Курсова робота на тему:
Урок музики – основна форма навчально-виховного процесу
План:
Вступ
Музика в школі як навчальний предмет та урок мистецтва.
Урок музики – основна форма організації навчання.
Структура уроку музики.
Типи уроків.
Форми роботи навчально-виховного процесу в школі.
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної
середньої освіти (12-бальна система).
Висновки.
Цілеспрямоване і систематичне музичне виховання здійснюється в школі на
уроках музики.
Музика є одним із видів мистецтв, який і складає основний зміст
предмету. А разом з літературою і образотворчим мистецтвом складають
естетичний цикл. Отже музика, література і образотворче мистецтво
знаходяться в тісному зв’язку. Тому твори образотворчого мистецтва,
художнє слово допомагають передати глибину почуттів, які втілені в
музиці. А в свою чергу, музика здібна викликати настій, переживання, які
співзвучні багатьом творам живопису і літератури.
З словами В.Сухомлинського “Пізнання світу почутті неможливе без
розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати
музику й діставати насолоду він неї. Без музики важко переконати людину,
яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по
суті, є основною емоційної, естетичної, моральної культури”.
Музика, як шкільний предмет, тісно пов’язана з історією, бо твори які
створюють композитори завжди відповідають історичним подіям, різним
соціальним проблемам. Свої перші кроки до музики дитина робить ще до
школи. Діти слухають її від своїх батьків, в дитячих садочках, дивляться
дитячі передачі, мультфільми в вже музика стає для них одним зі засобів
емоційного впливу, адже викликає у них почуття радості і ще часто,
слухаючи її, діти роблять відповідні рухи, підскоки, підспівують
мелодії. Найбільше пов’язані з музикою ті діти, котрі відвідують
д-садочок: там вони розвивають свій емоційний відгук на музику, музичний
слух, музичну пам’ять, відчуття ритму, набувають навичок слухати
музику, вчаться правильно співати, грати на ДМІ, виконують різні
музично-ритмічні рухи.
Починаючи з 1 класу діти ще більше проявляють інтерес до музики,
особливо до рухливої, веселої, життєрадісної за характером, адже в
міміці, жестах, рухах ах під музику вони відкрито виражають свої
переживання і почуття задоволення.
Метою уроків музики в ЗОШ є – виховання музичної культури учнів як
необхідної частини їх духовної культури.
Поняття “Музична культура” досить об’ємне. Воно включає:
а) морально-естетичні почуття і переконання, музичні смаки і запити;
б) знання, навички і вміння, без яких неможливо засвоїти музичне
мистецтво (сприймання, виконання);
в) музичні, творчі здібності, які визначають успіх музичної діяльності.
Нині діюча програма з музики має тематичну побудову: всі теми – це ніби
східці, які ведуть учнів до оволодіння музичною культурою. В темах
чверті послідовно розкривається особливості музичної мови, багатство і
своєрідність її змісту, зв’язок з іншими видами мистецтва – живопис,
література, особливості емоційного впливу музики.
На уроках музики учні знайомляться з кращими зразками української
народної музики, фольклору, творами композиторів-класиків, масовими
піснями. Основою виховання музичної культури учнів є засвоєння саме
класичної спадщини. Важливим завданням музичного виховання в школі є
формування, як уже згадувалося, музичної культури учнів в процесі
спілкування з музикою, внаслідок чого формуються їхні інтереси, погляди,
смаки тощо. Доба технічного процесу розширила можливості слухання
музики. Якщо декілька десятиріч тому уява про музику пов’язувалась лише
з концертним залом, то в наш час – час новітніх технологій, це зовсім
інакше. Учні розширюють свій музичний світогляд за допомогою
телевізорів, магнітофонів, програвачів, комп’ютерів, аудіо і
відеозаписів, касет і таке інше. В таких умовах музичне виховання
набуває ще більшої значимості.
Тут велика заслуга належить учителеві. Розвиваючи здібність розуміти
мову музики, відчути її виразність, вчитель дає учням необхідні знання.
Навички, вміння, виховує інтерес для музики, формує естетичні смаки.
Музичне сприймання розвивається не тільки в процесі слухання музики, а й
на інших видах музичної діяльності. Тому дуже важливо, щоб учні набували
навичок і вмінь під час співу, ритміки, гри на ДМІ, а також в процесі
вивчення музичної грамоти, яка допоможе їм краще зрозуміти і виразно
виконувати твори. Таким чином у виконавській діяльності інтенсивно
розвиваються музичні творчі здібності розширюються можливості активного
сприймання музик, а це в свою чергу, залежить від правильного
розв’язання загальноосвітніх завдань.
Урок музики – основна форма організації навчання.
На різних етапах розвитку школи музичні заняття проводилися в різних
формах, і в 40-х роках, в якості основної форми учбово-виховного
процесу, встановився урок. Були і такі форми музичних занять, як
екскурсія та практичні заняття з видів музичної діяльності.
Сьогодні, коли перебудовується традиційна система загальної освіти,
кожний вчитель шукає свої напрямки у навчанні. Дуже важливо не втратити
головне – людину, як особистість, яка не тільки має знання з економіки,
а й здатна розуміти і відчувати прекрасне, а отже, співчувати іншим
людям.
