АНОТАЦІЯ НА ТВІР

“І шумить і гуде”

українська народна пісня

в обробці Г.Г. Верьовки

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ТВІР І ЙОГО АВТОРІВ.

Твір “І шумить і гуде” – українська народна пісня в обробці відомого
українського композитора і диригента Григорія Гурійовича Верьовки.

Українська пісенна культура – одне з найцінніших духовних надбань народу
за багатовікову його історію.

У народних піснях відображено най різноманітні прояви життя трудового
народу – його велику, але героїчну історію, тривалу й запеклу боротьбу з
чужоземними поневолювачами, побут та уподобання людей.

Народна пісня – незатьмарене джерело життя і повсякденних турбот
трудівників. Вона правдиво відгукувалась на найрізноманітніші події в
житті простих людей.

Веселкова мистецька краса випливає з поетичних слів і мелодій пісень про
кохання. Правдиво й сердечно передано в них взаємну любов і щастя
закоханих. А скільки смутку, горя, журби й печалі в піснях про
невірність чи підступність!

Особливою музичною красою вирізняються пісні багатоголосі, розспівані на
кілька рівнозначних мелодій, кожна з яких становить самостійну мистецьку
вартість, а всі разом, у гуртовому звучанні, захоплюють самобутністю
ладу, художністю, самостійністю горизонтального руху.

Творцями таких пісень, їхніми постійними носіями були переважно жінки.

Вони передавали власні почуття й переживання або щиро співчували горю
своїх бідолашних сестер чи подруг.

Протяжні побутові пісні посідають важливе місце в репертуарі
шанувальників співу, бо вони завжди хвилюють душу як виконавців, так і
слухачів. Ясна річ, що не тільки краса природи, не лише історія та
життєві турботи хвилюють творців та носіїв народних пісень.

Силу-силенну їх було створено в стилі й характері жартівливому,
гумористичному, та навіть сатиричному.

Потяг народу до творчості такого типу не випадковий, він засвідчує любов
українців до гострого слова й важливих мелодій, справжню оптимістичність
їх світогляду.

Творці пісень проходять повз недоліки та прорахунки у житті й
громадській діяльності, засуджують винуватців, розкривають причини тих
чи інших життєвих вад.

Український фольклор багатий на зразки чисто інструментальної,
здебільшого танцювальної музики.

Вони чіткі за ритмікою, “квадратні” за структурою і зумовлюють
особливості української народної танцювальної стихії.

Природно, що образність, мелодика й ритміка таких зразків значно
вплинули на виникнення жартівливих, гумористичних і сатиричних пісень,
на визначення їх провідного мистецького характеру. Тому в цих піснях,
рухливих і динамічних, відсутні, за окремими винятками, нестабільність
метру, змінні розміри, асиметричність структури, що широко репрезентують
плавність мелодичного розливу й ритмічну свободу загального руху в
протяжних ліричних, а особливо, в родинно-побутових наспівах. Жартівливі
пісні, як і пісні про кохання. про життя та побут у сім’ї, користуються
широкою популярністю і звучать у сольному та гуртовому виконанні.

ВІДОМОСТІ ПРО ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ КОМПОЗИТОРА

Верьовка Григорій Гурійович народився 13 грудня 1895 року в м.Березна
Чернігівської області.

Григорій Гурійович Верьовка – український композитор і хоровий диригент.

В 1918 –1921 р. вчився в Київському музично-драматичному інституті імені
М.В. Лисенка по класу композиції у Л.Л. Яв орського, диригування – у
А.І. Орлова, і в 1933 році закінчив інститут екстерном. З 1919 року
працює як організатор і керівник самодіяльності, викладав хорове
диригування у музично-навчальних закладах міста Києва.

В 1923-1927 роках працює в музично-драматичному інституті, з 1931 року —
Київській консерваторії. З 1947 року Г.Г. Верьовка являється професором
консерваторії.

В 1941-1945 роках Верьовка стає науковим співробітником Інституту
фольклору АН УРСР.

З 1943 року Верьовка – організатор і керівник Українського державного
народного хору.

