Реферат

на тему:

С. С. Гулак-Артемовський (1813—1873 pp.)

Автор опери «Запорожець за Дунаєм» Семен Степанович Гулак-Артемовський
народився 4 лютого 1813 р. в містечку Городищі, кол. Київської губернії,
в сім’ї священика. Дядько композитора — П. П. Гулак-Артемовський —
відомий український письменник. В 1824 р. хлопчика віддали вчитися до
(Київського духовного училища і тоді ж прийняли до хору завдяки доброму
голосові.

У 1829 р. раптом помер батько Гулака-Артемовського, і юнак сам повинен
був добувати для себе засоби до життя.

У 1838 р. в житті Гулака-Артемовського сталася знаменна подія. Великий
російський композитор М. І. Глінка, тодішній капельмейстер придворної
капели, був відряджений на Україну для набору співаків для капели.
Глінка високо оцінив прекрасної краси і сили бас Гулака-Артемовського і
запросив обдарованого юнака в капелу. З того часу Глінка не переставав
брати участь в долі Гулака-Артемовського. Після приїзду в Петербург він
оселив Гулака-Артемовського у себе і займався з ним музикою. Заняття з
Глінкою мали величезне значення у вокальній підготовці
Гулака-Артемовського. Він часто співав на музичних вечорах у Глінки,
чаруючи відвідувачів цих вечорів тембром, свіжістю і силою свого голосу.

М. І. Глінка піклувався і про матеріальне становище свого учня. Навесні
1839 р. спільно з Даргомижським він улаштував концерт на користь
Гулака-Артемовського з його участку. На зібрані кошти влітку того ж року
Гулак-Артемовський поїхав за кордон, де незабаром, в 1840 p., дістав
запрошення в оперний театр у Флоренції. Будучи за кордоном,
Гулак-Артемовський не» поривав зв’язків з земляками, бував на російських
сходках у Римі.

Перебуваючи за кордоном, Гулак-Артемовський мріяв якнайшвидше
повернутися на батьківщину.

У 1842 р. Гулак-Артемовський повернувся в Петербург і вступив до трупи
імператорських театрів «на партії високого баса».

На оперній сцені Гулак-Артемовський пробув 22 роки. Він виступав у
багатьох операх і створив ряд чудових сценічних образів. Однією з кращих
його ролей була партія Руслана в опері Глінки «Руслан і Людмила». В
численних рецензіях того часу відзначається його рідкісний щодо краси,
сили і широти діапазону голос, добра школа вокальної майстерності,
чудова акторська гра. Глінка високо оцінив артистичний талант
Гулака-Артемовського і не раз писав про нього у своїх «Записках». Дуже
високої думки був про Гулака-Артемовського видатний російський
композитор і критик О. Серов.

З відзивів, що збереглися про Гулака-Артемовського як про видатного
співака й актора особливий інтерес становлять висловлювання великого
українського поета Т. Г. Шевченка.

ІУ 1851 р. Гулак-Артемовський поставив власну інтермедію «Українське
весілля», складену з різних українських танців, хорових і сольних
пісень. Сам Гулак-Артемовський виконував у ній роль
запорожця-бандуриста.

В 1852 р. у свій бенефіс Гулак-Артемовський поставив створений ним же
водевіль «Ночь накануне Иванова дня». Дія цього «водевіля з
переодяганням» основана на нескладній любовній інтризі, місце дії —
батьківщина автора.

У спогадах сучасників Гулак-Артемовський характеризується як людина
допитливого розуму, різносторонніх інтересів, завжди дотепна, готова до
живого жарту. Особливо цінним для характеристики Гулака-Артемовського є
дружба його з великим українським поетом революціонером-демократом Т. Г.
Шевченком, що тривала довгі роки. Гулак-Артемовський, не боячись
переслідувань з боку царських властей, не раз пересилав засланому
поетові гроші, не припиняв з ним листування. В листах із заслання
Шевченко називає Ґулака-Артемовського «найблагороднішим з людей»,
«щирим, єдиним другом».

Гулак-Артемовський за своїми поглядами і симпатіями був демократом і
співчував революційно-демократичному рухові, що підкреслюється його
дружбою з Шевченком.

І саме його демократизм, любов до народу, близькість до народної
творчості визначили основні риси його опери.

Оперу «Запорожець за Дунаєм» Гулак-Артемовський написав наприкінці своєї
діяльності (1862—1863 pp.). Рецензенти того часу відзначали, що опера
мала «блискучий успіх», Критики відмічали народність опери, правдивість
художнього зображення українських типів її мелодійне багатство, а також
бездоганне виконання автором ролі Карася.

У 1864 p., наприкінці театрального сезону, Гулак-Артемовський вийшов у
відставку і переселився в Москву, де провів останні роки свого життя.

Помер композитор 5 квітня 1873 р.

ТВОРЧІСТЬ С. С. ГУЛАКА-АРТЕМОВСЬКОГО

Опера «Запорожець за Дунаєм» — перший твір цього жанру, оснований на
українській пісенності, причому для автора характерне не просте
використання справжніх народних пісень, а перетворення їх у власній
музиці.

«Запорожець за Дунаєм» належить до поширеного у XVIII і на початку XIX
ст. жанру лірико-комічної опери. Відповідно до особливостей цього жанру,
вона складається з невеликих музичних і танцювальних номерів, які
чергуються з розмовною мовою. Склад дійових осіб також відповідає
традиціям комічної опери: молоді закохані (ліричні персонажі) і старше,
що свариться між собою, подружжя (комічні персонажі).

