Твір “Ой у полі жито”

Загальні відомості про твір та його авторів

Пісенна творчість – одне з найбільших надбань народного мистецтва.
Народна пісня виникла в часи, ще до виникнення мови.

Пісня нерозривно, тісно зв’язана з життям, пісня – це дзеркало життя
народу, це історія. ХІІ-ХV ст. була важливим для українського народу.
Заключався цей етап в боротьбі проти ряду іноземних поневолювачів.

Якраз в цьому творі “Ой у полі жито” і відображено боротьбу
українського народу проти поневолювачів – це турків, татар, та польської
шляхти.

Твір “Ой у полі жито” оброблений і надрукований С.Орфеєвим у 1949 році.

Хоровий жанр: хор а сapello.

Відомості про життя і творчість композитора

Серафим Дмитрович Орфеєв народився 15 травня 1904 р. в селі
Крутчинська-Байгода, Уманського повіту, Воронежської губернії.

З 1924 по 1928 рік навчається в Воронежському музичному технікумі по
класу контробаса.

В 1932 р. закінчив музично-драматичний інститут, як композитор і
педагог-теоретик.

З 1934 по 1941 рр. – асистент кафедри композиторів в Одеській
консерваторії.

В роки Великої Вітчизняної війни командував артилерійським взводом, був
тяжко поранений.

З 1945 р. живе в Одесі. Доцент кафедри композиторів, з 1951 р. –
директор Одеської консерваторії. З 1951 р. – член КПРС.

Творчість: чотири квартети для фортепіано і скрипки, хори без супроводу
на слова М.Лермонтова, І.Франка, А.Малишка, романси на слова Т.Шевченка,
обробки народних пісень різних народів.

Літературний текст

В пісні “Ой у полі жито” розповідається про тугу дівчини за коханим,
який загинув у бою з ворогами, за свободу свого Народу.

З самих перших рядків літературного тексту:

“Ой у полі жито, копитами збито,

Під білою березою козаченька вбито.”

ми бачимо, що йдеться про один з багатьох ратних подвигів українського
козацтва, волелюбного і безстрашного у боротьбі з ворогом. З слідуючи
рядків літературного тексту ми дізнаємось про нещасливу долю української
дівчини, яка втратила коханого, яка полакує його на полі бою.

Автор тексту показує всю трагедію дівчини, яка зустрічається з коханим,
але вбитим, весь її розпач, душевний біль втрати близької людини.

В пісні показано в образі дівчини – весь український народ, який на ті
часи оплакував своїх батьків, синів, братів, вбитих ворогами. На
прикладі дівчини автор тексту хоче показати окрему людську долю, на яку
припало чимало нещастя, горя, а також покалічених доль, яких на той час
було дуже багато.

Тема твору: змалювання трагічної картини – загибелі козака, та
безмірної розпачі дівчини над тілом коханого.

Ідея твору: прославлення безмежної відданості і вірності рідній землі,
аж до пожертвування життям в боротьбі за кращу долю свого народу.

Образи: образ дівчини-нареченої та образ вбитого козака.

Форма викладу: драматичний вірш.

Музично-виражальні засоби

Жанр твору: історичний, лірико-драматичний твір.

Форма твору: куплетно-варіаційна.

Характеристика мелодії

У обробці народної пісні С.Орфеєв використав тему народної пісні.
Мелодія по характеру протилежна і наспівна, дуже добре піддається для
розробки поліфонічної фактури.

В народній мелодії використані такі ритмічні вартості:

Голосоведіння мішане: замітне поєднання висхідного з низхідним.

Також трапляється і стрибкоподібне голосоведення:

Протягом всієї обробки композитор зберігає основне ритмічне зерно:

Ладові особливості

Вся мелодія постійно, без відхилень проходить у фа#-мінорі (opis-moll).

В середній варіації, гармонізуючи мелодію композитор використовує в
акорді другу понижену ступінь, проте мелодія від початку до кінця
проходить в натуральному мінорі.

Роз приділення муз.-тематичного матеріалу між хоровими партіями

В більшості випадків основна мелодія зберігається в партії сопрано, але
так як фактура має підголосків стиль викладу, та основна тема на короткі
моменти переходить в інші партії. Ось так проводить основну тему тенор:

В 22 такті тему ведуть баси:

Цікава тема роз приділення голосів відбувається в коді. Основна тема
перегукується то в партії тенора, в партії сопрано, то в партії баса.

Ладотональні особливості

Весь твір проходить в одній тональності від початку до кінця фа дієз
мінор (fis-mool). З допомогою гармонізації композитор використовує різні
лади. Найбільше звучить fis-moll натуральний. У 18-21 тактах звучить
фригійський лад.

