РЕФЕРАТ
на тему:
“Традиції
українського народу”
Кожна нація , кожен народ , навіть кожна соціальна група має свої
звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.
Але звичаї – це не відокремлене явище в житті народу , це – втілені в
рухи і дію світовідчуття , світосприймання та взаємини між окремими
людьми . А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на
духовну культуру даного народу , що в свою чергу впливає на процес
постання народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно
зв`язана з звичаями народу.
Звичаї народу – це ті прикмети по яких розпізнається народ не тільки в
сучасному , а і в його історичному минулому.
Звичаї – це ті неписані закони , якими керуються в найменших щоденних і
найбільших всенаціональних справах . Звичаї , а також мова – це ті
найміцніші елементи ,що об`єднують окремих людей в один народ, в одну
націю. Звичаї , як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і
розвитку кожного народу .
В усіх народів світу існує повір`я , що той хто забув звичаї своїх
батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син,
і ніде не може знайти собі притулку та пристановища , бо він загублений
для свого народу.
Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері,
що вічно страждає питає :
Чи ти рано до схід-сонця
Богу не молилась ?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
Ми , українці , нація дуже стара і свою духовну культуру наші пращури
почали творити далеко до християнського періоду на Україні. Разом із
християнством Візантія принесла нам свою культуру, але саме свою
культуру, а не культуру взагалі . У нас на Україні вже була національна
культура, і Володимир Великий тільки додав християнську культуру до
своєї рідної, батьківської культури .
Зустріч Візантії з Україною – це не була зустріч бідного з багатим ; це
була зустріч якщо не рівних, то близьких потугою, але різних характером
культур. Ще й тепер ми маємо у своїх звичаях і народній усній творчості
ознаки зустрічі, поєднання староукраїнської, дохристиянської культур.
Але ми до цього вже так звикли, що іноді не можемо розпізнати де
кінчається в народних звичаях староукраїнське і де починається
християнське . Бо староукраїнські традиції ввійшли у плоть і кров наших
звичаїв, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня – без
писанки, Святої Троїці – без клечання, навіть називємо це останнє свято
«Зеленими Святами». Всі ми відзначаємо свято Купала, на «Введіння»
закликаємо щастя на майбутній рік на «Катерини» кличемо долю, а на
«Андрія» хто з нас не кусав калети (це великий корж із білого борошна) і
яка дівчина не ворожила , чи вийде заміж цього року? Нарешті, діти ,
бавляться весною, співають :
«А ми просо сіяли , сіяли ,
Ой , дід-Ладо , сіяли , сіяли …»
Співають подібне і дівчата , ведучи хоровід :
«Ой , дід , дід і Ладо …»
Все це – наша дохристиянська культура , наша найстаріша традиція . Кутя
– це символ урожаю , писанка – це символ народження сонця . Зеленим
гіллям наші предки охороняли своє житло від нечистих духів ,що
прокидаються (так вони вірили) разом із воскресінням природи – від
русалок , мавок , перелесників …
Купала – це типове дохристиянське свято з усіма староукраїнськими
атрибутами . Ладо – це поганський бог кохання і плодючості .
На час , у який ми тепер святкуємо Різдво Христове , колись ,ще до
християнства на Україні припадало свято зимового повороту сонця . Це був
час ворожіння на майбутній рік ; а тому ми і тепер маємо в різдвяних
звичаях цілу низку дохристиянських елементів , що мали своїм
призначенням накликати добрий врожай у наступнім році , багатство і
добробут у дім господаря , щасливі лови для мисливця , весілля для
дівчини та щасливу мандрівку для парубка – дружинника князя або й
самого княжеча. Всі стихійні сили природи умиротворяються та
закликаються , щоб не діяли на шкоду людям і худобі .
Про все це співається в колядках , що були відомі далеко ще до початку
християнських часів на Україні це виявляється і у звичайних обрядах, як
ось : дванадцять полін, дванадцять святвечерніх страв, закликання на
вечерю мороза, вовка, чорної бурі та злих вітрів, дідух на покутті ,
сіно на столі .
