Реферат на тему:
Творчість Й.С. Баха у Веймарський, Кеттенський і Лейпцігський періоди
Тема: Життя та творчий шлях Й.С. Баха
Й.С. Бах – німецький композитор ХVІІІ ст.
Біографія Й.С. Баха: а) дитячі роки;
б) веймарський період творчості (1706-1717)
в) кеттенський (17-1723)
г)лейпцігський (1723-1750)
Посмертна доля творчої спадщини композитора. Оцінка творчості Баха.
Моцарта і Бетховена.
Й.С.Бах – великий німецький композитор ХVІІІ ст. Пройшов більше трьох
століть від смерті Баха, і інтерес до його музики все більш6е зростає.
При житті композитор не отримав заслуженого визнання. Вимушений служити
придворним музикантом, органістом і керівником хору в церкві, він завжди
викликав незадоволення своїх впливових покровителів. Аристократичному
колу не подобались глибина і серйозність творів Баха. Його називали
”ученим”, тобто нудним музикантом. А церква вбачала його музику занадто
живою і людською, занадто хвилюючою: бо церковна музика повинна
придушувати думки і почуття людини, виводити її в якийсь інший
“неземний” світ.
В системі європейських держав Німеччина ХVІІІ ст. по своїй економіці,
політичному ладу, культурі була найбільш відсталою. Безкінечні війни
зовсім обезкровили і зруйнували її. Доля країни і народу мало цікавила
герцогів, графів, курфюрстів, баронів, які намагались у всьому
наслідувати французький двір Людовика ХІV. Навіть зубожілий князьок
рахував обов’язковим утримувати великий штат обслуговуючих людей, капели
музиканті, оперні і театральні трупи. Проклоніння перед всім іноземним
зводимось до нового заперечення духовних цінностей. Створюваних
німецькими людьми, зазублення національної гордості. Німецьке бюргерство
перебувало в умовах середньовіччя і чіплялось за його застарілі устрої.
Суспільна атмосфера країни була отруєна релігійними переживаннями і
церковним догматизмом.
В першій половині ХVІІІ ст. суспільні форми музичного житті в Німеччині
тільки почались зароджуватись і то лише у великих центрах. Музика майже
не виходила за межі приватного дому, церкви або двору. Мистецтво
залежало, з однієї сторони. Від омаків і потреб дрібних німецьких
царків, під чиїм особливим захистом знаходилась французька і особливо
італійська опера, з другої сторони – мистецтво спрямовувалось інтересами
протестантської церкви, яка вела постійну боротьбу з людьми видами і
формами світської музики. Не випадково, до середини століття німці
успішніше італійців працювали в жанрі італійської опери. Але Бах пішов
іншим шляхом.
Йоган Себастьян Бах народився 31.-3.1685 р. в Ейзенаху, маленькому
містечку, Т.рінгії. Батьківщина Лютера, арена революційної діяльності Т.
Мюнцера-Тюрінгія колись була центром найбільш жорстких битв повсталих
селян і плебеїв проти феодалів. Тридцятирічної війни, спустошена і
бідна, вона перетворилась в глуху провінцію.
Предки Баха славились своєю музикальністю. Відомо, що прадід Баха,
булочник по професії, грав на цитрі (типу гуслів). Він не розлучався з
нею навіть при поїздках до млина і грав, коли мололась мука. З роду
Бахів виходили флейтисти, трубачі, органісти, скрипалі. В кінці кінців
кожного музиканта в Німеччині називали Бахом і кожного Баха –
музикантом.
Перші навики гри на скрипці Йога отримав від батька-скрипаля і міського
музиканта. Хлопчик мав добрий голос 9сопрано) і співав в хорі міської
школи. В 9 років залишився сиротою. Його вихователем став старший брат
Йоган Христоф – органіст і шкільний учитель в м. Ордруфі, учень великого
німецького композитора ХVІІІ ст. Йогана Пахельбеля. Брат помістив хлопця
в гімназію і продовжував навчання музиці. Але це був сухий музикант і
такими були його заняття. Тому не десятирічною дитиною Йоган прагнув до
самоосвіти. Дізнавшись, що в брата в закритій шафі знаходиться зошит з
творами великих композиторів, хлопчик таємно ночами переписував ноти з
нього. Шість місяців тривала ця втомлива праця і яке було розчарування
хлопчика, коли брат застав його даного разу за цією роботою і відібрав
вже переписані ноти. Але тут проявились і перші сильні сторони характеру
Йогана: наполегливість, цілеспрямованість, упертість в праці.
