Реферат на тему:

Німці – історія і сучасність

НІМЦІ

Походження народу

У давні часи на сучасних землях Німеччини були поселення кельтів, яких у
І ст. до н.е. витіснили германські племена.

МОВА

Німецька мова належить до західно-германської підгрупи германської групи
індоєвропейської сім’ї мов. Літературна мова базується на
центрально-східному діалекті Верхньої Саксонії. У мовному єднанні
Німеччини, для якої і досі характерна значна діалектна диференціація,
значну роль відіграла Реформація і, пізніше, цілеспрямована діяльність
над удосконаленням і унормуванням мови так званих мовних академій 17 –
18 ст., праці теоретиків мови і класиків німецької літератури.

 

ЕТНОКУЛЬТУРА

 

Одяг

Традиційний німецький костюм починає складатися з 16-17 ст. на основі
середньовічних елементів одягу і міської моди. Зберігається в деяких
районах Німеччини (Шаумбург, Ліппе, Гессен, Шварцвальд, Верхня Баварія).
Основний елемент жіночого одягу — корсаж або кофта, збірчаста спідниця
(або декілька, як у Гессені, різної довжини з товстої вовняної тканини),
фартух. Нерідко носили на плечах хустку. У Верхній Баварії в 19 —
початку 20 ст. замість спідниці і кофти носили сукню. Особливою
розмаїтістю відрізнялися головні убори — хустки, які пов’язують різними
способами, різної форми і розмірів чіпці і солом’яні капелюхи. У 19 ст.
поширилися шкіряні башмаки з пряжками, подекуди півчобітки. Місцями до
20 ст. носили дерев’яні башмаки. Традиційний чоловічий костюм складався
із сорочки, коротких (до колін) чи довгих штанів, безрукавки (пізніше
жилета), шийної хустки, башмаків або чобіт. У 19-20 ст. поширився
(включаючи і міста) так званий тірольский костюм. Біла сорочка з
отложным коміром, короткі шкіряні штани на підтяжках, червона сукняна
безрукавка (жилет), широкий шкіряний пояс, панчохи до колін, туфлі,
капелюх з вузькими полями і пером. Існує професійний традиційний одяг
вівчарів, сажотрусів, гірників, гамбурзьких тесль.

 

Житло

Для Німеччини була характерна каркасна будівельна техніка (фахверк),
лише на півдні і місцями в колишніх слов’янських районах на сході зрубна
(цямринна). У невеликих містах, що зберігають середньовічний колорит,
чимало фахверкових будинків. Будівлі в готичному стилі і каркасні
будинки збереглися й у більш великих містах. З кінця 19 ст. планування
нижньонімецького будинку зазнало значних змін: вогнище замінене каміном,
житлове приміщення розділене на кілька кімнат, господарські будівлі
відділені від житлової частини. Середньонімецький будинок — каркасний,
двоповерховий. У нижньому поверсі — житлова частина, у верхньому —
підсобні приміщення, пізніше спальні. Будинок і двоповерхові
господарські будівлі (стійла, сарай та ін.) охоплюють двір з 3-х чи 4-х
сторін. Будинок розділений на три частини, вхід з бічної сторони веде в
теплі сіни, до задньої стіни житлової частини примикає корівник (під
одним дахом). Крім відкритого вогнища в житловому приміщенні — піч. У
Верхній Баварії переважає альпійський будинок (характерний і для
австрійців). Локальні особливості можна побачити в обробці меблів і
побутових предметів: на півночі — різьблення, на півдні — розпис.
Шварцвальский будинок: житлові і господарські приміщення розташовані під
одним дахом.

 

КУХНЯ

Cуп-пюре гороховий із грінками . Горох 240 г, морква 60 г, петрушка 20
г, цибуля ріпчаста 60 г, кістки 600 г, свинина 200 г, хліб 100 г, олія
вершкове 20 г, сіль.

