РеФерат
на тему:
Неакордові звуки
1. Загальні поняття
В музичному викладі звичайно розрізняють мелодію і її акордовий
(гармонічний) супровід, акомпонемент.
По відношенню до одночасно звучного акорду кожний звук мелодії може бути
акордовим або неакордовим.
Акордовий звук є основним, терцією, квінтою або септимою, або, нарешті,
ноною того акорду, який в даний момент звучить.
Неакордовим, навпаки, є будь-який інший звук, що не входить до складу
одночасно звучного акорду:
Примітка. Буквою n тут помічені всі неакордові звуки, буквою а –
акордові; цифри при букві, а вказують, чи є даний акордовий звук
основним (1), терцією (3), квінтою (5) або септимою (7).
Іноді розвиток мелодії ґрунтується на одних акордових звуках:
Для музики XVIII і початки XIX сторіч характерні мелодії, значні частини
яких будуються на арпеджірованому викладі звуків акорду ‘:
Проте частіше всього мелодія складається в зв’язній послідовності звуків
акордових і неакордових (див. приклад 14).
2. Різні види неакордових звуків: затримання, прохідний, допоміжний,
предйом
Затримання – неакордовий звук на сильній (або відносно сильній) долі;
такий звук затримує появу суміжного з ним по висоті акордового звуку,
який звичайно і з’являється вслід за ним:
Примітка. Затримання помічено тут в трьох місцях буквою з.
Окрім затримання, вся решта неакордових звуків з’являється на слабій
долі.
Прохідний звук як би «проходить» поступово вгору або вниз між двома
різними акордовими звуками:
Примітка. Прохідні звуки в чотирьох місцях помічені буквою п.
Допоміжний звук з’єднує поступовим рухом – знизу або зверху – акордовий
звук з його повторенням:
Примітка. Допоміжні звуки помічені зверху буквою а, Проходні – знизу
буквою n.
Предйом з’являється (на слабій долі) як звук з подальшого акорду:
Примітка. Предйом помічений буквами пм.
3. Нетерцові співзвуччя («випадкові поєднання»)
Поява неакордових звуків на сильних і слабій долях приводить до
утворення нетерцових співзвучь (відомих під назвою «випадкових
поєднань»). На слабій долі співзвуччя ці є прохідними, допоміжними, а
іноді і предйомними:
Нетерцові співзвуччя, що з’являються на сильній долі від задержання,
створюють враження значної напруги, яка вимагає розрядки: вона наступає
у момент розв’язання, тобто відновлення терцової структури акорду:
Примітка. Нетерцові співзвуччя помічено буквами н.с.
Іноді (як, наприклад, в наступному уривку) співзвуччя, що утворилося від
затримання (або прохідного звуку і т. п.), може бути зовні розташовано
по терціях:
4. Поліфонний і гомофонный склад
Існують різні способи викладу музичної думки, що представляють той або
інший склад.
Поліфонний склад характеризується мелодичною рівноправністю всіх
голосів, кожному з яких може (в потрібний композитору момент) бути
доручений виклад ведучої мелодії.
В гомофонному складі мелодія доручається звичайно одному голосу, як
правило, – верхньому, тоді як вся решта голосів виконує роль як би
звучного фону, супроводу (званого, як відомо, акомпанементом).
В межах гомофонного складу можна, власне, розрізняти три елементи:
мелодію, бас і гармонічний заповнення між голосами:
5. Мелодія
Музичний твір розгортається і доходить до свідомості слухача в часі. Час
є перша необхідна умова сприйняття музики. Другою умовою є пам’ять: лише
зіставляючи в пам’яті безпосередньо прослухане можна в результаті
отримати враження музичного цілого.
Основний зміст сприйнятого закріплюється в свідомості слухача як
мелодія.
Мелодія – найважливіший елемент музичної мови і засіб музичної
виразності; вона складається в зв’язній послідовності звуків різної
висоти, тривалості, метричної значущості, гучності і тембру.
В одноголосному творі (наприклад, в народній пісні) мелодія вбирає в
себе весь його музичний зміст. В багатоголосому – вона залишається
найважливішим елементом і підпорядковує собі всю решту засобів музичної
виразності.
13. Загальні риси будови Мелодії
Тимчасова організація мелодії знаходить своє віддзеркалення в утворенні
закінчених по сприйняттю ладу і ритмічного побудов. Найпростішим зразком
закінченої музичної побудови мелодії є період. Невід’ємна властивість
всякого закінченого періоду – членороздільність, тобто можливість
розчленовування на складові його частини (так звані пропозиції, фрази,
мотиви).
Мелодія розгортається переважно хвилеподібно, в чергуванні висхідного
руху (підйом) і низхідного (спад), поступовості і стрибків. В своєму
розвитку мелодія звичайно досягає щонайвищого звуку, який представляє її
звуковисотну вершину, мелодійну кульмінацію. Яскравість такої
кульмінації багато в чому залежить від її властивостей ладів, метричного
положення, тривалості і мелодичного оточення.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