Урок музики – основна форма організації музично-виховної роботи в школі,
хоч поглиблюються ще знання з музики і в позаурочний час. Урок включає в
себе різні види музичної діяльності учнів: спів, музично-ритмічні рухи,
гра на ДМІ, слухання музики, музична грамота. Для уроків музики
характерною є особлива емоціональна атмосфера. – це цілком природно,
адже музика – мова почуттів: вона хвилює, викликає в дітей певні настрої
і переживання. Одержані враження посилюються під впливом учителя, який
передає свої почуття не тільки у виразному виконання твору, але і в
слові, міміці, жестах. Таким чином, концентруючи увагу учнів на звучанні
музики і розвиваючи їхню увагу вчитель допомагає дітям увійти у світ
музики, музичних образів і яскраво відчути їх виразність.
Кожен урок має багато спільних рис, але і має свою своєрідність і
неповторність. В уроці все повинно бути добре продумано: мета і
завдання, зміст і структура, засоби і методи, прийоми роботи, бо без
цього не можна досягнути добрих результатів.
Підготовка до уроку залежить від педагогічних вмінь майстерності
вчителя, тобто як він зуміє організувати і реалізувати виховні, освітні
і розвиваючі можливості музичного матеріалу. Для успішного розв’язання
цих завдань, вчитель мусить глибоко вивчити твори і добирати їх у
відповідності вікових особливостей учнів, їх музичній підготовці.
У зміст уроку входять твори різні за характером, настроєм, тому для
досягнення його цілісності важливо добре визначити його структуру:
послідовність різних видів музичної діяльності.
Продумуючи емоціональний рисунок уроку, перехід від одного твору до
другого, вчитель прагне підтримувати необхідний емоційний настрій,
знайти прийоми переключення уваги учнів. При побудові уроку важливо
враховувати ступінь фізичного, розумового та емоціонального навантаження
учнів. Наприклад, робота з молодшими школярами (нестійка увага, швидка
втома, не сформованість голосового апарату…) або складну пісню краще
розучувати протягом декількох уроків, а не за рахунок збільшення
навантаження і часу на одному чи двох уроках; після розучування важких
музично-ритмічних рухів ва не бажано починати спів, який вимагає
спокійного, зрівноваженого дихання і зосередженості, а також слід
враховувати місце уроку в розкладі – чи він є першим, третім чи шостим.
Отже, щоб структура уроку була гнучкою, потрібний творчий підхід вчителя
до його побудови. Урок повинне проходити по заздалегідь наміченому
плану, однак неможливо передбачити деякі несподівані ситуації та й,
взагалі, не можна дати поради по кожному конкретному випадку. Інколи,
із-за непередбачених обставин приходиться перебудовувати урок “на ходу”.
Професійний досвід вчителя дозволяє йому не розгубитися і, в кожному
конкретному випадку. Прийняти відповідне рішення.
Якість сучасного уроку в значній мірі визначається активність учнів.
Проблема активності вирішується не тільки завдяки цікавій побудові
уроку; багато буде залежати і від індивідуального підходу вчителя до
кожного учня. Адже вчитель повинне знати добре своїх учнів, пам’ятати
про їх сильні і слабкі сторони, інтереси, нахили, – оптимістично оцінити
можливості конкретного учня.
На уроці необхідно прагнути до безпосереднього спілкування,
використовуючи такі прийоми, як навідні запитання, підказки впівголоса,
запитальний або здивований погляд, одобрюючий кивок, тести, міміка
вчителя тощо.
Сучасний урок музики важко уявити собі без спеціального обладнання:
естетичне оформлення кабінету, ДМІ, наочність, ТЗН, магнітофон, магнітна
і звукова дошка, телевізор, грамзаписи, аудіо і відеозаписи, фонограми,
озвучені з клавіатурою помагає вчителеві зробити більш цікавим
розучування пісні, слухання музики, інші види музичної діяльності.
Підготовка і проведення уроку завжди вимагає від учителя творчого
підходу, активного прояву його знань, умінь та професійного досвіду
праці.
Особливу роль на уроках музики відіграє наочність. Так у 1 класі
наочність в основному застосовується в музично-дидактичних іграх та
спеціальних завданням: за допомогою нот-кружечків діти на фланелеграфі
викладають напрям руху мелодії, а для визначення тембрів муз.
Інструментів показують карточки із їх зображенням, інші завдання.
Урок музики миє велику силу впливу на внутрішній і духовний світ учнів,
пробуджує інтерес до музики, необхідність спілкуватися з нею. Поступово
на кожному уроці діти вчаться розуміти, що музика тісно пов’язана з
життям, тобто, що між музикою і життям є міцний зв’язок.
Покажемо це на прикладі: після того, як діти прослухали національний
гімн “ Ще не вмерла Україна” муз. М.Вербицького на слова П.Чубинського,
вчитель розповідає: понад 150 років слова цього гімну були заборонені,
ні де не друкувалися. Розповідає про автора тексту – українського поета,
етнографа і фольклориста Павла Чубинського, який народився у 1839 р.
