.

Іднивідуальне заняття – основна форма навчання грі на музичному інструменті (реферат)

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
518 4225
Скачать документ

Реферат на тему:

Іднивідуальне заняття – основна форма навчання грі на музичному
інструменті

Основною метою музичної педагогіки є розвиток професійних творчих
здібностей студентів. Система музичної освіти для виконавців на народних
інструментах стала формуватись в кінці 20-х – на початку 30-х років
минулого століття.

В наш час в сфері народно-інструментального мистецтва працюють тисячі
спеціалістів: виконавці, викладачі, методисти, диригенти,
концертмейстери. Їх творча співпраця створила основу для підведення
підсумків накопиченого досвіду. Видаються різні методичні посібники у
ВНЗ, училищах, коледжах, музичних школах ввели прогресивний інструмент –
готово-виборний баян, відповідно змінився музичний репертуар.
Розширились технічні, творчі, виражальні можливості баяністів-виконавців
[1].

Відбуваються зміни і в методиці навчання і виховання. Принципи наукового
узагальнення і зв’язок з практичною діяльністю стали ведучими, в
навчальний процес вводяться нові інтерактивні технології навчання.
Викладачі виховують у студентів високі моральні якості, патріотичні
почуття, любов до України, до народних звичаїв, до своєї культури, мови
до музики.

Основною формою,стрижнем музичного виховання, навчання грі на музичному
інструменті є музичне заняття. Кожне музичне заняття – це всього лише
елемент в ланцюжку занять, які об’єднанні загальною метою, завданнями,
змістом. Заняття з основного музичного інструменту тісно пов’язане з
виконанням домашнього завдання. Викладач підводить підсумки виконаної
студентом роботи, ставить технічні, творчі вимоги, вступає з студентом в
інтерактивний діалог, дає йому емоційний заряд і забезпечує музичним
матеріалом для домашньої роботи. Від навиків, привитих студентові на
індивідуальному занятті, залежить продуктивність його самостійної
роботи. Тому заняття необхідно будувати так, щоб домашня, самостійна
робота була продовженням роботи в класі. Виховуючи навики самостійної
роботи, викладач підводить студента до свідомого, активного засвоєння
музичного матеріалу. Дуже важливо прививати студентові вміння спочатку
осмислити, продумати все завдання, щоб своїм внутрішнім слухом як можна
більш реально уявити звучання музичного твору (п’єси, етюду). Цей навик
можна виховати, якщо не дозволяти студентові грати музичний твір без
попереднього обдумування. Аналізуючи музичний твір, студент виконує
зауваження викладача, відмічає важкодоступні для виконання місця,
вступає в діалог з викладачем, висловлює свої враження. Необхідно
привчати студента до гри окремих епізодів музичного твору, з кожним
новим повторенням домагатись якіснішого виконання. Педагог повинен
пробуджувати в студента зацікавленість в багаторазовому безпомилковому
виконанні всього музичного твору чи окремих його частин. Не менш важливо
привчати студента до заключного обдумування. Після виконання музичного
твору студент повинен вміти в думках відтворити його, проаналізувати, що
вийшло добре і які деталі залишись недопрацьованими. Щоб виховати таке
самокритичне відношення до своєї гри, студент повинен вміти аналізувати
самостійно. Також необхідно пропонувати студентові виконати те чи інше
завдання без попередніх програвань. Перше ніж зіграти, він повинен
продумати завдання, взяти відповідний темпі мобілізувати свої зусилля
для відтворення авторського замислу. Невдало зіграний твір може
закріпити уяву студента про труднощі, які не можна подолати.

Для успішної гри необхідно прививати студенту смак до нормального,
гарного звучання баяна. Він повинен відчувати, що кожний відтворений з
інструмента звук направлений на розкриття змісту музичного твору.
Наприклад, не може бути довільна зміна міху або невиправдане різке
звучання.

В завдання додому входить робота над гамами, вправами, етюдами,
художніми і дитячими творами, гра на слух, читання нот з аркуша. Якщо
вдома студент повинен був вивчити музичний твір, чи його частину окремо
кожною рукою,то на занятті викладач повинен перевірити чи виконані його
вказівки. Прослуховувати на кожному занятті п’єсу чи етюд від початку до
кінця не обов’язково. Робити це необхідно коли студент вперше приносить
до кінця розібраний музичний твір. Дати необхідні вказівки про трактовку
твору студентом, уточнити аплікатуру, перевірити правильність виконання
нотного тексту. Разом із студентом виділити технічні труднощі, намітити
способи, прийоми гри для їх подолання. На наступних заняттях студент по
вимозі викладача виконує окремі місця твору. Коли основні виконавські
труднощі студент подолав, тоді необхідно прослухати музичний твір
повністю. Якщо часто слухати музичний твір до кінця, викладач поступово
звикає до помилок у виконанні студента і перестає їх помічати. Реальне
звучання цього музичного твору замінюється внутрішньою уявою необхідного
звучання. Щоб цього не допустити, викладач повинен спрямувати свою увагу
так,ніби чує гру студента вперше.

У другій частині заняття викладач підводить підсумки виконання
домашнього завдання у формі інструктажу з показом на інструменті,
створює умови навчання, за яких студент відчуває свою успішність,
інтелектуальну спроможність, здатний до взаємодії, діалогу з викладачем.
Моделюємо ситуацію спільного вирішення проблем, створюємо атмосферу
співпраці, критичного мислення, що сприяє формуванню у студента навичок
і вмінь гри [2].