Раннє устремління до особистої свободи побудило 15-річного юнака
залишити дім брата і шукати засоби для незалежного існування.
В 1700 р. Йоган переселився в Люнебург. Прекрасний голос, володіння грою
на скрипці, органі, клавесині допомогли йому поступити в хор “виборний
співаків”, де він отримував невелику платню.
Тут він в 1702 р. закінчив гімназію і отримав право вступу до
університету, але скористатися ним не зміг, так як був поставлений перед
необхідністю самому забезпечувати собі життя.
На протязі всього життя декілька разів переїжджав з міста до міста
міняючи місце роботи. Майже кожен раз причина одна і та ж – незадовільні
умови праці, принизливе, залежне становище.
Бах постійно вивчав музику німецьких, італійських і французьких
композиторів (наприклад, Скарлатті, Куперена), не упускав нагоди осодку
грошей, молодий Бах відправився в інше місто, щоб послухати гру
прославленого органісті Д.Букстехуде.
Також неухильно відстоював композитор своє відношення до творчості, свої
погляди на музику. Баз вивчав і використовував в своїх творах народні
німецькі пісні і танці. Обширні глибокі знання допомагали йому
удосконалювати свою композиторську майстерність. Талант Баха не
обмежувався галуззю композиції. Він був кращим серед своїх сучасників
виконавцем на органі і клавесині. Його неперевершену виконавську
майстерність признавали навіть його суперники. Розказують, що Бах був
запрошеним в Дрезден для участі в змаганні із знаменитим французьким
органістом Луї Моршаном. Напередодні відбулось попереднє знайомство
музикантів, обидва грали на клавесині. В ту ніч Моршан поїхав геть, що
свідчить про перемогу Баха. В інший раз в м. Касселі, Бах здивував
своїх слухачів, виконавши соло на педалі органа (клавіатура для ніг
служить для видобування низьких звуків).
А 1703 р. Бах оселився в Бей марі, але пробув тут недовго, незадоволений
роботою і залежним становищем.
В 1704 р. він прийняв запрошення на посаду органіста “Нової церкви” в м.
Арнштадт. В Арштадський період Бах – виконавець на органі і калвірі,
вперше дає себе знати незвичайна сила його композиторського обдаровання.
Композиторську діяльність в Арнштадті Бах починає паскальною кантатою
“Ти не залиши душі моєї в пеклі”. В цей час появився один з ранніх
творів, які дійшли до нас “Капріччіо на від’їзд мого улюбленого брата” –
рід клавірної сюїти, складеної з закінчених номерів. Весь цикл об’єднує
спільна назва, зміст якої розкривають і конкретизують програмні
заголовки.
В 1708 р. Бах знову в Веймарі на службі органіста і придворного
музиканта герцога веймарського. Де пробув біля 10-ти років. Бах –
церковний органіст – вже Веймара володів певним досвідом в створенні
органної музики; в веймарський період він як органіст і композитор
досягає творчих вершин. Кращі твори для органа були створені в цей
період, зокрема. Токата і фуга ре-мінор. Прелюдія і фуга дя-мінор.
Прелюдія і фуга дор-мінор, ряд інший творів. В Веймарі Бах докладно
вивчає італійську і французьку музику, працює над жанрами клавірної
музики, пише кантати. Крім духовних кантата, з’являється перша світська
кантата “Тішить мене лише веселе полювання”.
В 1717 р. Бахз дружиною і дітьми переїжджає в Катен. Цей період –
відносно спокійний в житті композитора. Обов’язки “директора камерної
музики при дворі принца Кеттенського не забирали багато енергії, Бах
повинне був керувати невеликим придворним оркестром. Акомпонуючи співу
принца, розважати його грою на клавесині. В інший час він міг
віддаватися творчості. В зв’язку з відсутністю улюбленого інструмента –
органа-Бах основну увагу зосереджує на створенні клавірної і ансамблевої
інструментальної музики. Створені ним в цей період твори для клавіру
являють собою другу вершину його творчості. В Кетені були написані:
інтенції (дво – і триполосні), призначені ля занять зі старшим сином
Вільгельмом Фрі демоном, французькі і “Англійські” сюїти. Тут Бах
закінчив 34 прелюдії і фуги, які ввійшли в І том “Добре темперованого
клавіру”, Хроматичну фантазію і фугу. В цей період з’являються 6 сонат
для інструментального ансамблю.