сім’ї козацького роду. За боротьбу за волю. України засланий був до
Архангельська, де і написав слова цього гімну і передав на Україну. Аж у
1989 році, на могилі його (Кладовище у Борисполі) на кам’яній плині
викарбовані перші рядки вірша “Ще не вмерла Україна”…Скрізь на слова
поклав .Вербицький (1815-1870).
Цікаво знати, що спершу це був солоспів у супроводі гітари, а пізніше
обробка для хору. Гімн характеризується широтою осмислення історичної
долі українського народу, в ньому утверджена віра за волю, свободу і
славу народу. В гімні висловлені сподівання. Що після волі “За Карпати
відіб’ється, згомонить степами”, а України слава стане поміж народами”
передвіщали прийдешні світлі часи воскресіння народу.
Саме, як національний гімн, “Ще не вмерла Україна” визнавався Іваном
Франком, Лесею Українкою, трудовими українськими громадами в різних
куточках світу. Спрямована в майбутнє, головна пісня українського народу
утверджує його волю віддати все за нашу свободу.
Саме цією спрямованістю пісня пустила глибоке коріння у національну
свідомість українців обох частин України. Пісня – гімн вийшла за рамки
української поезії. На початку ХХ ст.. її переклали на кілька іноземних
мов: німецьку, англійську, французьку і інші. Всі урочисті свята
українського народу почитаються і закінчуються урочистим виконанням
цього гімну.
З 17 вересня 1991 року українське радіо розпочинає свої передачі
виконанням гімну “Ще не вмерла Україна”, а 5 грудня того ж року, гімн
вперше офіційно прозвучав на засіданні Верховної Ради України ,
присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам Президента
нашої держави. Так гімн, створений двома українськими синами, повернувся
до пісенної скарбниці народу”.
Після такої розповіді вчителя, а також, після аналізу прослуханого твору
із застосуванням методу діалогізації, учні краще зрозуміють глибину
змісту у тісному зв’язку двох образів: поетичного і музичного.
Рівень співочої культури учнів вищий у тих вчителів, котрі у своїй
професії керуються тим, що “український народ – народ співець і
піснетворець. Він склав безмежну кількість чудових пісень, які
супроводжують його і в праці, і в смутку, і в радості. Ще у свій час
М.Гоголь говорив, що: народні пісні для України все: і поезія і історія,
і батьківська могила, і що пісня ці – народна історія, яка розкриває все
життя народу”.
Демократизація школи принесла зараз більшу свободу вчителю музики у
показі і викладі нового матеріалу; у побудові уроку музики, яка залежить
від віку учнів та специфіки дидактичної мети даного уроку; у виборі
програми; у подоланні формалізму та стандарту у проведенні уроку.
Дидактичні вимоги до уроку такі:
Чіткість навчальної мети;
Єдність навчальних та виховних завдань;
Правильний добір учбового матеріалу до кожного розділу уроку;
Підбір доцільних методів, прийомів і засобів при проведенні уроку;
Організаційна чіткість уроку;
Поєднання колективної, групової та індивідуальної форм робіт.
Організація загальної цілеспрямованості класу, виховання
відповідальності кожного учня за виконання поставлених перед ним
завдань;
Змістовність, емоційність, різноманітність та гнучкість прийомів і
методів роботи, вимогливість, продумана структура уроку запорука
успішної роботи та дисципліни учнів на уроці.
Обладнання уроку музики;
Облік успішності, поєднання різних форм обліку;
Продумані різноманітні форми домашніх завдань та їх оцінок вчителем;
Підготовка вчителя до уроку.
Структура уроку музики
Тема:….
Мета:…. навити….
…розвивати…
…викохувати….
Тип року….
Між предметні зв’язки…
Обладнання та література:…
Хід уроку:
І. Організація класу:
а) музичне вітання;
б) перевірка присутніх;
в) оголошення теми уроку.
ІІ. Розспівування:
а) вправа на вироблення звуку, нотний приклад:
методичні прийоми.
б) робота над двоголосним співом, нотний приклад:
методичні прийоми.
ІІІ. Подача нового матеріалу:
а) розучування пісні:
– методичні прийоми;
б) вивчення інтервалу (музична гра, вікторина тощо):
– методичні прийоми;
в) слухання музики:
– методичні прийоми;
г) гра на ДМІ:
методичні прийоми;
д) творчі завдання:
методичні прийоми;
ІV. Закріплення теми, матеріалу. Окремо закріплюється вправа, інтервал,
пісня. Фрагмент слухання.
V. Оцінювання праці учнів.
VІ. Домашнє завдання.
(скласти, намалювати, створити, доспівати, придумати тощо).
Типи уроків та особливості їх побудови.
В 70-х роках Д.Б. Кабалевський створив принципово нову систему музичних
занять. Яка знайшла своє відображення в програмі з музики для ЗОШ. В
основі програми лежить тематична єдність – тематизм програми. Відповідно
тематичної побудови в його програмі виділені і певні типи уроків музики:
Урок введення в тему;
Урок поглиблення теми;
Урок узагальнення;
Заключний урок-концерт.