Всі ці рухи , дії і слова , що на перший погляд не мають ніякого
значення в житті людини , віють на серце кожного з нас чаром рідної
стихії і є для душі живущим бальзамом , який сповнює її могутньою силою.
Різдвяні традиції в Україні
Різдво на Україні святкують 7-го січня за Григоріанським календарем, як
і в багатьох інших країнах, де сповідують християнство.
За часів існування Радянського Союзу, Різдво офіційно не святкували в
Україні. Натомість комуністична партія намагалася замінити Різдво святом
Нового Року. Але люди не забули власні традиції. Після набуття статусу
незалежної країни в 1991 році в Україні розпочали святкувати Різдво
також офіційно.
В Україні існує багато різдвяних традицій. Вони різняться в залежності
від регіонів країни.
В більшості регіонів України люди напередодні Різдва влаштовують т.зв.
“Вертеп” (з давньогрецької – печера). Це сцени з біблійних розповідей
про народження Ісуса. Вони показують маленького Ісуса в яслах, Марію,
волхвів, що принесли дари, та зірку над Віфліємом. Вертепи влаштовують у
громадських місцях, зазвичай біля або всередині церков. Вночі всередині
вертепів ставлять свічки для того, щоб люди, що прийшли на нічну службу,
могли все бачити.
Переддень Різдва в Україні називають Свят Вечором, або інколи – Святою
вечерею. Люди зазвичай готують смачні страви на цей вечір. На столі
повинно стояти щонайменше 12 різних страв. Обов’язково повинна бути
кутя, ритуальна страва, яку готують з пшениці та спеціального сиропу, що
містить рідкий мед, мелений мак, родзинки та інколи грецькі горіхи.
Для цього вечора люди встановлюють та прикрашають ялинку в квартирах
(інколи їх називають новорічними ялинками). У деяких регіонах західної
України існує традиція прикрашати стіл дідухом, снопом пшениці чи вівса
спеціальної форми: з чотирма ногами та великою кількістю вузлів, що
символізує добробут на наступний рік.
Святого Миколая (Санта Клауса) називають дідом Морозом у всіх регіонах
країни та вважають, що він приносить подарунки під ялинку в цей вечір.
Також в деяких регіонах люди роблять різдвяні прикрашені яйця, що дуже
схожі на пасхальні, що називаються писанки.
Свято Хелоуін не святкують в Україні, але є деякі різдвяні традиції дуже
схожі на традиції хелоуіна. Цього вечора діти ходять до сусідів з
бенгальськими вогнями, сіючи зерно та кольорове насіння. Вони бажають
людям міцного здоров’я та рясного врожаю на наступний рік та просять за
це гроші. Також вони виконують різдвяні пісні, що в різних місцевостях
України називаються колядки або щедрівки, а саме:
“Радуйся, радуйся, земле. Син Божий народився”
“Добрий вечір, щедрий вечір.
Добрим людям на здоров’я”
Наступного дня в деяких селах на західній Україні люди влаштовують
народні гуляння, що швидше за все, походять від язичницьких традицій.
Вони одягаються в шкіри чудовиськ з рогами та бігають по селу,
намагаючись налякати людей. Після цього вони біжать до певного місця на
окраїні села, де відбувається головна частина свята: вони борються зі
всіма мешканцями села та врешті решт залишаються переможеними. На
великому вогні спалюють пугала. Всі люди танцюють навколо цього багаття.
Це символізує боротьбу добра та зла, та що добро перемагає зло протягом
наступного року.
Символізм українських яєць, що готуються на Паску
Українські Пасхальні яйця є надзвичайно символічними: символізм власне
яйця, символізм прикрашення та символізм кольору. Чому це яйце стало
одним з найголовніших елементів системи язичницьких вірувань? Це
нескладно зрозуміти. Яйце все-таки є символом народження – воно є
джерелом життя. Саме нове життя, джерелом якого є яйце, було таємницею
для язичників, що згодом використовували яйце у своїх ритуалах.