В 1723 р. Бах переїжджає в Лейпців, працюючи на посаді кантора(керівника
хору) співцької школи при церві св.Хоми. Бах був зобов’язаний
обслуговувати силами церкви головні церкви міста і відповідати за стан і
якість церковної музики. Поряд з прямими обов’язками кантора як
викладача, вихователя і композитора були і такі приписки: не виїжджати з
міста без дозволу бургомістра. І колись обмежувались його творчі
можливості. Бах повинен був писати музику для церкви, яка не була би
занадто тривалою, а також опероподібною, але щоб викликала у слухачів
благоговінняя. Але Бах ніколи не поступався головному – своїм художнім
переконанням.
На протязі свого життя він створив твори незвичайної по своєму глибокому
змісту і внутрішньому багатству. Так було і на цей раз. Влейпігу були
створені кращі вокально-інструментальні композиції: більша частина
кантат (всього 250), “Страсті по Сатвію”, “Страсті по Йогану”, Меса
сі-мінор, “Магніфікат” та ін.
Поряд з великими вокально-інструментальними творами Бах писав музику і
для клавіра. Майже одночасно з’явився “Італійський концерт”, дещо
пізніше закінчений був другий том “Добре темперованого клавіру”.
Крім творчої роботи і служби в церковній школі, Бах приймав активну
участь в діяльності “Музичної колегії” міста. Це товариство влаштовувало
концерти світської музики для жителів міста. Спеціально для концертів
товариства Бах написав багато оркестрових, клавірних і вокальних творів.
Основна робота Баха – керівника школи співаків – приносила йому
неприємності і розчарування. Кошти, які відпускались церквою на школу,
були мізерні. Хлопці голодували і були погано одягнуті. Музичний рівень
їх був невисокий. Оркестр малий: 4 труби, 4 скрипки. Всі просьби про
допомогу школі, подані Бахом, залишились без уваги.
Єдиною відрадою була творчість, сім’я. Сили-Вільгельм Фрідеман, Філіп
Емануїл, Йоган Христіан – виявилися добрими музикантами, стали відомими
композиторами. Великою музикальністю відрізнялась Анна Магдалина Бах –
друга дружина композитора, яка володіла сильним голосом сопрано), добре
співала і старша дочка Баха.
Останні роки життя композитора були затьмарені хворобою очей. Після
невдалої операції Бах осліп. Але і тоді продовжував творити, диктуючи
свої твори для запису. Помер 28.06.1750 р. Про нього забули. Нещасливо
склалась доля дружини і молодшої дочки. Анна Магдалина померла через 10
років в будинку для бідних. Молодша Реґіна жила в страшній бідності. В
останні роки її тяжкого життя допоміг Бетховен.
Зі смертю композитора пам’ять про нього і його мистецтво здавалось
назавжди похороненою. Лише невелика кількість людей знала музику Баха,
навіть Моцарту і Бетховену далеко відомі не всі твори. Тільки на поч.
ХІХ ст. стали з’являтися друковані роботи про життя і творчість забутого
музиканта.
Першим пропагандистом Баха був історик музики – Й.Форкель (1749-1818).
В Росії бамівська творчість отримала визнання ще в кінці ХVІІ ст. Для
передових музикантів Росії його творчість була втіленням могутньої
творчої сили, яка неухильно рухає вперед людську культуру.
Тема: Клавірна творчість Й.С.Баха.
Інтенсивний розвиток світської інструментальної музики в ХVІ-ХVІІ ст.
був проявом тенденцій, х-них для х-цтва епохи Відродження. Устремління
звільнитись від влади церкви, приблизити мистецтво до життя і виразити в
ньому почуття і прагнення людини, надихало художників того часу. Саме в
цей час музика завойовує незалежність, стає самостійною галуззю
мистецтва. Поява опери завершує відділення музики від церкви, високу
зрілість мистецтва, його здатність до безмежного розвитку.
Самітне піднесення клавірного мистецтва спостерігається в першій
половині ХVІІІ ст.., воно зв’язане з діяльністю видатних композиторів:
Ф.Куперена, Д.Скарлатті, Г.Генделя, Й.С. Баха. Не зменшуючи ролі інших
композиторів, слід особливо виділити значення Баха, як новатора в галузі
клавірного мистецтва. В своїй роботі над створення нових жанрів і над
окремими клавірними творами Бах орієнтувався на стільки на свою
клавесинну музику, скільки на те нове, що приніс розвиток світової муз.
л-ри в її різних проявах (видах).
Бах запозичує з великого арсеналу органної, скрипкової, оперної л-ри
стилістичні і технічні прийоми, особливості форми, жанрів і робить їх
досягненням клавірного мистецтва. Баз ввів в творчу практику ряд жанрів
немислимих раніше в клавірній музиці. Він по-новому трактує клавірну
сюїту, широко використовує імпровізаційні і імітаційні форми, які
практикувались в органній м-ці. Застосовуючи досягнення скрипкового
мистецтва, створює новий жанр клавірного концерту.
