Реферат на тему:
Сорок Святих – за народним календарем 22 березня. Припадає на Великий
піст. Як відзначали та що їли цього дня
На Сорок святих, або Сорок мучеників (22 березня), у давнину кожна
господиня мала пекти пироги, пампушки чи інше печиво. В різних регіонах
України його іменували по-різному, але здебільшого це були назви птахів
— «сороки», «жайворонки», «буслики», «птички», «пташки». Вірили, що саме
на Сорок святих з вирію повертаються пернаті — сорок різних порід.
Вважали, що цього дня сорока бере сорок різочок чи галузок і мостить
собі з них гніздо. Казали: «Нині сорока — іменинниця». Тому калачики чи
бублики, пампушки чи кренделі виробляли у формі пташечок із дзьобиками
та крильцями, гребінчиками та хвостиками, а часом «садили» їх на бублик,
наче на гніздечко. Очі робили з калинових ягід або родзинок. Хто
заможніший, обливав печиво медом чи цукровою поливою. Часто пташечок
нанизували на невеличкі різочки, лозинки чи очеретинки і так запікали.
Потім роздавали діткам.
Малюки бігали по селу, тримаючи в руках нанизані на палички «жайворонки»
й «сороки», танцювали й закликали весну:
Ой чом ти буслю,
Не вилітаєш,
Чом дітям весни
Не даєш?
Наші предки вірили, що обрядове печиво, яке з’їдять діти, сприятиме в
господарських справах, зокрема добре плодитимуться кури, гуси, качки,
індики. Благодать від умилостивления перелітних птахів мала перейти на
домашню птицю.
gd}%o
, також сорок штук — за чисельністю мучеників. Вареники нерідко
нанизували на паличку.На Полтавщині дівчата частували ними хлопців, «щоб
мороз любисток не побив». Любисток же в Україні вважається зіллям, що
допомагає щасливому коханню.
На Півдні сороки-калачики розвішували на кілках тинів, щоб уранці
почастувати тільних корів, чекаючи від них після цього доброго приплоду.
Діти, взявши свої «сороки» чи вареники, бігли на баштан і вмовляли його
дати добрий урожай: «Хай на кожній огудині зав’яжеться по сорок
гарбузів, кавунів і диньок!».
На Сорок святих ворожили на погоду. Примічали: «На Сорок святих погода
— на гречку буде врода» (Полтавщина); «Як буде мороз, то уже далі сорок
днів не буде, бо уже тих усіх сорок на цей один сі зложит» (Карпати);
«Ще має бути заметено снігом сорок закутків, і сорока морозів ще можна
сподіватися. Та це тільки сподіватися, бо їх насправді не буває, зима
вже з сили вибивається» (Поділля). Якщо було тепло, цього дня сіяли
горох, вірячи, що на кожній стеблині виросте по сорок стручків, а в
кожному з них — по сорок горошин. Розсівали по городу мак, сподіваючись
на врожай у сорок разів більший за посіяне. Щоб підтримати ці надії, на
Сорок святих варили горохову юшку, робили горохвяники, пекли пиріжки з
горохом, готували вареники з маком.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