В 1943-52 роках голова Спілки композиторів УРСР. Г.Г.Верьовка як
композитор працював переважно в області хорової масової пісні, займався
обробками народних пісень. Твори Верьовки широко популярні, багато які з
них стали істинно народними. Ним написані пісні, присвячені своєму
народу, рідній землі, зокрема: “Ой, як стало зелено”, “Ой чого ти
земле, молодіти стала” і інші, а також жартівливі пісні, з них
українська народна пісня “І шумить, і гуде”, патріотичні пісні, зокрема
“Клятва”, пісня, о оспівують працю “Дівчата з Донбасу”, “Пісня про
Волго-Дон”, “Шахтарочка”. Серед творів крупної форми кантата “Ми ковалі
своєї долі” на слова П.Г.Тичини. Г.Г.Верьовка створив також обробки
революційних пісень: “Вперед, народе, йди”, “Карманьйола” та інші, а
також обробки українських народних пісень: “І шумить, і гуде”, “Ой чого
ти, земле, молодіти стала”.

В 1948 році Г.Г. Верьовка за тривалу концертну діяльність одержав
Державну премію СРСР.

Народний ход рік від року вдосконалював свою майстерність.

У кожній з країн, де проходили виступи, хор натхненно співав пісні її
народу й обов’язково мовою оригіналу, що завжди особливо підкорювало
слухачів.

21 жовтня 1964 року в місті Києві Григорій Гурійович Верьовка помер.

ЛІТЕРАТУРНИЙ ТЕКСТ

В українській народній пісні “І шумить, і гуде” оспівується доля
молодої дівчини, яка мріє про своє майбутнє, прагне вийти заміж. Ця
пісня жартівливого характеру;

Молода дівчина журиться:

“А хто мене, молодую,

Та й додому проведе?

І тут із земного садочку чути голос молодого козака:

“Гуляй, гуляй, дівчинонько,

Я додому проведу.”

Але дівчина перепливає, бо вона знає, що її мати буде бити за
неслухняність. І тут уже дівчина докоряє матері:

Тоді було бити, вчити,

Як маленька була.

Потім донька як би оправдовується:

А тепер я велика

Треба мені чоловіка,

Ні старого, ні малого,

Козаченька молодого.

Дівчина мріє про молодого, дужого козака, який би не цурався ніякої
роботи, поважав свою дружину.

Щоб у полі орав,

У домі він дбав,

Гей, а мене, молодую,

Та хазяйкою звав.

Тема: Оспівування долі молодої дівчини, яка мріє створити свою сім’ю.

Ідея: Віра юної дівчини в своє щастя, добру долю, вірне кохання.

МУЗИЧНО-ВИРАЖАЛЬНІ ЗАСОБИ.

Жанр твору: жартівлива пісня.

Форма твору: куплетно-варіаційна.

ХАРАКТЕРИСТИКА МЕЛОДІЇ

Можна сказати, що характер музики відповідає текстові, а, навіть більше
того, музика йде за текстом і поступово розкриває його зміст. Твір “І
шумить, і гуде” написаний для хору з супроводом.

Основна тема проходить в партії сопрано, але є також переходи з одного
голосу в інший.

Починається твір, невеликим фортепіанним вступом. Сам вступ дає нам
зрозуміти характер твору. Мелодія жартівливого характеру.

Далі вступають сопрано на першій долі такту, потім на другій половині
другої долі вступають всі голоси разом.

Мелодія грайливого характеру. Це автор відображає за допомогою тексту.

Пізніше тема проходить в чоловічій групі, але недовго, тема знову
повертається до сопрано.

Щоб найбільш точно відтворити думки героїв, їх роздуми, переживання
композитор використовує мішане голосоведіння:

а) висхідне

б) нисхідне

Для мелодії твору найбільш характерним є такий ритмічний малюнок:

ЛАДОТОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

Основна тональність твору “І шумить, і гуде” – до-мажор. Але в творі
спостерігається перехід основної тональності в паралельну їй – ля-мінор.
Це відхилення дає можливість краще зрозуміти слухачеві твір.

Але це відхилення звучить тимчасово – 8 тактів, потім знову звучить
основна тональність твору-мажор.

ДЕТАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ГАРМОНІЇ

Як і у всіх українських народних піснях, гармонічна структура базується
на основних ступенях народного ладу. Гармонічна мова твору дуже багата.

ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТУРИ

Для твору “І шумить, і гуде” характерний гомофонно-гармонічний виклад з
елементами поліфонії. Фактура твору тісно пов’язана з його змістом.

