по
формулі:

де Vi  — оцінка вартості підприємства (бізнесу) i-м методом (всі
застосовні методи оцінки довільно нумеруються);

i = 1…, n  — безліч застосовних в даному випадку методів оцінки;

Zi  — ваговий коефіцієнт методу номер i.

Очевидно, що при цьому розумне виставляння коефіцієнтів Z є одним з
головних свідчень достатньої кваліфікованої і неупередженості оцінювача
бізнесу.

При оцінці українських підприємств особливе значення набуває дата
проведення оцінки. Прив’язка оцінки до часу особливо важлива, коли, з
одного боку, ринок перенасичений власністю, що знаходиться в
передбанкротному стані, і з іншого боку випробовує недолік інвестиційних
ресурсів.

Для української економіки характерний перевищення пропозиції всіх
активів, у тому числі нерухомості, над платоспроможним попитом. Цей
дисбаланс у бік пропозиції безпосередньо впливає на очікувану вартість
пропонованого в продаж майна. Ціна майна в умовах збалансованого ринку
не співпадає з ціною в умовах ринкової депресії. Але власників майна і
інвесторів цікавить саме реальна ціна, яка буде пропонуватися на
конкретному ринку, в конкретний момент і в конкретних умовах. Покупці
прагнуть зменшити вірогідність втрати своїх грошей і вимагають надання
певних гарантій. Тому при визначенні ціни підприємства необхідний облік
всіх факторів ризику, у тому числі ризику інфляції і банкрутства.

На перший погляд, в умовах інфляційної економіки для оцінки підприємства
в найбільше підходить метод поточної вартості підприємства (метод
дисконтованих грошових потоків), оскільки відсоток інфляції ураховується
в дисконтній ставці. Це було б правильно в тому випадку, якщо темпи
інфляції були передбачувані, а економіка нормально функціонувала.
Спрогнозувати ж потік чистого доходу від діяльності підприємства на
декілька років вперед в умовах нестабільної економіки вельми складно.

Розглянемо методику проведення оцінки на прикладі кожного згаданого
методу.

2. Метод дисконтованих грошових потоків.

Метод дисконтованого грошового потоку передбачає, що вимірником
прогнозованих доходів, що дисконтуються, від бізнесу, які розглядалися
раніше як основу для визначення його ринкової вартості і здійснюючого
цей бізнес підприємства, виступають не прогнозовані доходи, а грошові
потоки.

Найпростіше визначення грошового потоку (Cash Flow) зводиться до того,
що грошовий потік за конкретний період (рік, квартал, місяць) є чимось
інше, як сальдо надходжень по бізнесу (із знаком «плюс») і платежів (із
знаком «мінус»)

Минулі грошові потоки враховуються просто як такі показники, які
містяться в звіті підприємства про рух грошових коштів.

Майбутні грошові потоки, забезпечувані бізнесом, прогнозуються на основі
чистих доходів від бізнесу (валового доходу за мінусом операційних
витрат, відсотків за кредит і податку на доход) з коригуванням їх так,
щоб максимально відобразити вірогідне в тому або іншому майбутньому
періоді сальдо надходжень і платежів.

Головні переваги оцінки бізнесу, в рамках доходного підходу, з опорою
на прогноз грошових потоків, а не просто доходів, полягають в
наступному.

По-перше, майбутні доходи від бізнесу прямо ураховують лише очікувані
поточні витрати по виробництву і продажу продукції, тоді як майбутні
капіталовкладення по підтримці і розширенню виробничих або торгових
потужностей бізнесу в прогнозі доходів відображаються тільки частково —
через їхню поточну амортизацію.

По-друге, недолік доходу (збитку) як показника в інвестиційних
розрахунках за оцінкою бізнесу також пояснюється тим, що доход, будучи
чисто бухгалтерським звітним показником, схильний значним маніпуляціям.
Її оголошувана величина залежить від методу обліку вартості покупних
ресурсів в собівартості проданої продукції(LIFO, FIFO, метод ковзаючою
середньої), від методу прискореної амортизації, від критерію зарахування
продукції в реалізовану продукцію (за фактом надходження засобів на її
оплату або по виконанню обумовленого в договорах на поставку базису
поставки) і ін.

Крім того, не з прибутку «живе» підприємство. Все реальне життя
підприємства і реальні гроші інвесторам як результат вкладення їхніх
інвестицій залежать від руху і наявності у підприємства грошових коштів
— залишку засобів на поточному (розрахунковому) рахунку і готівці в
касі.