Бах писав для клавіру на протязі всієї творчої діяльності, але тільки в
Кетмені композитор досяг в цій галузі тієї досконалості, якою володів в
органній музиці. В Катрені були створені: “Французькі” і “Англійські”
сюїти, інвенції (дво-тиголосні), і том (Добре темперованого клавіру”,
Хроматичну фантазію і фугу і багато інших творів.
Інвенції – саме слово “інвенція” в перекладі з латинської означає
“вигадка” – невелика дво або триголосна п’єса, близька до фуги, але
більш вільної форми. Бахом написано 15 двоголосних і 15 триголосних
інвенцій в педагогічних цілях для навчання своїх малолітніх синів. Але
інвенції, не дивлячись на свою педагогічну спрямованість, відрізняються
багатим образним змістом. Основу інтенції складає звичайно коротка тема,
що характерно для поліфонічної музики. Свої триголосні інтенції Бах
назва “Симфоніями”, що в перекладі з латинської означає “співзвуччя”. В
симфоніях перше проведення теми дано не у вигляді одноголосного заспіву
(як у двоголосних інвенціях), а відразу двоголосно.
“Добре темперований клавір”. Серед клавірних творів Баха велику художню
цінність мають 48 прелюдій і фуг, які складають два томи “ДТК” (по 24 в
кожному). Кількість п’єс була не випадковою. Бах писав для клавіру нової
в той конструкції. Клавіатура цього інструменту була поділена на рівні
інтервали – півтони, тобто рівномірно темперована. Октава стала
вміщувати 12 півтонів. Це дало можливість побудувати 12 мажорних і
мінорних тональностей. Баз поставив собі за мету практично показати, що
в рівномірно-темперованому ладі всі 24 тональності рівноправні і звучать
однаково добре.
Прелюдія і фуга разом складають двочастинний поліфонічний цикл. Подібно
танцям сюїти, прелюдія і фуга контрастні в більшості випадків між собою.
Багатьом бамівським прелюдіям властивий імпровізаційний характер, часто
в них яскраво виражена акордова, гомофонна основа. Фуга являє собою
строго поліфонічний твір.
Фуга – багатоголосний твір, в основі якого лежить одна тема. Менше двох
голосів у фузі бути не може.
Структура фуги. І розділ – експозиція – показ музичного образу через
багаторазове проведення теми в різних голосах. На стільки голосів
написана фуга, стільки разів проводить тема в експозиції.
Починається фуга одноголосним викладом теми в основній тональності.
Імітація теми (вступ другого голосу) проходить частіше всього в
домінантовій тональності, тобто на квінту вище або на кварту нижче. Тема
і її імітація отримали назву “Вождя” і “Супутника”. Виступ другого
голосу з імітацією теми не перериває рух першого, який в якості
контрапункту до теми набуває значення нового і отримує назву
“Протискладнення”. Кожна поява теми в другому голосі супроводжується
новим протискладненням. Таким чином, в трьохголосній фузі два
протискладнення, в чотириголосній – три і т.д.
Проведення теми в новій тональності, частіше всього в паралельній,
вказує на заступлення другого розділу фуги-розробку.
Середня частина (або розробка) – місце найбільш активного динамічного
розвитку теми. Масштаби середньої частини в багато дечому залежать від
місця, відведеного в ній інтермедіям.
Інтермедія – проміжна будова між проведеним теми – суттєвий елемент
форми фуги. Інтермедії можна зустріти в усіх розділах фуги, але звичайно
перша розгорнута інтермедія розміщується за межею експозиції, вона
служить зв’язуючою ланкою між експозицією і середньою частиною. В
інтермедіях здійснюється модуляція (тобто перехід в нову тональність),
тут зосереджені моменти тематичного розвитку.
ІІІ Розділ – реприза – повинна закріпити тональність, відновити втрачену
в розробці стійкість і симетрію.
На протязі майже всієї своєї композиторської діяльності Бах працював над
сюїтою. Бах уналежать 3 збірки клавірних сюїт, по 6 в кожному: 6
“Французьких”, 6 “Англійських”, 6 Партіт (слово “парті та” від
італійського означає “ділити”) – одна з назв танцювальної сюїти.
“Французькі сюїти” – ясні по композиційному задуму, нескладні по змісту.