Тут композитор використовує різноманітні музично-виражальні засоби, які
допомагають розкриттю основної теми твору. Це і темп, динаміка,
гармонія, ритмічний малюнок – все це допомагає композитору передати
точніше і повніше характер і зміст.

ВОКАЛЬНО-ХОРОВИЙ АНАЛІЗ

Твір написаний для чотириголосного мішаного хору:

С, А, Т, Б.

В хоровій партитурі є місце, де зустрічається дівізі.

Це в 14 такті твору:

І в самому кінці твору:

ДІАПАЗОН ХОРОВИХ ПАРТІЙ І ВСЬОГО ХОРУ

Кожна хорова партія має певний діапазон. Даний твір має нескладні
тесетурні умови. І тому повинну виконуватись легко і вільно.

В усіх чотирьох партіях С.А.Т.Б. використана середня тесетура, але
частково і висока тесетура.

Тесетурні мови вигідні.

Всі хорові партії навантажені відносно свого робочого діапазон.
Динамічні і тесетурні співвідношення пропозицій.

Акомпанемент української пісні “І шумить, і гуде” відіграє в творі дуже
важливу роль. Він допомагає краще пережати основний задум композитора.
Музика допомагає більш детально розкрити характери головних героїв
твору, їх душевний стан, переживання, почуття. В акомпанементі
зустрічаються форшлаги, тріолі, акценти та ін., що надає музиці
витонченого характеру.

ОСОБЛИВОСТІ ІНТОНУВАННЯ

В інтонуванні особливих труднощів немає.

Партії навантажені відносно свого робочого діапазону. Але є в творі такі
місця, на які диригентові слід звернути увагу. Тому що велику увагу
потрібно приділяти інтонації і строю під час роботи з найголовніших
елементів, які тісно пов’язані між собою і супроводжують один одного.
Певна складність виникає при інтонуванні звуків, які утворюють стрибки.

Стежачи за чистотою інтонування при виконані твору слів не допускати
ніякого відхилення від правильності інтонування кожного ступеня у
відповідному ладі, підтягуючи їх звучання.

Твір написаний в мане орній тональності, тому ступені слід інтонувати:
при русі вгору.

В творчі зустрічаються місця, де мелодія повторюється на одному звуці.

Такі місця потрібно співати з тенденцією до підвищення:

ОСОБЛИВОСТІ СПІВОЧОГО ДИХАННЯ

В творі використано як по фразове так і ланцюгове дихання. Прийом
звуковедення legato і non legato.

ДИРИГЕНТСЬКО-ВИКОНАВСЬКИЙ АНАЛІЗ

Для правильного виконання твору диригент повинне володіти комплексом
художньо-технічних навиків керівництва хором.

У творі “І шумить, і гуде” диригент користується дводольною схемою:

Твір починається трьохтактним фортепіанним супроводом. В 4-му такті на
першу долю вступає партія сопрано. Перед рухом служить 2 доля третього
такту. В цьому ж такті на другу половину другої долі вступають альти,
тенори і баси.

Перед рухом служить в 4-му такті перша половина другої долі. Всі голоси
крім сопрано ми тримаємо ще на першу половину першої долі 5-го такту.
Далі на другу долю ставимо А, Т і Б і тримаємо їх до першої половини
другої долі.

Знову на 2-гу половину другої долі співають А, Т і Б, ми їх затримуємо
на першу долю 7 такту.

На 7 такті ми знімаємо чоловічі парті. В 8, 9, 10, 11 тактах співають
лише жіночі голоси і в 11 такті на другій долі вступають Т і Б, а перед
рухом служить перша доля.

Далі співають всі голоси до 15-го такту. В 15 такті на другій долі
знімаємо жіночі голоси. А в 16 такті на другій половині другої долі
знову вступають жіночі голоси (перед рухом служить перша половина другої
долі). Жіночі голоси треба зняти в 17 такті на останній долі.

І вони знову вступають в 8 такті на другій половині другої долі.

Їх треба тримати доперши половини першої долі 19 такту.

Далі співають всі разом до 21 такту. В 21 такті на останній долі
знімаємо жіночі голоси. В 23 такті вступають альти. Перед рухом до
вступу служить остання доля 22 такту. В 24 такті вступають сопрано,
замахом служить остання доля 23 такту. В 24 такті на другій долі на
слові “гей” в партії сопрано ставимо стоячу ноту, до першої ноти 25
такту. Таким чином ми співаємо 1, 2 і 6 уплети.

