Реферат на тему
Акорди (акордові звуки). Неакордові звуки
План
1.Гармонія. Співзвуччя. Акорд
2, Типи акордів і їх назви
3. Назви звуків акорду
4. Основний акорд і його обернення
5. Назви обернення тризвуку
6. Назви обернення септакорду
7. Аналіз акордів в прикладі з музичної літератури
8. Загальні поняття
9. Різні види неакордових звуків: затримання, прохідний, допоміжний,
предйом
10. Нетерцові співзвуччя («випадкові поєднання»)
11. Поліфонний і гомофонный склад
12. Мелодія
13. Загальні риси будови Мелодії
ЛІТЕРАТУРА
1. Гармонія. Співзвуччя. Акорд
Гармонією називається об’єднання звуків в співзвуччя і зв’язна
послідовність таких співзвучь.
Гармонія має дуже істотне значення в розвитку музичного твору, в
поглибленні і збагаченні його виразності. Вона здатна додавати мелодії
самі різні емоційні відтінки і забарвлення. Найбільш відчутно це
виявляється в тих випадках, коли одна і та ж мелодія виконується у
супроводі різних послідовностей співзвучь:
Гармонією часто називають також яку-небудь групу співзвучь або навіть
окреме співзвуччя.
Нарешті, терміном «гармонія» скорочено позначають вчення про будову і
послідовність співзвучь (тобто власне вчення про гармонію).
Співзвуччям називається одночасне поєднання декількох звуків.
Співзвуччя з трьох, чотирьох або п’яти звуків, різних по висоті і по
назвах, формує акорд, якщо ці звуки:
а) розташовані по терціях:
б) або можуть бути розташований по терціях шляхом октавних переміщень:
2, Типи акордів і їх назви
Акорди застосовуються трьох типів: тризвуки, септакорди і нонакорди.
Тризвук – акорд з трьох звуків (наприклад, до-мі-соль); переважає в
музиці більшості епох і стилів.
Септакорд – чотиризвуччя (наприклад, ре-фа-ля-до); має дуже велике
розповсюдження
Нона – п’ятизвуччя (наприклад, соль-си-ре-фа-ля); застосовується значно
рідше:
3. Назви звуків акорду
Нижній звук акорду, розташованого по терціях, називається основним або
прімою.
Решта звуків акорду одержує назву від інтервалу, який кожен з них
утворює з основним звуком; так, другий по висоті звук акорду називається
терцією, третій – квінтою, четвертий – септимою, п’ятий – ноною:
Назви ці зберігаються за звуками акорду при будь-якому їх розташуванні:
4. Основний акорд і його обернення
Акорд може бути побудований або в основному вигляді, або в оберненні.
В основному виді акорд (в основному тризвуку, септакорді або нонакорді)
всі звуки поміщаються вище за його основний звук (див. приклади 2, 4, 5,
6, 7).
В оберненні нижнім звуком акорду може бути його терція, або квінта, або
септима, або (втім, рідко) нона:
5. Назви обернення тризвуку
Перший обернення тризвуку, з терцією внизу, називається секстакордом:
Другий обернення тризвуку, з квінтою в низу, називається
квартсекстакордом:
6. Назви обернення септакорду
Перший обернення септакорду (з терцією внизу) – квінтсекстакорд; друге
обернення септакорду (з квінтою внизу) терцквартакорд; третє (з септимою
.внизу)-секундакорд:
Примітка. Нонакорд застосовується майже виключно в основному вигляді;
тому для його оберненнь не встановилося загальноприйнятих назв.
7. Аналіз акордів в прикладі з музичної літератури
На підставі висловлених відомостей можна проаналізувати акорди в
якому-небудь музичному уривку:
а) Перший акорд (тт. 1-3) – тризвуку соль-си-бемоль-ре; внизу поміщений
основний звук акорду – соль, тому тризвук є основним.
б) В четвертому і п’ятому тактах – септакорд соль-си-бемоль- ре-фа;
внизу поміщена септима акорду, тому він є секундакордом.
в) В шостому такті – тризвуку до-ми-бемоль-соль; внизу – мі-бемоль,
тобто терція, значить, даний акорд є секстакордом.
г) В кінці шостого такту звуки соль, сі-бемоль і ре утворюють друге
обернення тризвуки – квартсекстакорд, бо внизу поміщена квінта тризвуку.
д) В сьомому і восьмому тактах – основний тризвук до-ми-бемоль-соль;
внизу основний звук акорду – до.
НЕАКОРДОВІ ЗВУКИ
8. Загальні поняття
В музичному викладі звичайно розрізняють мелодію і її акордовий
(гармонічний) супровід, акомпонемент.
По відношенню до одночасно звучного акорду кожний звук мелодії може бути
акордовим або неакордовим.
Акордовий звук є основним, терцією, квінтою або септимою, або, нарешті,
ноною того акорду, який в даний момент звучить.
Неакордовим, навпаки, є будь-який інший звук, що не входить до складу
одночасно звучного акорду:
Примітка. Буквою n тут помічені всі неакордові звуки, буквою а –
акордові; цифри при букві, а вказують, чи є даний акордовий звук
основним (1), терцією (3), квінтою (5) або септимою (7).
Іноді розвиток мелодії ґрунтується на одних акордових звуках:
Для музики XVIII і початки XIX сторіч характерні мелодії, значні частини
яких будуються на арпеджірованому викладі звуків акорду ‘:
Проте частіше всього мелодія складається в зв’язній послідовності звуків
акордових і неакордових (див. приклад 14).
v
x
?