Варений горох протирають через сито разом з відваром. З пасерованого
борошна і бульйону готують білий соус, перемішують із протертим горохом,
кип’ятять і проціджують через сито. Потім суп заправляють пасерованими
дрібно нашаткованими коренями з додаванням свинячих шкварок. Як усі
німецькі супи, гороховий повинен бути густим. Подають його зі свининою в
бульйонних чашках. Грінки, нарізані кубиками і підсмажені на вершковій
олії, подають окремо.

 

Лабскаус . 300-400 г нежирної солонини, 1 кг картоплі, 6 добре вимочених
половинок оселедця, 3 солоних огірки, 250 г маринованого червоного
буряка, 2 цибулини, 3 ст. ложки жиру, перець, 4 яєчні.

М’ясо відварити до м’якості, охолодити і пропустити через м’ясорубку.
Картоплю зварити без солі, злити воду і підготувати пюре. Половину
буряка, 2 огірки і 2 половинки оселедця крупно порубати. Розтопити жир у
каструлі і засмажити в ньому дрібно нарубану цибулю. Додати м’ясо,
картопляне пюре, нарубаний маринований буряк, огірки й оселедець.
Приправити перцем (солі в цих продуктах достатньо). Розігріти пюре,
постійно помішуючи. На гарнір подати малосольний оселедець, нарізаний
скибочками, буряк, огірки. До кожної порції додають також яєчню. У
такому вигляді лабскаус цілком придатний для подачі до столу.

  Різдвяне печиво . 400 г пшеничного борошна, 100 г крохмалю, 1/2 пачки
розпушувача, 200 г цукру, 1 пачка ванільного цукру, по 1/2 чайної ложки
кориці, меленої гвоздики й імбиру, сіль, 100 г натертих волоських
горіхів, 2 яйця, 250 г маргарину, лимонна глазур.

Просіяти борошно і розпушувач і швидко змішати з іншими продуктами.
Поставити тісто на 30 хвилин, розкотити і вирізати будь-які фігурки.
Випікати на змазаному олією листі на несильному вогні. Верх можна
покрити глазур’ю.

 

НАРОДНІ РЕМЕСЛА

Обробка дерева, металу, скла, плетиво, вишивка, гончарство.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

Карнавал

Перед початком великого посту проводять карнавал. Це грандіозне свято
походить з середньовіччя і зберігає елементи язичництва. Під час і
напередодні карнавалу дозволено усе, що зазвичай є строго
регламентованим. Це свято повної розкутості, переодягань та перевтілень.
На думку вчених, подібне свято психологічно дуже корисне. Сміх, жарти,
пустощі дорослих мають компенсувати відчуття цілковитої залежності
людини середньовіччя від жорстких соціальних та церковних приписів у
повсякденному суцільно заієрархізованому житті.

За старих часів приводом для карнавалу вважали лише перехід від зими до
літа. Перед Мишастою середою підводили підсумок ділових відносин,
оплачували відсотки за договорами і виконаною панщиною, наставала черга
розрахунків за рік, а в містах часто відбувалася зміна міського
правління. Початок посту відчували завдяки радикальній зміні правил
харчування. На час посту, який повинні дотримувати всі, крім жінок на
останніх місяцях вагітності, старих і хворих, потрібно було відмовитися
від м’яса тварин, яєць, молока, сиру, олії і т.і.

Тому найбільш радісними подіями (наприклад, „Жирний четвер”) карнавалу
були ситна їжа і питво напередодні посту. Якщо в далекі часи багато їли
і пили тільки в Карнавальний вівторок, то пізніше ця традиція поширилася
і на Рожевий понеділок, а потім і на суботу, яку називають Смальцевою.
Продовольчими приготуваннями звичайно займаються в Жирний четвер.

Сьогодні Карнавал проходить інакше, ніж у період його первісного
розквіту 500 років тому. Але як і раніше це улюблене свято в Німеччині.
Рожевий понеділок і Карнавальний вівторок — офіційні вихідні дні.