Д. Кабалевський стверджував: “Нехай вчитель буде вільним від влади
схеми, яка потребує від нього стандартного графіку проведення уроку”.
Методистами України, провідними вчителями музики були запропоновані і
розроблені різноманітні, цікаві, корисні та демократичні типи уроків:
Урок вікторина;
Урок-оркестр;
Урок-конкурс;
Урок-подорож;
Урок-“круглий стіл”;
Урок-самопізнання;
Урок-картинна галерея;
Урок-КВД тощо.
Кожний з цих уроків має свою мету, специфіку та методичну основу.
Наприклад: урок-вікторина, урок-концерт проводяться в кінці півріччя з
метою підсумувати знання учнів.
Урок-подорож вибудовується на відображенні в музиці картин природи
(“Подорож по морях та океанах”, “Подорож по Україні” і ін.).
Урок-“круглий стіл” – це переду міс – слухання музики і бесіда про неї.
Кожний урок музики маж свою специфіку. При цьому головна мета одних –
допомогти оволодіти певними засобами діяльності, інших – розвинути
творчу уяву, здібності. Деякі з уроків підводять до глибоких роздумів
про музику, а інші просто настроюють на веселий лад.
Рекомендовані типи уроків музики різнопланові. Запропонована типологія
уроків не суперечить тій, що розроблена в дидактиці. Вчитель завжди
усвідомлює головне дидактичне завдання уроку: чи то (повернення)
повторення музичного матеріалу, його закріплення, чи то набуття умінь і
навичок, засвоєння нових понять, закономірностей або ж прагнення до
реалізації декількох дидактичних завдань, що має місце в комбінованому
уроці…
Важливо відмітити, що проведені нетрадиційно уроки музики стимулюють
творчість як вчителя, так і його вихованців, створюють сприятливі умови
для співробітництва учнів між собою і разом з учителем.
Традиційними ще є і такі типи уроків:
Організаційний;
Комбінований;
Домінантний (переважає один із видів музичної діяльності: спів,
слухання, МРР, гра на ДМІ, творчі завдання).
Контрольно-перевіряючий;
Комплексний;
Урок-інтерв’ю;
Урок-захист;
Телеурок з використанням учбових програм;
Тематичний;
Підсумковий, заключний.
Опишемо декілька нетрадиційних типів уроків.
Уроки різні та незвичайні.
Сьогодні, коли перебудовується традиційна система загальної освіти і
кожна школа шукає своє “обличчя”. Дуже важливо в гонитві за модними
напрямами у навчанні (типу “школа економіки та менеджменту”) не втратити
головне – людину, особистість, яка не тільки має знання у галузі
економіки і техніки, а й здатна розуміти і відчувати прекрасне, а це
означає розуміти і співпереживати іншим людям. Кожний шкільний предмет
має, як уже згадувалося, свою специфіку. Головним завданням одних –
озброїти учнів науковими знаннями, інших – допомогти оволодіти певними
способами діяльності.
А є предмет – основна мета якого визначається в дидактиці як “формування
досвіду емоційно-цінних відносин”. Це предмет – музика.
Вчителі і керівники шкіл ставляться до цього предмету по-різному –
залежно від своєї компетентності та рівня педагогічної культури.
Вважають часто цей предмет легким і другорядним. Так вважають і
більшість батьків учнів.
Таке поціновування музики виховує в наших дітей однобічне розуміння
музики, при якому вона сприймається лише як розвага. В шкільній практиці
ми спостерігаємо і цілком протилежне явище, тобто і адміністрація школи
і вчителі ставляться до уроку музики як до серйозної наукової
дисципліни, де від учителя музики вимагається точне дотримання
навчальної програми. Однак, професійно грамотно визначаючись щодо
музики, як шкільного предмета, не слід впадати у крайнощі. З одного боку
музика, як вид мистецтва, надто різнопланова, що служити лише розвагою,
бо крім розважальної функції, їй властиві і пізнавальна, і виховна,
комунікативна, гедоністична всі вони. Якби “присутні” на уроці. А
найголовніше те, що музика є науковою дисципліною, бо готують з учнів
музикознавців – теоретиків.
Як же проводити уроки музики, що вони були різноплановими, цікавими,
корисними і цілком демократичними?
1.Урок-вікторина, – проводиться в кінці чверті з метою підсумувати
відомості про вже відомі учнями музичні твори. Прослухавши той чи інший
твір, учні визначають його назву, композитора. А хтось може
продемонструвати й інші знання про цю музику: на яких інструментах вона
виконується, в якій формі написана тощо (крокус-марш). Цей урок можна
провести і з метою перевірки музичної ерудиції учнів.
Скажімо, якщо вони, прослухавши музику, зможуть визначити назву народних
танців, значить розуміють їх характерні особливості. Коли учні
відсувають забруднення у правильній відповіді, вчитель, застосовуючи
метод порівняння. Допомагає їм зрозуміти і засвоїти подібність і
відмінність прослуханих танців (доцільно чергувати грамзапис і “живе”
виконання учителем).