В заключній частині заняття викладач підводить підсумки роботи студента
на занятті, визначає домашнє завдання.

gdO~q

сійних навиків гри, корисно частину заняття відводити для
напівсамостійної роботи студента, конкретно вказавши завдання,
наприклад, звернути увагу на метро-ритм, досягти правильної взаємодії
міху і пальців при звуковеденні, удосконалити окремі місця технічної
складності , підібрати аплікатуру і т.д. В цьому випадку студенту
надається більша частина ініціативи, викладач тільки допомагає йому,
слідкує за напрямком його роботи. При цьому методі мобілізуються всі
знання і вміння студента,закріплюються щойно набуті [2].

Можна використовувати метод тренування. В цьому випадку ініціатива
належить викладачу. На занятті він вимагає від студента виконання всіх
своїх вказівок в подоланні технічних чи художніх труднощів і по
можливості намагається закріпити результати виконаної роботи. Якщо
технічні чи художні труднощі настільки складні, що на занятті студент не
може їх подолати,викладач зобов’язаний підказати як працювати над цим
самостійно. Не можна подавляти ініціативу студента, а навпаки її
потрібно розвивати. Тренування або багаторазове повторення
важкодоступних місць в музичному творові можна проводити по-різному,
наприклад,викладач кожного разу перед повторенням вказує студентові на
недоліки в його виконанні, робить попутні зауваження не зупиняючи гри.
При неправильному виконанні зупиняє гру студента.

Ці прийоми гри в музичній педагогіці називаються:

1. направляючі вказівки;

2. попутні зауваження;

3. уточнюючі зупинки.

Всі вони тісно пов’язані між собою і процесі тренування органічно
доповнюють одна одну. Коли викладач робить направляючі вказівки,він
ставить перед студентом відповідні завдання при виконанні музичного
твору від початку до кінця. Попутні зауваження повинні бути короткими і
своєчасними, щоб студент не зупиняючи гри, встигав їх виконати.
Наприклад, завчасно попередити студента, що буде крещендо чи димінуендо,
або субітопіано чи сфорцандо. Під час гри в швидкому темпі попередити
про акцент,який необхідно виконати. Але не можна перевтомлювати студента
частими зауваженнями чи вказівками, особливо тоді, коли він виконує
другорядні завдання, наприклад, працює над точним виконанням аплікатури.
Вони необхідні в тому випадку, коли увага баяніста не повністю
зосереджена на виконанні ігрових завдань і він має можливість сприймати
додаткові вказівки. Під час гри попутні зауваження можна робити і в
формі жестів, вказуючи студентові нюанси, акценти, агогічні зміни в
темпі. Вказівки можна робити і шляхом втручання в технічну роботу,
наприклад,можна підштовхнути міх або нажати палець над тією нотою, де
необхідно зробити акцент міхом або затримати палець студента на клавіші,
коли необхідно зіграти продовжений звук, на фоні якого звучать
підголоски. Попутні зауваження зручно робити шляхом підігрівання на
баяні або підспівування, особливо другорядних голосів,які студент
відчуває гірше. Іноді попутні зауваження можна робити шляхом підрахунку
або трактування [3].

Застосовуючи прийом уточнюючі зупинки, коли студент допустив помилку,
необхідно пам’ятати, що помилки можуть бути випадкові або завчені. Для
виправлення завчених помилок необхідна довготривала і кропітка праця.
Пам’ятати, що із-за частих зупинок студент не зможе зосередитись. Щоб не
порушувати творчого замислу студента, його гру можна зупиняти лише
короткими зауваженнями, не роблячи розширених вказівок на зміст помилки.
Перше ніж застосувати уточнюючу зупинку,необхідно прослухати весь твір
або його частину, намітити на що необхідно звернути увагу виконавця.
Студент сам повинен бачити свої помилки і зупинятись для їх виправлення.
Якщо студент продовжує грати з помилками не помічаючи їх, тоді його
зупиняє викладач. Виправляти помилки краще всього шляхом багаторазового
повторення цієї частини, досягаючи з кожним разом кращого виконання. З
успіхом застосовується для цього показ на інструменті. Якщо деякі
труднощі після багаторазового повторення ще залишились, викладач не
повинен пропонувати подальше повторення, так як воно може закріпити
помилку. Однак, якщо студентові вдалось досягти хоча невеликого успіху,
роботу над складним місцем необхідно продовжувати. Необхідну кількість
повторень викладач повинен визначити сам. Якщо успіхів досягнути важко,
необхідно запропонувати виконання шляхом спрощення фактури, зменшення
темпу та ін. [4].

Крім такого індивідуального заняття, яке включає весь ланцюжок процесу
навчання, викладач може проводити окремі заняття для одного виду роботи,
наприклад,засвоєння нових знань шляхом діалогу, перевірки домашнього
завдання і т.д. Такі заняття можна проводити не часто, епізодично, тоді,
коли вони викликані особливостями індивідуального розвитку студента.

Отже можна зробити висновки, що кожне індивідуальне заняття навчання грі
на інструменті є лише один закінчений елемент в складному ланцюжку інших
занять. Воно повинне мати свої методичні особливості, які
характеризуються постійним і глибоким вивченням індивідуальності
студента, його музично-виконавських здібностей.

Мистецтво професійної, виразної гри залежить від уміння викладача і
студента знайти на кожному етапі навчання необхідні методи, прийоми,
засоби для гармонійного зростання студента.

Література:

Ліпс Ф. Мистецтво гри на баяні. – М.: Музика. 1985. – 3 с.

Зав’ялов В. Баян і питання педагогіки. – М.: Музика, 1971. – 14, 15 с.

Алексєєв І. Методика викладання гри на баяні. – М.: 1961. – 25, 27, 30
с.

Давидов М. Основи формування виконавської майстерності баяніста. – К.:
Муз. Україна, 1983. – 64 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020