Реферат на тему:

Церковний устрій у Запорозьких козаків

навпаки, славу Божу возвеличующе, було завжди поважне, статечне і, як
скеля, непорушне». HYPERLINK
«http://mamajeva-sloboda.ua/images/uploadpic/css22.jpg»

Тарас Григорович Шевченко «Межигірський монастир»

gd

gd

а Феодосія, церква запорозька знову була зроблена парафією
Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря: «Церкву Божу в
Січі запорозькій будучу, що мається в повній і справній патріаршій
владі, доручити єдиному віданню Межигірського монастиря, з утвердженням
древнього звичаю, щоб військо низове одержувало своє духовенство тільки
з цієї обителі». Зв’язок запорозьких козаків з Києво-Межигірським
Спасо-Преображенським монастирем припинявся лише на час від 1709 до 1734
року, коли вони перебували під протекцією кримського хана й турецького
султана — «ходили по турках та по каулках»; у той час запорожці
користувалися духовенством частково з Константинополя, частково з Афона,
частково ж із православних міст Польщі; але з поверненням козаків під
російську державу, 1734 року, зв’язок їхній з Межигірською обителлю не
припинявся до самого падіння Січі.

Кожен з козаків запорозького низового війська вважав за свій обов’язок
у мирний час двічі побувати «у Межигірського Спаса»: запорозькі козаки
робили великі грошові внески в цю обитель, постачали її коштовним
начинням — чашами, хрестами, євангеліями, дарували якнайдорожчі вбрання,
зводили власним коштом церкви й просторі будівлі як у самому монастирі,
так і поза ним, на дачах його; зони посилали до монастиря цілі вози
риби, солі, хутра, вина, відправляли братії в подарунок робочу худобу і
чудових породистих коней, а багато хто з них і самі після бурхливого,
сповненого всіляких військових пригод, життя закінчували свої дні у
стінах цієї священної й заповітної для них обителі. Братія монастиря,
«маючи велике поможеніє з Запорожжя», завжди пам’ятала благочинність
запорозьких козаків і не інакше називала їх, як «титарями» й
«фундаторами» Межигірської Спасо-Преображенської обителі.

Навзамін зсіх благодіянь з боку запорозьких козаків Києво-Межигірський
Спасо-Преображенський монастир постійно посилав з числа своєї братії в
Запорожжя начальників для всього запорозького духовенства, настоятелів
для Самарсько-Миколаївського монастиря, ієромонахів, священиків,
дияконів, читців і співаків для січової і приходської церков, антиминси
і святе миро для нових церков і доти неправославних християн, які
поступали а лоно православної січової церкви.

Для власне січової церкви Межигірський Спасо-Преображенський монастир
щороку присилав, звичайно у вересні місяці, двох ієромонахів, одного
диякона й одного чи двох уставщиків.

Утримання січовому і взагалі всьому запорозькому духовенству давалося
частково із військового жалування, що надсилалося щороку в Січ із
російської столиці, частково від продажу церковних свічок, від зборів за
перевози, від усіляких ловів, торговельних лавок, питних прибутків,—
шоста бочка від вина й горілки, що привозилися на Січ, а найбільше від
щедрих жертвувань, духовних заповітів і військової здобичі: у
запорозьких козаків XVI, XVII і XVIII століть було у всезагальному
звичаї перед смертю давати частину свого майна у церкву «на помин
козацької душі»; так же само було у них у звичаї після повернення з
військових походів ділити свою здобич на три частини й першу частину
«від усякого меча й весла» віддавати в монастирі й церкви власного й
чужого краю, як це співається в козацьких думах, що дійшли до нас:

Срібло, злото на три часті паювали:

Першу часть брали, на церкви покладали,

На святого Межигорського Спаса,

На Трехтемирівський монастир,

На святу січову Покрову давали,

Которі давнім козацьким скарбом будували,

Щоб за їх, вставаючи і лягаючи,

Милосердного Бога благали,

А другу часть поміж собою паювали,

А третю часть брали,

Очеретами сідали,

Пили та гуляли.

Забезпечивши своє духовенство у матеріальному відношенні більш ніж
досить, запорозький Кіш тим самим, однак, не виключав права у духовних
осіб брати винагороду з мирян за звершення таїнств і вчинення різних
треб, але обмежував лише одержання виплати раз назавжди встановленою
нормою. За цією нормою за сорокоуст бралося 4 карбованці, за вінчання
досить заможних — 1 карбованець, середньозаможних — 60 коп.,
малозабезпечених — 40 коп., за суботник — 50 коп., за похорони великі зі
службою — 30 коп., за похорони малі без служби — 15 копійок, за
поховання дітей — 5 копійок, за освячення хати — 30 копійок, за
панахиду, поминальний обід, поминання у великий піст і читання акафіста
— по 20 копійок, за молебен — 10 копійок, за хрещення — 5 копійок, за
молитву над кухликами й за запис до метрики — по 5 копійок, за сповідь,
молитву перед Різдвом, Пасхою і за освячення пасок — по 1 коп.

благоліпністю, коштовною ризницею і дуже багатим церковним начинням,
ліпшого від якого, за зауваженням очевидця, у всій тодішній Росії навряд
чи можна було зустріти. І справді, царські врата в церкві останньої Січі
були вилиті з чистого срібла, ікони горіли золотими шатами, а лики ікон
писані були кращими візантійськими художниками, священицькі ризи куті
найщирішим золотом, священні книги обкладені надзвичайно масивним
сріблом з коштовними каменями.

Під час богослужіння запорожці тримали себе найвищим чином статечно і
благопристойно: щоб не порушувати тиші, зайшовши до церкви, вони
розміщувалися відповідно до чинів, по різних місцях: прості козаки —
рядами серед церкви; старшини, тобто кошовий отаман, суддя, писар,
осавул і декілька поважних старих,— за особливими місцями, так званими
бокунами або стасидіями, чудової різьбленої роботи, фарбованими
яскраво-зеленою фарбою, що стояли з обох боків біля стіни, яка розділяла
церкву на дві половини. При читанні Євангелія всі козаки приходили в
рух, виструнювалися на повний зріст, бралися за ефеси шабель і виймали
леза до половини з піхов, на знак готовності захищати збройно слово Боже
від ворогів Христової віри; на єктеніях під час богослужіння поминалися
по іменах — кошовий, суддя, писар і осавул.

При богослужінні запорожці особливо любили пишність і врочистість, для
чого утримували цілий хор півчих, як старшого віку, так і молодшого.

Похожие записи