Тут Бах точно дотримується ускладненої схеми: починає “Алемандою”,
закінчує “Жигою”. Бах збагачує свої п’єси поліфонією, наближаючи по
характеру викладу і музики Алеманду до прелюдії, жигу до фуги. Сарабанда
стає зосередженням ліричних емоцій. Свій цикл будує по принципу
контрастності, причому не тільки між п’єсами, але і протиставлення п’єс
різного емоційного змісту приводить до внутрішнього контрасту. До
контрасту образів.
В “Англійських сюїтах” і партітах проходить дальший процес розширення і
поглиблення композиційного замислу. Це виражено в устремлінні до
укрупнення жанру, в зростанні драматичної ролі контрастів. Самий стиль
стає більш віртуозним, концертним. Початку любої “Англійської” сюїти чи
Партіти передує нетанцювальна п’єса: прелюдія в “Англійських сюїтах”,
прелюд, увертюра, фантазія, токата, симфонія в Партітах. Прелюд своєю
нетанцювальністю і вільним розгортанням матеріалу протиставлений іншим
номерам. Стає більш важливим розділом в циклі. Сарабанда набуває функції
“ліричного центру”. За жигою закріплюється роль фінальної п’єси.
Отже, “Англійських сюїтах” і Партітах завершується шлях розвитку
бамівської сюїти. Принцип ?не сюїтного” драматичного контрасту стає
основою майбутніх композицій.
Хроматична фантазія і фуга ре-мінор – це взірець нового стилю і навіть
жанру, який утворився в наслідок органічного злиття стилістичних
елементів, які належали органу, скрипці і клавіру. Бах передбачає появу
нового клавірного жанру – концертної драматичної фантазії. Хроматична
фантазія – твір концертний, розрахований на велику аудиторію.
Контрастність визначається самою динамікою звучання. Крупними масштабами
композиції, монументальністю замислу і цілеспрямованістю його розкриття.
Італійський концерт – створений Бахом в 1753 р. – завершення тривалої
роботи над жанром сольного клавірного концерту. Використовуючи досвід
італійських майстрів сольного скрипкового концерту, Бах запозичив звідти
цілий арсенал прийомів, зокрема, три частинну циклічну будову, основану
на принципі контрасту части. Вплив італійської музики виявляється в
устремлінні розширити фактуру звільнити її від поліфонічного
перевантаження. В мелодичному і віртуозному стилі, у внесенні елементів
народно-побутової музики.
Італійський концерт – це взірець ще лише зароджую чого жанру клавірного
концерту.
Тема: ”Органна творчість Й.О.Баха”
Творчість Й, О. Баха, майже не відома при його житті, надовго залишалась
забутою і після його смерті. Пройшло багато часу, перш ніж стало
можливим по-справжньому оцінити спадщину, залишену великим композитором.
Процес розвитку мистецтва XVIII ст. був складним і суперечливим. Сильним
був вплив старої феодально-аристократичної ідеології, але вже зародились
паростки нової, в якій відображались духовні потреби молодого класу
буржуазії. В гострій боротьбі напрямків утверджувалось нове мистецтво.
В противагу умовній і декоративній придворній опері пропагувалась
простота і демократичність комічної опери; проти громіздкого церковного
мистецтва вчених поліфоністів висувалась легка побутова жанрова музика.
В таких умовах перевага творчості Баха унаслідуваних від минулого форм
вираження давало привід рахувати його мистецтво застарілим, громіздким,
незрозумілим. Навіть сини Баха не бачили нічого в творчості батька, крім
ученості. Вороже відносились до композитора і сторонники церковної
музики. В боротьбі суперечливих напрямків цього переломного в історії
методики періоду поступово визначилась ведуча тенденція, вирисовувались
шляхи того нового, що призвело до симфонізму Моцарта, Гайдана, до
оперного мистецтва Глюка.
По-справжньому оцінили значення творчості Баха Моцарт і Бетховен, який
урочисто промовив: “Він не струмок, він океан”.
З ХІХ ст. починається відродження творчості Баха, а з 30-х років ХІХ ст.
бамівська творчість помалу втілюється в музичне життя, звучить з
естради.
Творчість Баха дуже обширна. Бах почав творити порівняно пізно,
приблизно з 20-ти років, але шлях до розквіту був недовгим. Для
Баха-органіста він наступив раніше всього в галузі органної музики,
тобто у веймарський період. Але найбільш повно розкрився геній
композитора Лейпігу.
Великий творчий діапазон допускав одночасну роботу над творами різних
масштабів, жанрів і форм. Емоційна і філософська сутність музики Баха –
в глибокій людяності, любові до людей. Не в активній боротьбі Бах
показує свого героя. Кізь душевні переживання Бах показує свої
переживання, роздуми, почуття відображено його відношення до дійсності,
до оточуючого світу. Бах не відходить від реального життя. Теми радості,
захопливого натхнення переплітаються з темами страждання, відображаючи
дійсність в її контрісній єдності.