Метод визначення капіталізованої вартості доходів, при роботі з яким
послідовно кожний доход або група доходів з своїми ставками
дисконтування приводяться до величини, рівній сумі їхніх поточних
вартостей. Таким чином, даний метод можна ще назвати методом
послідовного визначення вартості майбутніх грошових потоків на дату
оцінки.

Відповідно до цього методу при визначенні вартості підприємства потрібно
вирішити дві задачі: проаналізувати і спрогнозувати майбутні потоки
грошових доходів з точки зору їхньої структури, величини, часу і частоти
їхніх надходжень і визначити ставки, по яких необхідно розрахувати
майбутню вартість.

Метод дисконтованих грошових потоків використовується в наступних
випадках:

очікується, що майбутні рівні грошових потоків будуть істотно
відрізнятися від поточних;

підприємство є крупним багатофункціональним комерційним об’єктом;

потоки доходів і витрат носять сезонний характер.

Основні етапи оцінки підприємства методом дисконтованих грошових
потоків:

1. Проводиться вибір моделі грошового потоку.

2. Визначається тривалість прогнозного періоду.

3. Здійснюється ретроспективний аналіз і прогнозування валової виручки
від реалізації.

4. Визначається ставка дисконту.

5. Проводиться розрахунок величини вартості в постпрогнозний період.

6. Здійснюється розрахунок поточних вартостей майбутніх грошових потоків
і вартості в постпрогнозний період.

7. Вносяться підсумкові поправки.

3. Вибір моделі грошового потоку.

При оцінці бізнесу ми можемо застосовувати одну з двох моделей грошового
потоку:

грошовий потік для власного капіталу;

грошовий потік для всього інвестованого капіталу.

В Таблиці 3.1 показано, як розраховується грошовий потік для власного
капіталу. При застосуванні цієї моделі, розраховується ринкова вартість
власного (акціонерного) капіталу підприємства.

Грошовий потік для власного капіталу (повний грошовий потік), працюючи з
яким можна безпосередньо оцінювати ринкову вартість власного капіталу
підприємства (що і є ринковою вартістю останнього), відображає в своїй
структурі планований спосіб фінансування стартових і подальших
інвестицій, що забезпечують життєвий цикл продукту (бізнес-лінії).
Інакше кажучи, цей показник дає можливість визначити, скільки і на яких
умовах буде притягуватися позикових, для фінансування інвестиційного
процесу, засобів. Стосовно кожного майбутнього періоду в ньому
враховуються очікуваний приріст довгострокової заборгованості
підприємства (збільшення знову позичених кредитних засобів), зменшення
зобов’язань підприємства (відтікав засобів внаслідок планованого на
даний майбутній період погашення частини основного боргу за раніше
узятими кредитами), виплата відсотків по кредитах в порядку їхнього
поточного обслуговування.

Коли скоро частка і вартість позикових засобів у фінансуванні бізнесу
(інвестиційного проекту) тут врахована вже в самому прогнозованому
грошовому потоці, дисконтування очікуваних грошових потоків, якщо це
«повні грошові потоки», може відбуватися по ставці дисконту, рівній
необхідній інвестором (з урахуванням ризиків) прибутковості вкладення
тільки його власних засобів — т. б. по так званій ставці дисконту для
власного капіталу, яка надалі («за умовчанням») буде називатися просто
«ставкою дисконту».

Застосовуючи модель грошового потоку для всього інвестованого капіталу,
ми умовно не розрізняємо власний і позиковий капітали підприємства і
вважаємо сукупний грошовий потік. Виходячи з цього, ми додаємо до
грошового потоку виплати відсотків по заборгованості, які відняли при
розрахунку чистого доходу.

Таблиця 3.1.

Знак дії Показники

Чистий доход після сплати податків

Плюс Амортизаційні відрахування

Плюс (мінус) Зменшення (приріст) власного оборотного капіталу

Плюс (мінус) Зменшення (приріст) інвестицій в основні засоби

Плюс (мінус) Приріст (зменшення) довгострокової заборгованості

Разом Грошовий потік

Оскільки відсотки по заборгованості віднімалися з доходу до сплати
податків, повертаючи їх назад, потрібно зменшити їхню суму на величину
податку на прибуток. Підсумком розрахунку по цій моделі є ринкова
вартість всього інвестованого капіталу підприємства.

