Реферат на тему:
Аналіз досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених щодо сутності та
історичних аспектів фінансового планування підприємств
Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна
мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних
ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала
перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень
витрат суворо нормувались. Надмірна централізація фінансів за
планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для
розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах
фінансово-господарської діяльності підприємств. Державні дотації в
багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були
збитковими або малорентабельними.
Міністерства, які вважали підприємства своєю власністю, займалися
перерозподілом їхніх доходів та прибутків. Значна частина прибутку й
тимчасово вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалась для
фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових
підприємств галузі.
За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність
керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросла
важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового
планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення
рентабельності підприємств.
Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення
розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої
результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які
забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.
Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки
нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме
само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову
кон’юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з
відповідними негативними наслідками для засновників.
Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи
організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв’язку з
новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.
За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на
директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку
підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже
не одержують директивних вказівок «зверху». Державне замовлення, яке
збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається
підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак
фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон’юнктуру,
ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти
моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними,
трудовими та фінансовими ресурсами.
Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів
за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з
виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому
періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської
діяльності необхідними джерелами фінансування.
Для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності
підприємства є важливим перспективне, поточне та оперативне фінансове
планування. Фінансове планування дає можливість забезпечення розширеного
круговороту фінансово-господарської діяльності, підвищення ефективності
використання ресурсів підприємства, забезпечення платоспроможності
підприємства тощо.
Отже, фінансове планування – це процес підрахунку величини фінансових
ресурсів за джерелами їх формування відповідно до планових виробничих
програм та за напрямками їх використання у плановому році. Основною
метою фінансового планування є цілеспрямоване забезпечення процесу
виробництва та реалізації продукції необхідними фінансовими ресурсами.
Виходячи з мети завданнями фінансового планування на підприємстві є:
§ забезпечення усіх видів діяльності підприємства (основної, фінансової
та інвестиційної) необхідними фінансовими ресурсами;
§ визначення напрямків ефективного інвестування капіталу підприємства та
оцінка його дохідності,
§ виявлення та мобілізація резервів підприємства, що створюються на
основі найбільш ефективного використання матеріальних, трудових та
фінансових ресурсів;
§ налагодження фінансових відносин з різноманітними контрагентами
підприємства з метою їх раціоналізації;
§ здійснення контролю за ефективністю формування та використання
фінансових;
§ ресурсів підприємстваж
Значення фінансового планування розкривається у в процесі отримання
необхідних відповідей на нагальні у господарській діяльності питання.
Такими питаннями є:
§ які джерела отримання грошових коштів підприємством;
§ яка величина цих коштів;
§ яка забезпеченість планових виробничих програм підприємства
відповідними ресурсами;
§ яка величина податкових та інших зобов’язань підприємства має бути
погашена у плановому періоді;
§ який порядок розподілу чистого прибутку підприємства, тощо.
Характер та зміст фінансового планування визначаються його принципами.
До яких можна віднести:
§ принцип фінансового співвідношення строків – отримання та використання
засобів повинно здійснюватися у встановлені строки;
§ принцип платоспроможності – планування грошових коштів повинно
забезпечувати постійну платоспроможність підприємства;
§ принцип рентабельності капіталовкладень – для фінансування
капіталовкладень необхідно вибрати найбільш дешеві джерела;
§ принцип збалансованості ризиків – найбільш ризикові інвестиційні
проекти необхідно фінансувати за рахунок власних фінансових ресурсів;
§ принцип пристосовування до потреб ринку – є важливим врахування
кон’юнктури ринку і залежність підприємства від кредитних ресурсів;
§ принцип граничної рентабельності – е необхідність вибору тих
капіталовкладень, які забезпечують максимальну (граничну)
рентабельність.
Відображення руху фінансових ресурсів підприємства, які формуються на
ньому або надходять зовні та використовуються ним для задоволення потреб
своєї господарської діяльності, здійснюється у фінансовому плані
підприємства. Існує багато різновидів фінансових планів, до яких
відносяться: баланс доходів та видатків, інвестиційний план, план
розподілу чистого прибутку, платіжний календар, кредитний план, план
руху грошових коштів за видами діяльності тощо.
Найбільш застосованим з видів фінансових планів є баланс доходів та
видатків, який може складатися з трьох розділів:
1. доходи та надходження коштів, в якому згруповані усі джерела
надходжень фінансових ресурсів;
2. видатки та відрахування коштів, в якому згруповані всі видатки,
джерела фінансування яких визначені у першому та третьому (четвертому)
розділах;
3. кредитні взаємовідносини з банками, відображає отримання
(сплату) довготермінових кредитів на капіталовкладення, а також сплату
відсотків за цими
Якщо підприємство має джерелом своїх фінансових ресурсів часткове
державне цільове фінансування, тоді до трьох вищезазначених розділів
додають ще один – взаємовідносини з бюджетом.
Для складання балансу доходів та видатків використовують данні різних
планів виробничо-господарської діяльності підприємства. При складання
даного фінансового плану здійснюються розрахунки планових обсягів
доходів та витрат для визначення суми прибутку – основного джерела всіх
витрат, які плануються підприємством та додаткових джерел їх покриття
при нестачі прибутку.
Для перевірки правильності формування розділів балансу доходів та
видатків за взаємоузгодженням окремих статей доходів та видатків між
собою складають перевірочну таблицю – шаховий баланс доходів та
видатків.
У підметі шахового балансу записують всі доходи та надходження коштів
підприємства, а у присудку – всі видатки та відрахування коштів. Таким
чином отримують по вертикалі шахового балансу групування видатків у
розрізі джерел їх покриття, а по горизонталі – розподіл доходів та
надходжень за напрямками їх використання.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