У Баха немає принципіальної різниці між духовною і світською музикою.
Загальним являється характер музичних образів, засоби втілення, прийоми
розвитку.
Життєвістю, немеркнучою моральною чистотою і могутньою силою бамівська
творчість зобов’язана народному мистецтву, зокрема творчим джерелом був
для нього протестантський хорал, тобто старовинні духовні пісне співи.
Хорал – не єдиний вид музичних зв’язків Баха з народним мистецтвом.
Сильним і найбільш плодотворним був вплив жанрово-побутової музики в
різних її формах. Запозичені з народної музики форми, пісенні і
танцювальні мелодії можна зустріти в любих творах.
Бах був великим поліфоністом і гармоністом. Недаремно Бетховен рахував
Баха батьком гармонії. Є немала кількість бамівських творів, в яких
переважає гармонійний склад, де форми і засоби поліфонії майже не
використовуються. Але не дивлячись на першорядні важливості відкриття в
галузі гармонії, на глибоке відчуття і усвідомлення акорду і його
функціональних зв’язків, саме мислення композитора поліфонічне, і його
музичні образи народені стихією поліфонізму.
Органна музика в Німеччині до Баха вже мала свої національні
традиції.Досвід цілої плеяди видатних майстрів органного мистецтва
послужив опорою початкуючому композитору. Пахельбель, Бем, Рейнкен,
Букстехуди були представниками старшого покоління і близькими
попередниками Баха. Укожного з цих майстрів Бах взяв найцінніше.
Найбільший вплив на нього мав Бакстехуде. Яскравий драматизм його
вільних композицій-фантазій, токат, вміле поєднання поетичної думки з
умілою розробкою органних форм, тяжіння до монументального стилю – всі ц
риси майбутнього стилю Баха.
Твори для органа подібні фресками в живопису: все це в них дано крупним
планом; патетика музичних образів і імпровізаційних форм – в прелюдіях,
фантазіях, токатах; незвичайної могутності розвиток і віртуозність в
фугах.
Навколо двох основних видів органних творів зосереджені інтереси Баха.
Один – великі музичні полотна, своєрідні симфонії – поліфонічні цикли,
які складаються з прелюдій, фантазій, токат з фугами; другий –
одночастинні хоральні прелюдії. Хоральні прелюдії написані в камерному
плані, в яких Бах розкриває світ ліричних образів. Музичну основу
органних мініатюр складають мелодії протестантських хоралів.
Серед органних творів, створених особливо в веймарський період слід
назвати: прелюдію і фігу ля-мін., фантазію і фугу соль-мін., токату і
фігу ре-мін.,
Токана і фуга ре-мінор. Відрізняється безмежною могутністю звучання,
багатством віртуозних засобів, драматичною патетикою. Між різними
імпровізаційними жанрами органного мистецтва (фантазії, річеркари,
канцони, токани) немає принципової різниці, якихось суттєвих
композиційних і структурних відмінностей. За токатою збереглось
полоєення найбільш віртуозного з подібних жанрів. В ній вільно
чергуються епізоди з блискучою технікою пасажного складу, з
дугоподібними імітаціями, з акордовим звучанням. Поєднання контрастних
по характеру і типу викладу муз.побудов характерна ознака токати. Токаті
Бах відводить роль вступу до сприяння розгортання муз.думки у фузі.
Муз.матеріал токати насичений драматичними елементами. З великим
пафосом, подібно коротким закликам звучить початок токати. В ній немає
протиставлення контрастних образів. Кожна побудова токати відокремлена
яскравими каденціями. Перші дві побудови при імпровізаційності закладу
по суті є вільним варіюванням теми. Третя сумує весь матеріал. Жанрова
своєрідність токати, її зміст вплинули на фугу, на її форму, характер
тематичного матеріалу, викладу. Тема фугу органічно витікає з токати,
служить ніби продовження її. Внутрішній зв’язок двох частин циклу
закріплює кода фуги, яка своїм хором нагадує токату.
Тема: Вокально-інструментальні жанри в творчості Й.С. Баха.
