Реферат
на тему:
Акціонерні товариства
Особливо важливе значення в господарському житті України набули
акціонерні товариства, У формі яких функціонує більшість великих та
середніх підприємств різних секторів економіки. Ця форма широко
застосовується у процесі приватизації майна державних підприємств (за
деякими винятками, передбаченими законодавством: щодо малих
підприємств, радгоспів та деяких інших державних підприємств
агропромислового комплексу)
До характерних рис акціонерного товариства, правове становище якого
визначається статтями 24–29 Закону України “Про господарські
товариства”, а також статтями 1–23, що регулюються правові основи
діяльності усіх видів господарських товариств, належать такі:
• господарська організація корпоративного типу;
• поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної вартості, що
іменуються акціями;
• відповідальність АТ за своїми зобов’язаннями лише власним майном;
• відсутність у акціонерів субсидіарної майнової відповідальності за
зобов’язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повністю сплатили свої
частки;
• наявність статусу юридичної особи;
• обов’язковість двох установчих документів – установчого договору та
статуту;
• значний ступінь державного регулювання діяльності товариства;
• мінімальна кількість засновників – двоє;
• засновники – фізичні та/або юридичні особи;
• обов’язковість майнової участі акціонерів в АТ і необов’язковість для
них персональної участі;
• наявність власного майна (закріпленого за АТ на праві масності);
• обов’язкова наявність статутного та резервного (страхового) фондів,
вимоги до мінімального розміру, співвідношення і порядку формування яких
визначаються законом (статутний фонд АТ становить загальну номінальну
вартість випущених акцій і не може бути менше суми, еквівалентної 1250
мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної
плати, діючої на момент створення АТ; розмір резервного (страхового)
фонду визначається установчими документами товариства, але не може бути
менше 25% статутного фонду; щорічних відрахувань до резервного
(страхового) фонду не може бути меншим п’ятивідсоткової суми чистого
прибутку товариства);
• придатність форми АТ для підприємств, інших господарських організацій
низової ланки економіки (банків, страхових організацій тощо),
господарських об’єднань;
• корпоративний характер управління та відповідна система органів:
вищий орган – загальні збори акціонерів,
виконавчий – правління,
контрольні – спостережна рада (контроль за діяльністю правління та
захист інтересів акціонерів у перерві між загальними зборами
акціонерів), ревізійна комісія (здійснює контроль за
фінансово-господарською діяльністю правління);
• участь акціонерів в управлінні залежить від кількості акцій, що
належать їм;
• можливість у засновників (акціонерів) вибору типу АТ – закрите чи
відкрите;
• можливість залучення значних інвесторів на правах власників
привілейованих акцій;
• визначення обсягу прав акціонерів залежно від виду (класу) акцій
(прості чи привілейовані), що їм належать;
• вихід акціонера з АТ здійснюється шляхом відчуження акцій.
Акціонерні товариства – досить складні утворення, які мають як
позитивні, так і негативні риси.
До позитивних рис АТ належать:
• легкість створення значного за розмірами капіталу;
• обмеженість ризику акціонера розміром сплачених за акції коштів;
• стабільність майнової бази АТ, оскільки на неї, як правило, не впливає
вихід акціонера з АТ (це відбувається шляхом відчуження акцій іншим
особам, що не веде до зменшення майнової бази товариства);
• необов’язковість персональної участі акціонерів у діяльності АТ;
• можливість залучення до участі у відкритих АТ широких верств населення
та відповідно – розподілу прибутку АТ між ними;
• можливість застосування в різних секторах економіки – державному,
комунальному, приватному, а також змішаних АТ;
• використання форми АТ в процесі роздержавлення та приватизації;
• можливість здійснення контролю над АТ та володінню контрольним пакетом
акцій стратегічного інвестора).