Умови вікторини розробляються спільно всім класом. Клас поділяється на
кілька команд: по рядах, або хлопчики – дівчатка. Визначається кількість
очок, одержаних за правильну відповідь, доповнення і таке інше.
Для запису очок на дошці та спостереження за швидкістю реакції учнів від
кожної команди обирається по одному асистенту, які допомагають
вчителеві. Згадані варіанти уроку – вікторини базуються на слуханні
музики. Такий урок можна застосувати і в процесі співу.
Наприклад, яка команда знає більше пісень у ритмі вальсу (або пісень про
Україну, наше місто). Тут оцінюється не тільки якість виконання. А й
ерудиція: вміння назвати композитора, поета, історія написання творів
тощо.
Для уроків такого типу важливим є те, щоб вчитель вільно володів
інструментом, оскільки він мусить грати пісні з зручному для дітей
діапазоні. Урок-вікторина може бути проведений як з попередньою
підготовкою, так і без неї. У першому випадку учні наперед знають тему
вікторини, а прагнення набрати більше очок спонукає їх багато читати про
музику, запозичувати щось у дорослих, – таким чином сумнозвісна проблема
домашніх завдань з предмета “Музика” розв’язується просто і природно.
Цей урок іноді проводиться і за спеціально заготовленими запитаннями з
метою закріплення теми, що вивчається. Тоді він проходить по типу
телевізійної гри “Що? Де? Коли?
2.Урок-концерт, – бажано проводити в кінці півріччя, навчального року.
Програма планується завчасно: учні на такому уроку можуть виконувати
пісні, які навчилися за півріччя. Різновид цього уроку – концерт на
замовлення: на прохання учнів вчитель виконує різні твори. Можливе і
спільне виконання (учні з учителем) : у кожному класі є учні, які
вчаться в ДМШ). Значимість таких уроків велика: це і повторення вивчених
пісень і розширення музичного світогляду учнів. Солісти, що беруть
участь у концерті вчаться поводити себе на сцені. Особливо цінним є те,
що в процесі таких уроків у школярів формується просвітницький інтерес,
тобто бажання виконати музику і розповісти про неї своїм однокласникам.
А цей інтерес може стати стимулом до подальшої музичної освіти учня,
розвитку мовлення, артистизму.
Також слід пам’ятати про складні психологічні особливості підліткового
віку і про те, що кожному учневі треба дати можливість самоутвердитися.
Якраз ці уроки і допоможуть в цьому. До таких уроків призначається
ведучий (конферансьє).
3.Урок-інтерв’ю виник на основі концерту, який доповнюється бесідою з
виконавцями.
Добре, щоб участь в уроці взяв хтось із професійних музикантів (учнів
музичних закладів). У ролі інтрев’юєрів виступають самі учні. Вони не
раз слухали інтерв’ю в різних телевізійних програмах, тому можуть
зорієнтуватись і на уроці. Програму концерту на таких уроках необхідно
узгодити з темою, що вивчається.
Уроки-інтерв’ю корисні і для тих, хто ставить запитання, і для тих,
відповідає, і для тих, хто слухає. Такі уроки сприяють розвиткові
мовлення, мислення вміння спілкуватися, вихованню культури поведінки.
4.Урок-конкурс базується на музично-виконавській діяльності учнів: співі
грі, на музінструментах. Це може бути конкурс як виконавських колективів
(класного хору, оркестру), так і солістів, співаків – інструменталістів:
Є діти, котрі люблять керувати співом, грою на інструмента – юні
диригенти також можуть брати участь у конкурсі. З учнів класу обирається
спеціальне журі, яке оцінює і коментує якість виконання музики. Учитель
роз’яснює критерії оцінки: гарний ансамбль (ритмічний, тембровий та
ін.), чітка дикція виразність виконання. Оригінальність аранжування. На
цих уроках виконавці знову зазнають радості творчості, а їхні судді
мають можливість проявити самостійність, уміння оцінити почуте та
грамотно висловлювати свої судження.
З виховної точки зору, бажано, щоб склад журі на різних уроках
змінювався.
На урок-конкурс можуть бути подані і власні творчі роботи учнів – адже у
кожному класі є свої поети і композитори. В цьому разі критерії оцінки
поповнюються ще й відповідальністю музики і літературного тексту. Дехто,
створюючи свої пісні виконують їх під власний акомпанемент (гітара,
ф-но), Оцінюючи творчість учнів, треба бути вкрай тактовним, щоб не
образити їх необережною реплікою.
5.Урок-подорож можна проводити у різних варіантах. Іноді він
вибудовується на відображенні в музиці картин природи. Наприклад,
“Подорож по морях та океанах” передбачає слухання музичних творів
відповідної тематики, виконанням пісень про море… За основу уроку
можна взяти факт з біографії того чи іншого композитора, що подорожував
по різних країнах. Учні мовби разом з ним “відправляються в подорож” і
слухають музику, яку створив композитор.
Деякі уроки корисно присвятити виникненню та розвиткові певного
музичного жанру – школярі “мандрують” по різних епохах і країнах,
слухаючи і виконуючи відповідні музичні твори.