Сюжет опери «Запорожець за Дунаєм» взято з минулого українського народу.
Після ліквідації Запорозької Січі частина запорожців втекла за Дунай і
попала в Туреччину. Туга українців за рідним краєм, їх палке бажання
повернутися на батьківщину — ці патріотичні почуття і становлять
основний зміст опери. На цьому фоні розгортається фабула твору:
прагнення повернутися на батьківщину двох закоханих, їх невдала втеча та
полон і, нарешті, несподіване визволення. Деякі номери в опері не
відповідають історичним фактам. Так, на початку опери хор «Ой збирайтесь
працювати, золотую ниву жати» ідеалізує становище українців-хліборобів в
Туреччині. У дійсності ж українці були там на становищі
полонених-невільників. Так само відступає від реалістичного зображення
образ султана. Його каватина має ідилічний характер. Султан після
зустрічі і розмови з Карасем, даруючи запорожцям право повернутися на
батьківщину, показує себе казковим «добрим царем».

Найбільш яскравими, реалістичними є образи Карася та його дружини
Одарки. Арія Карася і дует його з Одаркою написані з особливою художньою
силою та переконливістю.

Арія Карася характерна своєю образністю. Перші ж її слова і музичні
фрази, пройняті добродушністю і гумором, дають ясне уявлення про
веселий, безпечний характер Карася.

Мелодія арії Карася узагальнює в собі риси багатьох гумористичних і
танцювальних українських народних пісень. Зокрема, загальним характером
і побудовою вона наближається до мелодії широко відомих українських
пісень «Гречаники» та «Ой під вишнею, під черешнею».

Одне з найкращих місць опери, що характеризує її реалізм і народність,—
дует Карася й Одарки. Одарка, що вперше появляється на сцені, знаходить
тут яскраву і різносторонню характеристику. Тут і суворо запитливе
повчальне звернення її до чоловіка і в’їдливо-роздратована скоромовка та
жалісливо-чутлива мелодія.

Одна з цікавих особливостей дуета полягає в тому, що за кожним з
персонажів збережено в ансамблі його індивідуальний характер мови. Мова
Карася відзначається спокоєм, добродушним лукавством, іноді вона набуває
характеру боязко-поспішної говірки. Одарці властива темпераментність,
наполегливість.

Вперше в оперній літературі в дуеті Карася й Одарки знайшов своє
відображення український побут і з великою художньою правдивістю втілено
українські образи.

Ліричні персонажі опери — Оксана й Андрій — характеризуються іншою
музичною мовою: якщо основою музичної мови Карася й Одарки є побутова,
переважно гумористична і танцювальна українська народна пісня, то
музична мова, що характеризує ліричні персонажі — Оксану й Андрія,
основана на мелодиці українського романса. Романс Оксани «Місяцю
ясний…» в якому виражена її туга за батьківщиною, являє собою
справжній український міський романс першої половини XIX ст. Він, як і
ряд інших епізодів опери, має ритмічну структуру вальса.

Романтичною схвильованістю пройнятий любовний дует Оксани й Андрія перед
їх втечею на батьківщину, написаний також в дусі українського романса.

Тема дуета «Чорной хмарою діброва» являє собою характерний для
Гулака-Артемовського тип мелодії — плавну кантилену.

Процесія турків для зачитання наказу супроводиться маршем, написаним в
дусі східної музики.

До яскравих моментів, що передають український національний характер,
належать темпераментні народні танці — «Гопак» і «Козачок».

Опера вперше була поставлена на сцені Марийського оперного театру в
Петербурзі 14 квітня 1863 p., потім твердо увійшла до репертуару
українських театрів. Видатні українські артисти Саксаганський,
Садовський, Заньковецька виступали в «Запорожці за Дунаєм». Опера
ставилася сотні раз професіональними трупами та аматорами і проникала
таким способом у найвіддаленішу глуху провінцію.

Радянська театральна культура висунула цілу плеяду нових талановитих
співаків—виконавців опери «Запорожець за Дунаєм» — на чолі з І, С.
Паторжинським та М. І. Литвиненко-Вольгемут, які збагатили її образи
ідейною глибиною трактування, блискучою майстерністю виконання.

Реалістичне втілення українських народних образів, перетворення з опері
багатств української народної пісні і танцю, невдаваний гумор, легкість
і доступність форм — всі ці особливості визначили оперу
Гулака-Артемовського як справжній класичний твір.

Опера «Запорожець за Дунаєм» С. С. Гулака-Артемовського •є визначним
твором українського музичного мистецтва. Ця реалістична опера, основана
на українській пісенній і танцювальній народній творчості, з перших же
спектаклів завоювала палкі симпатії у широкої публіки. Популярність
опери «Запорожець за Дунаєм» протягом багатьох десятиріч незмінно
зростала.

Реалізм, народність, невдаваний гумор, яскрава національна пісенність
опери «Запорожець за Дунаєм» визначили живий інтерес до неї і в пащі
дні.

Опера «Запорожець за Дунаєм» займає почесне місце в репертуарі
українських та інших національних оперних театрів.

Під час Декад українського мистецтва у березні 1936 р. і в червні 1951
р. опера була поставлена в Москві на сцені Великого театру СРСР.

Похожие записи