Реферат на тему:

Історія натюрморту, послідовність виконання натюрморту. Історія
натюрморту

Натюрмортне зображення світу речей з’явилося в мистецтві дуже давно.
Натюрмортом ( від французького nature morte – буквально “ мертва
природа “ ) називають зображення неживих речей, зібраних єдину
композиційну групу. Натюрморт може мати як самостійне значення, так і
бути частиною композиції жанрової картини або портрета.

Натюрмортні зображення з’явились в мистецтві дуже давно. На
давньогрецьких і римських мозаїках, фресках і вазах, ми бачимо
натюрморти з яскраво вираженим сюжетом. Художники Давньої Греції та
Італії обирають музичні, військові і побутові сюжети натюрмортів. Значно
пізніше з’являється натюрморт в Китаї, але вже в VII столітті нашої ери,
в епоху феодального панування, художник Бян Луань своїм “ живописом
квітів “ затверджує натюрморт як жанр. Натюрмортний живопис досягає
великих успіхів в творчості художників Сходу.

В Європі натюрморт зустрічається вперше у нідерландських мініатюрах і
побутових картинах Яна Ван – Ейка, в картинах і гравюрах Альбрехта
Дюрера. Нарешті в творчості італійського гравера і живописця Яколо де
Барбарі з’являється самостійне зображення натюрморту. Історія
натюрмортного живопису Європи не може минути й ім’я італійського
художника Караваджіо. В Іспанії відомі роботи Сурбарана і Веласкіса.

В ХVI – XVII столітті композиція стає стрункіше, в натюрморті
з’являється суспільний зміст. В Голландії, завдяки довготривалій
революційної боротьби буржуазії за своє панування, мистецтво було
звільнено з – під впливу церкви.

Воно почало відображувати конкретні сторони життя, суспільні відносини і
стало на шлях затвердження реальної дійсності. Естетичне почуття
переросло в зріле естетичне відношення художника до дійсності.
Створилися суспільні умови для формування натюрморту, як жанру. Ця
епоха подарувала людству багато талановитих художників – натюрмортистів
( Бейерен, Пітер Клас, Хеда , Віллем Кальф, Метею, Ван Стрек та інші ).

В цей час Фландрія, залишена під сильним впливом феодалізму, а також і
церкви, змушена під тиском буржуазії пристосовуватись до нових
історичних умов.

Мистецтво фламандських шкіл створює стиль барокко. В цьому стилі малює
натюрморти видатний майстер Франс Слейдерс та його талановитий учень Ян
Файт.

Значно пізніше, тільки в 18 столітті, буржуазне самопізнання та
демократичні мрії французьких вчених відобразились у натюрмортному жанрі
Франції. Яскравим представником цих тенденцій в натюрморті був Жан
Батіст Сімеон Шарден, творчість якого характеризується прикрашанням
дрібнобуржуазної добропорядності, як би не зачипленої “ чистоганом “
буржуа. Як художник Шарден розвиває колір і матеріальність в їх
єдності і більш органічно, ніж художники 17 століття.

В середині 19 століття Густав Курбе ще більш цільно і узагальнено
відображає предметні якості матеріального світу в натюрмортному
живописі. Вплив цих двох видатних художників в історії натюрморту
величезний.

В 70 – х роках 19 століття імпресіонізм трохи розсуває кордони уяви
художників про задачі, які стоять перед живописом. Він вводить
повітряне і світлове середовище.

З’являються й інші різновиди натюрморту. Наприклад, кубізм. Він
нагадує предмет, сфотографований в різних положеннях і показаний
одночасно. Тобто декілька позицій накладаються одна на одну і
утворюється щось нове і дуже цікаве.

У нашому живописі різні суспільні тенденції створюють різні
направлення в натюрмортному жанрі. В творах П.А. Федотова,
В. Г. Перова натюрморт підсилює соціальну направленість творів.

А ось І. Ф. Хруцький, Ф.П.Толстой в своїх натюрмортах показують красу і
матеріальність предметів. Їх натюрморти чудові за виконанням.