Гармонічний аналіз

Отже, із вище поданих гармонічних послідовностей робимо такий висновок,
що гармонія використана в даному творі проста. Функції переважають
прості, в основному виді та в різних оберненнях.

Цікаво спостерігати, що протягом всього твору композитор майже не
використовує домінантових функцій. Навіть в кінці твору каденція
тагальна, без використання домінанти.

Характеристика фактури

В творі використаний мішаний стиль викладу. Є моменти, де
використовується гомофонний стиль викладу, але в основному переважає
підголоскові поліфонія, прикладом може бути 10-15 такти або коди:

Взаємозв’язок фактури із змістом

Всі засоби музичної виразності, які є в даному хоровому творі служать
для глибокого відображення слів. Найбільш вагомий музичний засіб – тема.
Як зазначилась, даний твір є однією з багатьох народних, відомих пісень,
і має сумний скорботний характер і дуже тонко передає трагічні події
того нелегкого періоду в історії нашої України.

В обробці С.Орфеєва мелодія набула великого збагачення, так як
композитор дуже вдало підібрав фактурний виклад, гармонізацію твору,
загальну музичну розробку в трьох варіаціях. За допомогою цього всього,
дуже яскраво змальовується кульмінаційний момент: “Як підняла китаєчку,
тай заголосила”.

Композитор дуже вдало написав коду. Вона звучить, як загальна розв’язка
всіх драматичних подій. З допомогою підголосків, драматичний подій. З
допомогою підголосків, драматичний подій, тема поступово “розливається”
і зникає у невеселих, сумних роздумах.

Вокально-хоровий аналіз

Тип і види хору: хоровий твір написаний для мішаного чотириголосого
хорового складу. В оригінальній партитурі є роздвоєння басової партії, в
оранжированій партитурі роздвоєння хорових партій немає.

Діапазон:

Теситурні умови

В цілому слід сказати, що діапазон хорових партій в цілому творі
вигідний. Композитор використовує в найбільшій мірі середню партитуру.

Сопрано. Якщо порівняти робочий діапазон партії сопрано із діапазоном,
який використовується в даній партитурі, то слід сказати, що
недовантажені верхня і середня партитури на терцію. В основному партія
базується на середній теситурі. Голосоведіння зручне, вокально вигідне.

Альт. Альтова партія характеризується аналогічно, як і партія сопрано. І
верхня, і нижня теситури недовантажені на терцію, згідно робочого
діапазону. У вокальному відношенні партія написана зручно.

Тенор. В порівнянні з партією сопрано і альта, тенор ще у більш
вигідному положенні – базується тільки на середній теситурі. У верху і
внизу згідно робочого діапазону недовантажений на ч.4.

Бас. В теситурному відношенні у найскладніших умовах перебуває партій
баса. Робочий діапазон майже відповідає використаному.

Теситурно-динамічні співвідношення

Теситурно-динамічні співвідношення у хоровому творі – прямопропорційні.
З наростанням теситури голосових партій зростає і динаміка. Можна
спостерігати, що кредендування співпадає з інтонаційною випуклістю фраз.
проте є динамічні контрасти, які виконуються незалежно від теситурної
високти голосів, наприклад 18-19 такти контрастують з 20-21 тактами.

Роль різних партій в творі

Так як виклад хорової партитури поліфонічний, то не завжди ведучу роль
відіграє партія сопрано. Композитор основну роль і тему періодично
проводить в різних голосах, тому ведуча роль із супроводжуючою,
періодично міняється.

Особливості інтонації

Твір в інтонаційному відношенні не складний. Вище зазначалося, що в
творі відсутні модуляція, відхилення, майже весь твір виконується в
одному натуральному мінорі. Лише в двох тактах понижено ІІ ст., яку слід
виконувати обережно, з відчуттям фригійського ладу. В цілому слід
сказати, що мінорний лад має тенденцію до пониження і слід гостро
інтонувати І ст. і V ст. Всі інші ступені ладу інтонуються згідно
інтонування мінорного ладу.

Диригентсько-виконавський аналіз

) і тому схема тактування буде на три:

В хоровому творі зустрічаються такі технічні складності як: вступи,
знаття, ферноти, довгі тривалості, динаміка, та інші відхилення.

Так як хоровий твір має поліфонічний стиль викладу, є велика кількість
вступів. Вступи в основному на першу долю, тому попереджаючим жестом
завжди буде третя доля.