З перших років муз.службової діяльності Баху приходилось писати вокальну
музику. Найбільш ранні з кантат, які дійшли до нас “Пасхальна”,
“Виборна” – написані в Арнштадті і Мульгаузені. Окремі вокальні твори
з’явились у Веймарі і Кетмені, але безпосередньо Бапх приступив дороботи
над цією галуззю тільки в Лейпцигу. В ці роки композитор знаходився в
стані найбільшого творчого піднесення. Досяг повної духовної зрілості і
вищої майцсетрності. Посада Баха кантора школи св. Хоми, відповідального
за стан церковної музики зобов’язувала до інтенсивної творчої роботи в
ці галузі. Специфіка офіційної служби заставляла Баха зосередити увагу
на жанрах духовної музики: ораторії, кантаті, месі.
Ораторія – (від італ.означає оратор) – великий концертний твір для
солістів, хору і оркестру, о має певний сюжет. Класичний тип ораторії
створив Гендель.
Кантата – (від італ. означає співати) – твір для солістів, хору та
оркестру, який складається з кількох частин і призначений для
концертного виконання. За своїм складом кантата подібна до ораторії, але
відрізняється меншим розміром переважанням лірики і відсутністю
драматичного розгорнутих сюжетів.
Меса – твір для хору, солістів без супроводу або з супроводом, який
складається з багатьох частин, написаний на духовний сюжет і
призначається для виконання під час католицької обідні.
Більшість вокальних творів Баха написано на духовні теми, зо зв’язано з
посадою Баха в Лейпігу. Але в нього є і світські твори, написані з
нагоди: “Селянська” і “Кофейна” кантати.
Перший великий твір, яким Бах дебютував в 1723 р. в Лейпцигу був
знаменитий “Магніфікат” – величальна ораторія для 5-ти голосного хору,
солістів і оркестру. Майже одночасно композитор закінчує “Страсті по
Йогану”. Пізніше з’являється “траурна ода”, “Страсті по Матвію”, цикл
духовних кантат і завершує цю колосальну працю сі-мінорна Меса.
Страсті або пасіони – це типу ораторії, змістом їх звичайно служать
значні момнети в історії народу, рухи людських мас, долі народних
героїв.
Страсті були евенгельською історією страждань Ісуса, звідти і і назва:
страсті, пасіони, тобто страждання.
Поетичною основою бамівських “Страстей по Матвію” послужили деякі глави
Евангеля. Пафосом етичної ідеї наповнений цей твір Баха. Для нього Ісус
перш за все страждаюча людина, яка в ім’я любові до людей здійснює
подвиг самовідречення, іде на смерть. Переживаючи драматизм подій,
багатоскладність емоцій, Бах насичує твір почуттям гострого жалю,
протесту, глибокого суму.
В музично-композиційному плані “Страсті по Матвію” являють собою вільне
чергування речитативів, хорів, арій, хоралів. В Пасіонах приймають
участь два оркестри (без мідних духовних), два чотириголосних хори,
третій – хор хлопчиків, дво органи, солісти-співаки і інструменталісти.
Роль хорів в загальній драматургії дуже важлива. Вони передають
переживання народу, а їх зміст і характер залежить від описуваних в
речитативах подій. Є невеликі драматизовано епізоди, які відтворюють
живий говір окремих людей, або народні маси і передають безпосередньо
враження від того, що відбувається. В аріях зосереджені переважно
ліричні образи. Але особливість арій, бамівських пасіонів в тому, що
вони як і хори, а частково і хорали, виражають почуття всього народу.
Напевно тому арії співаються не конкретними персонажами, а безіменними
особами – “корифеями хору” (кожна хорова група має своїх корифеїв –
сопрано, альта, тенора, баса). Велика виражальна роль в нас іонах
належить оркестру.
Високий етичний зміст, краса і виразність лірико-драматичних образів,
логіка всієї композиції дозволить ставити цей твір на рівень великих
шедеврів музичного мистецтва.
Висока меса сі-мінор над якою Бах працював з 1733 по 1738 рр. Є
винятковим художнім явищем. Ні в одному з великих творів Бах не досягає
такої філософської мудрості і людяності. Такої сили емоцій і технічної
майстерності, як в месі. З пластичною рельєфністю, з усією
різноманітністю психологічних станів втілює Бах трагічні образи
страждання, жалю, смерті і протилежні їм образи радості і тріумфу. В
вічному протиставленні смерті і всеперемагаючого і торжествуючого життя
міститься замисел бамівського творіння.
Меса – в католицькій церкві – денне богослужіння. В музичному розумінні
– цикл молитовних пісне співів, який складається з 6-ти роділів:
Киріе Елейсон (Господи помилуй)
Глорія (Слався)
Кредо (Вірую)
Санктус (Свят)
Бендіктус (Благословен)
Агнус деї (Ягня Боже)
Піснеспіви строго узаконені, розспівуються на латинській мові і йдуть в
певному порядку. Кожний піснеспів отримав назву від перших слів молитви.