Карнавал, як правило, відкривають в неділю дитячим ходом. Потім у
понеділок і у вівторок проводять костюмований парад дорослих. Протягом
двох днів по вулицях у супроводі оркестрів їдуть машини з декораціями, з
них люди в карнавальних костюмах кидають у юрбу глядачів пригорщі
солодощів.

У Мишасту середу життя знову входить у звичне русло. Лише влаштовані у
вітринах магазинів експозиції фотознімків, що змагаються в кількості і
розмаїтості знятих персонажів: наполеонівські солдати, мушкетери,
блазні, королі, клоуни, відьми, — нагадують про відшуміле свято.

 День пам’яті Святої Гертруди

Весна в Німеччині починається раніше, ніж у нас, однак і там селяни не
дуже довірливо ставляться до березня. «Від березневих квітів добра
немає», «Березнева зелень незабаром загине”, «Сіяти рано в березні ?
даремна праця», — кажуть німецькі прислів’я. Однак 17 березня в багатьох
місцевостях Німеччини вважають більш-менш надійним початком весни.

І це не дивно. Адже 17 березня — день пам’яті Святої Гертруди. Її ім’я
викликає асоціацію зі словом Garten ? сад, і саме в цей день багато хто
починає роботи в саду. Але не тільки ім’я святої, а більшою мірою її
характер і доля викликали довіру в людей.

Відомо, що Гертруда у віці 20 років стала ігуменею монастиря в Нівелі
біля Брюсселя. Вона була невтомна: її дні проходили в молитвах і
безустанній праці. Господарство монастиря при ній процвітало, у ньому
знаходили притулок і захист мандрівники. Тому трудівницю Гертруду, у
зображеннях якої незмінно присутня прядка, вважають також покровителькою
мандрівників.

 Свято Благовіщення

Благовіщення святкують 25 березня. Вважають, що в цей день архангел
Гаврило приніс Діві Марії звістку про те, що вона стане Божою Матір’ю.
Благовіщення можна вважати також і початком справжньої весни. У березні
влаштовують проводи зими. Зазвичай його відзначають у четверту неділю
великоднього посту. У цей день організовують символічне вигнання зими:
добровольця в довгій шубі і хутряній шапці, який тягне на собі санчата,
лижі, ковзани та інші зимові атрибути, із шумом і гамором виганяють з
міста. У деяких місцевостях із зимою чинять ще більш жорстоко: її в
образі великої солом’яної ляльки просто спалюють. У деяких містах у день
вигнання зими влаштовують хід дітей з літніми лозинами, що являють собою
великі гілки ліщини з яйцями, яблуками, кренделями і букетиками фіалок,
що висять на них. Під час вигнання зими варто робити якнайбільше шуму,
щоб добряче налякати її і всіх злих духів.

Після свята проводів зими або після Благовіщення запалювати світло в
будинках ввечері було не прийнято. У деяких місцях від цього дня аж до
29 вересня (дня Святого Михайла) світло дарма не палили, а лягали спати
з заходом сонця.

  Вербна неділя

Вербний тиждень, «вербниця» — передпасхальна семиденка, шостий період
Великого Посту. Основні обряди, вчинки, дії, пов’язані з вербним тижнем,
відбувалися в неділю.

Вербне воскресіння проходить під знаком освяченої верби. Рослину цю
(особливо сережки і бруньки, що розпустилися,) повсюдно вважали цілющою.
Наші предки вірили, що вона наділена особливою силою.

За давніми віруваннями, якщо з’їсти дев’ять сережок верби, не занедужаєш
лихоманкою. А бруньки освячених гілочок радили вживати безплідним
жінкам.

Усюди було прийнято в цей день перший раз виганяти тварин у поле,
причому, неодмінно поганяючи вербою. У старовину, прийшовши від
заутрені, хазяїн на корм худобі кидав гілочки верби. Це давало надію на
те, що така їжа охоронить худобу від падежу. Кілька гілок верби наші
предки встромляли під дах дома або хліва. За повір’ям це не тільки
обереже худобу, але і допоможе не губитися в лісі, справно повертатися
додому з пасовища.