$

&

*

P

$

&

*

P

???E

j jRj?r

k4k”k?rr

l?rr

l&lDl?rr

????? (амортизаційні відрахування на їхній знос): поява цього показника
у формулі грошового потоку означає лише те, що, додаючи його величину до
оголошуваного бухгалтерського доходу, ми як би «відновлюємо
справедливість» і компенсуємо те, що у вже врахованих при розрахунку
доходу бухгалтерски відбиваних витрат (собівартості) фігурували
амортизаційні відрахування, які проте не мають на увазі реального
відтікати засобів підприємства.

4. Визначення тривалості прогнозного періоду.

Згідно методу ДГП вартість підприємства ґрунтується на майбутніх, а не
на минулих грошових потоках. Тому задачею оцінювача є вироблення
прогнозу грошового потоку (на основі прогнозних звітів про рух грошових
коштів) як прогнозне береться період, що продовжується до тих пір, поки
темпи зростання вартості підприємства не стабілізуються. З одного боку,
чим довше прогнозний період, тим більше число спостережень і тією більш
обґрунтованою з математичної точки зору виглядає підсумкова величина
поточної вартості підприємства. З іншого боку, ніж довший прогнозний
період, тим складніше прогнозувати конкретні величини виручки, темпів
інфляції, потоків грошових коштів. В країнах з перехідною економікою,
в умовах нестабільності, де адекватні довгострокові прогнози особливо
скрутні, на мій погляд, допустимий період складає біля 3-х років.

Ретроспективний аналіз і прогноз валової виручки від реалізації
продукції.

Аналіз валової виручки і її прогноз вимагають детального розгляду і
обліку цілого ряду факторів, серед яких:

Номенклатура продукції, що випускається;

Об’єми виробництва і ціни на продукцію;

Ретроспективні темпи зростання підприємства;

Попит на продукцію;

Темпи інфляції;

Наявні виробничі потужності;

Перспективні і можливі наслідки капітальних вкладень;

Загальна ситуація економіки в Україні, визначальна перспективи попиту;

Ситуація в галузі, з урахуванням існуючого рівня конкуренції;

Частка оцінюваного підприємства на ринку;

Довгострокові темпи зростання в постпрогнозний період;

Частку ринку, належну підприємству зараз;

Тенденцію зміни цієї частки.

5. Аналіз і прогнозування витрат.

На даному етапі оцінювач аналізує:

Ретроспективні взаємозв’язки і тенденції;

Структуру витрат, особливо співвідношення постійних і змінних витрат;

Інфляційні очікування, для кожної категорії витрат;

Визначаються амортизаційні відрахування виходячи з нинішньої наявності
активів і з майбутнього їхнього приросту і вибуття;

Порівнюються прогнозовані витрати з відповідними показниками для
підприємств конкурентів. (В умовах дефіциту інформації, а також
неможливістю її легітимного використання в умовах України це поки
скрутно).

Для оцінки вартості важливі дві класифікації витрат. Перша –
класифікація витрат на постійні і змінні. Постійні витрати не залежать
від зміни об’ємів виробництва (амортизаційні відрахування, орендна
платня, управлінські витрати).

Змінні ж витрати (сировина і матеріали, заробітна платня основного
персоналу витрата палива і енергії) звичайно вважають пропорційними
зміні об’ємів виробництва. Друга – класифікація витрат на прямі і
непрямі; застосовується для віднесення витрат на певний вид продукції.

6.Ретроспективний аналіз і прогноз валової виручки від реалізації.

Потрібно дотримуватися загального правила, що свідчить, що прогноз
валової виручки повинен бути логічно сумісний з ретроспективними
показниками діяльності підприємства і галузі в цілому. Оцінки, засновані
на прогнозах, які помітно розходяться з історичними тенденціями,
представляються неточними.

Аналіз валової виручки і її прогноз вимагають детального розгляду і
обліку цілого ряду факторів, серед яких:

номенклатура продукції, що випускається;

об’єми виробництва і ціни на продукцію;

ретроспективні темпи зростання підприємства;

попит на продукцію;

темпи інфляції;

наявні виробничі потужності;

перспективи і можливі наслідки капітальних вкладень;

загальна ситуація в економіці, визначальна перспективи попиту;

ситуація в конкретній галузі з урахуванням існуючого рівня
конкуренції;

частка оцінюваного підприємства на ринку;

довгострокові темпи зростання в пост прогнозний період;

плани менеджера даного підприємства.

7. Визначення ставки дисконту.