Не дивлячись на традиційну культову форму і релігійний текст, бамівську
месу не можна беззастережно зарахувати до розряду церковної музики. Перш
за все це підтверджується самою практикою, так як сі-мінорна меса ніколи
в церкві повністю не виконувалась. Цього не допускає складність змісту,
гігансткі розміри і чисто технічні труднощі.
Сі-мінора Меса – концертний твір, який вимагає високого, навіть
віртуозного професійного виконання. Молитовний текст, правда, складає
поетичну основу, але безпосереднього впливу на музичний розвиток не має.
Перша фраза, два-три почасткових слова служать поетичним імпульсом для
колосальних по розміру муз.побудов. Так наприклад, в п’ятиголосній фузі
(нею починається меса), яка триває не менше 15 хв., звучать слова “Киріе
елейсон” “Христе елейсон”. Бах не ставив своєю метою детально слідувати
за словами молитви. Для нього в коротких разах, окремих словах
укладалась основна думка, яку він розвивав на протязі всієї музичної
побудови.
Максимальна зібраність і багатостороння виразність музично-поетичного
змісту породжувала безліч асоціативних уявлень і художніх зв’язків,
сильниз почуттів і не піддатливих фіксації відчуттів. “Киріе елейсон”
або “Агнус Діе” – образи жалю і страждання, так я “Глорія” і “Санктус” –
образи радості і тріумфу. М-кою розкриває Бах безмежні відтінки людських
почуттів і станів.
Для Баха меса була тим жанром, який в сучасних йому умовах був найбільш
підходящим для розвитку ідей і філософських образів.
Конструктивно сі-мінорна меса являє собою серію окремих замкнутих
номерів, які разом складають монолітну композицію. Основний
драматургічний принцип цього твору – контраст образів. Протиставляються
не тільки великі частини меси, як “Киріе елейсон” і “Глорія”,
надзвичайний драматичний ефект справляють контрасти в середині цих
частин і навіть в середині окремих номерів. Чим зосередженіший жаль, тим
більше трагізму він досягає, тим радісніше натхнення змінюю чого
епізоду. В сі0мінорній месі розкрилась справдня природа бамівського
мистецтва, складного і суперечливого, але могутнього і прекрасного.
І розділ складається з 3-х номерів – двох хорів і дуету, який розділяє
їх. № 1 “Киріе елейсон” – тривожний настрій породжує музика першого
хору. Після могутньго оклику хору, йде оркестровий вступ, в якому флейти
і гобої ведуть основну тему, характерною жалібними неспокійними
інтонаціями. Слідом за інрументальною прелюдією в хоровій фузі Бах з
поліфонічною майстерністю створює образ недосягнутого все більш
зростаючого руху.
№ 4 “Глорія” – великий хор з оркестровим вступом відкриває ІІ розділ
меси, який включає 8 номерів. Тема, яку проводять труби,
характеризується чітким ритмом, рельєфністю малюнку з типовими зворотами
традиційної італійської оперної героїчної арії, багатої прикрасами.
ІІІ розділ “Кредо” – кульмінація всього твору. Зерном цієї частини і
ідейно-образним змістом є три хори – Ет інкарнатус” (И
вочеловечившегося”) і “Круціфіксус” – роповідають про людське горе,
страждання і смерть. Написані в дусі арії – лементо. “Ет резерексіт” –
п’ятиголосний твір про перемогу і цвітіння життя. Музика цього розділу
змальовує крайньо протилежні образи – образ глибоко трагічний, повний
скорботи за тим, хто пішов з життя і образ, який прославляє силу і
радість. Останні два розділи (ІV і V) включають 5 номерів, музика яких
ще повніше утверджує перемогу життя і розуму.
ІV розділ “Санктс” (“Свят”) – шестиголосний хор величального хору
відкриває цей розділ.
V розділ – “Агнус Діе” (Ягня Боже”) – поетична арія альта в супроводі
скрипок. Так починається п’ята частина меси.
“Дона нобіс пацем” (“Мир даруй нам людям”) – урочистий гімн-велика фуга
на дві теми, якою завершується твір.
ЛІТЕРАТУРА
Я.С. Друскін
“Про риторичні прийоми в музиці” Й.С.Баха”.
“Музична Україна” Київ – 1972 р.
“Розповіді про композиторів”
Київ “Музична Україна” 1994 р.
“Музыкальная энциклопедыя» 1 том.
Главный редактор Ю.В. Кеядыш
Издательство «Советская энциклопедыя»
1973 г. ст. 353.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