Великдень

Великдень святкують навесні, як правило в квітні, тому квітень називають
місяцем Великодня. Це одне з найдавніших, ще з 4-го сторіччя
християнських свят ? свято воскресіння Ісуса Христа.

Час перед Великоднем — це час ретельного прибирання будинку, двору,
саду. Весну і Великдень прийнято зустрічати в чистоті і порядку.
Особливу роль грають крашанки, варені і яскраво розфарбовані. А красиво
загорнені шоколадні яйця, зайців і різні насолоди ховають у саду, щоб
діти могли їх потім знайти. Малята вірять, що прикраси приносить і ховає
великодній заєць.

Найпоширеніша великодня гра — скочування яєць. У неї грають на вулиці на
маленькій гірці або в будинку на встановленій під кутом дошці. Яйця по
черзі скачують униз, при цьому намагаються потрапити своїм яйцем в інші.
Хто потрапив в одне з яєць, отримує його.

День Святого Якова

25 липня називається Днем Якова, він присвячений пам’яті Святого Якова —
одного з учнів Ісуса Христа. У цей день відзначають дві події: початок
жнива і свято пастухів, заступником яких є Св. Яков. На честь свята в
багатьох місцях у Німеччині влаштовують ярмарок, а ввечері — ігри,
танці, розваги.

  День Святого Христофора

Цей же день — 25 липня — присвячується пам’яті ще одного християнського
святого, Христофора, що жив в ІІІ столітті нашої ери. У середньовічній
Європі культ Святого Христофора був дуже поширеним. Його вважали
заступником мандрівників, які вірили, що можна уникнути раптової смерті,
якщо дивитися щодня на зображення святого. Христофор є також помічником
у тяжких випробуваннях і праці.

За переказом проповідник Христофор був надзвичайно гарний собою. Це
відволікало, особливо молодих парафіянок, від сприйняття християнського
вчення. І тоді Христофор випросив у Бога собачу голову, щоб не
приваблювати нікого своєю красою.

А ще одна легенда оповідає, що Христофор — прямодушний велетень і
хоробрий — шукав наймогутнішого володаря, щоб служити йому. Пошук був
довгим, зрештою він обрав своїм паном самого диявола, але виявилося, що
і той знає страх, джерелом якого є хрест. Після цього Христофор вирішив
стати християнином. Усвідомивши, що служіння людям є служінням Богу, він
став переносити подорожан через ріку. Одного разу маленька дитина
попросила переправити його на інший берег. Христофор посадив маля на
плечі і поніс, але, дійшовши до середини ріки, відчув страшну утому.
Ціною неймовірних зусиль Христофор дійшов до берега, і отут виявилося,
що дитина була самим Ісусом Христом, що пояснив йому, що він ніс на
своїх плечах не тільки увесь світ, але і Того, хто його створив.

Не випадково, що День пам’яті Святого Христофора відзначають саме
напередодні жнив, коли треба попри все витримати, не піддатися утомі і
слабості. Спогад про Христофора, що виніс на своїх людських плечах увесь
світ і Бога в додачу, допомагає багатьом терпляче і спокійно нести і
свою життєву ношу.

 Свято врожаю

До одного з традиційних німецьких свят на селі належить Свято врожаю,
або День віддяки, що відзначають у першу неділю жовтня. З полів прибране
зерно, у садах закінчився збір фруктів, прибрані овочі в городах.
Закінчилася багатомісячна важка робота, можна трошки відпочити.

Церкви, будинки й інші будівлі прикрашають до свята «вінком врожаю»,
гірляндами і вінками з осінніх квітів, снопами зі злаків, косами,
сплетеними з цибулі. Потім люди сідають за святково накриті столи,
заставлені стравами. А ввечері проводять танці.