1/4
O
O
hm
hm
hm
hm
hm
hm
hm
hm
x
1/4
O
????,.:z6
hm
hm
hm
hm
hm
hm
hm
hm
hm
hm
hm
hm
hm
hm
hm
hm
hm
j?3
hm
jeQ
hm
hm
hm
hm
hm
hm
????9. Різні види неакордових звуків: затримання, прохідний, допоміжний,
предйом
Затримання – неакордовий звук на сильній (або відносно сильній) долі;
такий звук затримує появу суміжного з ним по висоті акордового звуку,
який звичайно і з’являється вслід за ним:
Примітка. Затримання помічено тут в трьох місцях буквою з.
Окрім затримання, вся решта неакордових звуків з’являється на слабій
долі.
Прохідний звук як би «проходить» поступово вгору або вниз між двома
різними акордовими звуками:
Примітка. Прохідні звуки в чотирьох місцях помічені буквою п.
Допоміжний звук з’єднує поступовим рухом – знизу або зверху – акордовий
звук з його повторенням:
Примітка. Допоміжні звуки помічені зверху буквою а, Проходні – знизу
буквою n.
Предйом з’являється (на слабій долі) як звук з подальшого акорду:
Примітка. Предйом помічений буквами пм.
10. Нетерцові співзвуччя («випадкові поєднання»)
Поява неакордових звуків на сильних і слабій долях приводить до
утворення нетерцових співзвучь (відомих під назвою «випадкових
поєднань»). На слабій долі співзвуччя ці є прохідними, допоміжними, а
іноді і предйомними:
Нетерцові співзвуччя, що з’являються на сильній долі від задержання,
створюють враження значної напруги, яка вимагає розрядки: вона наступає
у момент розв’язання, тобто відновлення терцової структури акорду:
Примітка. Нетерцові співзвуччя помічено буквами н.с.
Іноді (як, наприклад, в наступному уривку) співзвуччя, що утворилося від
затримання (або прохідного звуку і т. п.), може бути зовні розташовано
по терціях:
11. Поліфонний і гомофонный склад
Існують різні способи викладу музичної думки, що представляють той або
інший склад.
Поліфонний склад характеризується мелодичною рівноправністю всіх
голосів, кожному з яких може (в потрібний композитору момент) бути
доручений виклад ведучої мелодії.
В гомофонному складі мелодія доручається звичайно одному голосу, як
правило, – верхньому, тоді як вся решта голосів виконує роль як би
звучного фону, супроводу (званого, як відомо, акомпанементом).
В межах гомофонного складу можна, власне, розрізняти три елементи:
мелодію, бас і гармонічний заповнення між голосами:
12. Мелодія
Музичний твір розгортається і доходить до свідомості слухача в часі. Час
є перша необхідна умова сприйняття музики. Другою умовою є пам’ять: лише
зіставляючи в пам’яті безпосередньо прослухане можна в результаті
отримати враження музичного цілого.
Основний зміст сприйнятого закріплюється в свідомості слухача як
мелодія.
Мелодія – найважливіший елемент музичної мови і засіб музичної
виразності; вона складається в зв’язній послідовності звуків різної
висоти, тривалості, метричної значущості, гучності і тембру.
В одноголосному творі (наприклад, в народній пісні) мелодія вбирає в
себе весь його музичний зміст. В багатоголосому – вона залишається
найважливішим елементом і підпорядковує собі всю решту засобів музичної
виразності.
13. Загальні риси будови Мелодії
Тимчасова організація мелодії знаходить своє віддзеркалення в утворенні
закінчених по сприйняттю ладу і ритмічного побудов. Найпростішим зразком
закінченої музичної побудови мелодії є період. Невід’ємна властивість
всякого закінченого періоду – членороздільність, тобто можливість
розчленовування на складові його частини (так звані пропозиції, фрази,
мотиви).
Мелодія розгортається переважно хвилеподібно, в чергуванні висхідного
руху (підйом) і низхідного (спад), поступовості і стрибків. В своєму
розвитку мелодія звичайно досягає щонайвищого звуку, який представляє її
звуковисотну вершину, мелодійну кульмінацію. Яскравість такої
кульмінації багато в чому залежить від її властивостей ладів, метричного
положення, тривалості і мелодичного оточення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абдулин З. Б. Теория и практика музыкального обучения в
общеобразовательной школе. – М., 1983.
2. Апраксина О. А. Методика музыкалного воспитания. – М., 1983.
3. Верещагіна А., Жофчак З. Методика викладання музики на релятивній
основі в І класі.– К., 1977.
4. Грицюк Н., Зінькевич О., Майбурова К., Шурона Н. Слухання музики в 1
– 3-х класах. – К., 1982.
5. Дмитриева Л. Г., Черноиваненко Н. М. Методика музыкального вопитания
в школе. – М, 1989.
6. Леонтович М. Практичний курс навчання співу в середніх школах
України. – К.,1989.
7. Лужний В. Методика викладання музики в першому класі. – К., 1984.
8. Кодай З. Избранные статьи. – М.,1983.
Огороднов Д. Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной
школе. – Київ, 1977.
10. Орлова Т., Бенина Р. Учите детей петь. – Москва, 1988.
11. Ростовський О. Я. Методика викладання музики в початковій школі. –
Тернопіль. – Навчальна книга “Богдан”. –2000.
12. Халабузарь П., Попов В., Добровольская Н. Методика музыкалного
воспитания. –М., 1990.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter