РЕФЕРАТ

на тему:

Василь Барвінський. Життя і творчість

За свою багатовікову історію український народ створив високу мистецьку
культуру. У невичерпній скарбниці музичної України – могутня сила дум та
історичних пісень, чистота і ніжна краса ліричних, безжальна
викривальність сатиричних, життєлюбність жартівливих пісень, мистецька
довершеність поліфонічного народного багатоголосся, розмаїта
інструментальна культура, що корінням своїм сягає вглиб століть.
Розмаїття пісенних форм, широка палітра музичних діалектів української
народної музики, пов’язаних з тією чи іншою етнографічною групою, – всі
ці надбання народу пройшли крізь серце і душу В. Барвінського і стали
основою його композиторської спадщини, зокрема фортепіанної.

Васи?ль Барві?нський ( HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/20_%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE»
\o «20 лютого» 20 лютого HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/1888» \o «1888» 1888 , HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96
%D0%BB%D1%8C» \o «Тернопіль» Тернопіль  — † HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/9_%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BD%D1%8F» \o
«9 червня» 9 червня HYPERLINK «http://uk.wikipedia.org/wiki/1963» \o
«1963» 1963 , HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2» \o «Львів»
Львів ) — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8
%D1%82%D0%BE%D1%80» \o «Композитор» композитор , піаніст, музичний
критик, педагог, диригент, організатор музичного життя.

Василь Барвінський є визначним представником української музичної
культури XX століття. В її історію він увійшов як композитор, піаніст,
музичний критик, педагог, диригент, організатор музичного життя.

Біографічні відомості

Народився В. Барвінський у Тернополі 20 лютого 1888 р. Походив
композитор із відомого старовинного галицького роду Барвінських,
представники якого ставили собі в житті єдину мету – щире служіння
українству на ниві освіти, культури, літератури та науки.

Батько майбутнього композитора HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B2%D1%96%D0%BD%D1%81
%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B
4%D1%80» \o «Барвінський Олександр» Олександр Барвінський був
невтомним діячем освіти, який впроваджував українську мову в середні та
початкові школи тодішньої Галичини, видавав підручники з історії,
літератури, випускав періодичні видання. Першою вчителькою музики Василя
стала його мати, співачка і піаністка.

Освіта

Професійну музичну освіту Василь Барвінський здобув у HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B
2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%
B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F&action=edit» \o «Львівська
консерваторія» Львівській консерваторії . Після закінчення
консерваторії у 1906 р. вступив на юридичний факультет HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C
%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%8
2%D0%B5%D1%82» \o «Львівський університет» Львівського університету ,
але у 1907 р. виїхав до HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B0» \o «Прага»
Праги для продовження музичної освіти. Василь вступив на філософський
факультет HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B
E%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%
82%D0%B5%D1%82&action=edit» \o «Карловий університет» Карлового
університету в Празі, де слухав лекції відомих чеських музикантів.

Творчий життєпис

Здобував музичну освіту В. Барвінський спочатку у своєї матері, згодом –
у чеського педагога В. Курца у Львові, а в професора В. Новака та
І.Гольтфельда – у Празі. В. Новак завжди заохочував В.Барвінського до
вивчення українського фольклору. В листі з Праги до матері композитор
писав: “Руські пісні, зібрані П. Бажанським, опісля спроваджу собі
Лисенка і ті мелодії буду гармонізувати для вправи”.

Перші творчі спроби В. Барвінського належать ще до часів перебування у
Львові, але тільки під час навчання у Празі в проф. Вітезслава Новака
він ступив на широкий творчий шлях. Цей знаменитий педагог і композитор
заохочував В. Барвінського вивчати HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81
%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D1%
96%D1%81%D0%BD%D1%96» \o «Українські народні пісні» українські народні
пісні , сприяв передовому спрямуванню його поглядів.

Особливістю творчості митця є нахил до мініатюрного та інструментального
жанру, особливо до фортепіанного. Ще навчаючись у Празі, В. Барвінський
написав великий твір «Українська рапсодія».

У 1912—1914 рр. виникли твори — фортепіанний, присвячений пам’яті
М. Лисенка секстет і низка фортепіанних п’єс.

У 1915 р. композитор повернувся до Львова; працював на посаді директора
і професора HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D1%89%D0%B8%D0%B
9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1
%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%82_%D1%96%D0%BC.%C2%A0%D0%9C.%C2%A0%D0%9B%D0%B8
%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка
. Не тільки вів педагогічну роботу, а й керував хором товариства «Боян»,
виступав з концертами. У 1917 р. створив «Урочисту кантату» й кантату
«Заповіт» на слова Т. Шевченка. У 1929—1930 рр. В. Барвінський написав
увертюру до опери «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» («Маруся»).

У 30-ті роки Барвінський склав збірку 38 українських народних пісень для
HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BF%D1%96
%D0%B0%D0%BD%D0%BE» \o «Фортепіано» фортепіано . Тоді ж виникли
фортепіанна збірка HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D0%B8
» \o «Колядки» колядок і HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A9%D0%B5%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BA
%D0%B8» \o «Щедрівки» щедрівок , а також популярна збірка з 20 дитячих
HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9F%27%D1%94%D1%81%D0%B0&a
ction=edit» \o «П’єса» п’єс . На теми українських пісень написав низку
п’єс для HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%BA%D0%B0
» \o «Скрипка» скрипки і фортепіано («Пісня», «Гумореска», «Пісня і
танок», «Елегія»), а також «Струнний квартет для молоді».

Василь Барвінський не залишив праці й у HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%BB» \o «Вокал»
вокал ьному жанрі. У 1932—1933 рр. створив HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B0
» \o «Кантата» кантату «Наша пісня, наша туга» (сл. С. Черкасенка),
працював над HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9E%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B
E%D1%80%D1%96%D1%8F&action=edit» \o «Ораторія» ораторією «Володимир
Великий» (цей задум не було здійснено) та над обробкою народних пісень і
наспівів. Серед останніх виділяються дві пісні на слова І. Франка —
«Місяцю князю» і «Благословенна будь» та «Псалом Давида» для тенора з
оркестром. Крім того, В. Барвінський опрацював та інструментував кантату
М. Лисенка «Б’ють пороги», його солоспів «Не забудь юних днів», «До
ластівки» О. Нижанківського, переклав для струнного квартету «Колискову»
С. Людкевича. В. Барвінський був прекрасним піаністом. Яких би жанрів не
торкався у своїй творчості —камерно-інструментального, сольного,
хорового чи симфонічного —він постійно залишався собою. Як музикант був
глибоким ліриком, який умів доторкнутися ніжних і потаємних закутків
людської душі.

У 1937—1939 рр. у Львові видавали журнал «Українська Музика», до
редколегії якого входив В. Барвінський. У цьому журналі, а також в іншій
періодичній пресі були надруковані його музичні праці «Огляд історії
української музики», «Українська музика», «Нова доба української
музики», «Мої спогади про Миколу Лисенка», «Бела Барток у Львові»,
«Творчість В. Новака», «Українська народна пісня і українські
композитори» та ін.

У Львові він часто виступав у лекціях-концертах та по радіо з бесідами
про HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B2%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA
%D0%B8%D0%B9_%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%BA%D0%BE» \o «Ревуцький Левко»
Л. Ревуцького , Б. Лятошинського, Р. Глієра, О. Глазунова, доповіддю
«Відродження музичної культури в 40-х роках XIX ст. в Західній Україні».

У 1938 р. святкували ювілей композиторської діяльності В. Барвінського.
З цієї нагоди відбулися концерти і радіопередачі з творів композитора.
Від HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B
D%D0%B8%D0%B9_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%
B8%D0%B9_%D0%A3%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1
%82&action=edit» \o «Вільний Вільного Українського Університету в
Празі він отримав почесний диплом доктора.

Перебуваючи на посаді директора Львівської консерваторії та голови
Львівського відділення Спілки композиторів, В. Барвінський написав від
1945 до 1948 р. низку творів переважно вокального жанру. Були задумані
ескізи до музичного портрета на основі пісень про О. Довбуша. На початку
HYPERLINK «http://uk.wikipedia.org/wiki/1948» \o «1948» 1948  р.
В. Барвінського заарештували. У в’язниці примусили підписати документ:
«Дозволяю знищити мої рукописи». І HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%9A%D0%92%D0%A1» \o «НКВС» НКВС
, звичайно, зробив цю чорну справу. Отже, В. Барвінський змушений був
підписати собі вирок творчої смерті, що для митця навіть гірше від
фізичної. Потім було довге заслання на десять літ у Мордовію.

Після повернення із заслання (1958 р.) В. Барвінський усі свої сили
зосередив на тому, щоб відновити з пам’яті ті твори, рукописи яких
попалили під час його арешту. Над цим він працював до самої смерті.

Помер Василь Барвінський 9 червня 1963 р. у Львові.

У 1964 р. багаторічні зусилля львівських композиторів, особливо
А. Кос-Анатольського, увінчалися успіхом: В. Барвінський був
реабілітований. Та лиха доля продовжувала тяжіти над його іменем. Музика
композитора майже скрізь була вилучена з концертів. Так тривало майже
25 років. Це була велика втрата для нашого культурного життя.