Адвент

За чотири неділі до святкування Різдва починається Адвент
(передріздвяний час, кожна з чотирьох неділь перед Різдвом). У будинках
і церквах, а тепер також на підприємствах і в офісах вивішують вінки
Адвента з чотирма свічками. У першу неділю запалюють першу свічку, у
друге додають другу і так далі, в останню неділю перед Різдвом горять
усі чотири свічки.

Сьогодні в Німеччині час Адвента неможливо уявити без календаря Адвента,
який діти самі повинні приготувати до Різдва. Найперший календар Адвента
був зроблений у 1904 році Герхардом Лангом і названий «Мюнхенський
різдвяний календар». Основний принцип календаря — велика картонна
картина з 24 віконечками або дверцятами, що пронумеровані і повинні
відкриватися один за одним. За кожними дверцятами є маленький сюрприз,
зазвичай солодощі або маленькі подарунки. Інший варіант календаря: на
звичайну вішалку вішають солодощі і нумерують їх. Щодня один за одним їх
з’їдають.

Тепер найчастіше діти отримують у подарунок покупний календар з
маленькими западинами, у яких розміщені шоколадні фігурки ? по одній на
кожен день, починаючи з 1 грудня і до Різдва.

Під час Адвента кожної неділі коштують при свічках печиво, фігурки із
шоколаду, марципани, пряники. Ввечері часто влаштовують посиденьки зі
своїми близькими. При цьому знову їдять смачну їжу, коштують печені
яблука, клацають горіхи.

  Різдво

Свято народження Христа — Різдво в німецькомовних країнах святкують уже
ввечері 24 грудня, у різдвяний святвечір. Прикрашають ялинку і запалюють
свічки, співають різдвяні пісні, роздають подарунки. У багатьох родинах
залишається традицією відвідування в цей день церкви.

Різдв’яну ялинку в ХVІ столітті, а можливо, і раніше, встановлювали в
житлових приміщеннях. Тоді її прикрашали дрібним печивом, у ХVІІ
столітті додали свічки і блискучі прикраси. З тих пір різдвяна ялинка
стала відома в усьому світі і стоїть тепер на ринкових площах або у
садах перед житловими будинками.

Для дітей Різдво є, мабуть, найважливішим святом року — вони отримують
багато подарунків. На півночі Німеччини їх приносить Вайнахтсман, з
білою бородою, одягнений у червону куртку з каптуром, з мішком за
плічми. У деяких родинах, в основному на півдні Німеччини, замість
Вайнахтсмана приходить Кристкінд. Він спускається зі своїми янголами, як
кажуть дітям, прямо з небес на землю. Але при цьому сам залишається
невидимим, тільки під ялинкою з’являються подарунки.

День германської єдності

День об’єднання ФРН і НДР у 1990 році, коли упала Берлінська стіна, яка
протягом півстоліття розділяла німецький народ, став національним святом
— Днем німецької єдності, який відзначають 3 жовтня.

 

ТАНЦЮВАЛЬНА КУЛЬТУРА

Лендлер — народний парний круговий танець. Слово лендлер перекладають як
«сільський танець». Музичний розмір ? 3/4, темп помірний, рухи зі
стрибками.

«Свято в Бадені» — сюїта, складена з народних німецьких танців, які
виконують в Бадені на святі виноградарів, на святі врожаю. У сюїту
включені: два парних танці «Крок туди, крок сюди», Шварцвальдська
мазурка; танок юнаків, поширений всюди в Німеччині; «Сім стрибків»;
«Танець з дерев’яними яблуками», що є своєрідним змаганням у спритності
окремих пар, і, нарешті, «Полька з хлопками» ? веселий парний танець,
варіанти якого існують у багатьох областях Німеччини.