Негативні риси АТ:
• ігнорування інтересів меншості;
• можливість формування виконавчого органу з найманих працівників і
необов’язковість персональної участі в них акціонерів зумовлює
відчуження останніх від управління АТ;
• складність управління АТ і контролю за його виконавчим органом з боку
акціонерів, що викликана наявністю цілої системи органів: загальних
зборів акціонерів, правління, спостережної ради, ревізійної комісії;
• можливість зловживань з боку засновників у зв’язку з легкістю
акумулювання коштів; . тяжіння до монополізму;
• можливість здійснення контролю над АТ завдяки володінню контрольним
пакетом акцій, якщо такий контроль здійснюється на шкоду АТ та його
акціонерам.
Акціонерні товариства бувають двох видів: відкриті (ВАТ) та закриті
(ЗАТ), які мають свої відмінності. Зокрема, вони відрізняються:
• порядком розміщення акцій (у ВАТ – шляхом підписки та вільної
купівлі-продажу на фондовому ринку, в ЗАТ – розміщенням серед
засновників);
• порядком руху учасників (у ВАТ він вільний, в ЗАТ – дещо обмежений,
оскільки акції такого товариства не продаються/купуються на біржі);
• видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ може випускати як
іменні акції, так і акції на пред’явника, а ЗАТ – лише іменні);
• порядком створення (у ВАТ він досить складний, що пов’язано з
розміщенням акцій серед невизначеного кола осіб шляхом підписки, а,
отже, і наявністю етапів, не притаманних ЗАТ: реєстрації Інформації про
акції (що публікується), оголошення про підписку, процедура підписки,
вирішення на установчих зборах питань, пов’язаних з результатами
підписки);
• мінімальним розміром сплати акцій на момент кликання установчих зборів
(у ВАТ він має бути не меншим за 30%, а в ЗАТ – 50% номінальної вартості
акцій);
• переліком обов’язкових для розгляду на установчих зборах питань (у
ВАТ він більш значний, що пов’язане з результатами підписки на акції
ВАТ);
• обсягом обов’язків і відповідальністю засновників: у засновників ВАТ
вона більш значна, що пов’язано з підпискою на акції (обов’язок
повернути особам, що підписалися на акції, сплаченої ними суми у разі:
а) якщо підписка не відбулася;
б) якщо установчі збори вчасно не були скликані і
підписчики акцій зажадали повернення сплачених сум;
в) якщо установчі збори з необхідним кворумом не
вдалося зібрати ні першого, ні другого разу;
• обсягом публічності діяльності (у ВАТ вона більш значна, що пов’язано
з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб, і
передбачає інформування усіх зацікавлених осіб через органи масової
інформації про підписку на акції, про результати фінансово-господарської
діяльності ВАТ).
Зазначені риси притаманні акціонерним товариствам, що створюються поза
процесами корпоратизації та приватизації. Останні зумовлюють специфіку
акціонерних товариств (наявність одного засновника, що виконує функції
загальних зборів акціонерів, в т. ч. призначає склад правління,
обов’язкову присутність в АТ спостережної ради, порядок формування якої
визначає держава тощо), що передбачається Указом Президента України “Про
корпоратизацію державних підприємств” від 15 червня 1993 р. та
приватизаційним законодавством, насамперед Законом України “Про
приватизацію державного майна”.
Корпоратизовані підприємства до моменту прийняття рішення про їх
приватизацію належать до державної форми власності, а, отже, участь у
них акціонерів-інвесторів, які функціонують на інших, крім державної,
формах власності, практично виключається до прийняття рішення про
приватизацію такого підприємства і затвердження плану продажу акцій
створеного на його базі ВАТ.
Особливості правового становища акціонерних товариств, що створюються у
процесі приватизації, ./часті в них інвесторів розглядатимуться у розі
присвяченому специфіці інвестуванню у процесі приватизації.
Використана література
Акціонерні товариства. Залучення інвестицій.-Київ, “Українська
інвестиційна газета”,1997р.
Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент.-Киев, “ИНТЕМ ЛТД”,1995р.
Королько В.Г. Основи паблік рілейшнз: Посібник.-Київ: Інститут
соціології НАН України, 1997р.
Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельносты.-Киев, “Либра”,1996р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