Жовток яйця нагадував їм сонце, що вважалося наймогутнішим природним
явищем. За однією з легенд, птахи були улюбленцями бога сонця, оскільки
лише вони могли літати в небесах. Люди, будучи простими смертними
створіннями, не могли літати, але вони могли збирати яйця, що викликали
в них асоціації, пов’язані з всемогутнім богом сонця. До того ж, з яйця
з’являвся півень, який, за їх віруваннями, мав силу кожного ранку
збирати сонячне світло. З приходом на Україну християнства яйце стало
важливим елементом Пасхальних ритуалів, що були пов’язані з
розповсюдженням нової релігії, та велика кількість легенд, що
передавалися з покоління в покоління протягом століть, розповідали
історію походження Пасхальних яєць. Коли Ісус помирав на хресті, кров,
що яким стікали його рани, падали на землю. Навісці падіння крапель
крові з’являлися червоні Пасхальні яйця. Марія, мати Ісуса Христа,
стояла поряд його хреста та плакала. Ті червоні Пасхальні яйця, на які
були пролиті її сльози, перетворювалися на прикрашені Пасхальні яйця.
Люди зібрали яйця у хустки та пішли до Понтія Пілата, що благати про
дозвіл поховати її сина. На своєму шляху до Понтія Пілата Марія
віддавала дітям, яких зустрічала, по яйцю та проголошувала настанови
жити в мирі. По приході до палацу Понтія Пілата Марія втратила
свідомість, Пасхальні яйця з її хустки покотилися по всьому світі, і з
того дня люди з різних країн прикрашають яйця напередодні Паски та дають
їх одне одному, як проголошення любові та миру. Таким чином народний
язичницький ритуал увійшов до системи християнського вірування.
Різні символи, подібно до ритуалу язичників прикрашати яйця, пройшли
процес адаптації до вимог нової релігії. В часи язичництва символізм
яйця полягав в тому, що воно допомагало відігнати злих духів,
гарантувало хороший врожай та приносило людям щастя. В той час, як
існував язичницький ритуал святкування приходу на землю весни після
холодної зими, християнське свято паски символізувало початок нового
життя людських душ та їх прощення шляхом постування та воскресіння Ісуса
Христа. Символи та орнаменти, якими прикрашали яйця, не змінилися.
Єдине, що змінилося, було пояснення цього ритуалу.
Серед найдавніших та найважливіших символів Пасхального яйця є символ
сонця, найпростішим зображенням сонця є коло з промінням або без нього.
На Пасхальних яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також
зображено восьми конечну зірку, що в минулому була символом сонця.
Свастика, або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в
язичницькі часи була символом сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було
талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від
хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Пасхального яйця
пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й
тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід. За однією з
легенд в далекій печері живе чудовисько, що є втіленням зла. Воно
приковане до каміння дванадцятьма ціпками. Зі своєї в’язниці він посилає
своїх прибічників по всьому світу та після їх повернення запитує: “Чи
всі люди живуть у злагоді?”, “Чи поважають діти своїх батьків?”. Якщо
люди сваряться та не поважають своїх батьків, чудовисько радіє – вони є
його прибічниками. Він запитує: “Вони досі роблять Пасхальні яйця?” І
якщо отримує позитивну відповідь, біситься, оскільки його злі сили
переможені. Кажуть, що поки люди живуть у злагоді, поважають своїх
батьків та роблять Пасхальні яйця, зле чудовисько залишатиметься
прикутим до гори. Коли ж люди перестануть готувати Пасхальні яйця, він
звільниться та зло пануватиме на землі.