Лише в коді вступ для сопрано виконується в другій половині першої
долі. Тут замахом служитиме перша цієї ж долі:

Зняття виконуємо лише в середині хорового твору, та у самому
закінченні. Тут слід сказати, що всі кінцівки фраз злучуються з
наступними підголосковими ходами в різних голосах, які не дають зробити
загальної цезури.

Такі підголоскові зв’язки вимагають в найбільшій мірі використовувати
ланцюгове дихання. Зняття в середині та в кінці твору виконується на
третій долі:

Підголоскові фактура твору вимагає від диригента умілого ведення
тематичної лінії, яка часто переходить з одного голосу в інший.

В основному при диригуванні даного твору рухи повинні бути повільні,
плавні. Починаючи твір партією сопрано, в повільному темпі, на динаміці
рр, тому і відповідним повинен бути замах до вступу. Руки знаходяться в
середній позиції, за допомогою лівої руки показую наростання і спад
динаміки.

В п’ятому такті роблю показ вступу для партії альта. Після повторення
даної частинки твору необхідно зробити незначні зрушення в динаміці,
спочатку невеличке наростання і спад. В дев’ятому такті ставлю фермату,
доводжу звучання хору до рр і знімаю. Після знаття показую вступ тенору.
В одинадцятому такті показую вступ сопрано і альту. Показати цей вступ
потрібно за допомогою зміни позиції рук.

Першу перекличку тенор, сопрано і альт виконують на динаміці р, другиу
на динаміці mp.

В тринадцятому такті необхідно зняти тенорову партію (знімаю від себе)
і показати в чотирнадцятому такті вступ сопрано і альту.

В п’ятнадцятому такті вступають бас і тенор, показую їм вступ за
рахунок зміни позиції рук. В сімнадцятому такті ставлю фермату і знімаю
весь хор.

В вісімнадцятому такті вступає весь хор і для того, щоб всі одночасно
вступили, даю чіткий замах. Ця частина твору проходить на динаміці f.
Для того, щоб показати хорові, що вступити потрібно на f, необхідно
винести руки вперед і дати активний замах. В двадцять першому такті
знімаю весь хор. Після цього знову даю активний замах. Цього вимагає
динаміка і зміст тексту даної частини. Показую вступ басу і тенору, в
слідую чому такті даю замах для вступу всім іншим голосом.

Кульмінаційний момент даного твору – “Як підняла китаєчку, —
заголосила”. Він вимагає відповідного виконання, тому дану частину
потрібно виконати на динаміці ff і в трішки зрушеному темпі. При
повторенні даної частинки твору динаміка міняється на рр., потрібно
підкреслити кожне слово, кожен склад.

Саме закінчення твору, тобто кода, проходить у повільному темпі. З
кожним тактом спадає динаміка і сповільнюється темп. В самому кінці
твору ставлю фермату і знімаю на динаміці рр.

Хоровий твір виконується на українській мові. Загальне правило, як і
для інших мов – виконувати слова чітко і виразно. Особливо слід звернути
увагу на коротку вимогу шиплячих звуків:

жито, вийшла, червоною, …

Щодо орфоепії, то українські слова, на відміну від слів інших мов, як
пишуться, так і вимовляються, тому особливих орфоепічних правил тут не
потрібно.

При виконанні твору слід велику увагу звернути на штучне відкриття
закритих складів. В такому випадку приголосну з кінця попереднього
складу переносимо на початок наступного складу. Це робимо для звукової
кантилени, яка необхідна при співі.

Висновок

Хоровий твір С.Орфеєва “Ой у полі жито”, відомий в наш час, так як
виконується різними хоровими колективами. Його значення можна визначити
з різних позицій. По-перше, він має велике повчальне значення і
естетичне для співака-виконавця. Адже виконуючи його співак розвиває
робочий діапазон, удосконалює інтонаційні навики, а також чуття хорового
строю. Здобуває навики інших важливих елементів хорової техніки:
дихання, звукоутворення, динаміка і т.д.

Неабияке значення має твір для диригента. В даному творі він удосконалює
техніку подачі вступів, знаття, показ різноманітної динаміки,
філірування звуку, тощо. Та найважливіше значення твір має для слухача,
так як з великою силою розкриває трагізм людського життя, історію
українського народу.

Композитор дуже вдало зробив обробку твору. Відповідними засобами він
домігся дуже природнього розкриття загальної драматургії. Твір часто
можна почути в живому виконанні. Від доступний і самодіяльним
колективам. Написаний просто і тим дуже цінний і цікавий для всіх.

че-рво-но-ю

ки-та-йко-ю

ли-че-нько

Похожие записи