3 і 4 куплети співаємо таким чином: в 28 такті вступають сопрано на
першу долю, на кінець другої долі вступають альти, тенори і баси,
передрухом служить перша половина другої долі.

І ці всі голоси ми тримаємо до першої долі 29 такту (ліга).

Далі в 29 такті на другій долі ми тримаємо А,Т,Б до першої половини
другої долі 30 такту ( ). Далі співають всі голоси до 32 такту. В 31
такті на другій долі ми знімаємо партію басів.

І вони не співають до 34 такту. В 34 такті вони вступають на першій долі
(передруком служить друга доля 33 такту).

Всі голоси співають до 36 такту. Там в партії сопрано є перерва на
восьму ( ) паузу. І далі до кінця хор співає разом і всі голоси разом
з супроводом знімаємо на другій долі 39 такту а в 37 такті в партії
альта є половинні нота, яку требу витримувати.

Головне завдання диригента – чіткий показ вступів і зняття на рузних
долях.

Диригент повинне слідкувати, щоб його рухи були чіткими, зрозумілими для
хористі, допомагали їм якнайкраще розкрити зміст твору. Диригентські
жести при цьому повинні бути невимушеними.

Динаміка

В творі важливе місце належить динаміці. Вона домагає глибше розкрити
основну тему твору, його зміст, характер, ідею. Твір “І шумить, і гуде”
багатий на динамічні відтінки.

Фортепіанний супровід, яким починається твір звучить f. Далі в 4 такты
вступають сопрано, також на F, пізніше всі голоси разом на F.

Відповідно до цього амплітуда жестів велика.

Диригуємо в високій позиції. Далі твір звучить на mf. Тертый куплет
починається на Р. Відповідно до цього змінюються і жести диригента.

Так при диригування на Р амплітуда жестів невелика, при поступовому
посилювані динаміки жести поступово збільшуються, а при поступовому
послабленні динаміки їх відповідно змешуються. При цьому змінюється і
позиція рук.

Четвертий куплет хор співає mp. Починаємо диригувати в низькій позиції,
потім амплітуда жестів збільшується, і продовжуємо диригувати в середній
позиції.

Далі п’ятий куплет так як і перший хор співає на F. Амплітуда жестів
велика, диригуємо в високій позиції, але йде спад на mf.

Шостий куплет, яким закінчується твір, звучить на mf, диригуємо в
середній позиції.

ТЕМПОВІ ЗМІНИ

Темп твору “І шумить, і гуде” в основному сталий – швидко, темпових
відхилень немає. Тепер твору повністю відповідає його характеру. Так як
це є жартівлива пісня, та і характер твору веселий, жартівливий.

ДИКЦІЯ І ОРФОЕПІЯ

Твір “І шумить, і гуде” виконується українською мово і тому особливого
пояснення орфоепії не вимагає. Слід відмітити тільки те, що дикція
повинні бути виразною, зрозумілою для слухача.

ЗНАЧЕННЯ ТВОРУ

Твір «І шумить, і гуде» — українська народна пісня жартівливого
характеру.

Виконуючи її, перед хором і його диригентом стоїть завдання, навчити
слухача, сприймати пісні українською якого створено багато українських
пісень, бути їх прихильником.

Твір допомагає диригентові закріпити дводольний розмір. Зміну динаміки і
показ її жестами, чіткий показ диригент удосконалює свої навички в
процесі роботи над твором.

РЕЦЕНЗІЯ

На анотацію хорового твору народної пісні в обробці Г.Вірьовки “І
шумить, і гуде”.

Дана робота написана згідно вимог, розкриває зміст твору.

Автор висвітлює народну пісню, як уморено життя. розкриває поетичну
красу слова. Розкриває зміст кожного куплету, кожної строфи, кожного
слова. Визнають тему та ідею твору. Розповідає по український фольклор,
та його характер.

З даної роботи видно, що студент має знання з хорознавтва, та методики
роботи з хором.

Робить широкий диригентсько-виховний аналіз в якому засвідчує, що
володіє цілим комплексом художньо-технічних навиків керування хором.

Похожие записи