З математичної точки зору ставу дисконту – це процентна ставка,
використовувана для перерахунку майбутніх потоків доходів в єдину
величину поточної вартості, що є базою для визначення ринкової
вартості акцій підприємства. В економічному значенні в ролі ставки
дисконту виступає необхідна інвесторами ставка доходу на вкладений
капітал в зіставні по рівню ризику об’єкти інвестування, іншими словами
– це необхідна ставка доходу по наявних альтернативних варіантах
інвестицій із зіставним рівнем ризику на дату оцінки.

Існують різні методики визначення ставки дисконту, стосовно нашої моделі
грошового потоку:

Модель оцінки капітальних активів;

Метод кумулятивної побудови.

Для грошового потоку для власного капіталу застосовується ставка
дисконту, рівна необхідній власником ставці віддачі на вкладений
капітал. Найуживаніший в Українській практиці оцінки кумулятивний метод
розрахунку ставки дисконту. Проілюструємо і аргументуємо ставку
дисконту на прогнозний період.

Ставка дисконту визначається:

плюс премія за ризик інвестування в об’єкт оцінки

плюс премія за розмір підприємства

плюс премія за якість менеджменту

плюс премія за територіальну і виробничу диверсифікованість

плюс премія за структуру капіталу

плюс премія за диверсифікованість клієнтури

плюс премія за стабільність отримання доходів і ступінь вірогідності
їхнього отримання

плюс премія за інші особливі ризики.

Ставка дисконту, за допомогою якої всі грошові потоки, що з’являються в
процесі інвестиційного проекту приводяться до теперішнього моменту часу,
— це і є вартість капіталу, який вкладається в підприємство. Чому саме
вартість капіталу служить ставкою дисконтування? Нагадаємо, що ставка
дисконту — це процентна ставка віддачі, яку підприємство передбачає
отримати на запрацьовані в процесі реалізації проекту гроші. Оскільки
проект розгортається протягом декількох майбутніх років, підприємство не
має твердої упевненості в тому, що воно знайде ефективний спосіб
вкладення зароблених грошей. Але воно може вкласти ці гроші в свій
власний бізнес і отримати віддачу, як мінімум рівну вартості капіталу.
Таким чином, вартість капіталу підприємства — це мінімальна норма
прибутковості при вкладенні запрацьованих в ході реалізації проекту
грошей.

На вартість капіталу роблять вплив наступні фактори:

рівень прибутковості інших інвестицій

рівень ризику даного капітального вкладення

джерела фінансування.

Розглянемо кожний з факторів окремо. Оскільки вартість капіталу — це
альтернативна вартість, тобто доход, який чекають отримати інвестори від
альтернативних можливостей вкладення капіталу при незмінній величині
ризику, вартість даного капітального вкладення залежить від поточного
рівня процентних ставок на ринку цінних паперів (облігацій і акцій).
Якщо підприємство пропонує вкласти інвесторам капітал в більш ризиковану
справу, то ним повинен бути забезпечений більш високий рівень
прибутковості. Чим більше величина ризику, присутня в активах компанії,
тим більше повинен бути доход по них для того, щоб привернути інвестора.
Це золоте правило інвестування.

Показаний розрахунок застосування кумулятивної моделі визначення ставки
приведеної вартості до теперішнього (поточного) часу (ставки
дисконтування) з урахуванням проведених коректувань цієї ставки.

Таблиця 3.2.

№п/п Розрахунок Етапи визначення ставки капіталізації Значення,%

1.

Безризикова ставка доходу на капітал 7

2. + Надбавка на оцінку альтернативних витрат за розмір підприємства. 6

3.

Інші фактори альтернативних витрат:

+ оцінка галузевих альтернативних витрат. 5

+ оцінка фінансових альтернативних витрат 3

+ різноманітність діяльності 5

+ компетенція менеджменту 5

= Ставка дисконтування для чистого доходу 31

4. – Середній темп приросту чистого доходу 10

= Коефіцієнт капіталізації чистого доходу в середньому за рік 21

8. Розрахунок величини вартості в постпрогнозний період.

Визначення вартості в пост прогнозний період засновано на передумові, що
підприємство (бізнес) здатне приносити доход і після закінчення
прогнозного періоду. Передбачається, що після закінчення прогнозного
періоду доходи підприємства стабілізуються і в залишковий період будуть
мати місце стабільні довгострокові темпи зростання або нескінченні
рівномірні доходи.

