Реферат на тему:

Економіка і побут українського козацтва

Козаки жили на багатих землях: глибокі чорноземи, просторі пасовища,
луки, численні заводнені балки, дрібнолісся. Ці землі приваблювали до
себе українців-землеробів. І хоч переважна більшість козаків займалася
військовою справою, брала участь у сухопутних і морських походах, на
Запорожжі була ціла група козаків, які звалися «гіздюками»,»сиднями»,
або гречкосіями. Вони жили по зимівниках, селах і бурдюгах, займалися
хліборобством. Землю вибирали біля річки, по схилах балок і в долинах.
Запорожці сіяли гречку, ячмінь, овес і горох, рідше — жито й пшеницю.
Зерно зберігали у спеціально викопаних ямах-погребах. Стінки і дно
погребів обмазували рідкою глиною, просушували і добре випалювали. З
городини запорожці вирощували капусту, огірки, кавуни, дині, редьку,
буряки, кукурудзу, цибулю, часник, гарбузи, тютюн і т. ін.Найважливішою
галуззю запорізького господарства було скотарство. Запорожці розводили
коней, велику рогату худобу, свиней, знали й вівчарство. Для рибного
промислу на Дніпрі, Південному Бузі з їхніми лиманами, косами, озерами
та на Азовському морі були влаштовані спеціальні заводи з куренями для
проживання взимку. Найвідомішим з них був Гард на Південному Бузі.
Просолену і в’ялену рибу запорозькі промисловці продавали приїжджим
українським, польським чумакам, грецьким, вірменським і турецьким
купцям.Значною промисловою галуззю було мисливство. Полювали переважно
На лисицю, хутро якої цінувалося надзвичайно високо. Займалися також
птахоловством і бджолярством. З меду запорожці готували напої, а з воску
робили свічки для січової церкви, а також для монастирських і
парафіяльних Церков.      З історією козацьких часів пов’язують і
чумацький соляний шлях, який вів з району Хаджибейських озер (поблизу
сучасної Одеси) і з Криму в центральні райони України. Цей Солоний
торговельний шлях використовувався ще за часів Київської Русі. У XV-XVII
ст. Й пізніше торгівлю сіллю вели чумаки. Історичні джерела пов’язують
чумацтво з козаками, які мешкали поблизу соляних озер, були добре
озброєні і могли розвивати чумацький промисел в умовах безперервної
боротьби з турецько-татарською агресією. На промисел чумаки їздили
волами, запряженими у вози. У валці було від 10 до 150 возів. Чумаки
самі добували й вантажили сіль. Нерідко їм доводилося зі зброєю в руках
відбиватися від татар. З історичних джерел відомо, що чумакували не
тільки рядові козаки, а й сотники, значкові та військові товариші.У
Запорізькій Січі жили різні майстри: котлярі, пушкарі, ковалі, слюсарі,
шевці, кравці, теслярі. Проживаючи у передмісті Січі, вони були
приписані до куренів, як і інші козаки. За межами Січі мешкали кушніри і
ковалі.Знали козаки й торгівлю з іншими державами. Цьому сприяло вигідне
географічне положення Січі. Козаки володіли землями вздовж Дніпра з його
широким і глибоким лиманом. Користуючись дніпровським водним шляхом, що
вів до Чорного моря, Царгорода і далі на схід, козаки тримали у своїх
руках важливі напрями торгівлі Польщі, Литви, України і Південної
Московії XVI-XVIII ст. Запорізькі козаки укладали торговельні угоди з
іноземцями. Засобами просування торговців водою служили човни (чайки або
галери), сухопутними шляхами — «мажі» або «паровиці». Це були, по суті,
великі чумацькі вози, а також «палубці» — такі ж вози, але вкриті зверху
від негоди, запряжені парою волів.Користуючись водними шляхами,
запорожці торгували з турками й татарами, а також з народами Кавказу і
Закавказзя. Головними центрами цієї торгівлі були Січ, Очаків, Царгород.
Козаки вивозили до Туреччини хутра, шкіри, вовну, залізо, полотно,
коноплі, канат, живих овець, коров’яче масло й конопляну олію, рибу,
ікру, пшеницю тощо. Частина з названих товарів йшла через Січ з
Центральної України, Польщі й Московії. З Туреччини на Запорожжя ввозили
зброю, кінську збрую, свинець, сукно, сап’ян, коси, ножі, бритви, скло,
шовкові тканини, вино, лимонний сік, ізюм, лимони, каву, горіхи.

?????????=?ої торгівлі були Умань, Лисянка, Торговиця та ін. Запорожці
торгували з Польщею кіньми, худобою, воском, салом, хутрами та іншими
товарами. Торгові хури з Московії та Центральної України йшли в
Запорожжя суходолом, а частину товарів доставляли човнами по Дніпру до
Січі. Поблизу дніпровських порогів купців проводили козацькі лоцмани з
Кодацької паланки. Предметами торгівлі з Московією та Україною були
різні харчові продукти, рибальські сіті, канати, полотно, сукно, тютюн,
горілка. Запорізький Кіш вів також торгівлю і всередині Січі, але це
була, головним чином, дрібна торгівля.У зв’язку з торгівлею важливе
значення мають нумізматичні знахідки. Вони засвідчують, що, крім монет
місцевого київського і львівського виробництва, на українському
грошовому ринку XIV—XV ст. були в обігу чеські, татарські, литовські,
польські, угорські, італійські, молдовські, генуезько-кримські монети.
Знахідки польських монет кінця XIV-XV ст. численні. Монети князівств
Північно-Східної Русі XIV-XV ст. відомі лише як поодинокі знахідки
головним чином на території Чернігівщини і Слобідської України. У
скарбах з монетами XIV-XV ст. трапляються й гривні як своєрідний релікт
«безмонетного періоду».

платню. Безплатний проїзд дозволяли тільки у виняткових випадках.
HYPERLINK «http://mamajeva-sloboda.ua/images/uploadpic/ccv%281%29.jpg»

Похожие записи