Основні особливості музичних творів В.Барвінського

Національний елемент завжди присутній у творчій спадщині В.
Барвінського. Це яскраво можна простежити на прикладі його фортепіанних
композицій, переважна більшість яких базується на використанні та
переосмисленні фольклорних джерел. До таких творів належать “Шість
мініатюр на українські народні теми”, “Українські народні пісні для
фортепіано зі словесним текстом”, “Колядки і щедрівки”, “Наше сонечко
грає на фортеп’яні”, “Пісня. Серенада. Імпровізація”, “Мініатюри на
лемківські теми”, “Варіації-мініатюри G-dur на тему української народної
пісні”, “Українська сюїта”. Тут композитор з великою любов’ю, шаною та
зачаруванням використовує надбання різних етнографічних груп: західної
(гуцули, лемки, бойки) та східної, придніпрянської, які міцно зберігали
певні відмінності музичної культури і мови, та розмаїтими
індивідуальними композиторськими штрихами підкреслює їх колорит,
особливості і красу.

Досить часто у фортепіанній творчості В. Барвінського зустрічаються
лемківські пісні, які за змістом і формою подібні до творів з інших
регіонів України, але їм властивий своєрідний неповторний характер.

Основним джерелом лемківських пісень, з якого черпав музичний матеріал
для своїх фортепіанних творів В. Барвінський, була праця Ф. Колесси
“Народні пісні з Галицької Лемківщини”, а також робота С. Людкевича
“Галицько-руські народні мелодії”.

Наукова праця Ф. Колесси з’явилася друком у Львові в 1929 році, і це
видання було на той час дуже популярним. Пісенний матеріал записав Ф.
Колесса під час трьох поїздок на Лемківщину: в 1911 році в селах Долішня
Волтошова, Яслиська Воля Нижня, Шкляри; в 1912 році – в Маластові
Горлицького повіту, Ропиці, Пантні, Усті Руському, Ганчові й Висові, що
відзначились надзвичайною живучістю народної поезії та музики; в 1913
році – в Новосандецькому повіті в селах Андріївка і Поворозник.
Вчений-фольклорист записував мелодії переважно від селян-хліборобів та
вчителів, а також кілька десятків пісень – від вихованців
греко-католицької духовної семінарії у Львові, вихідців із Лемківщини.
Так виникла збірка, що налічує 820 мелодій (разом з варіантами), де
вперше музичний фольклор Лемківського краю постав у великому розмаїтті.

З цієї фольклорної скарбниці набирали музичний матеріал та наснажувались
львівські композитори В. Барвінський, Н. Нижанківський, С. Людкевич, В.
Витвицький, З. Лисько, Б. Кудрик, а згодом – М. Колесса, Б. Фільц та ін.
Тут представлені обрядові пісні (колядки, щедрівки, гаївки, обжинкові,
весільні, собіткові – які календарно відповідають купальським, а під
такою назвою відомі у лемків та західних слов’ян), духовного змісту,
балади, колискові, парубоцькі, про кохання, про родинне життя,
емігрантські, жартівливі, вояцькі та ін.

У творчості В. Барвінського відчутні мотиви імпресіонізму. Композитор
плідно працював у різних жанрах. Його творча спадщина —
вокально-інструментальні етнографічні картини “Українське весілля”
для мішаного хору, квартету солістів і оркестру, хорові твори а
капела (“Шевченкова хата”, “Колосися, ниво” на слова Б. Лепкого),
солоспіви для голосу у супроводі оркестру (“Псалом Давида” на слова
П. Куліша”, “Ноктюрн” і “Сонет” на слова І.Франка) та ін.

Твори

«Українська рапсодія»

Музичні праці

«Огляд історії української музики»,

«Українська музика»,

«Нова доба української музики»,

«Мої спогади про Миколу Лисенка»,

«Бела Барток у Львові»,

«Творчість В. Новака»,

«Українська народна пісня і українські композитори».

Список використаної літератури

Кияновська Л. Пам ’яті Василя Барвінського: (У Львові відзначали 105-у
річницю з дня народження та 30 років від дня смерті укр. композитора) //
Культура і життя. —1994. —19 лют.

Нівельт М. Пам’яті Василя Барвінського: (В Тернополі відбувся конкурс
піаністів) // Свобода. —1993. —15 черв.

Павлишин С. Вшанування пам’яті Василя Барвінського // Культура і
життя. —1996. —17 лип.

Похожие записи