Жінки, що прикрашали Пасхальні яйця, отримували натхнення зі світу
природи, майстерно зображуючи квітки, дерева, фрукти, листя та цілі
рослини. Подібні орнаменти символізували прокинення природи після зими,
таким чином Пасхальні яйця з мотивами рослин були гарантією хорошого
врожаю. Найбільш розповсюдженим малюнком є рослина у вазі, змальована
окремо, що символізує дерево життя. Вишневе дерево, що є символом
жіночої краси, вважалося, приносило щастя та любов. На Пасхальних яйцях,
прикрашених гуцулами, часто зображували гілку ялинки, символ молодості
та вічного життя. Виноград символізував братерство, добру волю та довге
і віддане кохання. Вважалося, що Пасхальні яйця з орнаментом яблука або
сливи, приносять знання та здоров’я. На Пасхальних яйцях зображували
різні квітки, а саме рози, соняхи, тюльпани, гвоздики, барвінок та
конвалії. Вважалося, що вони всі допомагають природі квітнути та
розростатися.
Хоча мотиви із зображенням тварин не такі розповсюджені, як рослинні
мотиви, їх можна знайти на прикрашених Пасхальних яйцях, особливо тих,
які готуються у Карпатських горах. Такі символи виконують подвійну
функцію: вони були призначені для наділення їх власника найкращими
рисами певних тварин, наприклад, здоров’ям та силою; в той же час,
вважали, що вони продовжують рід тварин. Олені, барани, коні, риба та
птахи зображалися абстрактно, інколи жінки просто малювали частини
тварин: гусячі шийки, вуха зайців, лапки курей, роги баранів, зуби
вовків, кігті ведмедів та очі биків. Малюнки коней були досить
розповсюдженими, оскільки вони символізували силу та витримку. Подібно
до коней, малюнки оленів були розповсюджені, оскільки, вважалося, що
вони приносять процвітання та довге життя. Птахи вважалися вісниками
весни, тому цей мотив був досить розповсюджений на Пасхальних яйцях.
Навіть комахи мали певне місце у традиції українців прикрашати яйця.
Павуки символізували впевненість, спокій та артистичний талант. Метелик
є символом безтурботного дитинства, а також подорожі душі у країну
вічного щастя.
Найбільш розповсюдженими орнаментами також є геометричні фігури.
Пасхальні яйця найчастіше поділяють прямими лініями на квадрати,
трикутники та інші форми. В цих зображеннях потім малюють інші форми та
орнаменти. Одним з цікавих геометричних малюнків є орнамент, що
називається “сорок трикутників”, символізують сорок днів посту, сорок
великомучеників, або сорок днів, протягом яких Ісус перебував у пустелі.
Серед інших розповсюджених орнаментів є сходи (символізують пошук щастя
людиною), сито (символізує розділення добра та зла), корзина (символізує
материнство та знання), подвійна лінія, що зображує шлях (символізує
вічність). Так званий орнамент вічного життя є одним з найбільш
розповсюджених орнаментів для прикрашення Пасхальних яєць на Україні.
Цей орнамент став розповсюдженим завдяки легенді. Звивина на пасхальних
яйцях не має ані початку, ані кінця, таким чином, злий дух, що заходить
до будинку, назавжди залишається в пастці та вже ніколи не потрапить
туди знову.
Є ціла низка язичницьких символів, що пристосовані до нової
християнської віри. Крапки, що свого часу зображували зорі на яйцях
зозулі (символ весни), стали символом сліз Марії. Риба, що споконвічно
була символом здоров’я, стала символізувати рибалку Ісуса Христа; Хрест,
що за часів язичництва символізував чотири сторони світу, зараз
символізує землю, вітер та вогонь – Святу Трійцю.
Не лише орнаменти на пасхальних яйцях мають символічний зміст, кольори
теж відіграють певну роль. У кожному регіоні України використовують
певну комбінацію кольорів; Хоча найдавніші пасхальні яйця
розмальовувалися лише двома кольорами, наші пращури-язичники вірили, що
чим більше кольорів використовувалися для прикрашення яєць, тим сильніша
магічна сила сконцентрована в них, таким чином вони могли принести
власнику кращу долю.
Література:
Зарубіжна та українська культура. – К., 2000.
Звичаї українського народу. – К., 1992.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