 

ФЕДЕРАТИВНА РЕСПУБЛІКА НІМЕЧЧИНА

ДЕРЖАВНА СИМВОЛІКА

Прапор. Німецька держава — федеративна, і в кожної землі є свій герб і
прапор, що відбивають традиційне різноманіття німецьких регіонів.
Сполучення золотого, червоного і чорного кольорів уперше з’явилося в
1817 році як символ німецьких студентських корпорацій. Ці студентські
об’єднання боролися за національну єдність і політичні свободи в
Німеччині. Завдяки пісні «Ми побудували чималий будинок», написаної
Августом Даніелем фон Бінцером, була закріплена послідовність кольорів:
чорний, червоний, золотий. Під час Гамбахського свята у 1832 р. вже
ніхто не сумнівався, що це кольори національного прапора. У 1949 р.
Парламентська рада вважала загальноприйнятим, що саме традиційний
чорно-червоно-золотий триколор є для Німеччини символом волі і єдності.

Герб. Орел, зображений на німецькому державному гербі, був символом
влади римських імператорів. Коли Карл Великий почав будувати Священну
Римську імперію, він перейняв і цей знак. У більш пізні часи німецькі
правителі найчастіше були одночасно імператорами Священної Римської
імперії. Орел став складовою частиною державного герба Німецької
імперії, заснованої в 1871 р. Потім у 1919 р. ?- вже у своєму нинішньому
вигляді ? він став частиною герба Веймарської республіки, а з 1950
зображення орла — на гербі ФРН.

Державний гімн. Гімн ФРН з’явився ще до революції 1848 р. Це була
«Німецька пісня», написана в 1841 р. Августом Генріхом Гофманом фон
Фаллерслебеном (1798-1874) на мелодію «Кайзерквартет» Йозефа Гайдна. На
тлі тодішньої політичної роздробленості Німеччини слова цієї пісні
відбивали прагнення народу до єдиної батьківщини.

У 1922 році перший рейхспрезидент Веймарської республіки ввів «Німецьку
пісню» у ранг державного гімну, що потім неодноразово було підтверджено
рішеннями наступних керівників німецької держави.

 

Державна мова — німецька.

Столиця — Берлін.

Віросповідання. Німці — переважно католики, лютерани, баптисти.

 

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ

До 6 – 1 ст. до н.е. більшу частину території сучасної Німеччини
заселили германські племена, які утворили ряд племінних союзів. У 6 – 8
ст. ці землі були завойовані франками і увійшли до складу Франкської
держави, а після її розпаду (9 ст.) – до східно-Франкського королівства,
яке поклало початок державному відокремленню німецьких областей.

До кінця 11 ст. у Німеччині в основному завершилося формування
феодальних відносин. Німецькі феодали здійснювали доволі агресивну
політику. Її головними об’єктами стали землі полабських слов’ян та інших
прибалтійських народів, а також Італія. За Оттона І в середині 10
століття було завойовано сербо-лужицькі землі, Північну і Середню Італію
і утворено „Священну Римську імперію”.

У 12 – 13 ст. німецькі князі (особливо саксонські) у результаті
хрестових походів захопили землі Боричів, лютичів, пруссів, литів і
естів. Подальшу експансію німецьких лицарів на Схід припинили
слов’янські народи (Льодове побоїще 1242 р., Грюнвальдська битва 1410
р.).

У 13 – 15 ст. німецькі міста зосередили в своїх руках посередницьку
торгівлю у Європі. До початку 14 ст. Німеччина розпалася на окремі
князівства. Великі князі (курфюрсти) мали право обирати імператора. З
1438 по 1806 роки імператорський престол у Німеччині посідали Габсбурги.

У 1517 році розпочалася Реформація – масовий рух проти католицької
церкви. У другій половині 16 – на початку 17 ст. Німеччина зазнала
економічного занепаду. Тяжкі наслідки для країни мала Тридцятилітня
війна 1618 – 48 років, що завершилася Вестфальським миром, який закріпив
політичну роздробленість Німеччини.

У 17 – 18 ст. з понад 300 існуючих на теренах Німеччини держав
виділилися Пруссія і Австрія, які боролися за панування у Німеччині.
Австрія і Пруссія брали участь у поділах Польщі 1772, 1793 і 1795 років,
вели війни проти Франції.