В більш пізній період працюють талановиті майстри І.А.Коровін та А.Я.
Головін та інші, в творчості котрих мають місце елементи модернізму, але
в цілому воно носить реалістичний характер.

В ще більш пізній період працюють такі майстри, як І.І. Машкова,
В.Н.Яковлєва, П.П.Кончаловський, А.В.Купрін, Ю.І.Пименов з його
незмінним бажанням бачити нове в різних психологічних станах ( серія
натюрмортів “ Речі кожного дня “).

Взагалі натюрморт є величезна і невідривна частина образотворчого
мистецтва. Він зародився дуже давно і жити буде завжди.

Послідовність виконання натюрморту.

Малювання кожного натюрморту проводиться по етапах .

Деякі яскраві фарби, наприклад, червона і зелена, змішуючись, вони
нейтралізують одна одну, виходить сіра фарба. Цей процес називається
ахроматизацією.

Деякі з них, наприклад, холодні фарби, покладені разом з теплими,
взаємно підсилюють звучання одне одного. Ці властивості фарб
художники широко застосовують в живописі, коли потрібно досягти певного
колористичного ефекту. Фарби можуть бути спокійними, ліричними,
м’якими, теплими, холодними, а то й дисгармонійними, сірими, аби це
співпадало із задумкою художника. Кольором можна виразити певний
настрій і передати його глядачеві.

Існує багато засобів малювання аквареллю, але найбільш розповсюджений
серед них : багатошаровий.

Що ж таке тон і що таке колір ?

Колір з технічного боку – це фарба синя, зелена, червона та
різноманітні їх суміші. Тон – це кольорова насиченість. Візьмемо синю
фарбу і , розбавляючи її водою, зробимо вимальовки квадратів від світло
– блакитного до синього і глибоко – синього – це і буде різниця в тоні.
Дві або декілька різних фарб можуть бути одного тону, одної світлосили (
можливість відображати чи поглинати світлові промені ). На чорно –
білій фотокартці однотонні різного кольору фарби дивляться однаково
сірими або чорними плямами.

Починати живопис потрібно з першого плану, з самого яскравого предмету,
нехай він буде еталоном яскравості. Подивіться на весь натюрморт : якими
здаються кольори інших предметів по відношенні до самого яскравого,
один до одного, фону. Уважно аналізуйте : на верхню частину падає
світло, відображається холоднуватим світлим відтінком, відблиск білий, а
ось в півтоні самий зрозумілий колір, він близький до локального кольору
предмету, взятого з оточення, тепліше, ніж колір в яскраво освіченому
місті предмету, і щільніше по тону, світло ковзає по цій частині
предмету. Власна тінь ще щільніше, також тепла, багатокольорова, і в ній
добре видно рефлекси від горизонтальної площини, яка відображує падаючий
колір, падаюче світло. Падаюча тінь дуже важка в живописі. Під самим
предметом, вона темніша, спереду чіткіше.

Роздивившись уважно натюрморт і розібравшись у світловій і кольоровій
його характеристиці, можна починати роботу від світла на самому
яскравому і найближчому предметі першого предметів, що входять в
натюрморт і стоять на цьому фоні, але відтінки треба відчути, дивлячись
на весь натюрморт.

Таких завдань можна привести два :

на фоні теплої драпіровки;

на фоні холодної драпіровки.

Треба пам’ятати, що на забарвлення предмету впливає оточення. Легко в
цьому переконатися, якщо до білої чашки підносити різнокольорові смужки
паперу.

Також слід пам’ятати, що кольори діляться на теплі і холодні. Так
наприклад, сині, голубі і зелені відтінки вважаються холодними,
нагадуючи нам колір снігу і холоду. Це кольори прохолоди і чистоти.

Теплими кольорами вважаються жовто – червоні, оскільки вони нагадують
нам сонце, вогонь, спеку. Це кольори тепла і затишку.

Наступним етапом навчання може бути натюрморт в

Похожие записи