6.Урок “круглий стіл” – це як правило слухання музики і бесіди про неї.
Традиційне опитування на уроках музики не дає бажаних результатів,
оскільки для нього характерний деякий формалізм, що заважає формуванню в
учнів власних думок про емоційний вплив музики.
Сприйняття музики – складний і тонкий психологічний процес. Тому бесіда
про музику має бути невимушеною, щоб створити умови для комфортного і
неформального спілкування в класі. Цьому сприятиме урок “Круглий стіл”.
Можливість висловитися кожному учневі, стимулюється на уроках такого
типу не тільки завдяки довірливому тону вчителя, а й навіть розміщенню
парт (у формі кола), що дозволяє кожному бачити всіх. Під час бесіди
учні можуть звертатися безпосередньо до когось з присутніх, дивлячись на
нього і називаючи його ім’я (на звичайних уроках не прийнято
спілкуватися у такий спосіб).
Ведучим “круглого столу” може бути не тільки вчитель, а й учень. На
таких уроках можуть виникнути цікаві дискусії. В кінці уроку ведучий
дякує учасникам “круглого столу” за бесіду. Такий урок допоможе
активізувати пасивних, байдужих учнів, а також виховати культуру
спілкування. А школярам так її бракує.
7. Урок самопізнання.
Не всі учні, сприймаючи музику, “пропускають її крізь себе” – а сутність
художнього пізнання мистецтва полягає саме у виникненні цілком
особистого ставлення до нього. Важливо, щоб з приводу музики, яка
прозвучала, в учнів з’явилися власні думки. Однак, з різних причин,
деякі діти затрудняються (чи встидаються) розповісти про враження від
почутої музики. Тому доцільно запропонувати їм зробити це письмово.
Піддаючи аналізу думки і почуття від прослуханої музики, учень пізнає
себе, свої можливості.
Процес самопізнання може відбуватися на різних уроках музики. За
бажанням учня, його письмову роботу, творчу роботу, може прочитати хтось
з однолітків (“про себе”) . Дуже відрадно, якщо учень довірить свої
потаємні думки й почуття вчителю.
Уроки самопізнання дають ефективні результати в тих класах, де в учнів
відсутній достатній досвід сприйняття музики. Спостерігаючи за своїми
вихованцями вчитель визначає у яких класах письмові роботи можна
проводити рідше, пропонуючи учням свої думки й почуття висловити усно.
8.Урок-захист, – можна проводити так: у класі звучить незнайомий
музичний твір і, комусь з учнів пропонується висловити своє враження від
почутої музики. В ньому може бути виражене як розуміння об’єктивних
характеристик музики (жанр, форма, стиль…), так і індивідуальне
сприйняття художніх образів (своєрідна програма твору). За узгодженням з
класом призначаються два “опоненти”, що ставлять до учня запитання, а,
можливо, і вступають з ним у дискусію.
Коректність запропонованих запитань, ерудицію того, хто відповідає і
його “опонентів” оцінює, “вчена рада”.
Такий “Захист” є імпровізованим і проводиться в тих класах, де школярі
вже досягли достатнього рівня музичного та загальнокультурного розвитку.
В інших класах подібні уроки слід проводити тільки після самостійної
домашньої підготовки учнів.
9.Урок-картинна галерея, – має різні варіанти. Наприклад, під час
звучання незнайомого музичного твору учням пропонується розглянути
репродукції 2-х – 3-х картин, що висять у класі, і вибрати ту, яка, на
їхню думку, найбільш відповідає музиці. Потім вони аргументують свій
вибір. Вчитель прагне, щоб школярі усвідомили, що в пошуках аналогій
важливий не стільки зовнішній зв’язок (коли збігаються образи, сюжети),
скільки внутрішній, тобто подібність емоційного настрою.
Розглядаючи репродукцію однієї з картин, учні пригадують найбільш
підхожі до неї музичні твори. Такі завдання допоможуть розвинути музичну
пам’ять, внутрішній слух.
Вчитель прагне передбачити, які твори назвуть школярі. Після їх слухання
проводиться бесіда, в якій учні аргументують свої судження. Якщо вони
затрудняються назвати відповідні музичні аналогії, вчитель пропонує
два-три твори. Порівнюючи їх, кожен вибирає найбільш підхожий.
В основі подібних уроків – синтез музики та образотворчого мистецтва.
При цьому вчителеві не слід нав’язувати власні асоціації. Доцільно
підвести школярів до розуміння багато значимості творів мистецтва та
суб’єктивності їх сприйняття.
Такі уроки сприяють вихованню культури емоцій, розширенню світогляду,
більш глибокому сприйняттю мистецтва.
10.Урок-КВД доцільно проводити під Новий рік або присвятити до 1 квітня.
Проводити його слід за зразком телевізійного КВД – з командами
учасників, ведучим, журі. Для підлітків цікавими є всі традиційні етапи
КВД: розминка, виїзний конкурс, конкурс творчих праць (тут – конкурс
юних композиторів), конкурс капітанів, домашнє завдання.