У 1803–04 Наполеон ліквідував дрібні німецькі держави і створив
Рейнський союз. „Священна Римська імперія” перестала існувати.

За рішенням Віденського конгресу в 1814-15 роках було створено Німецький
союз з 39 держав, керівну роль у якому відігравала Австрія.

18 січня 1871 року Німеччину було проголошено імперією на чолі з
Кайзером, яким став прусський король Вільгельм І.

У 1879 році Німеччина уклала союзний договір з Австро-Угорщиною, до них
приєдналася Італія (Троїстий союз). Блокові цих держав протистояла
Антанта. У кінці 19 ст. Німеччина розгорнула політику колоніальних
загарбань в Африці та районі Тихого океану.

У лютому 1919 році у Веймарі відбулися Установчі збори, які прийняли
конституцію, яка узаконила встановлення Німеччині парламентської
республіки.

1933 — 1934 роки – прихід до влади Гітлера.

1939 – 1946 роки – ІІ Світова війна. Після поразки у війні Німеччина
була окупована союзниками ? СРСР, США, Великобританією та Францією. З
1949 р. було утворено дві держави ? ФРН (зі столицею в Бонні) та
Німецьку Демократичну Республіку (зі столицею у Східному Берліні), а
також виділено територію Західного Берліна.

1990 – об’єднання Німеччини.

 

НІМЦІ В УКРАЇНІ

ПОСОЛЬСТВО ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛIКИ НIМЕЧЧИНА

01901, Київ-54, МСП, вул. Олеся Гончара, 84

(044) 216 7498, 216 9583

Всесоюзне товариство німців “Відергебурт” (“Відродження”).

Асоціація німців України.

ІСТОРІЯ РОЗСЕЛЕННЯ

Перші шість німецьких поселень в Україні були засновані у 1763 – 1774
роках у Борзненському повіті на Чернігівщині. Внаслідок пільгових умов,
які були надані царським урядом для західно-німецьких колоністів,
кількість їхніх поселень швидко зростала. Тільки у Мелітопольському
повіті упродовж 1804 – 1858 років німці заснували 87 колоній. У цілому в
Новоросії на 1858 рік налічувалося 138,8 тисяч німців. Серед німецьких
переселенців значний відсоток становили сектанти (меноніти, сепаратисти
та ін.), які зазнавали у своїх країнах переслідувань за релігійні
переконання.

У Галичині, на Буковині та Закарпатті перші німецькі поселення з’явилися
у 1750-х роках. Їх кількість інтенсивно зростала після загарбання
західноукраїнських земель Австро-Угорщиною. Були німецькі поселення на
Волині – „волинські німці”.

Наприкінці 1920-х років на території України налічувалося 616,9 тисяч
німців. Більшість їх у серпні 1941 року були переселені у східні райони
СРСР. Німецьке населення західноукраїнських земель під час ІІ світової
війни виїхало до Німеччини.

Після революції була організована німецька республіка. Столиця –
Енгельс. Була змога навчатися німецькою мовою, видавалися газети. До
1938 року діяв Одеський німецький педагогічний інститут, 628 школи, 12
технікумів. Німецьких селян „розкуркулювали” так само, як і всіх інших в
Україні. Багато представників німецької інтелігенції було репресовано.

 

ПАМ’ЯТКИ, МУЗЕЇ

Велика частина культурної спадщини готів (давньогерманські племена)
зберігається на території України.

 

СЬОГОДЕННЯ

Київ, жовтень 2001 року. Історична виставка: «Німці в Північній Україні
на Волині та в Києві”. Одеса, жовтень 2003 року. Міжнародна наукова
конференція «Історія німців Причорномор’я та німецько-українські
культурні зв’язки», присвячена 200-річчю поселення перших німецьких
переселенців на територію Одеської області. Виходять німецькі газети,
зокрема в Симферополі.

PAGE

PAGE 11

Похожие записи