Залежно від перспектив розвитку підприємства в пост прогнозний період
використовують той або інший спосіб розрахунку ставки дисконту:

метод розрахунку по ліквідаційній вартості. Він застосовується в тому
випадку, якщо в пост прогнозний період очікується банкрутство
підприємства з подальшим продажем наявних активів. Для оцінки діючого
підприємства, що приносить доход, а тим більш знаходиться у стадії
зростання, цей підхід незастосовний;

метод розрахунку по вартості чистих активів. Техніка розрахунків
аналогічна розрахункам ліквідаційної вартості, але не ураховує витрат на
ліквідацію і знижку за терміновий продаж активів підприємства. Даний
метод може бути використаний для стабільного підприємства, головною
характеристикою якого є значні матеріальні активи;

метод передбачуваного продажу, що полягає в перерахунку грошового потоку
в показники вартості за допомогою спеціальних коефіцієнтів, отриманих з
аналізу ретроспективних даних по продажах зіставних підприємств.
Оскільки практика продажу підприємств на українському ринку вкрай
мізерна або відсутня, застосування даного методу до визначення кінцевої
вартості вельми проблематично;

по моделі Гордона річний доход після прогнозного періоду капіталізується
в показники вартості за допомогою коефіцієнта капіталізації,
розрахованого як різниця між ставкою дисконту і довгостроковими темпами
зростання. За відсутності темпів зростання коефіцієнт капіталізації буде
рівний ставці дисконту. Модель Гордона заснована на прогнозі отримання
стабільних доходів в залишковий період і передбачає, що величини зносу
позаоборотних активів і капіталовкладень рівні.

Розрахунок кінцевої вартості відповідно до моделі Гордона проводиться по
формулі:

V = CF(t+1)/(K—g)

де

V  — вартість в пост прогнозний період;

СF(t+1)  — грошовий потік доходів за перший рік пост прогнозного
(залишкового) періоду;

К  — ставка дисконту;

g  — довгострокові темпи зростання грошового потоку.

Кінцева вартість V по формулі Гордона визначається на момент закінчення
прогнозного періоду.

9. Внесення підсумкових поправок.

Для виведення остаточної величини ринкової вартості підприємства
вноситься ряд поправок.

1. Якщо використовувалася модель дисконтування безборгового
інвестованого грошового потоку, то знайдена ринкова вартість відноситься
до всього інвестованого капіталу, т. б. включає не тільки вартість
власного капіталу, але і вартість довгострокових зобов’язань
підприємства. Тому для того, щоб отримати вартість власного капіталу,
необхідно з величини знайденої вартості відняти величину довгострокової
заборгованості.

2. При розрахунку вартості враховуються активи підприємства, які беруть
участь у виробництві, отриманні доходу, т. б. у формуванні грошового
потоку. Але у будь-якого підприємства в кожний конкретний момент часу
можуть бути активи, не зайняті безпосередньо у виробництві. Тут їхня
вартість не ураховується в грошовому потоці, але це не значить, що вони
не мають вартості. В даний час у багатьох українських підприємств є в
наявності такі нефункціонуючі активи (в основному нерухомість, машини та
устаткування), оскільки внаслідок затяжного спаду виробництва рівень
утилізації виробничих потужностей вкрай низький. Багато таких активів
мають певну вартість, яка може бути реалізована, наприклад, при продажу.
Тому необхідно визначити ринкову вартість таких активів і підсумовувати
її з вартістю, отриманою при дисконтуванні грошового потоку.

Список використаної літератури

Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну
діяльність в Україні”

Основи оцінки нерухомості. Г.В. Попов Москва 1995р

Аналіз і оцінка прибуткової нерухомості. Д. Фрідман, Н. Ордуей. Справа
Лтд., Москва 1995р.

Оцінка ефективності інвестиційних проектів Савчук В.П.

Оцінка підприємства, теорія і практика. У. В. Грігорьев, М. А. Федотова,
Москва Інфра-М, 1997р.

Оцінка вартості активної частини основних фондів. А. П. Ковальов, Москва
Фінстатінформ, 1997р.

Скільки коштує бізнес? М. А. Федотова, Москва, Перспектива 1996р.

Оцінка бізнесу. Під. ред. А.Г. Грязнової, Москва, Фінанси і статистика.
1998р.

Фінансовий аналіз. У. В. Ковальов, Москва, Фінанси і статистика, 1997р.

Керівництво по оцінці бізнесу. Гленн М. Десмонд, Річард Е. Келлі.

Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки. Крейніна М. Н. ІКС «ДІС»,
1997р Москва.

Оцінка бізнесу. С.В. Валдайцев, Санкт-Петербурзькій університет, 1999р.

Похожие записи