Для виїзного конкурсу може бути дібрана різна тематика, наприклад,
музичні огляди “По рідному місті”, “Музика в нашій школі”, “Музика моєї
вулиці”, “Без пісні нам ніяк не можна”. Для підготовки до КВД збирається
спеціальний оргкомітет, що розробляє зміст завдань. Бажано, щоб склад
журі постійно змінюється. У складі журі може бути і вчитель і більш
старші учні. Учитель музики, як член журі, тактовно висловлює свою
думку, пам’ятаючи про виховання естетичного смаку учасників гри. Вони
повинні знати, що примітив і вульгарність у музичному оформленні, одязі,
манері, говорити будуть належно “оцінені”.
Нестандартна типологія уроків, порівняно до традиційної більш
різноманітна, пов’язана з численними асоціаціями, наповнена різними
емоціями. Вона допомагає створити позитивну мотивацію навчальної
діяльності, що надзвичайно важливо в роботі з школярами підліткового
віку. При цьому підбиваючи підсумок уроку, іноді навіть доцільно
відмітити, що повторили, закріпили, що нового дізналися, чого навчилися,
тобто допомогти їм усвідомити якість виконання дидактичних завдань.
Але вкінці незвичайного, цікавого уроку ця інформація вже не буде для
учнів занадто сухою, бо вони перебуватимуть під достатньо яскравим
емоційним враженням.
Деякі типи уроків можуть проводитись частіше (урок-вікторина,
урок-подорож). Інші типи уроків – двічі-тричі на рік.
Уроки музики, проведені нетрадиційно, стимулюють творчість учителя й
учнів, створюють сприятливі умови для спільної співпраці. Сповнені
яскравих вражень, невимушеного спілкування, демократичні за своєю суттю,
такі уроки допоможуть зацікавити учнів музикою, внести певні емоції в
міжособисті стосунки в класі.
Форми роботи навчально-вихованого процесу в школі.
Індивідуальна реєстрація успіхів учнів;
Контрольні завдання;
Творчі зошити;
Додаткові навчання;
Факультативи;
Використання засобів друку у навчанні;
Групове навчання;
Програмне навчання;
Навчання за допомогою сучасних технологій;
Учбові лекції;
Учбовий фільм;
Шкільні радіопередачі;
Програвач;
Навчання в суспільному середовищі;
Теле-відео-передачі;
Кабінетне навчання;
Магнітофон;
Проблемне навчання;
Переписування;
Лабораторне навчання;
Запрошення до викладання.
Навчання в бібліотеці;
Тести.
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної
середньої освіти.
12-бальна система
МУЗИКА
Рівні навчальних досягнень учнів Бали Критерії оцінювання навчальних
досягнень учнів
І
початковий 1 Учень сприймає та виконує музичні твори на початковому
рівні, небагатослівно їх характеризує, демонструє слабо сформоване
художньо-образне мислення, елементарні навички та вміння у практичній
музичній діяльності.
2 Учень володіє незначною частиною тематичного матеріалу, має слабо
сформований рівень сприйняття музичних творів, виявляє недостатньо
сформоване вміння та навички, володіє незначною частиною спеціальної
муз. термінології, його словниковий запас дозволяє викласти думку на
елементарному рівні.
3 Учень здатний сприймати та виконувати окремі фрагменти муз. творів з
конкретним образно-художнім змістом, знає незначну частину муз.
тематичного матеріалу, послуговуючись обмеженим термінологічним та
словниковим запасом.
ІІ
середній 4 Учень здатний сприймати та виконувати муз. твори на
репродуктивному рівні, але не розуміє художньо-образної сфери музичних
творів, застосування знань та спеціальної музичної термінології на
практиці задовольняє. (задовільне)
5 Учень володіє навичками й уміннями, які дають змогу проаналізувати чи
виконати окремі муз. твори, котрі мають художньо покрутну словесну,
понятійну основі, але не завжди вміє інтерпретувати муз. твори, що
вимагають абстрактного художнього мислення; виявляє недостатнє знання
спеціальної муз. термінології, його словниковий запас небагатий.
6 Учень здатний сприймати і відтворювати значну частину муз. матеріалу,
але має слабо сформоване художнє мислення, не завжди послідовно та
логічно характеризує муз. твори, його розповідь потребує уточнень і
додаткових запитань; учень виявляє знання і розуміння основних
тематичних положень, але не завжди вміє самостійно зробити аналіз –
інтерпретацію муз. твору, порівняння, висновок щодо прослуханої чи
виконаної музики.
ІІІ
достатній 7 Учень здатний сприймати та виконувати муз. твори, але робить
непереконливі висновки, непослідовно викладає свої думки, допускає
термінологічні помилки; учень знає найважливіший тематичний музичний
матеріал, але знання нестебкі; спостерігаються помітні позитивні зміни у
муз. діяльності учня.
8 Учень вміє сприймати і виконувати муз. твори, досить повно аналізує
художньо-образний зміст твору, але має стандартне мислення. Йому бракує
власних висновків, асоціацій, узагальнень, не завжди вміє поєднувати
муз. твори та життєві явища;
Недостатньо володіє спеціальною муз. термінологією при аналізі музичних
явищ.
9 Учень виявляє глибоке засвоєння тематичного муз. матеріалу, але
допускає несуттєві неточності у використанні спеціальної музичної
термінології, які потребують зауваження чи коригування, трапляються
поодинокі недоліки у виконанні муз. твору і художньо-образному
оформленні його роздумів про прослухану музику; не завжди самостійно
систематизує та узагальнює музичний матеріал.
ІV
високий 10 Учать має міцні, грунтовні знання. Але, аналізуючи муз.
твори, допускає неточність у формулюваннях та спеціальній музичній
термінології, не завжди обґрунтовано може довести свою думку щодо
музичних явищ, йому важко виконати окремі фрагменти муз. твору.
Зазначені неточності може виправляти самостійно.
11 Учень володіє тематичним музичним матеріалом у повному обсязі, вміє
використовувати набуті знання. Вміння і здібності у нових музичних
завданнях, демонтує повноту знань спеціальної музичної термінології,
їхнє усвідомлення та міцність, уміння систематизувати, узагальнювати,
аналізувати, інтерпретувати муз. твори, асоціювати життєвими явищами,
застосовувати здобуті знання у музичній діяльності.
12 Учень має глибокі, свідомі знання тематичного музичного матеріалу,
здатний їх систематизувати, узагальнити, свідомо сприймати та виконувати
муз. твори, широко застосовувати асоціативні зв’язки між муз. творами,
творами інших мистецтв та життєвими явищами; вільно та свідомо
використовувати спеціальну музичну термінологію у роздумах, висновках та
узагальненнях щодо прослуханого чи виконаного твору, пропонує нетипові,
цікаві художньо-творчі уявлення; рівень світосприйняття і світовідчуття
мистецького мислення достатньо високий; самостійно і творчо використовує
набуті знання, вміння та здібності в музичній діяльності, має найвищий
рівень творчого самовиявлення у різних видах музичної діяльності.
Реформування загальної середньої освіти відповідно до Закону України
“Про загальну середню світу” передбачає реалізацію принципів
гуманізації, демократизації освіти, методологічну переорієнтацію процесу
навчання на розвиток особистості учня, формування його основних
компетенцій.
Відповідно до цього змінюються і підходи до оцінювання навчальних
досягнень школярів. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі,
що передусім передбачає вираховування рівня досягнень учня, а не ступеня
його невдач.
Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду
на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто
дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетенції.
Компетенція – загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді,
здібностях, цінностях, набутих завдяки навчанню.
Отже, поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а
належить до сфери складних умінь і якостей особистості.
Компетенції є інтегрованим результатом навчальної діяльності учнів і
формуються передусім на основі опанування змістом загальної середньої
освіти.
Виявити рівень такого опанування покликане оцінювання.
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та
навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-цінного
ставлення до навколишньої дійсності.
Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:
контролююча;
навчальна;
стимулюючо-мотиваційна;
виховна.
З метою забезпечення об’єктивного асоціювання рівня навчальних досягнень
учнів нині діє 12-бальна шкала, побудована за принципом урахування
особистих досягнень учнів, в основі якої лежать чотири рівні навчальних
досягнень учнів:
початковий;
середній;
достатній;
високий;
ВИСНОВКИ
Урок музики як основна форма навчально-виховного процесу включає в себе
різноманітні види музичної діяльності учнів. Для уроків музики
характерною рисою є особлива емоціональна атмосфера. Адже “музика – мова
почуттів”: вона хвилює, викликає певні настрої і переживання.
На уроках музики в учнів розвивається музичний слух, музична пам’ять,
чуття ритму, уява, фантазія, учні набувають цілий комплекс
вокально-хорових навичок, вмінь і знань.
А вчитель музики, проводячи навчально-виховну роботу, формує погляди,
переконання, запити, смаки, ідеали дітей.
Тому він повинне бути широкоосвіченою особою, добре знати свій предмет,
володіти знаннями методики музичного виховання, постійно вдосконалювати
свій ідейно-теоретичний рівень, завжди бути у творчих пошуках, бути
добрим політологом, прекрасним музикантом: вільно володіти інструментом,
голосом, мати тонкий музичний слух, вільно читати з листа,
імпровізувати, любити свій предмет, а головне – любити дітей.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Програма “Музика” 1-8 кл. ЗОШ.
Є.П.Печерська.
Уроки музики в п/школі. Київ, “Либідь” 2001.
В.Островський, М.Сидір.
Посібники-зошити 1-8 кл. – 2000.
Поурочні методичні розробки з музики в п/класах.
Л.Г.Дмитрієва, Н.М. Чорноіваненко.
Методика музичного виховання для педучилищ.
Музика в школі. Вип.. 1, 7, 8, 10.
Музичне виховання в школі, Вип.. 9, 13, 15.
Г.Падалка “Вчитель, Музика, Діти”.
Мистецтво і школа” – Книга для вчителя.
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної
середньої освіти, – 12-бальна система.
Київ, “Перше Вересня”/ “Шкільний світ”,
Харків, “Фоліо” 2000 р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
